Тема 10. Абетка архітектури, або Як народжуються архітектурні образи

Упродовж століть архітектурні об’єкти слугували людині не лише для праці, навчання, відпочинку, а й формували уявлення про красу, викликали певні почуття та настрої. У процесі пошуку й розробки ідеї архітектори намагалися віднайти гармонійне поєднання конструктивних і декоративних елементів.

Пригадайте та назвіть основні засоби виразності архітектури.

Усі будинки складаються із двох типів конструкцій: опорних (фундамент, стіни, колони) і тих, що перекривають (дах, купол тощо). Гармонійне поєднання різних складових перетворює будівлю на справжній шедевр. Це відбувається завдяки виразності конструктивних і декоративних елементів. Свої «ролі» у створенні архітектурного образу виконують усі деталі: вікна, двері, сходи, балкони, карниз тощо. Але «обличчям» будівлі завжди є її зовнішній бік — фасад.

Палац Санта-Софія (Венеція, Італія)

Будинок вдови, яка плаче (Київ, Україна)

Краєзнавчий музей (Полтава, Україна)

Житловий будинок (Н. Гориця, Словенія)

Порівняйте фасади архітектурних споруд. Завдяки яким засобам виразності створено неповторний образ кожної будівлі?

Конструктивні та декоративні елементи будівель

Балкон — відкритий майданчик, що виступає за площину зовнішньої стіни й обгороджений перилами. Тип французького балкона не має власне балконного майданчика (або він дуже вузький); огорожа встановлюється в отворі із зовнішнього боку, зразу перед дверима.

Балюстрада — (з латинської — «підтримка») — елемент оформлення архітектурних споруд; невисока, наскрізна огорожа балконів, сходів, терас тощо, яка складається з ряду фігурних стовпчиків, з’єднаних угорі плитою, балкою чи горизонтальними перилами. Виконується з каменю, дерева, металу.

Колона — вертикальна опора, яка має вигляд циліндричного або багатогранного стовпа і складається з бази, стовбура та капітелі.

Ліпнина — рельєфні прикраси (фігурні й орнаментальні) на фасадах та в інтер’єрах будівель.

Ніша — архітектурний елемент — декоративне поглиблення в стіні, яке використовують для встановлення статуй, ваз тощо.

Портал — архітектурно оформлений вхід до будівлі.

Дослідіть, які конструктивні та декоративні елементи використані архітекторами на відомих спорудах у вашому рідному краї.

Портрет митця

Франческо БОРРОМІНІ (1599-1667) — італійський архітектор, якого вважають своєрідним скульптором в архітектурі. Тривалий час він працював на будівництві храмів у Мілані. За проектом майстра в Римі зведено церкву Сан-Карло біля чотирьох фонтанів, що стала еталоном хвилястого фасаду. Поверхня стіни задумана як одне ціле: масивний виразний карниз, що розбиває споруду на два яруси, ритм колон, вікон і ніш зі скульптурами, фігури ангелів, що підтримують великий овал із зображенням герба — усі ці та інші деталі зливаються в єдиний архітектурний орнамент і створюють незвичайну динамічність форми. Оригінальність плавної архітектури виявилась і в інтер’єрі церкви: у ній немає жодного кута. Адже Борроміні вважав: «Кут — це ворог гарної архітектури».

Невідомий художник XVII ст. Портрет Франческо Борроміні

Борроміні — визнаний майстер архітектурних креслень. Конструкцію спроектованої церкви Сан-Карло він зафіксував на плані будівлі й на схемі (у перерізі), де чітко проглядаються пропорції та деталі конструкції, купол будівлі й розташовані по обидва боки дві невеликі каплички.

Франческо Борроміні. Церква Сан-Карло біля чотирьох фонтанів (Італія): інтер’єр, архітектурні креслення

Роздивіться моделі будинків та їхні креслення і пригадайте закономірності лінійної та повітряної перспектив.

Форму будинків складають об’ємні фігури: куби, паралелепіпеди, багатогранники. Щоб зобразити куб у перспективі, насамперед з’ясовують об’ємність його форми, потім з однієї загальної точки зору зображають кожну його грань так, як ми її бачимо.

Різницю в зовнішньому вигляді предметів й уявні зміни називають перспективними, тобто «побаченими наскрізь». Існує ціла наука, яка вивчає закони зображення предметів на площині так, як сприймає їх наше око, вона називається перспективою. Лінійна перспектива вивчає правила малювання предметів за допомогою ліній, зображення їх величини та форми залежно від точки зору. А повітряна — стосується закономірностей малювання в кольорі. Тому повітряну перспективу легше побачити не в графічних малюнках, а в живописних пейзажах, коли дальній план ми бачимо ніби в «серпанку», через шар повітря.

Усі зображення сприймають або у фронтальному положенні, коли предмети розташовані паралельно картинній площині, або під кутом до неї. У першому випадку створюється фронтальна перспектива, у другому — кутова. Особливістю кутової перспективи є наявність двох точок сходження.

Варіант 1. Дотримуючись законів лінійної перспективи, намалюйте композицію «Вулиця міста» (кольорові олівці).

Варіант 2. Намалюйте сучасний будинок у кутовій перспективі. Сплануйте його оточення, продумайте зовнішнє оздоблення, додаючи декоративні та конструктивні елементи архітектури: колони, сходи, балкони тощо.

Етапи зображення будинку в кутовій перспективі

МИСТЕЦЬКА СКАРБНИЧКА

Перспектива (французьке perspective, від латинського perspicio — бачу наскрізь) — наука про зображення об’ємних предметів на площині відповідно до уявних скорочень форми.

Лінійна перспектива — зміна форми, розмірів, напрямків контурів.

Повітряна перспектива — спосіб зображення простору, що показує, як змінюється колір і тон віддалених предметів, які сприймає око.

Точка сходження — уявна точка на лінії горизонту, в якій сходяться при подовженні паралельні горизонтальні лінії об’єктів.

1. Яка роль конструктивних і декоративних елементів у створенні архітектурного образу?
2. Поясніть, що таке перспектива.
3. Назвіть, які існують види перспективи.
4. У вільний час поцікавтесь історією найдавніших пам’яток архітектури свого краю. Поміркуйте, якими архітектурними спорудами можна його збагатити для більш комфортного проживання людей.
5. Мистецький проект. Уявіть, що вам запропонували упорядкувати виставку «Архітектурні образи України». Які експонати ви би для неї запропонували? Обґрунтуйте свій вибір.