Українська мова, українська та зарубіжна літератури. Інтегрований курс. Частина 2. 5 клас. Хворостяний

Словник термінів і понять

Веснянки — календарно-обрядові пісні, що мали закликати весну й гарний урожай; їх виконували під час весняних обрядів.

Вставні слова й вставні конструкції (словосполучення, речення) — одиниці мови, які використовують для уточнення основного повідомлення, його оцінювання, вираження особистого ставлення.

Граматична основа речення — це головний(-і) член(-и) речення, який(-і) передає(-ють) його основну думку.

Діалог — розмова кількох осіб.

Додаток — другорядний член речення, який означає об’єкт дії, залежить переважно від присудка та відповідає на питання непрямих відмінків. Під час аналізу членів речення додаток прийнято підкреслювати пунктирною лінією.

Драма — один із літературних родів, який змальовує світ у формі дії, здебільшого призначений для сценічного втілення.

Драматичний твір — художній твір, що зображує дійсність безпосередньо через висловлювання та дію самих персонажів.

Звертання — слово чи слова в реченні, що означає(-ють) назву особи чи предмета, до якого звернено мову.

Інверсія — зворотний порядок слів у словосполученні чи реченні.

Конфлікт — зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби.

Маніпуляція — недоброчесний спосіб вплинути на людину для отримання вигоди.

Мотив — ідейно-тематичне звучання ліричного твору.

Обставина — другорядний член речення, що вказує на місце, час, спосіб, мету, умову, наслідок, причину дії. Відповідає на питання де? куди? звідки? коли? відколи? доки? як? яким способом? наскільки? чому? навіщо? за якої умови? усупереч чому? незважаючи на що? й подібні.

Означення — другорядний член речення, що називає безпосередню чи опосередковану ознаку предмета. Відповідає на питання який? чий? котрий? (у всіх відмінках, родах і числах).

П’єса — драматичний твір, призначений для вистави.

Повість — епічний жанр; прозовий твір, який має більший обсяг, ніж оповідання, та менший, ніж роман. Зазвичай у повісті змальовано низку подій із життя головного героя та детально зображено життя другорядних персонажів, які пов’язані з ним.

Пригодницька повість — це епічний твір, у якому описано незвичайні або небезпечні події. У пригодницькій повісті сюжет розвивається швидко, є таємниця, інтрига, діють яскраві герої.

Промова — публічний виступ із якогось приводу.

Пряма мова — чуже мовлення, передане дослівно, із повним збереженням змісту й форми.

Пунктуація — розділ науки про мову, що вивчає правила вживання розділових знаків.

Ремарка — авторські пояснення в тексті драматичного твору.

Репліка — 1) висловлення співрозмовника / співрозмовниці в діалозі; 2) висловлення персонажа в драматичному творі.

Речення — граматично й інтонаційно оформлена за законами мови синтаксична одиниця, що є засобом формування, вираження та повідомлення думки.

Роман — місткий за обсягом, складний за будовою прозовий (рідше віршований) епічний твір, у якому широко охоплено життєві події, глибоко розкрито історію формування характерів багатьох персонажів.

Синтаксис — розділ науки про мову, що вивчає правила поєднання слів для побудови зв’язних висловлювань.

Слова автора — слова, що вказують, кому належить пряма мова і як її висловлено.

Словосполучення — поєднання повнозначних слів, одне з яких головне, а інше залежне.

Сюжетна лінія художнього твору — це послідовний зв’язок епізодів твору, визначений логікою автора / авторки, сформований навколо однієї людини, події чи проблеми, одного конфлікту.

Узагальнювальне слово — назва, що охоплює всі перелічувані в реченні однорідні члени.

Уточнювальний член (уточнювальні члени) речення — мовні одиниці, що конкретизують (пояснюють, уточнюють) зміст однойменного попереднього члена, звужуючи його значення. Уточнювальні члени речення відповідають на питання а де саме? а коли саме? а як саме? а який саме? а що саме? та подібні.

Фейк — неправдива інформація, яку в медіа подають як правдиву.

Художній образ — узагальнена й разом з тим конкретна картина людського життя чи навколишнього світу, що створена уявою митця / мисткині.

Художня деталь — виразна подробиця у творі, що має значне змістовне й ідейно-емоційне навантаження. За її допомогою письменник / письменниця підкреслює характерну ознаку змальованих образів, що вирізняє їх з-поміж інших і надає можливість зрозуміти їхнє значення в загальному контексті твору.

Цитата — порівняно невеликий уривок твору, який використовують із обов’язковим покликанням на автора / авторку.