Українська література. 6 клас. Коваленко

Олекса Воропай. Звичаї нашого народу

Зажинки

Коли жито, ячмінь і пшениця дозріють, то господиня бере, бувало, хліб-сіль і громичну свічку та йде в поле зажинати ниву; вона жне серпом перший сніп пашні, несе його додому і, як де ведеться, — в одних місцевостях ставлять той сніп на покуття під образами, а в інших — у стодолі, де він стоїть аж до кінця молотьби. Пізніше цей сніп обмолочують окремо й зерна з нього святять у церкві, а перед засівом змішують їх із насінням. Соломою з першого снопа загодовують корів, щоб не хворіли. Часом зажинки робилися в присутності священника. (...)

Жнива

(...) За тиждень після Петра в Україні починалися жнива, на полі з’являлися люди в широких білих штанях, у полотняних сорочках, з мантачками за поясом і з косами в руках, — косарі; вони вдаряли своїм гострим знаряддям по сухих стеблах дозрілого хліба, й довгий рівний покіс, як простелений рушник, лягав стрічкою за кожною косою. Дівчата й молодиці виходили на ниву з серпами; жнучи, вони спритно клали сніп за снопом і, працюючи, співали:

Вгору, сонечко, вгору,

Хай я нивоньку дожну.

Ой лане-ланочку,

Скажи ж мені правдочку,

Чи будемо ми в кінці,

Чи підемо ми в вінці?

Ой, будем, доню, будем,

Лише нивоньку дожнем!

А як ниву вже дожинають, то співають, бувало:

Дивувалися ліси:

Де поділися вівси?

Женчики позжинали

Залізними серпами.

Залізними серпами,

Біленькими руками.

Увечері, коли вже зайде сонце, натомлені тяжкою працею женці йдуть, було, додому і співають:

Ой, заспіваймо, хай дома почують,

Хай нам вечерять готують.

Утомила нас та широкая нива,

Що тепер нам і вечеря не мила.

Ой, не так нива, як високії гори,

Ой, не так гори, як велике жито,

А вже ж нам спину, як кілком перебито.

(...) Коли вже кінчаються жнива і в полі дожали останню ниву, дівчата співають:

Перепілонька мала,

Де ся будеш ховала?

Ми пшеницю дожали,

У снопи пов’язали,

В копи поскладали.

Одна копонька — в стозі,

А друга — в оборозі,

А третя — в стодолі...

Микола Пимоненко. Жнива в Україні. 1896

(...) Дожинаючи ниву, женці залишають трохи недожатих стебел із колосками «Спасові на бороду». Те недожате колосся вони зв’язують у пучок червоною ниткою або виплітають колоссяну китицю, ніби бороду, й пригинають колосся до землі — це і є «Спасова борода». (...) суть «бороди» правдоподібно пояснюється тим, що це останній притулок польового духа, який у слов’янській мітології уявлявся у вигляді кози. На Волині «борода» так і називається — «коза». Там же, на Волині й на Підляшші, ту «бороду» оздоблюють стрічками й квітами. Потім обполюють траву навколо «Спасової бороди», чи там «перепелиці», чи «кози», — це вже роблять скрізь, у всіх місцевостях. Далі виминають із колосся трохи зерна й закопують у землі або просто сіють зерно поміж стеблами тої «бороди». (...)

Парубкам кажуть пролазити через ту «бороду», щоб були багаті. Молодиці ворожать про врожай, кидаючи назад себе серпа. Як серп, падаючи, удариться гострим кінцем об землю, то в наступному році буде врожай, а як вдариться тупим або держаком, — то це погана прикмета. Так ворожать тричі. (...)

Обжинки

Жнива скінчилися. Поля густо вкриті копами. Високі навантажені гарби, ритмічно поскрипуючи, везуть урожай із поля додому. В той день, як скінчили жнива, дожали останню ниву, женці ходять по полю, збирають колоски, плетуть один спільний вінок з того колосся і співають:

Кінець нивочці, кінець,

Будемо плести вінець.

Добре нам було жати,

Бо було з ким розмовляти.

Або:

Котився віночок по полю,

Просився у господаря в стодолу:

«Пускай, господаре, в стодолу,

Вже я набувся на полю,

Вже я на полю набувся,

Буйного вітру начувся.

Ранньої роси напився.

Я не довго полежу,

Зараз на поле побіжу».

«Зараз на поле побіжу» — на озимий посів збирається бігти вінок із жита-пшениці, щоб і в наступному році було женцям чого жати. На Поділлі, крім вінка, ще плететься «квітка» — це п’ять чи шість окремих невеличких снопиків або пучків, сплетених разом в одну цілість так, що зовні це все справді нагадує велику квітку. Коли «квітка» і вінок вже готові, дівчата й молодиці вибирають з-поміж себе, звичайно, найкращу дівчину, кладуть їй на голову вінок, дають «квітку» в руки і пускають її вперед, а вже за нею на певній відстані йдуть женці співаючи:

Зашуміла діброва,

Залящала дорога,

Господареві женці йдуть,

Золотий вінок несуть.

Місяце-місяченьку,

Світи нам доріженьку.

Щоб ми не заблудили,

Віночок не згубили,

Бо наш віночок красний,

Як місяченько ясний;

Іще вищий від плота,

Ще дорожчий від злота;

Іще вищий від гори,

Ще ясніший від зорі.

Або:

Ой, весело, господарю, весело,

Що ми віночок несемо,

А ще буде веселій,

Як положим на столі.

Маяло житечко, маяло,

Поки на полі стояло,

Та не буде маяти,

Як буде на столі лежати.

Микола Пимоненко. Жниця. 1889

Усе це співається ще в полі, а як заходять женці в село, то співають таких пісень:

Наше село веселе,

Ми віночок несемо,

Не з золота — з яриці,

З озимої пшениці...

Підходячи до двору господаря, женці співають:

Несемо вам полон

Ізо всіх сторон,

І з гір, і з підгір’я

На господарське подвір’я.

З подвір’я — до стодоли,

З стодоли — до комори,

З комори — на нивоньку,

В щасливу годиноньку.

(...) Нарешті женці заходять на подвір’я господаря, стають перед хатою й співають:

Вийди, господарю, в цей час,

Викупи вінок у нас:

Дай нам таляр битий

За цей вінок витий.

Господар виходить з хати, бере «квітку» з рук дівчини й запрошує до хати всіх женців. У хаті вже накриті столи і приготовлений смачний обід... Обідаючи, женці співають:

А ми жито ізжали,

Щоб за рік знов діждали:

Скільки на небі зірочок,

Стільки на полі копичок.

Застольні пісні, що їх співають женці при обжинковому обіді, цікаво змішують мотиви величальні з мотивами весільними. Якщо в обжинковому вінці приходить дівчина, то їй бажають стати у церкві під весільний вінець. (...)

(...) Сніп і вінок зберігають в хаті на покутті під образами, а в день Спаса їх несуть до церкви й святять разом із хлібом, що спечений із борошна нового врожаю.

Будь уважним/уважною до слова

Громична свічка — воскова свічка, яку виготовляли напередодні Стрітення (Громниці) (віряни східного обряду святкують 15 лютого). Свічку-громницю освячували в церкві, вона служила оберегом.

Серп — сільськогосподарське знаряддя для зрізання злаків, трави при корені, що має вигляд вигнутого дугою, дрібно зазубленого ножа з короткою ручкою.

Сніп — зв’язаний оберемок зрізаних із колосками стебел хлібних злаків.

Покуття — в українській селянській хаті — куток, розміщений по діагоналі від печі, та місце біля нього.

Стодола — будівля для зберігання снопів, сіна тощо.

За тиждень після Петра — християнське свято на честь апостолів Петра і Павла в Україні святкують 12 липня.

Мантачка — вузький дерев’яний плоский брусок, укритий шаром смоли, для гостріння коси.

Поміркуй над прочитаним

• 1. Поясни, чому в календарних обрядах українців відображено єднання людини з природою.
• 2. Чому в жниварських піснях і обрядах уславлюють культ землі?
• 3. Розкажи, чому в жниварських піснях і обрядах відтворено цінності громади, товариськість та взаємодопомогу людей.
• 4. Як у жниварських піснях і обрядах пошановували працю і дари землі? Підтвердь цитатами з твору.
• 5. У робочий зошит випиши тропи, ужиті в жниварських піснях, що наведені у творі О. Воропая. Яка їх роль?
• 6. Розглянь репродукції полотен М. Пимоненка «Жниця» та «Жнива в Україні». Опиши одну з них. У мовленні вживай слова, що називають предмети та процеси хліборобської праці.

Софія Мудрагелівна консультує

Ти, любий друже/подруго, живеш у час, коли протягом кількох тижнів кількість інформації у світі подвоюється. «Як же не загубитися в цьому потоці?» — запитаєш. Прочитати й запам’ятати все, звісно, неможливо. Але якщо ти опануєш деякі прийоми роботи з текстом, навчання стане набагато легшим та результативнішим. Один із способів запам’ятовування — складання інтелектуальних карт, які ще називають картами пам’яті, ментальними картами.

Будь уважним/уважною до слова

Ментальний — розумовий, мисленнєвий.

Алгоритм дій для складання інтелектуальної карти

1. Уважно прочитай текст. За допомогою малюнка зобрази в центрі аркуша образ, подію, про яку йдеться в тексті, напиши тему твору (бажано великими кольоровими літерами, щоб урізалася в пам’ять).

2. Умовно поділи текст на три — п’ять (можна більше) змістових блоків. Пам’ятай! Виділяти потрібно лише основні думки і факти.

3. Проведи від центрального образу в різному напрямку лінії відповідно до кількості змістових блоків.

4. Зобрази малюнком головну думку кожного блока, доповни деталями, за потреби допиши ключові слова з тексту. Увага! Кожен блок оформлюй олівцем чи фломастером іншого кольору. Так матеріал запам’ятається легше.

5. Перекажи текст уголос, спираючись на малюнок. Якщо тобі не вдасться це зробити з першого разу, можеш звернутися до тексту й уважно перечитати відповідний фрагмент знову. Пам’ятай! Твоя мета — переказати вголос текст, користуючись лише своїм малюнком. Пам’ять працює, як фотоапарат: якщо вмітимеш відтворити зміст твору за допомогою карти пам’яті, то вже наступного дня ця схема постане перед твоїм внутрішнім зором і ти легко пригадаєш потрібні знання без підказки.

Як намалювати інтелектуальну карту до фрагмента «Зажинки» О. Воропая

Спочатку виділяємо основні події/факти в тексті:

1. Господиня бере хліб-сіль і громичну свічку та йде в поле зажинати ниву.

2. Жінка жне серпом перший сніп, несе його додому і ставить на покутті під образами або у стодолі.

3. Пізніше цей сніп обмолочують і зерна з нього освячують у церкві.

4. Соломою з першого снопа годують корів. Отже, у карті пам’яті має бути чотири блоки. Оформлюємо схему у вигляді малюнка.

Спираючись на карту, уголос переказуємо фрагмент твору.

Намагайся відтворити не лише головне, а й деталі.

Домашнє завдання

• 1. Намалюй інтелектуальну карту до розділу «Жнива» або «Обжинки» (на вибір). Уголос перекажи текст, спираючись на карту.
• 2. Добери ілюстрації до жниварських пісень і поясни, як художні полотна допомагають глибше сприйняти зміст текстів.

Ти — творча особистість

Наші предки присвятили хліборобській праці багато творів. Склади з українських народних прислів’їв текст на тему «Людина та її праця на землі». Запиши його в робочий зошит.

Твої літературні проєкти

Упорядкуй збірочку українських жниварських пісень. Добери до них ілюстрації або намалюй власні.

Завдання від Софії Мудрагелівни

Накресли в робочому зошиті таблицю ЗХД. Заповни її першу колонку — напиши, що тобі відомо про І. Липу, що таке притча і які твори про щедрість і скупість ти пам’ятаєш. У другій колонці зазнач, що нового ти хочеш дізнатися. Коли опануєш новий матеріал, заповни третю. Проаналізуй записи другої та третьої колонок. Чи вдалося тобі знайти відповіді на свої запитання? Якщо ні, пошукай їх у мережі Інтернет або звернися за консультацією до вчительки/вчителя.

Софія Мудрагелівна пропонує

1. Прочитай виразно прислів’я. Якій темі вони присвячені? Свою відповідь обґрунтуй, спираючись на ключові слова у них.

Сам не їсть і другому не дає.

Заліз кіт на сало та й кричить: «Мало!»

Що на людях видно, то й собі жадно.

Не дурний крук, щоб упустив із рук.

То такий, що й каменя не дасть голову провалити.

2. Передбач за змістом прислів’їв і заголовком, про що може йти мова у творі І. Липи.