Підручник по Всесвітній історії. 7 клас. Крижановський - Нова програма

Суспільство

Населення Північно-Східної Русі складалося з селян, великих, середніх і дрібних землевласників, духовенства, городян.

Руському селянству випала гірша доля, ніж західноєвропейському. Якщо в країнах Західної Європи на схилку середньовіччя селян звільняли від панщини, то на Русі їх, навпаки, поневолювали. Спершу руський селянин міг полишити свого пана, якщо той дер з нього сім шкур. Проте з середини XV ст. селянам це дозволялося лише впродовж двох тижнів після завершення сільськогосподарських робіт (тижня до і тижня після Юрієвого дня — 26 листопада).

Руські посли в німецького імператора Максиміліана І. Німецька гравюра XVI ст.

Князям, боярам і монастирям належали вотчини — великі маєтки, що були їхньою власністю. Середні й дрібні служилі люди («діти боярські») одержували від князя як плату за службу («в кормління») дрібніші маєтки — помістя. Помістя надавалися не у власність, а лише на період служби.

Важливу роль у житті суспільної верхівки відігравало місництво. Воно визначало, хто на яку посаду може претендувати, кому бути ближчим до князя в його почті тощо. Місництво залежало від знатності роду та заслуг предків. Отож при призначенні на посаду враховувалися не ділові якості претендента, а його родовід. З’ясувати, хто знатніший, часом було дуже важко.

Руський плугатар

Руський купець

Руський воїн

Вотчина — родовий маєток пана, його власність.

Помістя — державна земля, надана в користування на період служби.

Місництво — боротьба за місце при княжому дворі в Московській державі

У руському суспільстві, як і у візантійському, васалітет не склався, всі служилі люди мали єдиного сеньйора — Великого князя.

Руські міста заселяли переважно ремісники та купці. Але проживали в них і «чорні люди» — міські низи (слуги, селяни, які переселилися в місто, та ін).

Суспільне життя в селах і містах Північно-Східної Русі було неспокійним. Бунти селян і міських низів стали в ній звичним явищем.