ТВОРЧІСТЬ ФРАНЦА КАФКИ

Франц Кафка — один із тих письменників, життя і творчість яких тісно переплетені. Він не лише привносив у свої твори значний автобіографічний елемент і опирався на власний життєвий досвід (наприклад, переломне для творчості Кафки оповідання «Вирок» відображає його важкі стосунки з батьком), а й детально аналізував особисті переживання і в художній формі відверто їх змальовував. Його слова про «цілковите оголення тіла і душі» були не просто ефектною фразою, а мистецькою декларацією про єдино можливу для письменника форму творчості. Як слушно зауважував Макс Брод, творчість для Франца Кафки була молитвою.

Значну роль у творчому розвитку Кафки відіграв його щоденник, який письменник вів з кінця 1909 року. Щоденникові записи перетворилися на творчу лабораторію, де виливалися болючі роздуми письменника про власні страхи і життєві негаразди, про важкі стосунки з іншими людьми, про невдалі творчі плани, а також записи страшних фантасмагоричних снів, що його переслідували («одні сновиддя, сну нема»).

Водночас без жодних переходів він записував у щоденнику фрагменти і варіанти своїх творів. І деколи важко зрозуміти, де закінчується щоденниковий запис, а де починається текст художнього твору. Щоденникові записи виробили особливу манеру письменника зображувати дійсність через сприймання і свідомість персонажа, без коментарів і без авторського втручання в характеристику героя та його вчинків.

Завдяки щоденнику, де думки і переживання письменника викладені максимально відверто, можна зазирнути у внутрішній світ Кафки. На його сторінках він постає невпевненою у собі людиною, яка почувається самотньо у ворожому світі і переживає перед ним панічний страх («страх, що обступає мене з усіх боків»).

Письменник боїться спізнаватися з іншими людьми, бо відчуває в близьких стосунках загрозу і непередбачуваність для свого життя. Навіть найщиріші друзі говорили про невидиму «скляну стіну», якою Франц від них відгороджувався. «Макс мене зовсім не знає. Якщо Макс мене знає — то він помиляється», — написав Кафка у щоденнику про свого найкращого друга.

Страх перед зовнішнім світом, іншими людьми, безпорадність, страждання через почуття провини з будь-якого приводу мучили Кафку впродовж усього життя. Однак саме це сформувало його особливе бачення світу і філософську основу творчості письменника. Через власні фобії він дивився на світ інакше, ніж звичайні пересічні люди, які вважали дрібницями те, що для Кафки становило невирішувану проблему.

На думку дослідників творчості письменника, він першим порушив головну проблему, над якою розмірковуватиме філософія і література всього XX століття — відчуження людей одне від одного. Ключові слова Франца Кафки, що дають розуміння його творчості: «Ми стали жити в світі, де панує страх і байдужість».

Найнаочнішою ілюстрацією філософських поглядів Франца Кафки є романи «Процес» і «Замок» — центральні твори в його спадщині, з яких розпочалася світова слава письменника. Проти головного героя «Процесу» Йозефа К. несподівано і без жодних пояснень розпочинають слідство. Утім ніхто, попри всі відчайдушні спроби, не може йому пояснити, в чому ж полягає його злочин. Незважаючи на повну абсурдність ситуації, «правосуддя» все одно відбувається, і героя страчують.

Не менш безглуздою є реальність роману «Замок». Головний герой (його імені автор не називає, а використовує лише ініціал К.) прибуває в Село, над яким панує Замок, і опиняється в абсурдному світі незрозумілих йому соціальних зв'язків.

Покірні мешканці Села безумовно виконують накази, що надходять із Замку, і всіляко догоджають чиновникам, яких їм надсилають. Однак потрапити у Замок, побачити його владарів неможливо, як неможливо зрозуміти, чому там вирішують так, а не інакше. Головний герой приймає правила гри і намагається знайти своє місце в цьому фантасмагоричному світі, але йому це не вдається.

Малюнок Франца Кафки

«Жахливий світ, що живе у моїй голові. Але як звільнити самого себе і як звільнити його не розпанахавши? Та краще тисячу разів його розпанахати, ніж тримати в собі чи поховати. На те ж я й тут, це мені цілком очевидно», — розпачливо написав Франц Кафка у своєму щоденнику 31 червня 1913 року.

Після Другої світової війни видатний німецький письменник Герман Гессе ніби відповів йому: «Ми вже тепер відчуваємо, що Кафка був самотнім предтечею, що пекельну безодню кризи духу і всього життя, в яку ми потрапили, він пережив до нас, виносив у собі самому і втілив у творах, які ми в змозі зрозуміти лише зараз...».

Класна дошка

Прикметні риси творчості Франца Кафки

• Закони, за якими існує світ, невідомі для людини, їх неможливо виявити і зрозуміти. У світі панує страх і байдужість до долі людини.

• Усі події, що відбуваються з людиною у цьому світі, — зловісні, моторошні і песимістичні. Жодної надії на позитивні зміни в майбутньому нема.

• Будь-яка подія може статися без жодної мотивації, без жодного раціонального пояснення. Звичні причинно-наслідкові зв'язки у художньому світі Ф. Кафки не спрацьовують, він — ірраціональний і абсурдний.

• Водночас усі ірраціональні, абсурдні та неймовірні події зображено абсолютно реалістично, повсякденно і навіть приземлено-побутово.

• Герої Кафки не здатні подолати життєвих перешкод і змінити світ. Вони слабкі, боязкі і безсилі перед ірраціональною дійсністю, тому приречені на поразку.

• Боротьба за свою долю марна і безглузда, вона ні до чого не призведе, окрім марних витрат життєвих сил. Герої Кафки підкоряються обставинам і нічого в своєму житті не вирішують. Вони безпомічні та пасивні.

• Герої перебувають сам на сам із цим моторошним ірраціональним світом, у якому нічого не можна змінити. Вони переживають страх, самотність і відчуження. Їхнє внутрішнє життя позначене відчаєм і стражданням.

• Герої шукають причини негараздів виключно в собі. Вони постійно переживають почуття провини і каяття за речі, які від них не залежать.