Українська мова. 8 клас. Караман

Речення зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями)

ВИ НАВЧИТЕСЯ:

вживати розділові знаки при звертаннях, вставних словах (словосполученнях, реченнях)
конструювати правильно речення зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями)
правильно визначати в тексті риторичні звертання і їхню стилістичну роль

§ 24. Звертання непоширені і поширені. Розділові знаки при звертанні

281. Прочитайте. Знайдіть у реченнях звертання і вставні слова. Як вони виділяються на письмі й інтонаційно? Поясніть, чому звертання і вставні слова не є членами речення.

1. І зберіг я тільки, ненечко, скарб один, що ти дала, золоте, як зірка, сердечко (О. Олесь). 2. Ні, земле, ти в мене єдина, я із тебе росла, а за тебе міцніша (А. Малишко). 3. Гей Антоне, Антоне, мій невдалий господарю?! Весна прийшла, а в нас ні зернини, ні пилини (С. Чорнобривець). 4. Заспівай, як кажуть, наостанку, щоб цвіла мелодія в устах (А. Малишко). 5. Мабуть, не злічити всіх визначень сили й краси народного поетичного слова (Г. Бойко). 6. Повітря в горах було прозоре, отже, і видимість тут була набагато краща, ніж на рівнині (О. Гончар).

«Буду я навчатись мови золотої»

Звертання - це слово або сполучення слів, що називає того, до кого звертаються: Плането, як тебе порятувати? Людино, вічне як в тобі збудить (Н. Гнатюк).

Звертання виражається іменником у кличному відмінку (Живи, Україно, живи для краси, для сили, для правди, для волі... (О. Олесь), інколи в називному, або іншою частиною мови, вжитою в ролі іменника (Мої рідні, я рада вас бачити).

Звертання, виражене одним словом, називається непоширеним. Якщо при звертанні є пояснювальні слова, то воно називається поширеним: Ой як же плаче серце по тобі, єдиний друже мій! (Леся Українка).

На письмі звертання найчастіше виділяється комами: Благослови мене, матусю, іти за ним на край світа (П. Куліш). Емоційно забарвлене звертання, яке стоїть на початку речення, виділяється знаком оклику: Шановний пане Ігорю! Вітаю вас з Новим роком.

Щоб надати звертанню певних емоційних відтінків, використовують вигуки о, ой. Перед звертанням ці вигуки комою не відокремлюються: Ой сніги, мої сніги, срібні та пухнасті, наче все, що навкруги, потонуло в щасті (В. Сосюра).

Звертання не є членом речення, воно не зв’язане підрядним або сурядним зв’язком із головними чи другорядними членами речення.

Звертання часто трапляються в діалогічному мовленні. Найчастіше їх використовують для того, щоб звернути увагу співрозмовника на щось: Андрію, Андрію, на тебе коноплі сію, дуже хочу знати, з ким їх буду брати (Нар. творчість). Також за допомогою звертання висловлюють ставлення до співрозмовника: Прилинь до мене, чарівнице мила, і запалай зорею наді мною... (Леся Українка). У поезії звертання використовується для підсилення образності: Стій, серце, стій! Не бийся так шалено (Леся Українка).

У непрямій мові звертання не використовуються.

Для офіційно-ділового стилю характерні звертання пане, пані, добродію, добродійко, панове товариство, шановна громадо тощо. Звертання часто супроводжується означеннями шановний, вельмишановний, поважний, високоповажний, ласкавий тощо.

У монологічному мовленні поширені риторичні звертання - тобто такі, що не передбачають відповіді. Це своєрідний стилістичний прийом для створення емоційно напруженого мовлення, активізації уваги читача або слухача: Вгамуйся, думко, не літай так буйно! (Леся Українка).

282. Прочитайте тексти вголос. Знайдіть речення зі звертаннями. Охарактеризуйте звертання за способом вираження, структурою (поширені чи непоширені), місцем у реченні; зверніть увагу на пунктуаційне оформлення та інтонацію речень зі звертаннями. З'ясуйте, до яких стилів належать тексти.

1. Твої листи завжди пахнуть зів’ялими трояндами, ти, мій бідний, зів’ялий квіте! Візьми, візьми мене із собою, ми підемо тихо посеред цілого лісу мрій і згубимось обоє помалу вдалині. А на тім місці, де ми були в житті, нехай троянди в’януть, в’януть і пахнуть, як твої любі листи, мій друже... (З листа Лесі Українки).

2. - Не смійся, не смійся, батьку! - озвався нарешті старший із них.

- Ти диви, який пишний! А чого ж мені не сміятися?

- А того! Хоч ти мені й батько, а як глузуватимеш, то, їй-богу, боки намну!

- Ах ти, сякий-такий сину! Оце так на батька?.. - сказав Тарас Бульба.

- А хоч би батько, то що. Зневаги нікому не подарую.

...І батько з сином, замість привітань після довгої розлуки, почали частувати один одного стусанами.

- Оце вже геть здурів старий! - бідкалася їхня бліда, худорлява і щиросерда мати (М. Гоголь).

3. Шановний Юрію Андрійовичу! Просимо Вас розглянути нашу пропозицію (З листа).

283. Спишіть речення, розставляючи пропущені розділові знаки. Охарактеризуйте звертання.

1. Спасибі земле за твої щедроти! (А. Костенко). 2. Дозволь мені мій вечоровий світе упасти зерном в рідній стороні (В. Стус). 3. Ти як сонце моя рідна мати лиш тобі я уклоняюсь низько (І. Бердник). 4. Хато моя рідна батьківська хато усім найкращим завдячую тобі (І. Цюпа). 5. Люблю я Києве тебе в ранковий час... (М. Упеник). 6. Щоб ти зів’яв був невігласе як ота морковочка зів’яла від твоїх каторжних рук! (О. Довженко). 7. Рідна мати моя ти ночей не доспала (А. Малишко).

284. Прочитайте. Поясніть уживання розділових знаків. Чи є звертаннями особові займенники ти, ви (проаналізуйте всі речення)?

1. Чого ви, тітко, смієтесь?^сн (І. Карпенко-Карий). 2. Ви, співці славетні наші, ви, красо всього народу! Ви нам честь відрятували вам ми винні надгороду (Леся Українка). 3. Слухай, ти, - презирливо промовив Сансанві^сн (С. Лобода). 4. Слухай, ти зараз схожий на мого спанієля... (А. Денисенко).

285. Спишіть, вставляючи пропущені букви і розділові знаки. Виберіть потрібну букву з дужок. Визначте вид звертання, надпишіть угорі. Поясніть, чому деякі звертання виділяються знаком оклику, а деякі - комами. Прочитайте речення, правильно інтонуючи їх.

1. Україно! Ти для мене - диво! І нехай пливе за роком рік, буду мамо горда і вродлива з тебе дивуватися повік (В. Симоненко). 2. Сень..орито акаціє добрий вечір (М. Вінграновський). 3. А ти Дніпре хрещений?^сн Хрещений князю (І. Калинець). 4. Шановна громадо! Не думав же я й не гадав щоб кияни пошанували отак мою старість (П. Куліш). 5. Гей вдарте в струни кобзарі натхніть серця піснями! (П. Тичина). 6. О Рамо перемо..цю ворогів і приятелю перемоги! Колись, дуже давно, наші пре..ки були в..ликими друзями (Давньоіндійський епос). 7. Земле (Ш, ш)евченкова земле (Ф, ф)ранкова ниво засіяна щастям-добром вічна твоя соловейкова мова, вічна розмова Дністра із Дніпром! (Д. Павличко).

286. І. Перечитайте рубрику «Культура мовлення» на с. 86. Запишіть по три приклади іменників у кличному відмінку.

-у, -ю:	батьку, лікарю...
-е:	Ростиславе...
-о:	Миколо...
-є:	Зоє... Наталіє...
-ю:	Наталю... Лесю...

II. Усно складіть речення з дібраними іменниками.

287. І. Запишіть подані слова у кличному відмінку. Поясніть правопис закінчень.

Пан лейтенант, брат Олександр, пан Богдан, пані Низова, Наталя Петрівна, Олег Іванович, Христина Степанівна, хлопець, юнак, добродій, громадянин, директор, водій, друг, лікар.

II. Доберіть з довідки до виділених іменників прикметники. Поясніть свій вибір. Складіть речення з 3-4 словосполученнями, використовуючи їх як поширені звертання.

Довідка: вельмишановний, шановний, любий, високоповажний, милий, поважний.

• Поміркуйте, як впливає ситуація спілкування на вибір звертання.

288. Прочитайте Речення. Знайдіть звертання й визначте їх вид. З'ясуйте, з якою метою вжито звертання (привернення уваги, створення емоційного напруження, посилення образності).

1. Дякую Вам, мамо і тату, за радість і сльозу, за слово і молитву, за пісню і ласку... (Я. Гоян). 2. Благословенна будь, моя незаймана дівице Десно, що, згадуючи тебе вже много літ, я завжди добрішав, почував себе невичерпно багатим і щедрим (О. Довженко). 3. Подруго веселки і раїни^*, чарівнице серця і думок - дівчино із Ворскли, Катерино, перейди калиновий місток (І. Верган). 4. Мій друже! Я Красу люблю... (М. Вороний). 5. Ой не крийся, природо, не крийся, що ти в тузі за літом, у тузі (П. Тичина). 6. Не розлюблю тебе ніяк, моя вишнева Україно, красуне, страднице моя! (В. Сосюра).

• Знайдіть односкладні речення і визначте їх вид.

289. Складіть чотири речення таким чином, щоб в одному випадку іменник виконував роль звертання, а в іншому - підмета. Поясніть смислові, інтонаційні, граматичні й пунктуаційні відмінності у складених реченнях.

Зразок: Учні завжди виконують домашні завдання. - Учні, завжди виконуйте домашні завдання!

290. І. Прочитайте текст мовчки. Визначте тему й мікротеми.

Головне правило мережевого етикету (Netiquette) таке саме, як і в будь-якому іншому етикеті: поводьтеся так, щоб вас було легко зрозуміти, не ображайте, не створюйте проблем іншим і не заважайте нормальному діалогу, навіть якщо він відбувається за допомогою електронної пошти.

Вітайтеся в тексті з одержувачем листа. Варіанти звертання: «Доброго дня, Андрію!», «Доброго дня, пане Андрію!», «Доброго дня, Андрію Івановичу!», «Шановний Андрію Івановичу!»... Якщо ви знаєте тільки прізвище й ініціали отримувача, за якими не можете визначити його статі, не потрібно вдаватися до варіантів на кшталт «Шановний(а)...», «Шановний/Шановна...». Якщо одержувачів кілька, не перелічуйте їх, звертайтеся до всіх одразу: «друзі», «колеги», «панове», «шановне панство» тощо.

Пам’ятайте і виконуйте одне з найголовніших правил електронного листування: дотримання принципів грамотності й логічності. Той факт, що електронна пошта - швидкий спосіб зв’язку, зовсім не означає, що вона має бути недбалою. Обов’язково починайте речення з великої літери і ставте крапки. Імена й назви починайте з великих літер. Текст, написаний без крапок й інших розділових знаків, важко читати. Якщо ж він написаний самими лише великими літерами, то сприймається як НЕСКІНЧЕННЕ ВОЛАННЯ. І обов’язково ретельно перевіряйте орфографію.

Використовуйте порожні рядки або «три крапки» для відділення однієї думки від іншої, тому що в електронному листі вони, як правило, відіграють роль абзацу.

Завжди заповнюйте «тему листа». Намагайтеся, щоб тема листа не перевищувала 50 символів - так вона повністю відобразиться і на мобільних пристроях.

Добирайте стандартні шрифти, які зручно читати, і оптимальний кегль (як-от 14-й). Уникайте фрагментів тексту дрібним шрифтом. Не перетворюйте листа на райдугу, не потрібно експериментувати з кольоровими шрифтами. Не виділяйте слова підкресленням - їх можна переплутати з посиланням. Мінімізуйте використання різних графічних спецефектів (тіні, підсвічування, градієнти тощо).

Зображення краще додавати, а не використовувати в тілі листа. У тексті листа має бути інформація про кожен додаток.

Ніколи не вказуйте в електронному листі делікатної і конфіденційної інформації, тому що ваш текст може випадково потрапити «не тій людині».

І останнє: адресу одержувача потрібно вводити в самому кінці, щоб ви випадково не відправили недописаного листа або відправили не тому адресатові (За Ч. Мартіном).

II. Стисло перекажіть текст.

• Які речення - двоскладні чи односкладні - переважають у тексті? Чому?

291. Попрацюйте в парах. Спільно напишіть листа (на вибір): а) авторові улюбленої книжки; б) міському/сільському голові; в) міністру освіти. У своєму листі обов'язково використайте звертання. Зверніть увагу на те, приватний чи офіційний ваш лист, і відповідно до цього вживайте доречні звертання. У своїх листах порушуйте актуальні проблеми, висувайте пропозиції.

Пишемо так

Орфограма «Велика буква у присвійних прикметниках»

Грінченків (словник), Маріїн (лист), Тичинине (слово), Андрієві (книжки), Шевченкові (поезії), Нобелівська (премія), Шевченківська (премія), шевченківський (стиль), авгієві стайні, ахіллесова п'ята, гордіїв вузол, дамоклів меч, прокрустове ложе, юдині срібняки, базедова хвороба, бертолетова сіль, Піфагорова теорема, гайморова порожнина, віттова хвороба, Романів (портфель), Андріїв, Галин, Ігорів, Грицьків, Матвіїв, антонів вогонь.

Наголошуємо так

Зви́сока, зда́лека, здво́їти, здеремо́, здерете́, здобу́ток, зібра́ння, зле́гка, змилосе́рдитися, змістови́й, змо́вчати, знезара́зити, знеприто́мніти, зніму́, зні́меш, зняла́.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

292. Випишіть із творів художньої літератури 7 речень зі звертаннями. Поясніть уживання розділових знаків. З якою метою автор використовує звертання (характеристика літературного героя, виявлення ставлення до нього тощо)?

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Що таке звертання? Які частини мови можуть виступати у ролі звертання?
2. Яка функція звертання у мовленні?
3. Якими розділовими знаками виділяється звертання на письмі?
4. Як ви звернетеся до незнайомих людей на вулиці, у транспорті тощо? В електронному листі?

КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ

ПРО УКРАЇНСЬКІ ФОРМИ ЗВЕРТАННЯ

Упродовж століть наш народ використовував дві основні форми звертання: типову українську добродію і західнослов’янську пане, пані. Добродію, добродійко - специфічно українське шанобливо ввічливе звертання як до знайомого, так і до незнайомого. Як етикетне звертання слово добродій фіксується у словниках з XVII ст. Поширене воно в цій функції було здебільшого на Східній Україні. Звертання добродію (добродійко) вживалися самостійно і в поєднанні з етикетними означеннями: шановний(-а), ласкавий(-а), високошановний(-а), вельмишановний(-а), високоповажний(-а) та з іменем по батькові. Уживаються добродій (добродійка) і як увічлива форма згадування про відсутню людину. «Зо мною йде в полонину добродій Гарматній, дуже гарна людина» (М. Коцюбинський); «Скажіть мені, добродію, хто це придумав границі для людей?» (О. Маковей); «Сідаючи напроти Криленка, він поправив ремінь свого саквояжа й сказав: - Я вам не заважаю, шановний добродію?» (М. Хвильовий); «Високоповажна добродійко Ольго Петрівно» (М. Коцюбинський до Олени Пчілки).

Думається, шляхетне і дуже зручне звертання несправедливо викинуте з ужитку в нашій мові, тож потрібна його реабілітація. Зрештою, ми є свідками, як воно владно і природно повертається в наш мовленнєвий етикет.

Шанобливо ввічливі форми звертання пане, пані, панове поширилися в українській мові під впливом польської, цим і пояснюється те, що вживання їх переважає в західних областях України. Спочатку форма пане вживалася як офіційне звертання до осіб привілейованих верств суспільства. Пізніше це слово узвичаїлося як увічлива форма згадування або звертання до людей незалежно від соціального стану.

Етикетні звертання пане (пані, панове) можуть уживатися самостійно або в поєднанні з іменем, прізвищем, назвою особи за фахом чи родом діяльності тощо: «Моє поважання панові інженерові», - відозвався Горобець» (О. Маковей); «Не забувайте, пане Стефаник, за мене ніколи, хотя і мовчати буду» (О. Кобилянська); «Пані Наталія Кобринська, не пам’ятаючи адреси Вашої, просила мене передати Вам її “промову”..» (М. Коцюбинський). При спілкуванні в піднесеній тональності, наприклад у листах, ці звертання вживалися з означенням шановний, вельмишановний, високоповажний (М. Білоус).

Зміст