Зарубіжна література. 8 клас. Ковбасенко

Біблія

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

Біблія (від гр. biblia, букв. книга) - зібрання стародавніх текстів, що є священними для юдеїв і християн. Складається з двох великих частин: Старого Завіту (визнається юдеями і християнами) та Нового Завіту (визнається лише християнами).

Старий Завіт створювався протягом XII-II ст. до н. е. давньоєврейською й арамейською мовами і складається з трьох великих циклів:

1. Закон (Тора), або П’ятикнижжя Мойсея: Буття, Вихід, Левіт, Числа, Повторення Закону.

2. Пророки: історичні хроніки (Книга Ісуса Навіна; Книга Суддів); дві Книги Самуїла, дві Книги Царств (у православно-католицькій традиції чотири Книги царств); книги великих і малих пророків та ін.

3. Писання: Книга псалмів, Книга Приповістей Соломонових, Книга Екклезіяста тощо.

Новий Завіт створювався протягом 2-ї пол. І ст. і поч. II ст., дійшов до нас виключно грецькою мовою і складається з чотирьох великих циклів:

1. Євангелія: від Св. Матвія, Св. Марка, Св. Луки, Св. Іоанна.

2. Діяння святих апостолів.

3. Послання: послання Св. Павла, соборні послання.

4. Апокаліпсис - одкровення Св. Іоанна Богослова.

Книги Старого Завіту писалися протягом тисячоліття багатьма авторами. Першим священним біблійним автором визнається Мойсей. Саме написані ним книги відкривають Біблію. Він увижається законотворцем, адже саме Мойсею Господь на горі Синай передав священні скрижалі з божими заповідями.

Мікеланджело. Мойсей. 1515

«Якщо ви не бачили цієї статуї, - писав Стендаль, - ви не уявляєте можливостей скульптури». Мойсей зображений у ту мить, коли, за біблійним міфом, побачив, як його народ вклоняється золотому теляті.

Роги у пророка - наслідок неправильного перекладу у Вульгаті. У тексті на івриті сказано, що ізраїльтянам було важко дивитися в обличчя Мойсея, бо воно випромінювало світло. Однак в оригіналі вжито багатозначне слово, що перекладається і як «роги», і як «промені».

Серед авторів Старого Завіту є й легендарні юдейські царі Давид і його син Соломон. Давидові приписують авторство Книги псалмів, яку ще називають Псалтирем або Псалмами Давидовими. За відомим сюжетом, ще підлітком він поборов велетня Голіафа і приніс перемогу ізраїльському цареві Саулу, про що розповідається у 2-й Книзі Царств. Він єдиний, хто міг своїми піснями (псалмами), зверненими до Бога, розрадити царя Саула, який відвернувся від Бога і чию душу терзали демони...

Сином Давидовим, тобто Соломоном, називає себе автор Екклезіяста (Книги Проповідника). Цар Соломон вважається автором Приповістей Соломонових та Пісні над Піснями. Багато висловів із цих книжок увійшли в різні мови світу як афоризми та прислів’я.

У Новому Завіті йдеться про життя та вчення Ісуса Христа, а також діяння святих апостолів. Книги, які розповідають про земне життя Ісуса Христа, називаються Євангеліями, що з давньогрецької означає «благовіщення, добра, гарна новина». Особливе місце в Євангеліях посідають притчі, короткі повчальні алегоричні оповіді. Саме з їхньою допомогою проповідував Ісус Христос.

Євангеліє - з грецьк. «добра звістка, добра новина».

Апокаліпсис - з грецьк. «одкровення, об’явлення».

Остання книга Нового Завіту має назву Апокаліпсис, що означає «одкровення, об’явлення». Її автором уважається Іоанн Богослов, якому було видіння (одкровення), де йшлося про кінець світу, про друге пришестя Месії та тисячолітнє Царство Боже на Землі.

До нас Біблія потрапила з Візантії, саме з її перекладом пов’язують виникнення і розвиток давньоруської писемності. Остромирове Євангеліє, переписане в Києві дияконом Григорієм на замовлення новгородського посадника Остромира у 1056-1057 рр. зі староболгарського оригіналу, є найдавнішою датованою пам’яткою східнослов’янського письменства. Це визначний твір книжного мистецтва Княжої доби.

Видатною пам’яткою української культури й одним із перших у Європі науково опрацьованих видань Святого Письма є Острозька Біблія (1581), надрукована Іваном Федоровим в Острозі за сприяння діячів Острозької академії. 1256 сторінок тексту, перекладеного староукраїнською мовою, мали передмову князя Костянтина-Василя Острозького, вірші Герасима Смотрицького, батька видатного філолога Мелетія Смотрицького, який першим уклав слов’янську граматику.

Пересопницьке Євангеліє

Із поглинанням українських земель Російською імперією україномовні переклади Біблії потрапили під сувору заборону. Адже сам факт такого перекладу засвідчував те, що в Україні існувало не «малоросійське нарєчіє», як це намагалися довести російські імперські ідеологи, а повноцінна й довершена українська мова, придатна для перекладу Святого Письма. Тож ця робота відновилася лише у XIX ст. До неї, зокрема, долучилися такі видатні українські письменники, як П. Куліш та І. Нечуй-Левицький. Справжнім духовним подвигом став переклад Біблії Іваном Огієнком (митрополитом Іларіоном), який, до речі, закінчив Острозьку гімназію.

«Великий, світлий і радісний день у моєму житті! Ні - найбільший, найсвітліший, найрадісніший день у всьому моєму довгому і трудящому житті! П’ятдесятилітня моя мрія й тридцятилітня моя робота сповнилася - ось моя вся життєва праця лежить на столі переді мною. Біблія моєю рідною мовою, мені найдорожчою мовою, мовою українською!.. Радіймо і веселімося цього дня! Бож Біблія - підвалина нашого життя, нашої культури!» - записав у щоденнику в день виходу з друку першого примірника Біблії українською мовою Іван Огієнко (1882-1972) - український церковний і громадський діяч, митрополит УАПЦ, мовознавець, лексикограф, педагог.

ІЗ БІБЛІЇ

СТАРИЙ ЗАВІТ

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

Буття

Створення світу та людини

На початку Бог створив Небо та землю.

А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води.

І сказав Бог: Хай станеться світло! І сталося світло.

І побачив Бог світло, що добре воно, і Бог відділив світло від темряви.

І Бог назвав світло: День, а темряву назвав: Ніч. І був вечір, і був ранок, день перший.

І сказав Бог: Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою.

І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І сталося так.

І назвав Бог твердь Небо. І був вечір, і був ранок, день другий.

І сказав Бог: Нехай збереться вода з-попід неба до місця одного, і нехай суходіл стане видний. І сталося так.

І назвав Бог суходіл: Земля, а місце зібрання води назвав: Море. І Бог побачив, що добре воно.

І сказав Бог: Нехай земля вродить траву, ярину, що насіння вона розсіває, дерево овочеве, що за родом своїм плід приносить, що в ньому насіння його на землі. І сталося так.

І земля траву видала, ярину, що насіння розсіває за родом її, і дерево, що приносить плід, що насіння його в нім за родом його. І Бог побачив, що добре воно.

І був вечір, і був ранок, день третій.

І сказав Бог: Нехай будуть світила на тверді небесній для відділення дня від ночі, і нехай вони стануть знаками, і часами умовленими, і днями, і роками.

І нехай вони стануть на тверді небесній світилами, щоб світити над землею. І сталося так.

І вчинив Бог обидва світила великі, світило велике, щоб воно керувало днем, і світило мале, щоб керувало ніччю, також зорі.

І Бог умістив їх на тверді небесній, щоб світили вони над землею, і щоб керували днем та ніччю, і щоб відділювали світло від темряви. І Бог побачив, що це добре.

І був вечір, і був ранок, день четвертий.

І сказав Бог: Нехай вода вироїть дрібні істоти, душу живу, і птаство, що літає над землею під небесною твердю.

І створив Бог риби великі, і всяку душу живу плазуючу, що її вода вироїла за їх родом, і всяку пташину крилату за родом її. І Бог побачив, що добре воно.

І поблагословив їх Бог, кажучи: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте воду в морях, а птаство нехай розмножується на землі!

І був вечір, і був ранок, день п’ятий.

І сказав Бог: Нехай видасть земля живу душу за родом її, худобу й плазуюче, і земну звірину за родом її. І сталося так.

І вчинив Бог земну звірину за родом її, і худобу за родом її, і все земне плазуюче за родом його. І бачив Бог, що добре воно.

І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі.

І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх.

І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!

І сказав Бог: Оце дав Я вам усю ярину, що розсіває насіння, що на всій землі, і кожне дерево, що на ньому плід деревний, що воно розсіває насіння, нехай буде на їжу це вам!

І земній усій звірині і всьому птаству небесному, і кожному, що плазує по землі, що душа в ньому жива, уся зелень яринна на їжу для них. І сталося так.

І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, вельми добре воно! І був вечір, і був ранок, день шостий.

Переклад Івана Огієнка

• 1. Пригадайте міфи про створення світу, з якими ви познайомилися раніше. Що єднає їх із біблійним текстом, а в чому вони відмінні?
• 2. Яку роль у тексті відіграє анафора?
• 3. Як ви розумієте вислів, що людина створена за образом і подобою Божою?
• 4. Яким за Господньою волею є місце людини у створеному світі?
• 5. Як біблійна історія про творення світу знайшла своє відображення у повсякденному житті людини?

Каїн та Авель

Єва породила Каїна і сказала: Надбала я людину від Господа.

Потім породила брата його Авеля. І став Авель вівчарем, а Каїн обробляв землю.

По якомусь часі Каїн приніс Господові пожертву з плодів ріллі.

І Авель приніс пожертву з первістків своєї дрібної скотини, і то з найгладкіших. І зауважив Господь Бог Авеля і пожертву його,

А на Каїна і на пожертву його не глянув. Каїн дуже розгнівався й вельми спохмурнів.

І сказав Господь Каїнові: Чого ти спохмурнів? І від чого гіркота на лиці твоєму?

Коли чиниш добре, хіба не підносиш обличчя? А коли не чиниш доброго, то гріх у порозі лежить; він зваблює тебе до себе, але ти пануй над ним.

І говорив Каїн Авелю, братові своєму: Нумо, ходімо в поле. І коли вони були в полі, Каїн напав на брата свого і вбив його.

І сказав Господь Каїнові: Де Авель, брат твій? Він одказав: Не знаю, хіба я сторож братові моєму?

Вільям Блейк. Адам і Єва знайшли тіло Авеля. 1826

У Біблії не розповідається про те, як Адам і Єва знайшли тіло свого молодшого сина. Є лише питання Бога до Каїна: «Де Авель, твій брат?». На картині Блейка Бога немає, але є червоне сонце, що символізує гнів Божий. І Єва, яка ридає над тілом Авеля. А Каїн, усвідомивши, що накоїв, біжить геть, сам себе прирікаючи на те, щоб ніде не мати ні спокою, ні співчуття, ні прощення.

І сказав Господь: Що ти вчинив? Голос крови брата твого волає до Мене від землі.

І нині проклятий ти від землі, котра розтулила уста свої, аби прийняти кров брата твого з руки твоєї.

Коли ти оброблятимеш землю, вона вже більш не буде давати сили своєї для тебе; ти будеш вигнанцем і бурлакою на землі.

І сказав Каїн Господові: Кара мені завелика, щоб її витримати.

Ось, Ти відтепер спроваджуєш мене з лиця землі, і від лиця Твого я ховаюся, і буду вигнанцем і бурлакою на землі; і будь-хто, що зустрінеться зі мною, заб’є мене.

І сказав йому Господь: За те будь-хто, забивши Каїна, зазнає помсти всемеро. І вчинив Господь Каїнові знамення, щоб ніхто, зустрівшися з ним, не вбив його.

І відійшов Каїн від лиця Господа; і оселився на землі Нод, що на схід від Едему.

Переклад Олександра Гижі

• 1. Кажуть, що заздрощі - підмурок усіх гріхів. Чи можна пояснити братовбивство Каїна саме заздрощами?
• 2. Як ви думаєте, чому Бог віддав перевагу пожертві Авеля?
• 3. Які моральні уроки може винести сучасна людина з історії Каїна та Авеля?

Книга псалмів

Псалом 1

Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить, і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на сидінні злоріків, та в Законі Господнім його насолода, і про Закон Його вдень та вночі він роздумує!

І він буде, як дерево, над водним потоком посаджене, що родить свій плід своєчасно, і що листя не в’яне його, - і все, що він чинить, - щаститься йому!

Не так ті безбожні, - вони як полова, що вітер її розвіває!

Ось тому-то не встоять безбожні на суді, ані грішники у зборі праведних, - дорогу-бо праведних знає Господь, а дорога безбожних загине!

Переклад Івана Огієнка

ВІДЛУННЯ

Тарас Шевченко

Блаженний муж на лукаву

Не вступає раду,

І не стане на путь злого,

І з лютим не сяде.

А в законі Господньому

Серце його й воля

Навчається, і стане він,

Як на добрім полі

Над водою посажене

Древо зеленіє,

Плодом вкрите.

Так і муж той

В добрі своїм спіє,

А лукавих, нечестивих

І слід пропадає,

Як той попіл над землею

Вітер розмахає.

І не встануть з праведними

Злії з домовини,

Діла добрих оновляться,

Діла злих загинуть.

Ліна Костенко

Блажен той муж, воістину блажен,

котрий не був ні блазнем, ні вужем.

Котрий вовік ні в празники, ні в будні

не піде на збіговиська облудні.

І не схибнеться на дорогу зради,

і у лукавих не спита поради.

І не зміняє совість на харчі, -

душа його у Бога на плечі.

І хоч про нього скажуть: навіжений,

то не біда, - він все одно блаженний.

І між людей не буде одиноким,

стоятиме, як древо над потоком.

Крилаті з нього вродяться плоди,

і з тих плодів посіються сади.

І вже йому ні слава, ні хула

не зможе вік надборкати крила.

А хто від правди ступить на півметра, -

душа у нього сіра й напівмертва.

Не буде в ній ні сили, ні мети,

лиш без’язикі корчі німоти.

І хто всіляким ідолам і владам

ладен кадити херувимський ладан,

той хоч умре з набитим гаманцем, -

душа у нього буде горобцем.

Куди б не йшов він, на землі і далі,

дощі розмиють слід його сандалій.

Бо так воно у Господа ведеться -

дорога ницих в землю западеться!

• 1. Знайдіть у першому псалмі порівняння-антитези й поясніть їх.
• 2. Як ви розумієте вислови «дорога праведних» і «дорога безбожних»?
• 3. Прочитайте вірші Т. Шевченка та Л. Костенко, у яких вони переспівують псалом 1. Як ви думаєте, чому поетів різних століть привабив цей біблійний текст? Як інтерпретували українські поети художні образи біблійного тексту?
• 4. Що для ліричних героїв Т. Шевченка та Л. Костенко є «дорогою праведних» та «дорогою безбожних»? Чи збігаються їхні погляди? Чиє розуміння ближче вам?

Книга Екклезіястова

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

Слово Екклезіяста, сина Давидового, царя в Єрусалимі.

Марнота марнот, сказав Екклезіяст, марнота марнот, - все марнота. Що за користь людині із усіх трудів її, котрі вона звершує під сонцем? Рід відходить, і рід приходить, а земля існує довіку.

Сходить сонце, і заходить сонце, і поспішає до місця свого, де воно сходить.

Лине вітер на південь, і звертає на північ, крутиться у крутливому леті своєму, і повертається вітер до витоків своїх.

Усі ріки течуть до моря, але море не переповнюється; до того місця, звідки ріки витікають, вони повертаються, щоб знову текти.

Усі речі в праці; не може людина переказати всього; не насититься око зором, не виповниться вухо почутим.

Що було, те й буде; і що діялося, те й буде діятися, і немає нічого нового під сонцем.

* * *

Усьому свій час, і час кожної речі під небом.

Час народжуватися і час помирати; час насаджувати і час виривати посаджене.

Час убивати і час уздоровлювати; час руйнувати і час будувати;

Час плакати і час сміятися; час журитися і час танцювати.

Час розкидати каміння і час визбирувати каміння; час обнімати, і час ухилятися від обіймів.

Час шукати і час втрачати; час зберігати і час розкидати;

Час роздирати і час зашивати; час мовчати і час говорити;

Час любити і час ненавидіти; час війні і час мирові.

Яка користь трудівникові з того, над чим він трудиться?

Бачив я цей клопіт, котрого Бог дав синам людським, щоб вони вправлялися в цьому.

Усе витворив Він прекрасним у свій час, і поклав вічність у серце їхнє, хоч людина не може осягнути справ, котрі Бог звершує, від початку до кінця.

Пізнав я, що немає для них нічого кращого, аніж веселитися і чинити добро у своєму житті.

І якщо якась людина їсть і п’є, і бачить добро у всілякій праці своїй, то це - дар Божий!

Пізнав я, що все, що учиняє Бог, буде навіки; до нього нічого долучити, і від нього нічого відняти; і Бог вчиняє так, щоб упокорювалися перед лицем Його.

Що було, те й нині є, і що буде, те вже було; і Бог прикличе минуле.

А ще бачив я під сонцем: місце суду, а там беззаконня, місце правди, а там неправда.

І сказав я в серці своєму: Праведного і лиходія судитиме Бог; тому що час для всякої речі, і суд над усяким ділом там.

Сказав я в серці своєму про синів людських, щоб випробував їх Бог, і щоб вони бачили, що вони самі по собі тварини.

Тому що доля синів людських і доля тварин - одна доля. Як ті помирають, так і оці помирають, і одне дихання у всіх, і немає в людини переваги перед скотиною, тому що все - марнота!

Усе рухається до одного місця; все постало з пороху, і все повернеться до пороху.

Хто знає: чи здіймається вгору дух людський, і чи дух тварин сходить донизу, в землю?

Отож, побачив я, що немає нічого кращого, як насолоджуватися людині справами своїми: тому що це доля її, бо хто приведе її подивитися на те, що буде після неї!

Переклад Олександра Гижі

• 1. Спробуйте описати Екклезіяста: як він жив, про що думав, чого прагнув?
• 2. Як ви розумієте вислів «все марнота марнот»? Як Проповідник дійшов такого висновку?
• 3. У чому, на думку Екклезіяста, полягає доля людини?
• 4. Навіщо використовується анафора в книзі Проповідника?
• 5. Знайдіть у книзі Проповідника метафори і поясніть їх.
• 6. Як ви розумієте вислови «спокою повна долоня», «лови вітровіння»?
• 7. Назвіть афоризми Біблії, які вам запам’яталися найбільше.

НОВИЙ ЗАВІТ

Євангеліє від Луки

Не судіть, то й вас не судитимуть, не осуджуйте, то й ви не будете осуджені; прощайте, і вам проститься.

Давайте і вам дадуть: мірою доброю, натоптаною, пригніченою і переповненою дадуть вам у лоно ваше. Якою мірою ви міряєте, такою ж відміряють й вам.

Повідав також їм притчу: Чи може сліпий водити сліпого? Чи не впадуть обидвоє до ями?

Учень не буває більшим від свого учителя; але, удосконалившися, буде кожний, як учитель його.

Нащо ти дивишся на скалку в оці брата твого, а колоди в твоєму оці не відчуваєш?

Якоб Йорданс. Чотири євангелісти. 1625-1630

Або, як можеш сказати братові твоєму: Брате! Дай-но я витягну скалку з ока твого, коли сам не бачиш колоди в твоєму оці? Лицеміре! Витягни передніше колоду з твого ока, і тоді побачиш, як витягти скалку з ока брата твого.

Немає доброго дерева, котре приносило б поганий плід; і немає поганого дерева, яке приносило б плід добрий.

Бо всіляке дерево пізнається з плоду свого; тому що не збирають смокви із терну, і не збирають винограду з чагарника.

Добрий чоловік із доброї скарбниці серця свого виносить те, що добре, а злий чоловік із недоброї скарбниці серця свого виносить лихе; бо від повноти серця говорять уста його.

Що ви називаєте Мене: Господе! Господе! І не чините того, що Я говорю?

Кожний, хто приходить до Мене і слухає слова Мої та виконує їх, скажу вам, на кого схожий:

Він схожий на чоловіка, котрий споруджує дім, котрий копав, заглибився і заклав підмурок на камені, тому, коли сталася повінь, і вода натиснула на цей дім, то не змогла схитнути його, тому що він стояв на камені.

А той, що слухає і не виконує, схожий на чоловіка, що збудував дім на землі без підмурку, котрий, коли натиснула на нього вода, відразу ж зруйнувався, і руїна дому цього була велика.

* * *

А коли зібралося багато народу, і з усіх міст мешканці сходилися до Нього, Він почав оповідати притчею:

Вийшов сівач сіяти насіння своє; і коли він сіяв, деяке впало при дорозі і його потоптано, і птахи небесні видзьобали його.

А деяке впало на каміння і тільки-но зійшло, як відразу всохло, тому що не мало вологи.

А деяке впало поміж терням, і виросло терня і заглушило його.

А деяке впало на добру землю, і коли зійшло, то з часом принесло плід сторицею. Сжазавши це, Він проголосив: Хто має вуха чути, нехай почує!

Переклад Олександра Гижі

• 1. Чи можна стверджувати, що текст Євангелій збагатив мови світу прислів’ями та афоризмами?
• 2. Чого вчив людей Ісус Христос? Чи може скористатися його порадами сучасна людина?
• 3. Який алегоричний зміст притчі про два будинки? про сіяча?