Мистецтво. 6 клас. Кізілова
Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.
§ 22. Відчути душу
З давніх-давен пісню вважають невід'ємною частинкою кожного народу. Вона уособлює спогади про минуле, роздуми про сьогодення та мрії про щасливе майбутнє. Із міфів Давньої Греції та зображень на грецьких вазах до нас дійшли історії про святкові бенкети та змагання мандрівних співців-рапсод. Вони співуче декламували довгі, але дуже захоплюючі поеми.
Грецький термін «рапсод» означає «той, хто складає пісню». Першим рапсодом був великий Гомер, і, відповідно, глави його безсмертних поем називали рапсодіями, які він, а за ним й інші співаки виконували, акомпануючи собі на кіфарі або лірі.
Антуан Дені Шоде «Гомер»
• Чи існувала в Україні подібна традиція? Як називали таких людей?
У Давній Греції поняття «рапсодія» належало також віршам, легендам або пісням, які виконували мандрівні декламатори-співаки.
• Подумай, як сьогодні називаються рапсоди.
Через тисячі років композитори використали давньогрецький термін, розуміючи його як народну епічну пісню. Рапсодія (з грецької raphsodia — пісня рапсода) — інструментальний твір, вид музичної фантазії на народні теми. Зазвичай рапсодії будують у довільній формі, тобто це імпровізаційний музичний твір. Імпровізація (від латинського improvisus — непередбачений) — створення художнього твору в момент його виконання без попередньої підготовки. Музична імпровізація — створення музичного твору раптово (експромт), без нотного запису. Імпровізація характерна для народної музики. Вона була поширена і в концертній практиці з XVIII століття у вигляді сольних номерів, фантазій, хоральних обробок тощо. Пізніше імпровізація лягла в основу цілого джазового стилю.
Перші сучасні музичні рапсодії з’явилися на початку XIX століття. Це інструментальний твір вільної форми, який складається з кількох контрастних частин. Найчастіше чергуються широкі епічні і моторні танцювальні епізоди, в основі яких лежать різні народні мелодії.
Василь Кандинський «Імпровізація 33»
Жанр рапсодії є доволі популярним. Великою популярністю користуються «Рапсодії» Йоганнеса Брамса, «Слов’янські рапсодії» Антоніна Дворжака, «Іспанська рапсодія» Моріса Равеля, Друга рапсодія «Думка-Шумка» Миколи Лисенка, «Рапсодія в блюзових тонах» Джоржа Гершвіна та інші.
Ференц Ліст
(1811-1886)
З цим музичним жанром пов’язане ім’я угорського композитора Ференца Ліста. Його знамениті «Угорські рапсодії» — натхненні музичні розповіді про історію та народ Угорщини. У них можна ніби побачити народні свята з запальними танцями чи почути народного співця, який неквапливо розповідає бувальщину. Дізнайся більше за QR-кодом. Твір є настільки популярним, що часто використовується для озвучення різних фільмів та анімацій.
• Прослухай різне виконання твору. Використай QR-код.
Друга «Угорська рапсодія» Ференца Ліста та фрагмент озвучення мультфільму «Том і Джеррі» студії Волта Діснея.
Обери запитання (завдання) для себе.
- Які почуття у тебе викликав цей твір? Які почуття переважають при озвученні анімаційного фільму.
- Яка будова твору? Охарактеризуй музичні образи. Чим відрізняється образи мультфільму?
- Якими прийомами композитор передає фантазійність та імпровізаційний характер твору? Чи присутня фантазійність у процесі озвучення анімації.
• Розучи пісню. Охарактеризуй образ пісні. Які засоби музичної виразності використаєш, створюючи образ зими?
КОЛИСКОВА МАЙБУТТЯ
Музика та слова Віри Дроботенко
Білі хмари, мов вітрила, кличуть в зоряний політ.
Виростайте, руки-крила, і летіть в незнаний світ.
Лиш надія не згасає, що повернемося знов.
Нас усіх оберігає — Віра й Батьківська любов.
• Чи присутня у твоєму житті імпровізація? Наведи приклади.
Імпровізація як найдавніший вид музикування стала основою розвитку багатьох музичних жанрів.
Навіть за умови дотримання всіх пропорцій обличчя та тіла людини найбільш цінним для художника / художниці залишається вміння передати внутрішній стан та характер зображуваної людини.
Оксана Оснач «Козак Василь з Берислава»
Оксана Оснач «Історик-краєзнавець Андрій Лопушинський»
• Роздивися і порівняй настрої та характери портретованих осіб на картинах Оксани Оснач. Про що можуть розповісти тобі ці портрети? У що одягнені герої робіт?
Особливим різновидом портретного жанру є історичний портрет, який дає багато цінної інформації про історичні постаті та події, а також історичні обставини певних епох, костюми, зачіски, предмети побуту, меблі тощо. Досить часто історичний портрет має риси парадного, бо має на меті звеличення і уславлення зображеної особи, з підкресленням її соціального стану, багатства і престижу.
Василь Дутка «Папа Іван Павло ІІ»
• Роздивися зразки портретів. Які елементи портретів роблять їх парадними? Яким є ставлення авторів до героїв картин?
Себастьяно дель Пьомбо «Невідома з Риму»
Рафаель Санті «Папа Юлій ІІ»
Пауль Рубенс «Маркіза Брігіда Спінола Доріа»
На сучасному етапі в Україні триває процес відновлення історичної пам’яті, художники все активніше долучаються до створення історичних портретів видатних постатей минулого.
Наталя Павлусенко «Северин Наливайко»
Олег Кіналь «Соломія»
Микола Кафтан «Богдан Лепкий»
Схожість у портреті — результат не тільки правильної передачі зовнішнього вигляду зображувального, але й правдивого розкриття його духовної сутності, певної історичної епохи, національності, соціального середовища. Повною мірою це відображено у соціальному портреті, який позбавлений прагнення прикрасити портретовану особистість.
Видатним зразком соціального портрета є картина польського художника Олександра Геримського. На картині зображено літню єврейку, торговку фруктами. Жінка одягнена в старий одяг. На голові у неї капот, на плечах шарф. У руках вона тримає кошики, в одному з яких видно апельсини. Вираз обличчя торговки стурбований. Підкреслені вилиці та помітні зморшки посилюють ефект смутку та безпорадності.
Олександр Геримський «Єврейка з апельсинами»
• Проаналізуй, як одяг героїні, фон та композиція картини посилюють соціальний аспект портрету.
Потренуйся у зображенні людини, додаючи роботі історичного колориту. Обери певну епоху, дізнайся детальніше про костюми цієї доби та спробуй виконати зображення людини чи групи людей.
У зображенні людини важливо передати не лише портретну схожість, але й відчути її душу.