Зарубіжна література. Повторне видання. 9 клас. Ковбасенко

Просвітництво. Узагальнення за розділом

• Просвітництво (фр. siecle des lumieres - букв. «доба світочів») - це широкий інтелектуальний рух (літературна доба) XVIII ст.

• Поняття «просвітництво» має кілька значень: ідейно-політичний рух; ідейно-естетична доба; літературна епоха.

• Основа ідеології Просвітництва - раціоналізм, щира віра у перебудовчу і всепереможну силу людського розуму й освіти (звідси друга назва епохи Просвітництва - «доба Розуму»).

• Просвітники пропагували (особливо плідно - за допомогою художньої літератури) ідею рівності всіх людей від народження (їхній заклик до «свободи, рівності, братерства» став гаслом Великої французької революції 1789-1794 рр.). Саме доба Просвітництва розвінчала рабовласництво.

• Найвидатніші представники літератури Просвітництва: Д. Дефо, Дж. Свіфт, Г. Філдінґ, С. Річардсон, Л. Стерн, Р. Бернс (Велика Британія); Вольтер, Ж. Ж. Руссо, Ш. Л. Монтеск’є, Д. Дідро, П. О. Бомарше (Франція); Й. Гердер, Ґ. Е. Лессінґ, Й. В. Ґете, Й. К. Ф. Шиллер (Німеччина); К. Ґольдоні (Італія); Б. Франклін (США); Д. Фонвізін, О. Радищев, О. Грибоєдов (Російська імперія) та ін. В українській літературі просвітницькі тенденції наявні у творах Г. Сковороди.

• У добу Просвітництва співіснувало кілька провідних літературних напрямів: класицизм, сентименталізм, реалізм та ін.

• Характерною ознакою просвітницької літератури була наявність у художніх творах певних філософських ідей, прагнення вплинути на суспільство, виховати людей.

• З одного боку, просвітники добре бачили реальну суспільну несправедливість, життєві проблеми та негаразди, та з іншого — все-таки вірили в розум людини, в настання «царства Розуму», у поліпшення життя суспільства і кожної окремої людини, і саме на цій щирій вірі ґрунтувався панівний настрій тієї доби - оптимізм, радісне світосприйняття.

• У добу Просвітництва остаточно сформувалося ледь означене в XVII ст. поняття єдиної європейської культури, а в певному сенсі - й культури світової, важливою складовою якої є всесвітня література (це поняття ввів в обіг Й. В. Ґете).