Зарубіжна література. Рівень стандарту. Повторне видання. 11 клас. Міляновська
Новаторська поезія Ґійома Аполлінера
Класна дошка
Прикметні риси поезії Ґійома Аполлінера
- поєднання вишуканої образності з буденністю;
- поєднання розмовної мови, живих інтонацій із поетичністю;
- автобіографізм та сповідальність поезій;
- мотив самотності людини у сучасному світі;
- використання міфологічних і біблійних образів;
- несподівані метафори й асоціації;
- одночасне поєднання подій із різних часових і просторових контекстів;
- багатотематичність у межах одного вірша;
- поезія — для всіх, а не для обраних;
- рвана строфіка, необов’язковість рими; відсутність розділових знаків;
- мистецтво має дивувати, вражати, шокувати;
- сюрреалістична відсутність логічного зв’язку між думками твору, що дає більше змоги його безконечно інтерпретувати
До кінця XIX століття символізм почав поступатися своїми позиціями на літературному обширі. Поезія цього напряму стала надто абстрактною, а багатозначність образів і невиразність смутку — надто розпливчастими. Символізм, що дистанціювався від проблем сучасності і загруз у світі мріянь і марень, потребував оновлення. І французький поет Ґійом Аполлінер став одним із найяскравіших представників новаторської постсимволістської поезії перших десятиліть XX століття. Він створив новий поетичний реалізм, рухаючись від поезії-гри до поезії-життя, надихнувши на експериментаторство наступні покоління митців.
В історію сучасного мистецтва Аполлінер увійшов не лише як авангардний поет, а також як мистецтвознавець й автор низки термінів.
Зокрема, в 1911 році він увів термін кубізм, підхопивши його в одного із роздратованих відвідувачів виставки нового мистецтва. Вважають, що авторству Аполлінера належить такий новий термін у літературі, як сюрреалізм, що його він ужив 1917 року в статті про творчість своїх сучасників.
Літературну творчість Ґійома Аполлінера визначають як авангардистську, однак його новаторство ніколи не мало агресивного характеру. Поет, на відміну від деяких своїх сучасників, не закликав до відмови від мистецьких традицій минулого. У його ліриці відобразилися яскраві риси символізму, давнина і сучасність, вишукана образність і жива мова. Особливість естетики Аполлінера полягає в поєднанні світу глибоких душевних переживань, символістської філософічності, парадоксальності з новітніми засобами віршування та оригінальною побудовою образної системи.
Колись
Колись я ждав себе самого
Казав Ґійоме час тобі прийти
Щоб я спізнав нарешті що я за один
Адже я знаю інших
Я знаю їх п’ятьма й ще кількома чуттями [...]
О люди я вас знаю
Почую тільки кроки
І непохитно визначу куди вони прямують [...]
«Кортеж», переклад із французької Миколи Лукаша
Визначною подією в літературному житті початку XX століття, що вплинула на подальший розвиток поезії, стала збірка «Алкоголі» (1913 рік). Її новаторські риси привернули увагу сучасників. На тлі елітарно-вишуканої і манірної тогочасної поезії простота багатьох віршів Аполлінера видалася доволі несподіваною. Їхня незвичність, зокрема, була в поєднанні «симпатичного індустріального модерну» з містикою, мук любові з іронічністю, відчуття глобальних цивілізаційних змін із біблійними образами.
Назва книги «Алкоголі» символізує п’янке відчуття повноти життя, яке поет п’є великими ковтками. Це життя вміщує в собі і «смерть кохання», і усвідомлення різноманіття світу-почуттів-образів, і тугу за мріями, що не збулися, і невпевненість перед майбутнім.
Мені й себе вже не жаль
Не можу вимовити мук мовчання
Усі слова що мав сказати обернулися в зірки
Ікар поривається до моїх очей одного й другого
Носильник сонць горю між двох туманностей [...]
Я чаяв кінця світу
Аж мій кінець настиг ревучим ураганом
(«Мені й себе вже не жаль...»)
Поет-новатор створює нову поетичну мову, відмовляється від високої тематики і довершеності мови символістів. У поезіях збірки «Алкоголі» він не ставить жодних знаків пунктуації, наполягаючи на читанні віршорядка на одному диханні, вважаючи, що кожен віршорядок має власний ритм.
У своїх постсимволістських поезіях збірки «Алкоголі» Аполлінер поєднує серйозне з комічним, пише сміливо, розкуто, конструює нові слова, нерідко використовує верлібр (вільний вірш), несподівані асоціації, символи і навіть «непоетичну» лексику:
«...Он сфінксів череда тюпачить до сфінксарні
пастуший спів обрид на вічнім попасанні...»
(«Злинаючи з висот де мислить вічне світло...»)
«...Акули зирили жадібними очима
На трупи днів що їх черва зірок точила...»
(«Емігрант із Лендор-Роуда»)
Митець стає творцем нового реалізму — надреалізму, який отримав назву «сюрреалізм». Під терміном сюрреалізм Аполлінер розумів нове мистецтво, яке відображає і розуміє життя навіть більше, ніж реалізм, бачить саму сутність буття. Аполлінер називає себе «поетом сучасності», його цікавить життя в усій різноманітності.
Ґійом Аполлінер, перебуваючи біля витоків сюрреалізму, відмовився від формальних правил віршування. Він зосередив усе своє завзяття на максимальному наближенні поезії до життя. У сюрреалістичних творах нема наперед визначеної теми — митець просто записує те, що спливає у його свідомості, — від цілком конкретних відчуттів до асоціативно-таємничих образів. Автор вдається до вільного плину думок і образів, часом використовує записи реальних розмов, створюючи у такий спосіб нову поетичну форму — вірш-бесіду, поему-бесіду..
Життя в розумінні Аполлінера вміщує в себе також світ ідей, мрій і видінь. Несподівані символи й метафори його поезій перетинаються з цілком повсякденними подіями. Поезії збірки «Алкоголі» передавали не декадентську меланхолійність і відстороненість, а напружений плин буття, рух людства до технічного прогресу, де ліричний герой — і самотній спостерігач, і безпосередній учасник.
Якщо символізму притаманний розвиток однієї теми, то в поета-сюрреаліста зустрічаємо твори, у яких майже в кожній строфі вводиться нова тема. Особливим прийомом Ґійома Аполлінера стало одночасне зображення багатьох подій в одній «картині», потоку багатьох життів, що створює щемливе відчуття самотності.
Ти в Парижі самотній між юрбами товпишся
Мимо тебе ревуть чередою автобуси
Туга кохання вогнем підступає до горла
Неначе тобі судилася довічна погорда [...]
Те життя мов картина повішена в темнім музеї
Часом підходиш ближче поглянуть на неї [...]
Збірка «Алкоголі», поема «Зона», переклад із французької Миколи Лукаша
У збірці «Алкоголі» літературознавці вбачають риси не лише символізму і сюрреалізму, а й футуризму, неоромантизму та інших напрямів. Однак чіткого визначення належності творчості Аполлінера до певного літературного напряму чи течії нема, оскільки видатний талант поета не підвладний жодним обмеженням.
До збірки входить відомий вірш «Міст Мірабо», навіяний коханням Аполлінера до Марі Лорансен і розлукою з нею. Почуття глибокого смутку підкреслене образом моста через річку Сена, що несе свої води через неодноразово оспіваний у цій збірці Париж.
Відомо, що кохана поета мешкала на краю міста, і щоб побачитися з нею, Аполлінерові доводилося перетинати повноводну Сену через міст Мірабо. Цей ліричний твір підняв Аполлінера на один щабель із геніальним Полем Верленом.
Гійом Аполлінер і його друзі. Між Пабло Пікассо і Аполлінером стоїть Марі Лорансен (картина Марі Лорансен, 1908 рік)
Вірш вразив сучасників поета своєю простотою. Його ритм нагадує ритм середньовічної ткацької пісні, які, вишиваючи, любила співати мати Марі — мадам Лорансен. Поет надає цілком буденним образам (річка, міст) нового змісту. Образ моста у вірші символічний: він єднає (або роз’єднує) не лише дві частини міста чи протилежні береги, а й закоханих та їхні долі. Поет використав прийом паралелізму: міст — руки — очі, підкреслюючи біль втрати і невідворотність прощання.
Міст Мірабо (сучасний вигляд)
У вірші «Міст Мірабо» води Сени спливають, як життя, як покоління людей, як «журба і втіха», як любов. Неможливо повернути води Сени і так само неможливо повернути кохання. Образ річки набуває філософського змісту, її вічні води струменітимуть, супроводжувані «днями годинами і хвилинами», вони мчать у безвість і водночас у майбутнє, ніколи не повертаючись, як і Вічний Час, про який нагадує бій годинника.
МІСТ МІРАБО
Під мостом Мірабо струмує Сена
Так і любов
Біжить у тебе в мене
Журба і втіха крутява шалена
Хай б’є годинник ніч настає
Минають дні а я ще є
Рука в руці постіймо очі в очі
Під мостом рук
Вода тече хлюпоче
Од вічних поглядів спочити хоче
Хай б’є годинник ніч настає
Минають дні а я ще є
Любов сплива як та вода бігуча
Любов сплива
Життя хода тягуча
Надія ж невгамовано жагуча
Хай б’є годинник ніч настає
Минають дні а я ще є
Минають дні години і хвилини
Мине любов
І знову не прилине
Під мостом Мірабо хай Сена плине
Хай б’є годинник ніч настає
Минають дні а я ще є
Переклад із французької Миколи Лукаша
Трагізм подій Першої світової війни розкрито у збірці графічних віршів «Каліграми. Вірші миру і війни (1913-1916)», що вийшла друком 1918 року. Цю книгу Ґійом Аполлінер присвятив пам’яті загиблого на фронті друга — поета Рене Даліза. Назва збірки («вірші миру і війни») пояснюється тим, що у ній є як довоєнні, так і фронтові поезії.
У «Каліграмах» Ґійом Аполлінер продовжив свої новаторські експерименти, вважаючи, що поєднання різних образів та видів мистецтв розширяє можливості розуміння нової дійсності. Аполлінер уважав, що головною метою будь-якого витвору мистецтва є руйнування шаблонів, логіки, виклик усьому звичному. На його думку, художник може відмовитися від пропорцій, літератор — від послідовності викладу подій. Головне — викликати подив, вразити. У «Каліграмах» як у новаторському виданні наочно відобразилося прагнення Аполлінера до експериментаторства з формою творів; у збірці було закладено підвалини майбутніх поетичних течій.
У збірці «Каліграми» значне місце відведено темі Першої світової війни. Поряд із бравурними патріотичними віршами є твори, сповнені болю і усвідомлення війни як жахливої катастрофи. В поезіях утілено трагічний досвід митця, його втому від утрат.
Каліграмами Аполлінер назвав поезії, у яких написані чи надруковані на папері рядки (або слова, або букви) утворюють малюнок (сонце, Ейфелева вежа, жінка в капелюшку, ваза з квітами, водограй і пташка тощо). Такий прийом використовували ще в античні часи. Цим експериментом Аполлінер прагнув досягти єдності зображення і звучання тексту, візуалізації змісту.
У вірші-каліграмі «Зарізана голубка й водограй» ми бачимо поєднання символізму з актуальною проблематикою, використання різних видів мистецтва (поезії та живопису), а також властиву для сюрреалізму відсутність логічного викладу думки і змалювання непов’язаних між собою образів.
Поет щиро тужить за товаришами: хтось із них загинув, хтось, можливо, навіть цієї миті вмирає на полі бою. Він згадує імена друзів — поетів та художників, чиє життєве призначення було в служінні мистецтву, в оспівуванні Прекрасного.
Аполлінер, який сам був на передовій, чудово усвідомлював, що відбувається зараз на фронті з його друзями-митцями, які в Парижі були такими далекими від війни. Водночас поет не просто згадує товаришів, він звертається до них, ніби намагаючись оживити їх у своїй пам’яті. Однак його запитання «Де ви солдати мої друзі» залишається без відповіді. І ця відсутність відповіді є знаком того, що їх уже нема.
Переліку імен чоловіків, які пішли на війну, передують імена дівчат, яким у розквіті молодості залишилося тільки молитись, оплакувати загиблих і помирати у відчаї. Поет ніби показує, що разом зі смертю солдатів розірвано життєвий цикл, адже в далекому від війни світі померло майбутнє цих французьких дівчат, які втратили коханих, не стали матерями. Перед нами розкривається не просто жорстокість війни, а її глобально антицивілізаційний характер, її антигуманна природа.
Вірш побудований на прихованій антитезі — життя і смерть, мистецтво і потворність насилля, мир і війна, розквітлі і загиблі, вода і кров. Вірш «Зарізана голубка й водограй» має глибокий символічний зміст. Вода — символ життя, вона джерело сили і процвітання. Однак у вірші вона стає водограєм сліз, який разом із ліричним героєм ридає та оплакує тих, хто вже ніколи не повернеться з війни. Вона перетворюється в сонну стоячу (мертву) воду, в якій тонуть дівочі мрії.
В оригіналі твору автор особливо акцентує увагу на морі крові, на садах, що кровоточать, вигублені отруйними олеандрами. Образи «сонця раненого в траві» і «багрянистого горизонту» створюють враження масштабності (космічності) дійства, наслідки якого матимуть фатальне значення і для прийдешніх поколінь.
Голубка в літературі і фольклорі зазвичай асоціюється із простотою, спокоєм, жіночністю, материнством. У Біблії, до образів якої нерідко звертався Аполлінер, голубка є символом життя, оновлення світу, Благої Вісті, а також — безсмертної душі. Однак образ голубки у вірші набуває трагічного образу жінки, майбутнє якої знищила війна. Смерть тихої голубки — це втрата надії і зневіра, це безсенсовна загибель двадцяти мільйонів солдатів Першої світової та мирного населення, це жахаюче абсурдна втрата життів.
ЗАРІЗАНА ГОЛУБКА Й ВОДОГРАЙ
О постаті убиті любі
О дорогі розквітлі губи
Міє Мареє
Єтто Лорі
Анні і ти Маріє
Де ви дівчата
Я вас питаю
Та біля водограю
Що плаче й кличе
Голубка маревіє
Душа моя в тремкій напрузі
Де ви солдати мої друзі
Де ви Бійї Даліз Реналь
Печальні ваші імена
Як у церквах ходи луна
Б’ють відгомоном до небес
Ви в сонну воду глядитесь
І погляд ваш вмирає десь
Де Брак де Макс Жакоб Дерен
Що в нього очі як той Рейн
Де милий Кремніц волонтер
Вже може їх нема тепер
Душа ятриться з непокою
І водограй рида зі мною
А як вони іще живі
Десь б’ються на Північнім фронті
Тим олеандри всі в крові
І сонце ранене в траві
На багрянистім горизонті
Переклад із французької Миколи Лукаша
Дослідники вважають, що антивоєнний пафос вірша Ґійома Аполлінера втілився й у творчості його друга — Пабло Пікассо. Художник у 1947 році (вже після закінчення Другої світової війни) використав образ голубки на одному зі своїх полотен із назвою «Голуб миру». Відтоді це зображення стало символом миру та емблемою антивоєнного руху.
Мистецька галерея
Розмаїття мистецьких нереалістичних течій було притаманне не лише поезії, а й живопису XX століття. Наочним прикладом цього стала творчість видатного іспанського художника Пабло Пікассо (1881-1973), який прожив довге життя і реалізував свій мистецький потенціал в постімпресіонізмі, експресіонізмі, примітивізмі, кубізмі та сюрреалізмі. Деякі його картини написані в реалістичний манері.
Портрет дружини художника, виконаний в реалістичній манері, 1918 рік
Мушкетер (картина в стилі примітивізму, 1970 рік)
Профіль юної дівчини (картина в стилі постімпресіонізму, 1901 рік)
Двоє акробатів (картина в стилі експресіонізму, 1901 рік)
Дівчина в кріслі (картина в стилі сюрреалізму, 1952 рік)
Портрет (картина в стилі кубізму, 1910 рік)
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
Предметні компетентності
- 1. Розкажіть про головні події життя Ґійома Аполлінера. Створіть у зошиті «Facebook-сторінку» Вільгельма Костровицького і заповніть «поля життєпису».
- 2. Доведіть, що Аполлінер був авангардистом-експериментатором.
- 3. Виразно прочитайте вірш «Місти Мірабо»
- 4. У чому суб’єктивність цього вірша, особливості сприймання і змалювання зовнішнього світу поетом?
- 5. Знайдіть у вірші «Міст Мірабо» символи і розкрийте їх зміст.
- 6. Прокоментуйте паралелі між плином вод Сени і коханням у вірші «Міст Мірабо». Які ще паралелі можна провести?
- 7. Розкажіть про особливості збірки Г. Аполлінера «Каліграми. Вірші миру і війни» Прокоментуйте назву збірки.
- 8. Вірш «Зарізана голубка й водограй», написаний у 1914 році, називають реквіємом (заупокійним твором) за жертвами Першої світової війни. Сформулюйте ідею вірша.
- 9. Визначте риси сюрреалізму у творах Ґійома Аполлінера. Доведіть, що чим менше у вірші пов’язаних образів, тим ширше поле для тлумачення (інтерпретування).
Обізнаність та самовираження у сфері культури
Скористайтеся QR-кодом або увійдіть за покликанням https://cutt.ly/ewMrI36C і перегляньте навчальний фільм «Поет, що малював своїми словами»(The poet who painted with his words — Genevieve Emy). He забудьте скористатися субтитрами українською мовою.
У чому суть створеної поетом-авангардистом ідеї «мосту» між словами і малюнком? Зробіть висновок про величезний внесок видатного французького поета Ґійома Аполлінера в розвиток поетичного мистецтва.
Складіть конспект тексту з фільму «Поет, що малював своїми словами».
Зробіть презентацію «Вірші-каліграми» Ґійома Аполлінера.
Інформаційно-цифрова компетентність
Сучасники залишили нам багато зображень Ґійома Аполлінера. Знайдіть в інтернеті світлини поета і створіть «електронний альбом». Позначте, які періоди життя митця відображено на них.
Доберіть також для «альбому» портрети Ґійома Аполлінера, написані його друзями-художниками. Спробуйте визначити, до якого виду мистецтва належать роботи: традиційного чи новаторського (антитрадиційного).
Якими критеріями ви керувалися? Відповідь обґрунтуйте.
Які з обраних портретів ви б використали для «Facebook-сторінки» поета?
