Українська мова, українська та зарубіжна літератури. Інтегрований курс. Частина 2. 5 клас. Хворостяний
Тема 5.3. Надихаю
ДРУГОРЯДНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ. ОЗНАЧЕННЯ. ПРОБЛЕМИ В ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ
1. Поясни лексичне значення слів: означати, ознака, означення.
2. Прочитай речення. Спиши. Підкресли підмет і присудок. Постав питання до другорядного члена речення.
Настала зима. Настала морозна зима. Настала третя зима. Настала бабусина зима. Настала моя зима.
Яка?
Чия?
Котра?
• Як змінюються речення, коли до них додати означення?
• Над означенням напиши, якою частиною мови його виражено.
|
ОЗНАЧЕННЯ |
||
|
Який? |
Чий? |
Котрий? |
|
зелений |
мій |
п'ятий |
|
прикметник |
займенник |
числівник |
3. Доповни речення означеннями.
Сяє (яке?)... сонце.
4. Спиши речення, додаючи різні означення.
Я готуюся до новорічного / благодійного / яскравого ярмарку.
5. Прочитай текст, дай відповіді на запитання.
Наталка Малетич
ЩОДЕННИК ЕЛЬФА
Оповідання
(Уривок, частина 1)
• З якою метою проводять благодійні ярмарки?
У нашому мистецькому ліцеї має відбутися передноворічний ярмарок. Справжнісінький ярмарок для батьків і вчителів, які могли б купити наші роботи hand made: іграшки, картини, листівки, оригамі, квіти з бісеру, біжутерію з пластику та інші дрібнички. За отримані гроші ми хотіли влаштувати новорічний карнавал. Учителька живопису і водночас наша класна керівниця Ганна Павлівна пообіцяла оцінити наші вироби на уроці, тож сьогодні всі, хто встиг, принесли свої роботи.
Мені дуже кортіло показати Інні, моїй подрузі, листівку, виготовлену у техніці квілінг, над якою вчора я просиділа аж до полуночі. Але вчителька попросила всіх не хвалитися роботами аж до уроку, аби зберегти інтригу і визначити три «найдорожчі» роботи за гучністю наших оплесків. Похвалитися хотілось не тільки мені — майже всі дівчата і дехто з хлопців розповідали, що вони виготовили. Мовчала тільки Валерія, хоч і прислухалась до наших балачок.
Нарешті розпочався урок живопису (здається, досі ми ніколи не чекали його так нетерпляче) і Ганна Павлівна запропонувала всім по черзі демонструвати класові свої роботи. Першим вийшов до дошки Павло, і, мов справжній художник, стягнув атласне полотнище зі своєї картини. Клас ухнув — і було чого: ми побачили гарно оформлений у паспарту морський пейзаж із вітрильником. Усім умить захотілося опинитися в літі і в теплих бірюзових хвилях. Ми гучно зааплодували, аж виляски пішли, а Павло награно вклонився нам, приклавши руку до серця. Ми розсміялися, тож учительці довелося зігнати хлопця зі «сцени», оцінивши його роботу в сто гривень.
Наступною показала своє творіння Марта — вона сплела гачком з десяток чудових ажурних сріблистих сніжинок, які могли б прикрасити будь-яку ялинку. Ми знову заплескали, хоч цього разу тихше, певно тому, що хлопці гучніше аплодували Павлові. Усі погодилися, що за кожну Мартину сніжинку можна віддати десять гривень. Далі Інна поруч зі мною зашелестіла пакунком і обіруч піднесла вгору, на огляд усьому класові, кумедного сніговичка — пошитого з білосніжного флісу й наповненого синтепоном. Ще Інна сплела йому строкатого шалика й шапочку з помпоном. Його очі-ґудзики дивилися на клас трохи витрішкувато, можливо, він здивувався, дізнавшись свою ціну — двадцять гривень.
Раптом на середину класу вийшла Валерія і продемонструвала всім нашим... мою листівку!!!
Мої руки, підняті для оплесків, застигли в повітрі. Сумнівів бути не могло — над цією ялинкою з кольоровими скрученими кулями я довго мордувалася — мені не з першого разу вдалося зробити все майже досконало рівним. Але... як листівка опинилася у Валерії? Я зазирнула у свою папку — листівки там не було. Кров гупала мені у скронях, і до мене ледве долинули слова учительки:
— То скільки ми можемо отримати на ярмарку за листівку Валерії?
Клас загудів, обговорюючи вартість, а я піднесла руку.
— Так, Зоряно, яку б ціну ти назвала? — перепитала мене Ганна Павлівна.
— Ніяку... Я... Це моя листівка, — випалила я, і в класі вмить стало тихо, хоч мак сій (так любить казати мій дідусь).
Усі спершу витріщились на мене, а тоді — на Валерію, яка вмить почервоніла, як її светр, однак заперечила, що робота — її. Однокласники поглядали то на мене, то на неї: усім кортіло знати, хто з нас обманює.
— То хто з вас виготовив цю листівку? — запитала наша керівничка з притиском.
І тоді я згадала, що вчора зробила кілька кадрів на мобільний, щоб мати на згадку, коли віддам роботу на ярмарок. Я підійшла до вчительки і показала їй свої фото.
— Ти це якось поясниш, Валеріє? — вчителька дивилася на нашу худеньку біляву однокласницю поверх окулярів, а класом тим часом пронісся багатоголосий шепіт «вкрала»...
— Ні, я... я знайшла її. Я не крала, — розплакалась Валерія і, кинувши листівку на вчительчин стіл, вибігла з класу.
— Може, листівка і випала з папки, але це ще не підстава її привласнювати, — озвалась я обурено.
— Твори мистецтва часто крадуть, — весело зауважив Павло. — Це означає, що вони мають вартість. Значить, і Зорянина листівка дорога.
Усі заплескали і загукали, що мою листівку можна продати за двадцять п’ять гривень. Вчителька погодилась, але впадало у вічі, що її настрій де й подівся. До кінця уроку вона поглядала не стільки на наші роботи, скільки на двері, однак Валерія так і не зважилась увійти до класу, аж поки не пролунав дзвоник і вчителька пішла в 7-В.
Похнюпившись, Валерія сіла на своє місце і так просиділа до кінця уроків. На останній перерві вона прислала мені есемеску: «Я СПРАВДІ знайшла листівку в коридорі». «Не треба було привласнювати і хвалитися, що вона твоя, НЕ ТИ ЇЇ РОБИЛА!!!» — відписала я, обурено зиркаючи на неї через плече.
Після уроків ми залишились, щоб вирішити, як найкраще організувати ярмарок у шкільному вестибюлі. Валерія, яку ніхто не кликав на нашу нараду, сумно опустивши голову, подалася геть. Вона несла свій наплічник так, ніби він був напхом напханий цеглинами. Тієї миті мені стало її шкода, хоч я і гнівалась на неї.
— Оголосімо їй бойкот усім класом, — запропонував Павло, як тільки двері за Валерією зачинились.
— На скільки часу? — поцікавилась Ганя, яка завжди любила обстоювати справедливість.
— Та поки не вибачиться перед Зоряною.
— Але вона моя подруга, як я можу з нею не розмовляти? — заступилася за Валерію Віта, яка чулася ні в сих ні в тих.
Вона рада була б і побігти за Валерією, та водночас не хотіла пропустити нашої наради.
— Ми й тобі бойкот оголосимо, — засміявся Мирко, а Віта закопилила губи і відвернулася до вікна.
— Та не сваріться ви, краще придумаймо, як привернути увагу батьків і вчителів до наших робіт. Якщо ми їх не продамо — карнавалу не буде, ви ж чули, що казала завучка, — нагадала всім Інна.
— Я одягнуся динозавром і всіх лякатиму — вони бігтимуть просто до наших стендів і все підряд купуватимуть, — знову приколовся Мирко.
— Ти, Миросику, і так динозавр, — не стрималась від іронічної шпильки Марта. — І навіть перевдягатись не треба, усі від тебе і без цього повтікають.
Марта натякала на Миркову розхлябаність і неохайність: він не завжди приходив до школи причесаний, взуття чистив хіба на Різдво й Великдень, а на його сорочках часто бракувало ґудзиків.
Врешті вирішили, що Марта і Ганя переберуться ангелами і впродовж трьох днів на перервах, а також перед уроками і після них запрошуватимуть батьків і вчителів на ярмарок, пригощаючи кожного, хто зголоситься щось купити, цукерками.
• Про що ти дізнався / дізналася? Що може бути далі?
|
Текст для мене |
Текст для тексту |
Текст для світу |
|
Чи хотів би / хотіла б ти взяти участь у благодійному ярмарку? Чому? |
Які ще оповідання ти читав / читала? Укажи автора / авторку, назву твору доведи, що цей текст — оповідання. |
Чи знаєш ти людей, які потребують допомоги? Як ти можеш допомогти їм? |
6. Прочитай текст новини. Випиши всі означення разом зі словами, від яких можна поставити до них запитання. Над означеннями напиши, якою частиною мови вони є.
У нашій школі відбудеться благодійний ярмарок. П’ятикласники разом із учителькою історії збиратимуть гроші для хворих дітей. Другою ідеєю була допомога бездомним тваринам. Старшокласники й старшокласниці планують організувати веселий відпочинок для літніх людей нашого міста.
ДРУГОРЯДНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ. ДОДАТОК. ОБСТАВИНА. ХАРАКТЕРИСТИКА ПЕРСОНАЖІВ
7. Порівняй речення. Чим вони відрізняються?
Валерія зустріла Марту. Марта зустріла Валерію.
Додаток — це другорядний член речення, який означає об’єкт дії, залежить переважно від присудка та відповідає на питання непрямих відмінків (усіх, окрім називного).
Під час аналізу членів речення додаток прийнято підкреслювати пунктирною лінією.
8. Доповни речення додатками. Запиши доповнені речення.
Я побачила (кого?) ...
Я побачила (що?) ...
(Кому?) потрібно говорити (що?).
Не варто ображатися (на кого?).
• Чи змінилися речення, коли ти їх доповнив / доповнила? Що сталося з інформацією, яку вони повідомляють?
• Постав стрілочки від того слова, від якого залежить додаток. Яким членом речення є це слово?
9. Запиши речення, доповнюючи їх додатками.
- 1. Ми б організували благодійний ярмарок для...
- 2. Хочемо допомогти...
- 3. На благодійному ярмарку ми б продавали...
- 4. Варто порадитися з ... щодо того, як краще організувати ярмарок.
10. Прочитай завершення оповідання Наталки Малетич.
Наталка Малетич
ЩОДЕННИК ЕЛЬФА
(Уривок, частина 2)
Ох, і поярмаркували ми! Деякі батьки трохи торгувалися, збиваючи ціну, деякі без слів купували роботи своїх чад.
Учителі жартували, що платитимуть за роботу гарними оцінками на уроках, але ми вимагали розрахунку гривнями.
— Ще такого не було, аби нікому не були потрібні «дванадцятки», — жартома бурчала вчителька географії, але таки купила море з вітрильником.
— Але зараз потрібніші гроші на карнавал, — зі сміхом заперечила я.
— Я й не знала, що Павло у вас — художник-мариніст, — зауважила вона, загортаючи хлопцеву картину в подарунковий папір, який подала Інна — наш головний продавець.
Третього дня на нашому стенді залишилися лише декілька Мартиних сніжинок і моя листівка. У 7-А і 7-В було ще значно більше товару, а це значить, що ми впораємось із завданням першими, отож королевою і королем балу буде хтось із нашого класу.
Щоправда, я трохи хвилювалась, бо мою листівку досі ніхто не купив, хоч вона й була гарна. Мабуть, ціна таки видалася зависокою нашим покупцям. Листівку радо купила б моя мама, але вона саме захворіла, а тато поїхав у відрядження. Самі ж ми не мали права платити за свої роботи. Ото не пощастило мені...
— Я б хотіла ось цю листівку, — раптом пролунав у мене над вухом низький приємний голос.
Я побачила вродливу біляву дівчину в рожевому пуховику, мабуть, студентку, яка дуже мені когось нагадала, та я не могла згадати, кого саме. Коли дівчина, сховавши в торбину листівку, виходила, я побачила поруч із нею... Валерію. Справді, у неї ж є старша сестра! І як я не зрозуміла, на кого вона схожа! Отож, моя листівка знову опинилась у Валерії. Я вже й не знала, тішитись мені з того чи плакати.
— Тішитися, — порадила Інна, задоволено підбиваючи нашу «касу».
Моя подружка — дуже практична, тому її цікавило не те, хто купив мою листівку, а те, що за неї таки дали добру ціну.
— Та нехай має, якщо так дуже хоче. Тепер вона її не вкрала, а купила, то ж класно! — вирішив Павло, коли я розповіла йому про все. — Наш бойкот уже можна припиняти.
— Але ж... — усе ще сумнівалась я, бо Валерія так і не перепросила мене.
— Якщо витвори мистецтва крадуть, значить, вони мають вартість! А якщо купують — то навіть відомо яку, розумієш? — сказав він мені і дружньо гупнув своїм лаписьком по плечу.
— Та розумію, — невпевнено промурмотіла я, потираючи плече, і побігла до гурту дівчат, які вже обговорювали, у що вбратися на карнавал, а також вирішили кинути жереб, аби обрати королеву балу.
• Що ти відчуваєш після прочитання твору? Чому?
• Як ти ставишся до вчинку Валерії? Чому?
Якою є тема й ідея цього тексту? Які проблеми порушено в ньому?
11. Розкажи про старшу сестру Валерії (який має вигляд, яку характеристику можна дати дівчині на основі її вчинків).
12. Прочитай про обставину.
Обставина — другорядний член речення, що відповідає на питання де? куди? звідки? коли? відколи? доки? як? яким способом? наскільки? чому? навіщо? за якої умови? усупереч чому? незважаючи на що? й подібні.
Обставину підкреслюють штрихпунктиром.
• Доповни речення обставинами.
Благодійний ярмарок відбудеться (де?) ...
Благодійний ярмарок відбудеться (коли?) ...
Благодійний ярмарок відбудеться (незважаючи на що?) ...
13. Прочитай речення спочатку з виділеними словами, а потім без них. Як змінився зміст речень?
Ярмарок минув весело. Ми навмисне роздавали всім покупцям цукерки. Учора ніхто не сумував. У школі всі були щасливі.
• Спиши речення. Підкресли в них головні члени. Постав запитання від головного члена до обставини. Використовуючи довідку, визнач, яке значення мають підкреслені тобою обставини.
Довідка. Спосіб дії, місце, час, мета.
14. Що ти міг би / могла б продавати на благодійному ярмарку? Поміркуй про свій товар, напиши про нього коротке повідомлення для сайту класу / школи тощо. Опублікуй його.
15. Напиши власне завершення завершення історії Н. Малетич, уводячи в речення другорядні члени. Підкресли їх.
