Українська мова, українська та зарубіжна літератури. Інтегрований курс. Частина 2. 5 клас. Хворостяний

Розділ 7. На шляху до успіху

У цьому розділі ти:

• дивуватимешся перспективам, які можуть відкриватися перед людиною;
• зрозумієш, що шлях до успіху (хай яким непростим він є) складається з конкретних кроків, а першим кроком до нього є пізнання себе;
• укотре переконаєшся, що наша країна унікальна.

Ключові слова:

Зміст і форма літературного твору; характеристика персонажів; уточнювальні члени речення.

Тарас Шевченко «Встала й весна, чорну землю сонну розбудила…»

Оскар Бреніф’є «Хто я?»

Іван Франко «Олівець», «Малий Мирон»

Стівен Гокінґ, Люсі Гокінґ «Джордж і …» (цикл)

Уршула Станішевська, Адріанна Станішевська «Як навчити дитину грати в шахи»

Тема 7.1. Шукаю себе

УТОЧНЮВАЛЬНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ. СЮЖЕТ ЛІТЕРАТУРНОГО ТВОРУ

1. Чи знайомий / знайома ти із серією книжок або фільмів про Гаррі Поттера? Що тобі відомо про цього хлопчика? Працюючи в групах, обміняйтеся своїми враженнями про фільми чи книжки (якщо ви їх дивились або читали) або знайдіть інформацію про ці твори й обговоріть, чи цікаво вам було б прочитати фрагмент однієї з книжок про Гаррі Поттера. Чому?

2. Прочитай речення та дай відповіді на запитання.

На узліссі Забороненого лісу, біля Геґрідової хатини, зібралися юні маги.

Біля Геґрідової хатини на узліссі Забороненого лісу зібралися юні маги.

• Чи однаковим є зміст цих речень?

• Скільки обставин у кожному реченні?

• Чим ці речення відрізняються?

У реченні може бути уточнювальний член або уточнювальні члени речення. Вони конкретизують (пояснюють, уточнюють) зміст однойменного попереднього члена, звужуючи його значення.

Уточнювальні члени речення відповідають на питання а де саме? а коли саме? а як саме? а який саме? а що саме? та подібні.

Наприклад: унизу, біля замку; учора, о шостій годині; злий, аж чорний.

3. У яких життєвих ситуаціях потрібно щось уточнювати? Поміркуй і наведи приклади таких ситуацій.

4. Перепиши речення в зошит. Підкресли члени речення. Знайди уточнювальні члени й визнач, якими членами речення вони є.

Гаррі за ці роки змінився, виріс, змужнів. Ніч була темна, непроглядна. Ніхто ще так не боявся злої магії, її наслідків, її сили. Саме тут, біля замку, мала вирішитися його доля.

5. Прочитай текст згідно з вказівками.

Гіпогриф — міфічне створіння з тілом коня, головою та крилами орла. Існує думка, що гіпогрифи — це діти грифонів (міфічних крилатих створінь, яких зображували крилатими левами з головою орла або іншого хижого птаха). За однією з версій, грифони жили в північній країні й охороняли скарби, за іншою — у горах Стародавньої Скіфії, на північ від Чорного моря. На грифонах, яких цінували за швидкість, часто їздили верхи чарівники.

Джоан Ролінґ

ГАРРІ ПОТТЕР І В’ЯЗЕНЬ АЗКАБАНУ

(Уривок, скорочено)

Аудіювання. Послухай читання тексту вчителем / учителькою чи однокласницею / однокласником.

Приємно було по обіді вийти із замку. Після вчорашнього дощу небо було чисте й блідо-сіре, а волога травичка пружинила під ногами. Друзі прямували на свій перший урок із догляду за магічними істотами.

Рон і Герміона не розмовляли одне з одним. Гаррі мовчки крокував поруч. Похилою галявинкою вони наближалися до узлісся Забороненого лісу, до Геґрідової хатини. Попереду замріли три до болю знайомі постаті, і Гаррі збагнув, що цей урок вони проведуть разом зі слизеринцями. Мелфой жваво про щось розповідав, а Креб із Ґойлом погигикували, мабуть, знову з якихось дурнуватих жартів.

Геґрід чекав учнів біля своєї хижі, біля самих дверей. Він нетерпляче завмер у своєму плащі з кротячого хутра, а до ніг йому тулився пес Іклань.

— Рухайтеси! Рухайтеси! — підганяв він учнів. — Я маю для вас правдиву втіху! Буде файний урок! Усі вже тут? Тоді за мною!

На якусь мить Гаррі насторожено подумав, що Геґрід веде їх у Заборонений ліс. Гаррі на все життя вистачить тих жахіть, які там із ним сталися. Але Геґрід проминув дерева й за кілька хвилин вивів їх на якесь пасовисько. Там нікого не було.

— Прошу всіх стати ближче, ось тут, довкола огорожі! — гукнув він. Отак... аби всі всьо бачили. А тепер прошу розгорнути свої книжки...

— Книжки?! Це, тіпа, як? — пролунав холодно-лінивий голос Драко Мелфоя.

— Га? — перепитав Геґрід.

— Як ми маємо їх розгортати? — повторив Мелфой. Він витягнув свій примірник «Жахливої книги жахіть», міцно перев’язаний довгою мотузкою. Решта учнів теж повитягали книжки. Дехто, як і Гаррі, перетягли їх пасками, а інші запхали книжки в надійні торби або затисли їх величезними скріпками.

— Невже... невже ніхто з вас не може відкрити свою книгу? — зажурився Геґрід.

Учні похитали головами.

— Треба було їх, по-перше, погладити, — сказав Геґрід таким тоном, ніби це було цілком очевидно. — Дивіться...

• Що ти дізнався / дізналася? Як думаєш, що буде далі?

Читання. Прочитай текст мовчки до зупинки.

Він узяв Герміонину книжку і здер з неї чароскоч. Книжка намірилася його вкусити, але Геґрід провів по корінцю своїм велетенським пальцем, і книжка, затремтівши, розгорнулася й завмерла на його долоні.

— Ох! Які ми всі були тупі! — почав глузувати Мелфой. — Карочє, їх треба було погладити! І як це ми не додумалися!

— А я... я си гадав, що вони такі кумедні, — невпевнено проказав Геґрід до Герміони.

— Ну так, неймовірно кумедні! — кривлявся Мелфой. — Дуже дотепно — дати нам книжки, що намагаються відгризти руки!

— Заткнися, Мелфою, — тихенько сказав Гаррі.

Геґрід здавався дуже засмученим, а Гаррі хотів, щоб його перший урок пройшов успішно.

— Ну, файно, — розгублено проказав Геґрід, — отож... отож ви маєте свої книжки і... і... тепер вам потрібні магічні істоти. Так... То я піду по них. Зачекайте хвильку...

Він попрошкував до Забороненого лісу й зник з очей.

— Боже мій, на які пси тут усе зійшло! — вголос обурився Мелфой. — Цей телепень буде нас учити! Та мій старий здуріє, коли довідається...

— Мелфою, заткнися, — повторив Гаррі.

— О-о-о-о-о-ой! — запищала Лаванда Браун, показуючи на протилежний бік галявини.

До них стрімко наближалися з десяток химерних істот. Таких у своєму житті Гаррі ще не бачив. Їхні тулуби, хвости й задні ноги були, як у коней, а велетенські крила, передні лапи й голови зі страхітливими дзьобами сталевого кольору й великими яскравими, як помаранчі, очима нагадували орлів. На передніх лапах були жахливі пазурі завдовжки по десять-п’ятнадцять сантиметрів. Усі істоти мали шкіряні нашийники з довгими ланцюгами, які тримав Геґрід, що підтюпцем біг слідом за ними.

— Вйо, сюди! — ревів він, трясучи ланцюгами й підганяючи «магічних істот» до загороди, за якою стояли учні. Геґрід причвалав до них і поприпинав істот до огорожі. Учні відсахнулися.

— Осьо вам гіпогрифи! — радісно вигукнув Геґрід, показуючи на них рукою. — Файнющі, га?

Гаррі розумів, що мав на увазі Геґрід. Адже перший шок від напівконей-напівптахів швидко змінювався захопленням: розкішне оперення гіпогрифів плавно переходило в лискучий торс. До того ж усі вони були різні: сірі, гніді, чалі, бурі та вороні.

— Го-го-о! — сказав Геґрід, потираючи руки й сяючи усмішкою. — Якщо хочете, можете підійти ближче...

Проте підходити ніхто не поспішав. Гаррі, Рон і Герміона обережно підступили до огорожі.

— Найперше, мусите знати, що гіпогрифи є дуже горді, — пояснив Геґрід. — Їх легко можна образити. Ніколи не кривдіть гіпогрифа, бо вельми пошкодуєте.

Мелфой, Креб і Ґойл Геґріда не слухали. Вони про щось тихцем перемовлялися.

«Мабуть, готуються зірвати урок», — подумав Гаррі.

— Завжди чекайте, щоб перший рух зробив гіпогриф, — вів далі Геґрід. — Це є чемно, розумієте? Підійдіть до нього, уклоніться і — чекайте. Якщо він си вклонив у відповідь, можете його погладити. Коли ж ні — хутко від нього тікайте, бо ті пазурі гострі, як сталь. Ну, файно... хто піде перший?

У відповідь учні відступили ще на крок. Навіть Гаррі, Рон і Герміона не поспішали знайомитись. Гіпогрифи люто смикали головами й змахували могутніми крильми. Їм, вочевидь, не подобалося сидіти на прив’язі.

— Що, ніхто не хоче? — жалібно перепитав Геґрід.

— Я хочу, — сказав Гаррі.

Ззаду хтось перелякано охнув.

• Про які правила поведінки з гіпогрифом ти дізнався / дізналася? Чи важливо дотримуватися цих правил? Чому?

Аудіювання. Послухай читання тексту вчителем / учителькою чи однокласницею / однокласником.

Але Гаррі мовби й не чув. Він переліз через загороду на пасовисько.

— Молодець, Гаррі! — заревів Геґрід. — Гадаю, ти си впораєш з Бакбиком.

Він відв’язав сірого гіпогрифа й зняв із нього нашийника. Учні затамували подих. Мелфой зловісно примружився.

— Тепер не квапся, Гаррі, — спокійно мовив Геґрід. — Дивися йому в очі, але не кліпай — гіпогрифи не довіряють тим, хто забагато кліпає...

Гарріні очі відразу засльозилися, але він не кліпав. Бакбик повернув свою велику гостродзьобу голову і втупився в Гаррі лютим оранжевим оком.

— Файно, — похвалив Геґрід. — Файно, Гаррі... а тепер уклонися...

Гаррі не горів бажанням наставляти Бакбикові свою потилицю, проте швиденько вклонився.

Гіпогриф і далі пихато на нього поглядав. Він не ворушився.

— Йой! — стривожився Геґрід. — Гаррі... відходь, але помалу...

Але тут, на превеликий подив Гаррі, гіпогриф раптом зігнув лускаті передні лапи й, поза всякими сумнівами, теж уклонився.

— Дуже файно, Гаррі! — несамовито вигукнув Геґрід. — Добре... Тепер можеш його помацати!.. Ану, погладь йому дзьобика, давай!

Гаррі, який волів би радше відійти якнайдалі, повільно наблизився до гіпогрифа й кілька разів погладив йому дзьоба. Гіпогриф млосно заплющився від задоволення.

• Чому Гаррі, долаючи страх, вирішив першим вийти до гіпогрифа? Як це характеризує хлопчика?

Читання. Прочитай текст мовчки до кінця.

Усі заплескали. Усі, крім Мелфоя, Креба й Ґойла, що мали вельми розчарований вигляд.

— Файно, Гаррі! — тішився Геґрід. — Тепер, гадаю, він дозволить тобі політати на ньому!

Цього Гаррі аж ніяк не сподівався. Він звик літати на мітлі, але між мітлою і гіпогрифом була певна різниця...

— Сідай зразу за крилами, — підказував Геґрід, — але вважай — не смикни за якусь пір’їну: йому се не сподобається...

Гаррі поставив ногу на крило і видерся гіпогрифові на спину. Бакбик підвівся. Гаррі не знав, за що триматися — скрізь було саме пір’я.

— Гайда, пішов! — гукнув Геґрід і ляснув гіпогрифа.

Зненацька по обіруч від Гаррі розгорнулися десятиметрові крила. Він ледве встиг ухопити гіпогрифа за шию, як вони зринули в небо. То була аж ніяк не мітла, і Гаррі відразу це збагнув. Гіпогрифові крила не надто безпечно підкидали його ноги — здавалося, що Гаррі ось-ось упаде. Лискучі пір’їни вислизали з пальців, але він не наважувався стискати їх міцніше. Тепер його жбурляло то вперед, то назад: тулуб гіпогрифа рухався разом із крильми.

Бакбик облетів пасовисько й пішов на посадку. Щоб не гулькнути сторч головою через гладеньку шию гіпогрифа, Гаррі відхилився назад. Почулися три глухі удари — гіпогрифові лапи торкнулися землі. Гаррі насилу втримався.

Усі, окрім Мелфоя, Креба й Ґойла, радісно закричали.

— Ти файно си тримав, Гаррі! — чудувався Геґрід. — Хто наступний, га? Підбадьорені успіхом Гаррі, учні обережно полізли через огорожу. Геґрід по черзі відв’язував гіпогрифів, і невдовзі по всьому пасовиську схвильовані діти віддавали їм поклони.

Переклад Віктора Морозова

• Що ти дізнався / дізналася про гіпогрифів? Чи цікаво тобі було читати цей фрагмент? Чому?

6. Продовж речення: Якби в мене був гіпогриф, я б... Використай уточнювальний член речення. Підкресли його.

7. Знайди в тексті 5 речень зі звертаннями, 4 речення зі вставними словами чи конструкціями, 3 речення з уточнювальними членами.

8. Назви елементи сюжету. Проілюструй прикладами з прочитаного фрагмента.