Географія (поглиблений рівень). Повторне видання. 9 клас. Масляк

Тема 2. Світове господарство (світова економіка), світовий ринок

§ 7. Поняття «світове господарство». Типізація економічних систем і країн світу та Україна в ній

• 1. Поясніть, чим відрізняється ринок товарів від ринку послуг.
• 2. Із матеріалів телебачення, газет, мережі Інтернет наведіть приклади впливу інших країн та їх господарств на економіку України.

1. СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО Й ТИПИ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ. Світове господарство охоплює всі країни світу, що спричиняє його територіальну й секторальну нерівномірність. Об’єктивною основою розвитку світового господарства є міжнародний географічний поділ праці (МГПП), тобто спеціалізація окремих країн на виробництві певних видів продукції й послуг та обмін ними.

Пригадайте, що вам відомо з уроків історії про світове господарство за різних часів існування людства. Як воно змінювалося, яку продукцію і в який спосіб виготовляло, як нею обмінювалося?

Спеціалізація країн з їх подальшою участю в МГПП формується за певних умов. Країна повинна мати переваги (наприклад, багаті природні ресурси, вихід до моря, тропічний клімат) перед іншими державами у виробництві певної продукції. Також мають існувати країни, які споживатимуть цю продукцію, оскільки не можуть виробляти її самостійно. До того ж витрати на доставку продукції до країн-споживачів мають бути вигідні країні-виробнику.

СЛОВНИК

Світове господарство — система національних господарств усіх країн світу, об’єднаних міжнародним географічним поділом праці і різноманітними соціально-економічними зв’язками в господарський організм глобального масштабу.

The world economy is a system of national economies of all countries of the world, united by the international geographical division of labor and various socio-economic ties into an economic organism on a global scale.

Таблиця

ПРИКЛАДИ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ ОКРЕМИХ КРАЇН ЄС

Німеччина	Франція	Італія	Швеція	Португалія
Будівництво, автомобілі та запчастини до них, устаткування для захисту довкілля, медичний туризм	Фармацевтична та парфумерно-косметична продукція, військова техніка І машини, туризм	Побутова електротехніка, шкіряні вироби, оливкова олія, мотоцикли, деревообробні верстати, туризм	Метал, обладнання для виробництва паперу, шарикові та роликові підшипники, трансформатори	Переробка деревини, риби та морепродуктів, виробництво кераміки, ізоляційних матеріалів

Знайдіть на політичній карті Європи країни, вказані в таблиці, та оцініть залежність їх спеціалізації від природних умов і ресурсів.

Поясніть, чому не всі речі, якими ви користуєтеся у повсякденному житті, вироблені в Україні. У яких саме країнах світу їх виготовили?

Формування світового господарства розпочалося у XVI—XVIII ст. як мануфактурна стадія розвитку капіталізму, що завершилася на межі XIX—XX ст. внаслідок великої промислової революції в країнах Європи. Для її розвитку потрібна була велика кількість сировини і продовольства для населення міст, кількість якого зростала. Умовою формування світового господарства став бурхливий розвиток транспорту, розширення міжконтинентальних зв’язків, формування світового ринку. Виникнення колоніальної системи сприяло перетворенню економіки територій колоній на аграрно-сировинні придатки держав-метрополій.

Мал. 2. а) Модель літака MAVERIC представлена компанією Airbus на авіасалоні в Сінгапурі (2020 р.), що має потенціал скоротити споживання палива до 20% у порівнянні з сучасними літаками, б) кооперування країн Європи із виробництва деталей і збирання готового літака Airbus.

Ступінь входження будь-якої країни до МГПП залежить насамперед від рівня розвитку її економіки. Тому в сучасному МГПП, провідне місце, зокрема з випуску «облагородженої», дорогої продукції (машин, обладнання, товарів тривалого користування), посідають економічно розвинені країни. Що стосується більшості держав Азії, Африки і Латинської Америки, то їхня роль у МГПП підвищується здебільшого через постачання ресурсів високорозвиненим країнам. Сировинна спеціалізація окремих країн, що склалася в колоніальну епоху, зберігається й донині.

Пригадайте з історії, яку роль відігравали в економіці Російської та Австрійської імперій території та землі сучасної України.

Економічна замкнутість країн сьогодні не лише нераціональна, а й практично неможлива, адже збільшується взаємозалежність національних економік і підвищення ролі зовнішніх чинників в економічному розвитку окремих країн. Тому поняття світового господарства не можна зводити до простої суми національних економік. Його сутність визначається міжнародними економічними відносинами: універсальним зв’язком між національними господарствами, який забезпечує їхню реальну єдність на основі МГПП, науково-технічною і виробничої кооперацією, міжнародною торгівлею та валютно-кредитними операціями. Сучасні тенденції розвитку світового господарства — це інтернаціоналізація виробництва, інформатизація, глобалізація, регіональна економічна інтеграція (мал. 1).

Для сучасного етапу розвитку світового господарства характерна інтернаціоналізація виробництва на основі всебічного розвитку міжнародних економічних відносин. Найважливішими елементами системи міжнародних економічних відносин є міжнародне науково-технічне і виробниче співробітництво, вивіз капіталу й міжнародний кредит, світова торгівля, міграція робочої сили, міжнародні валютні відносини. У цій системі всі її елементи тісно пов’язані, взаємно переплетені і впливають один на одного. Таким чином, міжнародні економічні відносини сприяють взаємодії національних економік, які входять у світове господарство, інтернаціоналізації й глобалізації виробництва і тим самим забезпечують його цілісність.

СЛОВНИК

Глобалізація — процес перетворення певного явища на планетарне, таке, що стосується всієї Землі.

Globalization is the process of transforming a certain phenomenon into one that affects the entire Earth, ie the planet.

Міжнародні економічні відносини — система господарських відносин між різними країнами світу.

International economic relations are a system of economic relations between different countries of the world.

За допомогою мал. 2 на прикладі авіаційного машинобудування поясніть економічні зв’язки між національними господарствами країн Європи.

Національна економіка країн розвивається в умовах певної економічної системи, яка є сукупністю законодавчих правил і норм ведення господарства. Цих правил і норм мають дотримуватися усі підприємства та організації (різних форм власності), що виробляють певну продукцію або надають якісь послуги. Якщо ці правила і норми відповідають вимогам часу та науково обґрунтовані, якщо їх дотримується населення, підприємства й організації, як це відбувається в багатих і високорозвинених країнах світу, — держава процвітає, а її жителі мають гідний рівень життя. Якщо в країні порушуються ці правила через, наприклад, корупцію, тоді національна економіка деградує (мал. 2.).

Мал. 3. Економічні системи.

За даними мал. 2 визначте найбільш соціально орієнтований тип економічної системи.

2. ЩО ТАКЕ ТИПІЗАЦІЯ КРАЇН. Неповторність країн світу, обумовлена їх історією, релігією, культурною, традиціями, способами господарювання, не заважає вченим об’єднати їх у групи за певними ознаками: площею, кількістю населення, географічним положенням, державним устроєм та ін. Однак найважливішою характеристикою країни є рівень її економічного розвитку, який характеризується відомими вже вам економічними показниками (мал. 3).

Пригадайте, що таке ВВП, ІЛР та IDI.

Типізація (класифікація) — це групування країн за певними критеріями. Поділ світової економіки на сфери та сектори економічної діяльності, виділення економічних взаємозв’язків між ними, дають змогу не тільки проаналізувати тенденції розвитку окремих країн, порівняти їх між собою, а й класифікувати (типізувати). Це надзвичайно важливе завдання і знання для вивчення, обміну досвідом та подальшого економічного розвитку. На сьогоднішній день ООН налічує 197 різних за рівнем економічного розвитку незалежних країн.

Найбільш повне уявлення про групи країн у світовій економіці дають дані міжнародних організацій, членами яких є більшість країн світу, — ООН, Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Світовий банк (СБ). Будь-яка класифікація має певну мету і завдання. Наприклад, Світовий банк та МВФ більшу увагу звертають на оцінку економічного рівня розвитку країн, ООН — на соціальні й демографічні аспекти.

Для характеристики економіки країн світу використовують уже відомі вам показники: рівень соціально-економічного розвитку, структура економіки та загальновизнаний показник, що характеризує стан економіки, — ВВП. Близькі за загальним ВВП країни дуже різняться за рівнем економічного розвитку, зокрема через різну кількість населення. Тому використовують показники ВВП у перерахунку на одного жителя країни (номінальний) та за паритетом купівельної спроможності (ПКС). Наприклад, десятку країн-лідерів за загальним ВВП складають США, Китай, Японія, Німеччина, Велика Британія, Індія, Франція, Італія, Канада, Південна Корея; за ВВП на одну особу (номінал) — Монако, Ліхтенштейн, Люксембург, Швейцарія, Ірландія, Норвегія, США, Данія, Ісландія, Сінгапур; за ВВП (ПКС) на одну особу — Китай, США, Індія, Японія, Німеччина, Росія, Індонезія, Бразилія, Франція, Велика Британія.

3. ТИПІЗАЦІЯ КРАЇН СВІТУ (ООН) ЗА РІВНЕМ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ, МІСЦЕ УКРАЇНИ В НІЙ. Типізація країн світу мінлива і залежить від загальних тенденцій розвитку людства. ООН за рівнем економічного розвитку виділяє три групи країн: розвинені, ті, що розвиваються, країни з перехідною економікою. У межах кожного типу країн вирізняють окремі групи відповідно до їх географічних регіонів (мал. 4).

Окрім того, для більшого розуміння економічної специфіки країн, їх можна розділити на підтипи з різним проявом основної типології. Наприклад, у групі країн, що розвиваються, виділяють групу нафтодобувних країн (Катар, Кувейт, ОАЕ, Саудівська Аравія, Ірак та ін.) або групу дрібних острівних країн (Барбадос, Сейшельські, Багамські тощо), адже специфіка їх економік відрізняється від решти країн, що розвиваються.

Мал. 4. Типізація країн (2020 р., ООН, за даними un.org/development/desa/dpad/wp-content/uploads/sites/45/WESP2020_Annex.pdf).

Рівень соціально-економічного розвитку певної країни залежить від типу її економічної системи (мал. 2). Зараз у світі переважають країни першої й третьої груп, із поступовим переходом країн, що розвиваються, до першої групи. Після краху соціалістичної системи на початку 90-х рр. XX ст. країн із плановою економікою в чистому вигляді залишилося дуже мало. Сучасною країною командної економіки, де постійно панує голод, є Корейська Народно-Демократична Республіка (КНДР, неофіційна назва Північна Корея) та Куба, економіка якої дуже потерпає від наслідків пандемії Covid-19 (скорочення ВВП на 11%) і де останнім часом впроваджуються елементи ринкової економіки. Ця система панує також у М’янмі, парадоксальна ситуація виникла в Китаї, де комуністи будують ринкову економіку (капіталізм).

Головна відмінність між ринковою і плановою економікою полягає в тому, що за першої реалізуються об’єктивні (незалежні від волі людини) економічні закони. Втручання держави в економічні процеси відбувається економічними методами, тобто шляхом перерозподілу державних інвестицій між секторами господарства, податковою, митною політикою. Планова економіка, де відсутня конкуренція як головний механізм підвищення продуктивності праці та поліпшення якості продукції, повністю підпорядкована державній бюрократії, яка наперед визначає, скільки й кому необхідно виробити продукції. Неефективна система оплати праці («зрівнялівка»), коли робітники отримують фіксовану платню незалежно від результатів праці, знищує ініціативу. Ніби спеціально для порівняння ефективності двох соціально-економічних систем після Другої світової війни виникли дві Німеччини, два Китаї, два В’єтнами, дві Кореї. На їхньому прикладі шляхом порівняння і стало зрозумілим, яка система господарювання є ефективнішою.

Україна належить до країн світу з перехідною економікою. Однак ВВП країни на одну особу в 2020 р. складав лише 3653 дол. США. Це свідчить, що наша держава належить до найменш розвинених у світі. Проте вона володіє найбільшими ресурсами для власного розвитку в Європі.

Україна займає вагоме місце в світі та Європі. Вона є першою за запасами марганцевих і залізних руд, титану, цирконію, урану, графіту; у числі перших за запасами бурого та кам’яного вугілля, каоліну й вогнетривких глин, облицювального каменю (граніту, габро, лабрадориту), кварцового піску для скла. Основна частина найродючіших, так званих «солодких», чорноземів зосереджена в Україні.

Головним чинником того, що Сінгапур — країна з майже повною відсутністю власних ресурсів для соціально-економічного розвитку — перетворився на одну з найбагатших і найрозвиненіших держав у світі стала безкомпромісна боротьба її уряду з корупцією.

ВИСНОВКИ

• Об’єктивною основою формування світового господарства є міжнародний географічний (територіальний) поділ праці, тобто спеціалізація окремих країн на виробництві певної продукції з подальшим її обміном.
• Країни об’єднуються в окремі підрозділи світу (типізуються) на основі їхніх спільних і відмінних рис у різних сферах людського життя.
• Головним показником рівня соціально-економічного розвитку країни є ВВП на одну особу.
• Україна має величезні ресурси для швидкого соціально-економічного розвитку, проте вони використовуються дуже неефективно.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

• 1. Доведіть, що соціально-економічне становище країни не завжди залежить від ресурсів для розвитку, якими вона володіє.
• 2. Обґрунтуйте необхідність боротьби із корупцією для прискореного розвитку країн.
• 3. За даними мал. 3 запропонуйте групи, у які можна об’єднати країни світу.
• 4. Поясніть, чи може показати Індекс інклюзивного розвитку (IDI) наскільки оманливо виглядає успіх країн, що вимірюється лише за показниками ВВП.
• 5. Поясніть необхідність типізації країн для їх більш об’єктивного вивчення.