Біологія. Повторне видання. 6 клас. Костіков (2020)

§ 25. Будова та функції пагона

Цей параграф пояснює особливості будови та розвитку пагона як надземного органа рослини, розповідає про функції і типи бруньок, різноманітність пагонів за положенням у просторі й напрямком росту.

Пагін — це складний надземний орган із верхівковим ростом, який складається з осьового органа — стебла — та розташованих на ньому бічних органів — листків. Пагін забезпечує ріст надземної частини рослини і утворення нових пагонів, а також транспорт речовин.

На верхівці пагона розташовується конус наростання, утворений верхівковою твірною тканиною (мал. 82). В основі конуса наростання виникають горбочки — зачатки майбутніх листків. Молоді листки збільшуються в розмірах і загинаються над конусом наростання. Вони захищають ніжну верхівкову твірну тканину пагона від ушкоджень, створюють довкола неї темну вологу камеру, формуючи бруньку.

Мал. 82. Конус наростання пагона елодеї

Брунька — це зачатковий пагін із нерозтягнутим стеблом, листки якого щільно оточують його верхівкову твірну тканину. На кінці будь-якого пагона розташована верхівкова брунька (мал. 83). Коли пагін росте, у бруньці утворюються нові молоді листки. Водночас найнижчі листки розгортаються і виходять із складу бруньки. Стебло між місцями прикріплення листків розтягується.

Мал. 83. Верхівкова й пазушні бруньки

Стебло пагона складається з вузлів — ділянок стебла, на яких прикріплений один або кілька листків, і міжвузлів — ділянок стебла між вузлами. Гострий кут між листком і пагоном називають листковою пазухою (мал. 84). В таких пазухах розташовуються зачаткові бічні пагони — пазушні бруньки (мал. 83). Пробудження пазушних бруньок зумовлює розвиток бічних пагонів — тобто галуження пагона.

Мал. 84. Основні частини пагона

Рослини помірного клімату наприкінці періоду росту формують на верхівці пагона та в пазухах листків особливі зимувальні бруньки (мал. 85), які знаходяться у стані спокою впродовж усього холодного — несприятливого для росту рослини — періоду року. Зимувальні бруньки додатково захищені бруньковими лусками — видозміненими лускоподібними листками. Брунькові луски вкриті потужним шаром воскоподібної речовини, а часто — волосками і плівкою смолистих виділень (згадайте, якими клейкими на дотик є бруньки тополі).

Мал. 85. Зимувальні бруньки деревних рослин: a — загальний вигляд бруньок клена; б — поздовжній розріз бруньки винограду

Під пазушними бруньками після опадання листків залишаються листкові рубці (мал. 86). Холодної пори року рослина не може поглинути воду з ґрунту. Вода в надземних частинах рослини замерзає, але й лід продовжує випаровуватись (згадайте, як висихає білизна на морозі). Через те усі засоби захисту зимувальних бруньок спрямовані на захист насамперед від висихання, а не від низьких температур.

Мал. 86. Зимувальні пагони дерева з бруньками і рубцями від опалих листків

Навесні зимувальні бруньки пробуджуються: брунькові луски розходяться, а згодом відпадають, стебло видовжується, потім розгортаються листки молодого пагона (мал. 88). Однак частина бруньок може не пробуджуватись кілька років — це так звані сплячі бруньки. Такі бруньки пробуджуються лише після значного ушкодження пагонів. Вегетативні бруньки містять зачатковий звичайний (вегетативний) пагін з листками (мал. 87, а). Інші бруньки містять зачатки квітки або декількох квіток (мал. 87, б). Вони більші, ширші та більш заокруглені на верхівці.

Мал. 87. Вегетативні (а) і квіткові (б) бруньки

Мал. 88. Розгортання зимувальної бруньки

Різні рослини мають пагони різного типу (мал. 89). Прямостоячі пагони ростуть вертикально вгору (наприклад, стовбур ялини), горизонтальні — у горизонтальній площині (наприклад, бічні пагони ялини). Пагони деяких рослин займають вертикальне положення лише завдяки опорі. Так, виткі пагони закручуються довкола опори своїм стеблом (квасоля), а чіпкі пагони чіпляються за опору додатковими коренями (плющ), вусиками (горох) тощо. Сланкі пагони лежать на ґрунті, а повзучі — ще й вкорінюються додатковими коренями.

Мал. 89. Типи пагонів: a — прямостоячий; б — висхідний; в — виткий; г — чіпкий; д — повзучий; е — сланкий

ВИСНОВКИ

1. Пагін є складним органом, що складається з осьового органа — стебла та бічних органів — листків. Стебло забезпечує ріст надземної частини рослини, утворення нових пагонів, а також транспорт речовин. У листках відбувається фотосинтез, газообмін та випаровування води.

2. За розташуванням на стеблі розрізняють верхівкові та пазушні бруньки. За внутрішньою будовою бруньки поділяють на вегетативні і квіткові.

3. Пагін, як і корінь, є осьовим органом, який наростає завдяки верхівковій твірній тканині. Від кореня він відрізняється наявністю верхівкової бруньки, листків, а також тим, що точки росту бічних пагонів виникають на його поверхні.

ТЕРМІНИ Й ПОНЯТТЯ, ЯКІ ПОТРІБНО ЗАСВОЇТИ

Пагін, конус наростання, брунька, вузол, міжвузля, листкова пазуха.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

• 1. Як будова пагона (поділ на стебло і листки) пов’язана з його функціями?
• 2. Що таке брунька, яким є її призначення?
• 3. Які типи бруньок ви знаєте?
• 4. Які бувають пагони за положенням у просторі й напрямком росту?

ЗАВДАННЯ

Які подібності й відмінності є у будові пагона і кореня? Для відповіді на запитання розподіліть їхні ознаки на дві групи: 1) ті, що характерні для кореня; 2) ті, що характерні для пагона:

а) поділяється на вузли і міжвузля; б) галузиться із зовнішніх тканин центрального циліндра (на його межі з корою); в) здійснює мінеральне живлення; г) здійснює повітряне живлення (фотосинтез); д) розвивається у повітряному середовищі; е) розвивається здебільшого у ґрунті; є) верхівка покрита чохликом; ж) на верхівці є верхівкова брунька, що містить конус наростання; з) галузиться завдяки бічним брунькам; і) напряму росту — переважно до світла; к) напряму росту — переважно від світла до центру Землі.

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ

Сплячі бруньки не бездіяльні. Насправді вони щороку наростають на товщину річного приросту пагона, на якому розміщені, але не розгортаються. Тож вони завжди залишаються на поверхні (мал. 90). Вони навіть можуть галузитись із пазух своїх брунькових лусок. Такі групи сплячих бруньок ви можете побачити на стовбурах липи, білої акації та інших дерев як великі напівсферичні нарости. Але часом такі нарости із сплячих бруньок, як у берези, досягають дуже великих розмірів і можуть важити більш ніж тонну. Їх називають капами (мал. 91). Для деревини капів характерний надзвичайно гарний візерунок на зрізі, саме тому вона дуже ціниться майстрами по дереву.

Мал. 90. Наростання сплячої бруньки

Мал. 91. Кап берези