Узагальнення за розділом «Античність»

• Античною літературою називають літературу Греції та Риму (XVI ст. до н. е. - V ст. н. е.). За часів античності зароджується літературознавство: Арістотель розділив літературу на три роди - епос, лірику і драму. Своєрідним ключем до скарбниці культурних надбань еллінів і римлян є міфологія.

• Міфічні оповідки, об’єднані спільною темою, героєм, місцем дії, подіями, називають циклом міфів. Плідними в еллінській міфології були т. зв. троянський і фіванський цикли, а також цикл міфів про аргонавтів. Перший пов’язаний з історією Троянської війни; другий - із містом Фіви, долею Едіпа, його пращурів і нащадків; третій - із походом героїв за золотим руном до Колхіди на кораблі «Арго» (звідси назва його учасників «аргонавти»).

• Легендарним основоположником еллінської та європейської літератури є Гомер, автор героїчних епопей «Іліада» й «Одіссея». Сюжетна основа «Іліади» (VIII ст. до н. е.) - троянський цикл міфів. У поемах Гомера описана не лише війна, а й усі сфери життя еллінів, через що ці твори називають енциклопедією життя Стародавньої Греції. Особливо яскраво це втілено в описі щита Ахілла. Поеми написані гекзаметром. «Одіссея», хоч і є своєрідним продовженням «Іліади», докорінно від неї відрізняється. Тут майже немає описів боїв, але зросла роль авантюрно-пригодницького й чарівного елементів.

• Давньогрецька лірика ділилася на пісенну (сольну й хорову) і декламаційну (провідні різновиди - елегія і ямб). Серед її найвизначніших представників - Тіртей і Сапфо. Театр в Елладі був надзвичайно важливим засобом виховання народу, тому ним опікувалися правителі, а драматурги мали велику пошану.

• Найвищим, найуніверсальнішим літературним жанром вважали трагедію, що досягла найбільшого розквіту в V ст. до н. е. в Афінах, а найвидатнішими еллінськими трагіками були Есхіл, Софокл і Евріпід.

• Література Стародавнього Риму перебувала під значним впливом давньогрецької. Вергілій створив національний героїчний епос - «Енеїду» (римську паралель до «Іліади» й «Одіссеї»), у якій уславив велич Риму та його вождів. Спадщина Горація велика й різноманітна. Він віддавав перевагу чіткому й вишуканому класичному стилю, спираючись на творчість давньогрецьких поетів. Овідій увів до поеми «Метаморфози» майже 250 міфологічних і фольклорних оповідок про перетворення людей на тварин, рослин, сузір’я і навіть камені. Сюжетом «Метаморфоз» є, по суті, вся антична міфологія.

• Давньогрецька і давньоримська літератури - одне з джерел європейського красного письменства і культури людства.

Зміст