Мистецтво. Повторне видання. 8 клас. Масол

Тема 21. Галантний стиль — рококо

Поміркуйте, про яку людину говорять «галантний» чи «галантна». Чи можна, на вашу думку, таким епітетом охарактеризувати образи мистецтва?

Після величавості, пишності й монументальності бароко наступив період легкої галантності і вишуканості рококо. Гаслом нового стилю, що вперше сформувався у Франції, стає «мистецтво як насолода», а його метою — розважати й викликати приємні емоції. Подібно до того, як бароко стало поворотом від врівноваженого Ренесансу в бік декоративності, так і рококо відійшов від напруженості бароко до чарівно усміхненої галантності.

Митці нового часу навмисне порушували симетрію, а улюбленою деталлю декоративної орнаментики стала стилізована мушля (від фр. rocaille), що зумовила назву стилю «рококо» і визначила найхарактерніший візерунок звивистої химерної і примхливої лінії.

Новий стиль виявився насамперед в інтер’єрах світських і релігійних споруд (палаців, церков). У декорі рококо унаслідував від бароко рослинні орнаменти, золоту ліпнину. Вони доповнилися коштовним камінням, вишуканими поєднаннями світлих кольорів.

В оздобленні інтер’єрів переважали криві лінії, заокругленість кутів. Для візуального розширення простору до стін прикріплювали великі дзеркала, щоб одне відображалося в іншому, і оформлювали рамами із золотої ліпнини. Інтер’єри прикрашали розкішними аксесуарами: статуетками, вазами, обробленими сріблом чи золотом, та, за можливості, інкрустованими коштовними кристалами. Усі предмети в інтер’єрі мали створювати гармонію, взаємодоповнювати один одного за кольором, формою і декором.

Прикладом рококо в архітектурі є палац Амалієнбург, розташований поблизу Мюнхена.

Палац Амалієнбург, Німеччина

Дзеркальна зала в палаці Амалієнбург, Німеччина

Як на фасаді та в інтер’єрі палацу використано найхарактерніший для рококо звивистий візерунок? Який ефект виникає в разі розташування великих дзеркал між вікнами у круглій залі палацу?

Безтурботне життя відвідувачів світських салонів задавало загальний легковажний тон і мистецтву. Кімнату у стилі рококо прикрашав камін, покритий мармуровою плитою і заставлений прикрасами: канделябрами, годинниками, порцеляновими статуетками й іншими красивими «дрібничками». Над ним зазвичай вішали дзеркало в розкішній рамі.

Для конструкції меблів рококо характерні повна відмова від симетрії і прямих ліній, «розчинення» деталей в загальній пластиці форми. В оздобленні меблів переважають бронзові накладки. Іноді предмети обробляли кольоровими лаками, декорували позолоченим різьбленням. Меблі стають витончено-декоративними за формою і декором. Наприклад, секретер на високих ніжках із безліччю шухляд і потайних відділень, туалетний столик із дзеркалом, комфортні канапе (диван у формі декількох з’єднаних крісел) і шезлонги, різноманітні тумбочки. Вишуканий вигляд кімнати чи зали рококо доповнювали гобелени й зразки ювелірних виробів і порцеляни.

У часи панування рококо важливою частиною архітектурної композиції стає скульптура й орнамент, переважно різьблений, у формі мушлі.

Скульптурні прикраси для інтер’єрів найвідомішого французького майстра рококо Жана-Батиста Лемуана відрізняються особливою граційністю, ліричністю, асиметричністю композицій. На весь світ уславилися розкішні сервізи й пасторальні статуетки мейсенської порцеляни.

Жан-Батист Лемуан. Барельєфи залу готелю Субіз, м. Париж, Франція

Мейсенська порцеляна, Німеччина

Які ознаки стилю рококо має мейсенська порцеляна?

Палац Келуш, Португалія

Опишіть свої враження від королівського палацу в стилі рококо.

Найпоширенішою формою живописного твору стало декоративне панно, живописне чи скульптурне, здебільшого овальної, круглої або химерно-зігнутої форми з граціозним орнаментальним ритмом.

Змінилися теми й сюжети творів живопису: переважали свята й театральні вистави, міфологічні персонажі. Для мистецтва рококо характерне заглиблення у світ фантазії, пасторальних сюжетів, екзотичних казкових образів.

У пейзажному жанрі домінували штучні краєвиди, призначені для побачень, танців, дозвілля. У портретах усіх персонажів зображували підкреслено усміхненими й люб’язними.

Для співця рококо французького живописця Антуана Ватто (16841721) головним мотивом творчості стає світ людських почуттів і мрій, бажання людей перетворити життя в театралізоване свято. До талановитих представників цього стилю також належали скульптор Етьєнн Моріс Фальконе, художники Франсуа Буше та Жан-Оноре Фрагонар у Франції, Вільям Хогарт в Англії, Джованні Баттіста Тьєполо в Італії.

Франсуа Буше. Портрет мадам де Помпадур

Антуан Ватто. Актори французького театру

Джованні Баттіста Тьєполо. Розпис плафона у Вюрцбурзькій резиденції

Етьєнн Моріс Фальконе. Зима

Із Франції та Австрії стиль рококо дійшов і до України — до Києва, Львова та інших великих міст. Вплив стилю відчувається в живописних портретах, в елементах оздоблення відомих церковних і світських споруд В. Растреллі, інших пам’яток пізнього бароко, як, наприклад, Козелецького собору Різдва Богородиці (що поєднує також і риси класицизму).

Собор Різдва Богородиці, смт. Козелець, Чернігівська обл., Україна

Невідомий художник. Портрет С. Дараган

Яка ж музика зазвучала в залах і салонах епохи рококо? Зазвичай там грав невеликий струнний ансамбль зі скрипок і віол, а також клавесин, який прикрашали малюнками, різьбленням тощо.

Галантному стилю відповідав і вишуканий дзвінкий тембр клавесина, і декоровані мелізмами мелодії.

Механізм клавесина не давав змогу поступово посилювати або зменшувати звучання. Щоб грати з різноманітною динамікою, тогочасні майстри створили дві клавіатури: форте і піано, на яких грали по черзі. Різновид клавесина — спінет — мав одну клавіатуру (див. додаток 6).

Ян Мінс Моленар. Жінка, що грає на спінеті

Із музикою для клавесина пов’язані найвищі досягнення Франсуа Куперена (1668-1733) — придворного органіста, клавесиніста і вчителя музики. Його клавесинним мініатюрам притаманні граціозні ритми, галантні мелодії, щедро прикрашені орнаментикою. З-поміж програмних заголовків п’єс трапляються пасторальні («Збиральниці винограду»), «портретні» («Дівчина-підліток»), звуконаслідувальні («Будильник»).

Французький композитор-клавесиніст і придворний музикант Жан-Філіпп Рамо (1683-1764) написав низку опер-балетів для тогочасного театру, що зумовило театральність його програмних клавесинних п’єс, сюїт.

Жак Аведа. Жан Філіпп Рамо зі скрипкою

Невідомий художник. Франсуа Куперен

Надзвичайного поширення в домашньому музикуванні освічених англійців набув різновид клавесина верджинал. Англійські верджиналісти створили власну композиторську школу, до якої належали Вільям Берд, Генрі Перселл та ін. В Італії клавесин називали чембало.

Провідним жанром музики для клавесина стала сюїта, яка складалася з танців, контрастних за характером. Окрім основних танців (алеманда, куранта, сарабанда, жига), у сюїту включали галантний менует з поклонами й реверансами, жвавий гавот.

Л.-К. Дакен. «Зозуля». Ж.-Б. Люллі. Гавот. Ф. Куперен. «Будильник».

Ж.-Ф. Рамо. Тамбурин. Ригодон. В. Берд. Волинка. Флейта і барабан.

Творчість клавесиністів у стилі рококо вплинула на розвиток європейської фортепіанної культури наступних епох.

Звуки клавесина. Музика і вірші Н. Тананко (див. додаток 1).

Варіант 1. Виготов овальну рамку для фотографій, придумай для неї декор у стилі рококо (паперопластика).

Варіант 2. Виліпи декоративну скульптуру — дрібну пластику «Пастораль» за мотивами мейсенської порцеляни (пластилін, стеки).

Мистецька скарбничка

Клавесин — клавішний музичний інструмент, попередник фортепіано, не мав технічних можливостей для поступової зміни динаміки звучання.

Мелізми (з грец. melisma — пісня, мелодія) — прикраси мелодії, музична орнаментика.

• 1. Як виявився стиль рококо в інтер’єрах?
• 2. Назвіть основні риси рококо в образотворчому мистецтві.
• 3. Схарактеризуйте творчість композиторів-клавесиністів. Які жанри домінували в їхній творчості?
• 4. Поцікавтеся проявом стилю рококо в українському мистецтві.
• 5. Самостійно дослідіть «родовід» клавесина, його національні різновиди.