Зарубіжна література. Повторне видання. 8 клас. Ковбасенко

Квінт Горацій Флакк

(65—8 рр. до н. е.)

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

Горацій - один із найвідоміших поетів не лише римської, а й світової літератури. Отримавши блискучу освіту у двох тодішніх столицях - Римі й Афінах, він чудово знав еллінську та римську літератури й філософію. У житті та творчості йому допоміг Вергілій, увівши нікому не відомого молодого поета до вищих кіл Риму - гуртка Мецената (ім’я якого стало символом сприяння митцям) і кола друзів Октавіана. Горацій - поет інтелектуальний. Його твори так само художньо довершені, як і філософічні. Так, в елегійному вірші «До Манлія Торквата» він розмірковує про швидкоплинність людського життя, порівнюючи вічний кругообіг пір року зі змінами людського життя, яке дається лише раз. Це порівняння традиційне для світової міфології та літератури.

Горацій був новатором. Він започаткував традицію повчання поетичного мистецтва (послання «До Пізонів») і підбиття поетами підсумку свого творчого життя (ода «До Мельпомени», яку часто називають просто «Пам’ятником»). Особливо уславився останній твір. Слова Горація «Звів я пам’ятник свій. Довше, ніж мідь дзвінка, вищий од пірамід царських, простоїть він...» викликали, без перебільшення, всесвітнє відлуння. Їх нагадують рядки і англійця Вільяма Шекспіра («Державців монументи мармурові переживе могутній мій рядок...»), і росіянина Олександра Пушкіна («Я памятник себе воздвиг нерукотворный...»), і українця Максима Рильського («Я пам’ятник собі поставив нетривалий не з міді гордої, не з мармурових брил...»). Саме в творчості Горація ода, яка в еллінів була урочистим ліричним віршем для хору, хвалебною піснею, присвяченою видатній події чи особі, була відокремлена від музики, що розширює її жанрово-тематичні можливості: в оді «До Мельпомени» мотив творчого підсумку життя підноситься до рівня важливої та урочистої теми.

Горацій обрав чіткий і вишуканий класичний стиль, спираючись на творчість давньогрецьких поетів - Архілоха, Алкея, Сапфо. Особливо двох останніх, які писали на мелодійному еолійському діалекті. Тож не дивно, що, підбиваючи підсумок свого творчого життя, Горацій особливо підкреслював, що зумів піднести римську поезію до рівня еллінської, яку до того вважали неперевершеною («...вперше скласти зумів по-італійському еолійські пісні...») і перед якою схилялися римляни. Звичайно, з огляду на художню довершеність еллінської літератури, це було величним творчим звершенням.

Горацій і справді «смерті весь не скорився». В Україні його твори вивчали у братських школах. Цікаво, що герой повісті М. Гоголя Тарас Бульба, перевіряючи, чого навчили в Києві його синів, згадує саме Горація, «що латинські вірші писав». Пам’ять про римського поета пережила віки й житиме, поки й віку.

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

ДО МЕЛЬПОМЕНИ

Звів я пам’ятник свій. Довше, ніж мідь дзвінка,

Вищий од пірамід царських, простоїть він.

Дощ його не роз’їсть, не сколихне взимі,

Впавши в лють, Аквілон; низка років стрімких -

Часу біг коловий - в прах не зітре його.

Смерті весь не скорюсь; не западе в імлу

Частка краща моя. Поміж потомками

Буду в славі цвісти, поки з Весталкою

Йтиме понтифік-жрець до Капітолію.

Там, де Авфід бурлить, де рільникам колись

Дави за владаря був серед полів сухих, -

Будуть знати, що я - славний з убогого -

Вперше скласти зумів по-італійському

Еолійські пісні. Горда по праву будь,

Мельпомено, й звінчай, мило всміхаючись,

Лавром сонячних Дельф нині й моє чоло.

Переклад А. Содомори

ВІДЛУННЯ

Максим Рильський

ПАМ’ЯТНИК

Я пам’ятник собі поставив нетривалий -

Не з міді гордої, не з мармурових брил,

Скупі слова мої, що на папері стали,

Укриє завтра пил.

Ні сили віщої не дарувала доля,

Ні слави славної мені не прирекла,

І час мене змете, як сохле листя з поля,

Мов крихти зо стола.

І я забудуся, і, може, лиш припадком

Хтось, розглядаючи старих книжок сміття,

Незацікавленим напом’яне нащадкам

Мале моє життя.

І скаже: жив, писав; приймав хвали й образи;

І втім, ніколи нам не бракне диваків...

...Та що, коли додасть: зате в житті ні разу

Неправді не служив!

• 1. Про які традиції життя стародавніх римлян можемо ми дізнатися з оди Горація?
• 2. Як ви розумієте вислів «Вперше скласти зумів по-італійському еолійські пісні»? У чому бачить Горацій свою заслугу «поміж потомками»?
• 3. Про який пам’ятник ідеться в оді «До Мельпомени»? Як мотив підведення митцем підсумку творчого життя, започаткований Горацієм, трансформувався у вірші М. Рильського?
• 4. Чому мотив нетлінності мистецтва, поезії, започаткований Горацієм, привабив велику кількість поетів?