Художня культура. Рівень стандарту. 11 клас. Миропольська

Тема 2. Скульптура — гімн людині

Скульптор має у своїх творах висловлювати стан душі.

Сократ

§ 5. Образи античної скульптури

Скульптуру можна вважати одним із найдавніших видів образотворчого мистецтва. Адже різні її форми існували в усіх народів світу з давніх часів.

Важливий етап розвитку цього виду мистецтва — доба Античності, ідеалами якої було створення образу гармонійно розвиненої людини. Саме тому митці Давньої Греції (Мірон, Фідій, Поліклет, Пракситель, Скопас) активно використовували у своїй творчій практиці різні жанри скульптури із головним зображенням людини: побутовий, міфологічний, ню (оголений) та анімалістичний.

Слід зазначити, що у давньогрецькому мистецтві існували як одиничні скульптури, так і скульптурні групи. Плутарх говорив, що в Афінах було більше статуй, ніж живих людей. Проте до нас дійшла зовсім невелика кількість оригіналів.

Одним із видатних скульпторів Давньої Греції був Мірон (V ст. до н.е.), який вирізнявся реалістичністю створених образів. Це знамениті бронзові статуї «Дискобол» (відома лише в римській копії) та «Афіна і Марсій».

Мірон. Дискобол

Мірон. Афіна і Марсій (копія)

Знаменитий Дискобол — метальник диска — зображений у той момент, коли, відкинувши назад руку з важким диском, він уже готовий метнути його вдалину. Це кульмінаційний момент дії, що віщує про наступну мить, коли диск зметнеться в повітрі, а постать атлета випростається в ривку.

Ще один твір Мірона — скульптурна група «Афіна і Марсій». Митець вибрав дуже драматичний момент. Богиня кинула флейту, оскільки гра на цьому інструменті спотворювала її обличчя, а Марсій підкрався, щоб підняти флейту. Але ось з’являється Афіна і прирікає прокляття всякому, хто підніме інструмент. Марсій з переляку відскакує назад. Художника зацікавив, очевидно, контраст між фігурами Афіни, ідеалу олімпійського божества, і сатира Марсія, дикого демона природи.

Ідеально правильні пропорції, на основі яких може бути відтворене людське тіло в скульптурі, прагнув знайти Поліклет (V ст. до н.е.). Врешті-решт скульптор знайшов образ, який став своєрідною нормою і прикладом для наслідування. Поліклет математично точно розрахував розміри всіх частин тіла і їх співвідношення між собою. За одиницю вимірювання він узяв зріст людини. Щодо зросту голова становить одну сьому частину, обличчя і кисті рук — одну десяту, ступня — одну шосту. Усе це він виклав у трактаті «Канон». Свій ідеал атлета-громадянина Поліклет втілив у бронзовій статуї юнака зі списом — «Дорифор». Поліклет найяскравіше висловив у скульптурі ідеал своєї епохи — всебічно розвинену, здорову й цільну особистість.

Поліклет. Дорифор

Статуя Зевса Олімпійського — одне із семи чудес Давнього світу

Далі розвинув досягнення грецьких майстрів у галузі скульптури Фідій (IV ст. до н. е.). Він зумів вдихнути в образи класичної краси життя, показати велику духовну силу людини, її гідність, яскраво схарактеризувати кожного героя, створити грандіозні твори, сповнені глибокого внутрішнього змісту. Найвидатнішою скульптурою Фідія самі греки вважали твір «Зевс Олімпійський», створений для храму Зевса в Олімпії.

Мотиви патетичної героїки в античній скульптурі розвинув Скопас (ІV ст. до н.е.). Відомою його скульптурою є «Вакханка», яка відтворює пластику рухів, характеризується виразністю й емоційністю композиційного рішення.

Скопас. Вакханка

Прикладом втілення драматичної експресії є скульптурна група «Лаокоон» роботи Агесандра, Полідора та Афінадора. Сюжет «Лаокоона» взято з розповідей про Троянську війну. Троянський жрець Лаокоон був покараний богами за те, що переконував своїх співгромадян не довіряти грекам і не заносити до міста дерев'яного коня. За це боги наслали на нього велетенських зміїв, які задушили Лаокоона та його синів. Скульптура зображує відчайдушні й даремні зусилля героїв вивільнитися з лабетів чудовиськ, які здавили тіла трьох жертв: марність боротьби і невідворотність загибелі очевидні.

Агесандр, Полідор, Афінадор. Лаокоон

Пракситель (IV ст. до н.е.) — натхненний співець жіночої краси, шанованої греками. У теплій грі світла й тіні, як ще ніколи до цього, засяяла під його різцем краса жіночого тіла. Пракситель зобразив у мармурі не просто жінку, а богиню. У плавності контурів та ідеальних пропорціях тіла, у зворушливій природності її пози, у її погляді, «вологому й блискучому», Пракситель відтворив, за свідченням древніх, ті великі начала, що втілювала в грецькій міфології Афродіта: Красу й Любов.

Пракситель. Афродіта Книдська (римська копія)

Грецьке пластичне мистецтво стало втіленням, за виразом Ф. Ніцше, аполлонійської моделі античної культури. Аполлон уособлював не лише ідеал краси, а й раціоналістичне сприйняття світу. Тому пластичному мистецтву притаманні почуття міри, самообмеження, свобода від диких порухів, раціоналізм пропорцій у їх божественній гармонії. Гарні овальні форми набули ідеальних рис: великі очі з підкресленими повіками, виразний рот, високе чоло — це так званий «класичний грецький профіль». Таких самих узагальнених рис набувало й тіло.

Запитання і завдання

Назвіть імена видатних скульпторів античної Греції.

Практична діяльність

Чиї образи найчастіше втілювали давньогрецькі скульптори?