Українська мова, українська та зарубіжна літератури. Інтегрований курс. Частина 2. 5 клас. Хворостяний
Тема 7.3. Приймаю виклики
ПОВІСТЬ. СЮЖЕТНА ЛІНІЯ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ. РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ В РЕЧЕННЯХ З УТОЧНЮВАЛЬНИМИ ЧЛЕНАМИ
1. Прочитай про твір Марка Твена «Пригоди Тома Соєра».
Повість розповідає про пригоди хлопчика на ім’я Том Соєр, що живе на півдні Сполучених Штатів Америки, у містечку Сент-Пітерсберг.
Твір Марка Твена вчить дружити, бути вірним, сміливим, рішучим. Навчає бути чесною та доброю людиною. Учить допомагати іншим, боротися зі злом і несправедливістю, вірити в краще і прагнути до здійснення своєї мрії.
Це яскравий зразок жанру повісті. У творі вправно поєднано різні теми: життя та побут американців XIX століття, родинні стосунки, навчання в школі, пригоди, дружба й кохання. У «Пригодах Тома Соєра» переважають пригодницькі елементи, що й підкреслено автором у назві твору.
• Чи хотіла б / хотів би ти прочитати цей твір? Чому?
2. Перепиши в зошит перше речення із завдання 1. Знайди в цьому реченні уточнювальний член. Яким членом речення він є? Підкресли. Який розділовий знак ужито перед уточнювальним членом?
Пам’ятай!
• Уточнювальні члени речення потрібно відокремлювати комами.
• Найчастіше уточнювальними бувають обставини. Перед такими обставинами можна вставити а саме.
Наприклад:
Зауваж!
РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ В РЕЧЕННІ З ДВОМА ОБСТАВИНАМИ
3. Прочитай речення з пропущеними розділовими знаками. Визнач, які з речень містять уточнювальні обставини, а в яких реченнях їх немає. Поясни свою думку. Перепиши в зошит, розставляючи розділові знаки.
У місті вдень гамірно. Десь далеко зліва проїхав віз. За великим будинком біля ґанку граються діти. А ще сьогодні о сьомій годині ранку тут майже нікого не було. Том радо з підскоком біжить до гойдалки. Біля гойдалки за будинком його вже чекає Джим.
4. Прочитай про Тома Соєра — головного героя повісті Марка Твена.
Сирота Том Соєр живе разом із тітонькою Поллі, зведеними братом та сестрою — Сідом і Меррі. Тітонька виховує неслухняного хлопця. Якось у суботу вона змушує Тома побілити величезний паркан як покарання за те, що він прогуляв школу і весь день купався в річці.
• Перепиши речення в зошит, доповнюючи їх уточнювальними обставинами. Використовуй підказки, запропоновані нижче.
...живе — де? — ... — де саме? — ...
...у суботу — коли саме? — ...
...купався — де? — ... — де саме? — ...
ПОВІСТЬ. МОВЛЕННЯ ПЕРСОНАЖІВ. РОЗІДІЛОВІ ЗНАКИ В РЕЧЕННЯХ ІЗ УТОЧНЮВАЛЬНИМИ Й ОДНОРІДНИМИ ЧЛЕНАМИ РЕЧЕННЯ
5. Прочитай текст. Дай відповіді на запитання.
Марк Твен
ПРИГОДИ ТОМА СОЄРА
Повість
ЧУДОВИЙ МАЛЯР
(Уривок, частина 1)
Настала субота. Літо вирувало яскравими барвами та свіжістю, буяло життям. У кожному серці бриніла мелодія, а коли серце було молоде, вона виливалася в пісню. Обличчя кожного променилося радістю, кожний крокував пружно й бадьоро. Білі акації стояли у цвіту й наповнювали повітря пахощами. Кардіффська гора, що підносилася над містом, укрилася зеленню. Віддалік вона здавалася обітованою землею — чудесною, безтурботною, привабливою.
Том вийшов на вулицю з відром вапна та довгою щіткою. Він зміряв поглядом паркан, і радість його в одну мить згасла в душі, а натомість у неї ввійшла туга. Тридцять ярдів дощаного паркана заввишки дев’ять футів! Життя здалося йому безглуздим, існування — важким тягарем. Зітхнувши, він умочив щітку у вапняний розчин, провів нею по верхній дошці паркана, потім зробив те саме знову й знову, зупинився: якою ж крихітною була біла смужка у порівнянні з безмежним простором небіленого паркана! У розпачі він сів на землю під деревом. Із хвіртки підстрибнем вибіг Джим. У руці в нього було бляшане відро. Він наспівував пісеньку «Дівчина з Буффало». Ходити по воду до міської помпи Тому завжди здавалося неприємним заняттям, але тепер він подумав, що воно не таке вже й погане. Він згадав, що біля помпи завжди збирається багато людей: білі, мулати, чорношкірі; хлопчики й дівчатка, чекаючи своєї черги, сидять, відпочивають, міняються іграшками, сваряться, б’ються, пустують. Він згадав також, що хоча до помпи було якихось півтораста кроків, Джим ніколи не повертався додому раніш як за годину, та й то майже завжди доводилося бігати за ним.
— Слухай, Джиме, — сказав Том, — ти тут трохи побіли, а я збігаю по воду.
Джим похитав головою й сказав:
— Не можу, маса* Том! Стара пані веліла, щоб я йшов до помпи, ні з ким не зупиняючись по дорозі. Вона каже: «Я вже напевно знаю, що маса Том покличе тебе білити паркан, так ти його не слухай, а йди своєю дорогою. Я сама подивлюся, як він його білитиме».
* Маса — історичне звернення до панських дітей у південних штатах (США).
— А ти її не слухай! Вона багато чого каже, Джиме. Давай сюди відро, я миттю збігаю. Вона й не знатиме.
— Ой, боюся, маса Том, боюся старої пані! Вона мені голову відірве, їй-богу, відірве!
— Вона! Та вона й пальцем нікого не зачепить, хіба що стукне наперстком по голові — ото й тільки! Хто ж на це звертає увагу? Говорить вона, щоправда, дуже злі слова, але ж від слів не боляче, якщо тільки вона при цьому не плаче. Джиме, я дам тобі кульку. Я дам тобі мою білу алебастрову кульку.
Джим завагався.
— Біла кулька, Джиме, чудова біла кулька!
— Та воно так, кулька — річ чудова! Та все ж, маса Том, я дуже боюся старої пані.
— І до того ж, якщо ти захочеш, я покажу тобі свою вавку на нозі.
Джим був усього лише людина й перед такою спокусою встояти не міг. Він поставив відро на землю, узяв алебастрову кульку й, згораючи від нетерпіння, дивився, як Том розбинтовує палець ноги. А вже за мить він біг вулицею з відром у руці, щулячись від болю нижче спини, тоді як Том завзято білив паркан, а тітонька Поллі залишала бойовище з черевиком у руці й тріумфом в очах.
Переклад Інни Базилянської
• Що ти відчуваєш після прочитання тексту? Чому?
6. Знайди в тексті слова, які описують мовлення персонажів та їхні реакції на мовлення співрозмовників. Як мовлення та дії характеризують людей?
7. Чому уривок має назву «Чудовий маляр»? Що може відбутися далі? Обґрунтуй свою думку рядками з тексту.
8. Прочитай інформацію про сюжетну лінію художнього твору. Проаналізуй таблицю «Жанри епосу», наведену на форзаці підручника. Розкажи про те, чим відрізняються оповідання, повість і роман.
Сюжетна лінія художнього твору — це послідовний зв’язок епізодів твору, визначений логікою автора / авторки, сформований навколо однієї людини, події чи проблеми, одного конфлікту.
9. Прочитай факти про Марка Твена. Спиши речення, розставляючи розділові знаки. Підкресли головні та другорядні члени речень.
Семюел Ленгхорн Клеменс це справжнє ім’я письменника. Він народився в США у штаті Міссурі. Мама тато письменника колись переїхали до США з Англії. Під час однієї з подорожей митець відвідав такі міста України Ялта Одеса Севастополь.
10. Прочитай у довідкових джерелах про життя Марка Твена. Склади та запиши речення, використовуючи схеми й довідку.
...працював — де? — ... — де саме? — ...
...став популярним письменником — коли? — ... — коли саме? — ...
...дружив із Школою Теслою — ким саме? — ...
...став бізнесменом — коли? — ... — коли саме? — ...
Довідка. Видатним винахідником і фізиком.
11. Створи електронний лепбук чи електронне портфоліо Марка Твена. Проаналізуй, яка інформація важлива, щоб зрозуміти його як письменника. Уклади список книжок, які ти хотів би / хотіла б переглянути чи прочитати й додай цей список до свого портфоліо.
12. Прочитай завершення уривка «Чудовий маляр». Дай відповіді на запитання.
Марк Твен
ПРИГОДИ TOMA СОЄРА
Повість
ЧУДОВИЙ МАЛЯР
(Уривок, частина 2)
• Про що ти дізнався / дізналася з попереднього фрагмента? Що може бути далі?
...Томового завзяття вистачило ненадовго. Він думав про те, як весело збирався провести цей день, і душу його огорнув ще більший смуток. Незабаром інші хлопчики, вільні від усякої роботи, вибіжать на вулицю гуляти й бавитися. Вони, звичайно, затіють різні веселі ігри, і всі збиткуватимуться з нього, коли побачать, як тяжко йому доводиться працювати. Сама ця думка палила його вогнем. Він вийняв із кишень свої скарби й почав їх розглядати: уламки іграшок, кульки й подібна мізерія; усього цього мотлоху, мабуть, досить, щоб заплатити за три-чотири хвилини чужої праці, але, звісно, за неї не купиш і пів години цілковитої волі. Він знову зібрав своє жалюгідне майно в кишеню, облишивши будь-яку надію підкупити товаришів. Ніхто з хлопчиків не стане працювати за таку мізерну платню. І ось у цю страшну хвилину розпачу на Тома раптом зійшло натхнення! Так, так, саме натхнення, бо в його голові сяйнула геніальна думка.
• Яка «геніальна думка» могла з'явитися в голові Тома?
Він узяв щітку й спокійно заходився до роботи. Ось у кінці вулиці з’явився Бен Роджерс, той самий хлопчик, глузувань якого він боявся над усе. Бен не йшов, а вистрибував і пританцьовував, а це свідчило, що на душі в нього радісно й що він багато на що сподівається в цей день. Він їв яблуко й час від часу видавав протяжний мелодійний свист, за яким випливали звуки на найнижчих нотах: «дін-дон-дон, дін-дон-дон» — Бен зображував пароплав. Підійшовши ближче, він зменшив швидкість, зупинився на середині вулиці й почав неквапливо повертати на узбіччя, обережно, з належною солідністю, бо зображав «Велику Міссурі», що мала осадку дев’ять футів. Він був водночас і пароплавом, і капітаном, і сигнальним дзвоном, тож йому доводилося уявляти, начебто він стоїть на своєму власному містку, сам дає команду й сам же її виконує.
— Стоп машина, сер! Дінь-ділінь, дінь-ділінь-дінь! — пароплав повільно зійшов із середини дороги й став наближатися до тротуару. — Задній хід! Ділінь-ділінь-дінь! — обидві його руки нерухомо витягнулися по боках. — Задній хід! Кермуй праворуч! Ділінь-дінь! Чшш-чшш-чшш!
Тим часом його права рука величаво виписувала великі кола, бо була сорокафутовим колесом.
— Трохи назад із лівого борту. Ліворуч кермуй! — почала обертатися ліва рука. — Ділінь-дінь-дінь! Чшш-чшш-чшш! Уперед із правого борту! Стоп! Ще трохи з лівого борту! Стоп, правий борт! Ділінь-дінь-дінь! Стоп, лівий борт! Уперед і праворуч! Стоп! Малий хід! Дінь-ділінь! Чуу-чуу-у! Віддай кінці! Жвавіше, ворушіться там! Гей там, на березі! Чого стоїш? Приймай линву! Носовий швартов! Накидай петлю на стовп! Задній швартов! А тепер відпусти!
Машину зупинено, сер! Ділінь-дінь-дінь! Шт! шт! шт! (Машиніст випускає пару).
• Ким уявляв себе Бен? Що в цей час міг відчувати Том? Що може бути далі?
Том продовжував працювати, не звертаючи на пароплав ніякої уваги. Бен уп’явся в нього очима й за мить мовив:
— Ага! Ускочив у лихо!
Відповіді не було. Том споглядав свій останній мазок очима художника, потім обережно провів щіткою ще й ще раз, знову відкинувся назад — помилуватися. Бен підійшов і став поруч. У Тома аж слина покотилася, так йому закортіло яблука, але він, не подаючи знаку, продовжував завзято працювати.
Бен спитав:
— Що, друже, залигали на роботу?
Том рвучко обернувся до нього:
— А, це ти, Бене! Я й не помітив.
— Слухай, я оце йду купатися... Так, купатися! Мабуть, і ти хочеш? Але ти, звісно, не можеш, тобі доведеться попрацювати й ти працюватимеш, еге ж?
Том подивився на нього й сказав:
— Що ти називаєш роботою?
— А хіба це не робота?
Том знову взявся білити паркан, кинувши недбало:
— Може, робота, а може, і не робота. Я знаю тільки одне: Томові Соєру вона до вподоби.
— Чи не хочеш ти сказати, що це заняття для тебе приємне?
Щітка продовжувала шурувати паркан.
— Приємне? А що ж у ньому неприємного? Хіба хлопчикам щодня випадає білити паркан?
Тепер усе постало в новому світлі. Бен перестав їсти яблуко. Том натхненно, як справжній митець, водив щіткою взад і вперед, відступав на кілька кроків, щоб помилуватися своєю роботою, тоді щось підправляв то там, то там, знову критично оглядав зроблене, а Бен стежив за кожним його рухом дедалі з більшою цікавістю. Нарешті він сказав:
— Слухай, Томе, дай і мені побілити трішки.
Том поміркував і, здавалося, ладен уже був погодитися, та в останню мить передумав:
— Ні, ні, Бене... Усе одно нічого в тебе не вийде. Ти ж знаєш, яка уїдлива тітка Поллі: адже цей паркан виходить на вулицю. Коли б він виходив у двір, то була б інша річ, а тут вона страшенно прискіплива — треба білити дуже ретельно. З тисячі... а може, навіть із двох тисяч хлопчиків знайдеться тільки один, хто зумів би побілити його як слід.
— Та невже? Ніколи б навіть не подумав. Дай-но мені спробувати... ну хоч трішечки. Коли б ти мене попросив, я б тобі дав. Ну, Томе!
• Чому Бен змінив свою думку й захотів побілити паркан?
— Бене, я б з радістю, слово честі, але тітка Поллі... От Джим теж хотів, але вона не дозволила. Просився й Сід — не пустила. Тепер ти розумієш, як мені важко довірити тобі цю роботу? Ану ж бо почнеш білити — і раптом щось не так...
— Дурниця! Я старатимуся не гірше за тебе. Мені б тільки спробувати! Слухай: я дам тобі половинку від цього яблука.
— Гаразд. А втім, ні, Бене, краще не треба... боюсь я...
— Я дам тобі все яблуко — усе, що залишилося.
Том випустив щітку з рук ніби знехотя, але з таємною радістю в душі. І поки колишній пароплав «Велика Міссурі» упрівав, працюючи під пекучим сонцем, відставний художник сидів поруч у затінку на якійсь діжці, погойдував ногами, наминав яблуко й розставляв сіті на інших телепнів. А таких не бракувало: хлопці раз у раз підходили до паркана — підходили покепкувати, а залишалися білити. На той час як Бен вибився із сил, Том уже продав другу чергу Біллі Фішеру за зовсім нового паперового змія; а коли й Фішер утомився, його змінив Джонні Міллер, заплативши за чергу дохлим пацюком на довгій мотузці, щоб зручніше було крутити ним над головою, — і так далі, година за годиною.
На середину дня Том із жалюгідного злидня, яким він був уранці, перетворився на справжнього багатія, що потопав у розкошах. Крім коштовностей, які до нього вже потрапили, він тепер мав дванадцять алебастрових кульок, поламаний пищик, скельце від розбитої синьої пляшки, щоб дивитися крізь нього, гармату, зроблену з котушки для ниток, ключ, що нічого не відмикав, грудку крейди, скляну пробку від графина, олов’яного солдатика, двійко пуголовків, шість хлопавок, однооке кошеня, мідну дверну клямку, собачий нашийник — без собаки, колодочку від ножа, чотири помаранчеві шкоринки й стару поламану віконну раму.
Том, б’ючи байдики, приємно й весело провів час у великому товаристві, а паркан стояв побілений аж у три шари вапна! Коли б вапно не скінчилося, він обібрав би всіх хлопчиків у цьому містечку.
Том подумки сказав собі, що, зрештою, життя не таке вже й беззмістовне та нікчемне. Сам того не знаючи, він відкрив закон, що керує людськими вчинками, а саме: кожний дорослий та кожна дитина тільки тоді матимуть величезне задоволення від того, чого їм жагуче праглося, коли його важко було досягти. Якби він був таким же мудрим, як-от автор цієї книжки, він зрозумів би, що праця — це все те, що ми зобов’язані робити, а гра — це те, що ми не зобов’язані робити. І це допомогло б йому усвідомити, чому робити паперові квіти чи, наприклад, крутити млин — праця, а забивати кеглі й сходити на Монблан — задоволення. В Англії є заможні пани, які влітку полюбляють правити четвериком, що везе омнібус за двадцять-тридцять миль, тільки тому, що це шляхетне заняття коштує їм чималих грошей; але якби їм запропонували платню за ту саму нелегку працю, розвага стала б працею, і тоді вони відмовилися б від неї.
Том постояв на місці якийсь час, міркуючи про ту істотну зміну, яка відбулася в його житті, а потім подався до штаб-квартири — рапортувати про закінчення роботи.
Переклад Інни Базилянської
• Що ти відчуваєш після прочитання тексту? Чому?
13. Доведи, що «Пригоди Тома Соера» — пригодницька повість.
14. Обери одне з тверджень:
1) Том — хитрун, який здатен обдурити менш розумних, ніж він;
2) Том — веселий витівник, лідер, який здатен знайти вихід зі складної ситуації та надихати інших.
• Поясни власну позицію. Знайди в тексті підтвердження своїх думок і наведи приклади.
