Підручник по Всесвітній історії. 7 клас. Крижановський - Нова програма

З вогню та в полум’я

Історична доля Південної Італії та Сицилії склалася інакше. Ці області в XI ст. завоювали нормани, які утворили там Сицилійське королівство. Феодальна знать там існувала, проте королі тримали її під своїм контролем.

На початку XIII ст. Сицилійське королівство дісталося Фрідріху ІІ, онуку Фрідріха І Барбаросси. Фрідріх ІІ тримав італійців залізною рукою. Він зрівняв із землею феодальні замки, заборонив феодалам носити зброю. Проте він надто багато воював і податками та поборами довів населення ледь не до жебрацтва.

1268 р. Сицилійське королівство дісталося французу Карлу Анжуйському. Італійці проміняли шило на мило, бо французи порядкували в державі ще безцеремонніше, ніж німці. Серед італійців наростав протест проти іноземного панування. Коли французькі солдати почали ображати місцевих жінок, жителі міста Палермо у 1282 р. повстали. Їхній поклик «смерть французам!» підтримали інші сицилійські міста. За легендою, умовним сигналом їм послужили церковні дзвони до вечерні, тому це повстання назвали «Сицилійською вечернею». Сицилійці відмовилися коритися Анжуйській династії. Сицилія увійшла до складу Арагонського королівства на Піренейському півострові. Південна Італія стала Неаполітанським королівством і до середини XV ст. залишалася анжуйським володінням. Потім і вона дісталася арагонській короні.

Папа Климент IV своєю буллою вручає корону Сицилійського королівства Карлу Анжуйському. З середньовічної фрески

Знайди на карті Арагонське і Неаполітанське королівства.