Українська література. 7 клас. Калинич

Літературознавчий словник

Автобіографічний твір (від грецьк. «autos» — сам; «bios» — життя; «grapho» — пишу) — твір, у якому автор описує деталі власного життя, нерідко доповнюючи опис художньою вигадкою.

Автор (від лат. «au(c)tor») — особа, яка створила художній, науковий або інший твір.

Алегорія — утілення загальних понять («добро / зло», «вірність / зрада», «чесність / обман») у конкретних образах: «хитрість — лисиця»; «боягузливість — заєць» тощо.

Анафора (єдинопочаток) — повтори однакових слів та словосполучень на початку віршованих рядків, строф або речень. Зазвичай анафору використовують для піднесення емоційної сили вірша.

Віршована мова — ритмічно впорядкований текст, у якому рядки зазвичай римуються.

Віршовий ритм — рівномірне чергування певних елементів вірша (наголосів, складів, рядків тощо). Головне в ритмі — постійна повторюваність цих елементів.

Гімн (славень) — це урочиста пісня переважно на честь держави, яку виконують під час свят, офіційних прийомів, військових парадів, спортивних змагань тощо.

Гіпербола — художній прийом, який полягає в навмисному перебільшенні (рис людини, властивостей та ознак певного предмета чи явища тощо) для надання зображуваному виразності.

Гумор — доброзичливий сміх, різновид комічного.

Гумористична повість — повість (див. нижче «повість»), у якій персонажі, події та описи подані в добродушному, жартівливому тоні.

Громадянська (патріотична) лірика (див. «лірика») — поетичні твори, присвячені актуальним проблемам суспільного життя.

Детектив (від англ. «detective» — нишпорка, сищик) — різновид пригодницької літератури; твори про загадкові злочини та їх розкриття.

Детективна інтрига (від латин. «intrico» — заплутую) — складне й заплутане розгортання подій твору з метою зобразити гостру боротьбу між персонажами, досягти особливого напруження дії та «заінтригувати», зацікавити нею читачів.

Епітет — художнє означення, що виділяє в зображуваному певну характерну рису (золоте серце, квітуча земля). Ті епітети, які часто стоять при тих самих словах, називають постійними епітетами (так, у народних піснях часто трапляються постійні епітети, напр., червона калина).

Епічний твір — зазвичай прозовий твір, у якому описані певні події, явища, характери (казка, оповідання, повість тощо).

Ідея твору — головна думка, яку автор утілює у своєму творі.

Інтер’єр (у літературі) — вид опису, змалювання приміщень зсередини та предметів, які оточують персонажів твору.

Історична повість — це повість на історичну тематику (зазвичай про важливі історичні дії, історичних персонажів тощо).

Комічне (від грецьк. «komikos» — «смішний») — це естетичне явище, смішне в житті та його втілення в художній творчості; головні різновиди комічного: гумор і сатира.

Композиція твору — побудова літературного твору, що включає сюжетні (зав’язка, розвиток подій, кульмінація, розв’язка) та позасюжетні (інтер’єр, портрет, пейзаж, внутрішній монолог тощо) елементи.

Конфлікт — зіткнення протилежних сил, героїв тощо. Наприклад, головний конфлікт казки — це боротьба добра зі злом (зазвичай добро перемагає зло).

Легенда — невелика оповідка про якісь події, людей, богів, походження географічних назв тощо, у якій правда поєднана з вигадкою.

Лірика (від назви муз. інструмента «ліри») — сукупність творів (переважно віршованих), що не мають чітко окреслених сюжетів, подій. Їм притаманні емоційність, схвильованість, особлива задушевність.

За проблематикою лірику умовно поділяють на патріотичну лірику (уславлення любові до Батьківщини), інтимну лірику (відтворення почуттів і переживань людини), пейзажну лірику (зображення природи), філософську лірику (заглиблення в ідейно-філософські проблеми) та ін.

За джерелом походження лірику умовно поділяють на фольклорну (народнопісенну) лірику (створену народом, яка не має конкретного автора) та авторську лірику (створену конкретними поетами). Водночас автори можуть використовувати фольклорні твори, або навпаки — авторські твори можуть ставати народними (яскравий приклад — лірика Тараса Шевченка, який і спирався на український фольклор, і поповнював цей фольклор).

Ліричний герой — образ, що виникає в уяві читача під враженням утілених у творі почуттів, переживань, роздумів. Ліричний герой не обов’язково тотожний з автором.

Ліричний відступ — прийом у ліро-епічному творі, коли автор ніби відступає від головних сюжетних ліній твору. Водночас у високохудожніх творах ці відступи відіграють важливу роль.

Ліричний твір — поетичний текст, що належить до лірики (див. вище «лірика).

Ліро-епічний твір — художній твір, у якому поєднано епічне (розповідь) і ліричне (почуття) зображення життя.

Література — (від латин. «litera» — «літера, буква») буквально: «те, що написане літерами» (див. нижче «художня література»).

Літературний твір — текст, що належить до художньої літератури (фольклору): прислів’я, приказка, загадка, казка, вірш, оповідання тощо.

Метафора — слово або словосполучення, яке переносить ознаки одного предмета або явища на інші на основі подібності чи контрасту: «комп’ютерна мишка», «ніс човна» тощо.

Мистецтво — вид творчої діяльності, зображення дійсності в конкретно-чуттєвих образах відповідно до певних естетичних ідеалів.

Мова автора — мова оповідача в художньому творі.

Мотив (у літературному творі) — 1) те саме, що й тема; 2) складова теми.

Оповідання — невеликий прозовий твір, у якому йдеться про одну або кілька подій із життя одного чи кількох головних персонажів протягом обмеженого проміжку часу.

Пейзаж — зображення природи, довкілля в художньому творі.

Пейзажна лірика — ліричний твір, у якому зображено пейзаж (див. вище «пейзаж»).

Персонаж твору — дійова особа художнього твору (книжки, спектаклю, кінофільму, гри тощо).

Персоніфікація (різновид метафори) — перенесення властивостей людини на предмети чи явища природи. Наприклад: «сонечко всміхається», «тінь лягає», «час іде».

Пісня — невеликий словесно-музичний твір, призначений для співу.

Повість — розповідний художній твір, що за обсягом посідає проміжне місце між оповіданням і романом (див. «роман»). У повісті зазвичай ідеться про історію одного людського життя чи його значної частини, яка обов’язково перетинається з долями інших людей (персонажів).

Повість-казка — прозовий твір, у якому поєднані риси казки (див. «казка») й повісті (див. «повість»).

Порівняння — пояснення одного предмета або явища за допомогою зіставлення з іншим, схожим на нього.

Портрет — у літературі: опис зовнішності персонажів художніх творів.

Пригодницька науково-фантастична повість — повість, у якій зображено пригоди (часто небезпечні) літературних персонажів та фантастика.

Приказка — стислий крилатий народний вислів (іноді вкорочене прислів’я, але без властивого йому повчання): «як рак на горі свисне»; «як моє не в лад — я з своїм назад» тощо.

Прислів’я — короткий ритмічно організований вислів із повчальним змістом («Життя без книжок — мов небо без зірок». «Вудити без гачка і вчитися без книги — даремна праця»).

Притча — невеличка оповідка з глибоким повчальним змістом, яка містить якусь моральну настанову в алегоричній (прихованій, непрямій) формі.

Прозова мова — ритмічно невпорядкована мова (на відміну від віршованої).

Рефрен — приспів у пісні, постійно повторюваний фрагмент вірша.

Рима — співзвучність, суголосся закінчень рядків у вірші, наприклад: «красива — невгасима», «Україна — солов’їна».

Роман (від франц. «романський») — великий за розміром (більший за оповідання та повість) і складний за побудовою прозовий (рідше віршований) твір художньої літератури, у якому широко охоплено життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів, їхня психологія, побут і т. д.

Роман, у якому помітний елемент гумору, легкого, дотепного сміху, називають «гумористичним романом».

Сатира — 1) дошкульний, викривальний сміх; 2) художні твори різних жанрів, у яких різке викриття зображуваного поєднане з гострим осміянням, глумлінням; спосіб передання комічного.

Символ — умовне позначення якогось явища, поняття, предмета. Наприклад, у поемі Миколи Вороного «Євшан-зілля» гіркуватий запах цього зілля (полину) не лише нагадує юнакові про половецький степ, а й символізує любов до Батьківщини.

Сюжет твору — події літературного твору, подані в певній послідовності. Основні елементи сюжету: експозиція, зав’язка, розвиток дії, кульмінація, розв’язка.

Тема твору — те, про що йдеться, що автор розповідає читачам, найголовніше питання, розкрите у творі.

Усна народна творчість (фольклор) — народні твори, які передавали з уст в уста (усно); словесна творчість певного народу: український фольклор, англійський фольклор, японський фольклор тощо.

Фантастична повість (від грецьк. «phantastike» — здатність уявляти) — повість, сюжет якої ґрунтується на авторській уяві, вигадці, фантазії. Цим фантастичним елементом вона схожа на казку (повість-казку), водночас відрізняючись від останньої більшою питомою вагою саме авторського, письменницького (а не народного, фольклорного) вимислу.

Фантастичне у творі — те, чого немає в реальному житті, щось вигадане, витворене фантазуванням, уявою людини (здатність істот перетворюватися на якісь предмети, розмова тварин тощо).

Фентезі (література фентезі) — фантастична література, у якій створюється вигаданий, чарівний світ із власною розгорнутою історією і кодексом законів. До літератури фентезі належать твори, напр., Галини Пагутяк.

Художня література (мистецтво слова) — це: 1) вид мистецтва, що відтворює дійсність у художніх образах; 2) сукупність написаних (усних) художніх творів якогось народу (напр., українська література, англійська література тощо) чи певної епохи (напр., література Середньовіччя, література Відродження і т. д.), а також всього людства (світова література).

Художньо-біографічні твори — це твори, побудовані на матеріалах життя та творчості якоїсь видатної особи, письменника (напр., Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Бориса Грінченка, Павла Тичини, Василя Симоненка та ін.).

Художній образ — це втілення загального уявлення про життя, природу, людину та людські стосунки в конкретних предметах, явищах, описаних у художньому творі.

Художня деталь — виразна подробиця у творі, що має значне змістове й ідейно-емоційне навантаження.

Щоденник (як літературний жанр) — різновид літератури, записи про переживання, думки й події в житті якоїсь людини, зроблені нею самою в хронологічній послідовності. Водночас існує т. зв. «щоденниковий стиль», коли автор зображує вигадані події як такі, що нібито відбувалися з ним насправді.

ВІДПОВІДІ НА ДЕЯКІ ЗАВДАННЯ

С. 9. Кросворд «Художній твір». Вертикально. 1. Конфлікт. 2. Герой. 3. Кіно. 4. Гімн. 5. Музика. 6. Ідея. 7. Звук. 8. Література. 9. Краса. 10. Художник. 11. Живопис. 12. Театр. 13. Мистецтво. 15. Тема. Горизонтально. 14. Читач. 16. Автор. 17. Мотив.

С. 32. Ребус. Григорій Трух.

ПАСПОРТ ТВОРУ
Автор
Твір
Рід
Жанр
Тема / Ідея / Мотив
Проблеми / Образи / Художні засоби

ЗАСОБИ ХУДОЖНЬОЇ ВИРАЗНОСТІ
Засіб художньої виразності	Коротке пояснення
Епітет	Художнє означення
Метафора	Перенесення ознак за подібністю
Персоніфікація	«Олюднення»
Гіпербола	Художнє перебільшення
Порівняння	Співвіднесення за схожістю («як, мов, ніби, наче...»)

АЛГОРИТМ СТВОРЕННЯ БАНКУ ТЕСТОВИХ ЗАВДАНЬ

1. Створіть онлайн-групу.

2. Кожен учасник групи пише 2-3 тести та відповіді до них.

3. Сформуйте з утворених тестів варіант завдань, звірте відповіді.

4. Обміняйте завдання з іншою групою в класі та розв’яжіть їх.

5. Віддайте свої завдання на перевірку однокласникам / однокласницям, натомість перевірте, як виконали ваш варіант.

СЕНКАН
Рядок	Зміст	Кількість слів
Перший	Тема	Один іменник
Другий	Опис теми	Два прикметники
Третій	Дія, пов’язана з темою	Три дієслова
Четвертий	Речення, яке розкриває тему	Чотири (переважно) слова
П’ятий	Висновок	Один іменник