Підручник з Української літератури (рівень стандарту). 10 клас. Коваленко - Нова програма

МОДЕРНА УКРАЇНСЬКА ПРОЗА

Пригадайте!

Що ви пам’ятаєте з уроків історії про зміни в науці, техніці, сфері філософських ідей на рубежі ХІХ-ХХ ст.? Як вони вплинули на зрушення в художній свідомості того часу?

Літературне життя на рубежі ХІХ-ХХ ст. примітне тим, що європейські літератури розвивалися під знаком переходу від реалізму до модернізму. В Україні з’являється нова генерація прозаїків, які прагнуть подолати етнографічно-побутовий стиль, удосконалити досягнення попередників у сфері психологічного змалювання людини, загалом розширити художні горизонти рідного письменства. До цієї когорти належать Михайло Коцюбинський, Ольга Кобилянська, Василь Стефаник, Володимир Винниченко.

Письменники модерністи, вони сповідують такі постулати, як глибинний індивідуалізм, суб’єктивізм, психологізм, ліризм, естетизм. Водночас цей літературний напрям на українському ґрунті має специфічні ознаки. Зокрема прозаїки звертають особливу увагу на процеси та проблеми національного самоусвідомлення, утвердження української мови. Якщо для німецького митця слова органічно й природно було писати німецькою мовою, для італійського — італійською, французького — французькою тощо, то український письменник змушений був долати імперські впливи й заборони, зокрема рідної мови, комплекс малоросійства, щоб консолідувати національні сили, назавжди вписати вітчизняну літературу в контекст європейської та світової. Якщо європейські письменники досягали вершин модерного естетизму, творили художній модерний ідеал, то українські прозаїки починають із розширення тематично-проблемних горизонтів творів, пошуку нового читача в інтелігентному середовищі й водночас прагнуть відтворити модерну свідомість часу, звертаючись до поглибленого художнього дослідження душі не лише в межах норми, а й її порушень, до нових технік письма, до філософського підтексту, до зміни ролі оповідача, який, як правило, «зливається» з героями.

Михайло Жук. Декоративне панно