Зарубіжна література. 9 клас. Кадоб’янська

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Розділ 2. Романтизм

Романтизм (фр. romantisme) — ідейний рух у літературі й мистецтві, що виник наприкінці XVIII ст. в Німеччині, Великій Британії та Франції, поширився на початку XIX ст. в Російській імперії, Польщі й Австрії, а з середини XIX ст. охопив інші країни Європи та Північної і Південної Америки.

Характерними ознаками романтизму є заперечення раціоналізму, відмова від суворої нормативності в художній творчості, культ почуттів людини; увага до особистості, її індивідуальних рис; неприйняття буденності й звеличення «життя духу»; наявність провідних мотивів самостійності, світової скорботи (національної туги) та романтичного бунту, нескореності; а також історизм та захоплення фольклором.

Опрацювавши розділ підручника «Романтизм», ви:

— ознайомитеся з романтизмом як світовідчуттям і напрямом у мистецтві;

— складете уявлення про історичні, естетичні, філософські чинники розвитку романтизму;

— дізнаєтеся про основні ознаки романтизму як напряму в літературі й мистецтві, про особливості романтизму в різних країнах;

— зрозумієте, який смисл вкладають у поняття «романтичний герой»;

— з’ясуєте, як вплинула на розвиток романтизму в Європі творчість англійського поета Джорджа Байрона;

— відкриєте для себе творчість геніальних європейських митців.

Романтизм як світовідчуття і напрям у мистецтві

Романтичною журбою або світовим смутком називають гостре невдоволення навколишнім світом і тугу за життям згідно з духовним ідеалом.

Романтизм виник у той час, коли Європа пережила духовне потрясіння і глибоке розчарування у зв’язку з подіями Великої французької революції 1789-1794 рр. та наполеонівськими війнами. Адже революція не призвела до суспільної гармонії, вона скінчилась кривавим «якобінським терором», не вдалося утвердити свободу та справедливість. Вірі в розум, його могутність та силу, було завдано удару. Глибоке розчарування знайшло своє відображення в песимістичному тоні та трагічному забарвленні творчості митців-романтиків.

Стрімке сходження Наполеона до вершин слави стало для багатьох романтиків прикладом сміливого дерзання, духовного розкріпачення особистості. Залізна воля, тверезий розум, палкі почуття, рішучість та відвага стали невід’ємними рисами героя романтизму — героя-бунтаря, героя-протестанта.

У романтичному мистецтві тісно переплетені трагічне й героїчне. Романтики відкрили красу народного мистецтва — казок, пісень, легенд та переказів. Вони підкреслювали величезну роль у житті людини почуттів, уяви, фантазії; стверджували неповторність кожної окремої людини і обстоювали її свободу.

Романтики зробили багато важливих художніх відкриттів. Романтична література тісно пов’язана з фольклором, музикою, живописом. У свої поезії романтики перенесли співучість та сердечність народної пісні, у поеми й романи — мальовничість описів, щирість, мрійливість. Важливим досягненням романтиків було створення сучасних жанрів: роману, поеми і ліричної поезії.

Каспар Давид Фрідріх. Мандрівник над морем туману. 1818 р.

Антуан Жан Гро. Наполеон на Аркольському мості. XIX ст.

Філософську базу романтизму заклав німецький філософ Фрідріх Шеллінг. Визначальними для романтизму стали ідеалізм у філософії і культ почуттів, а не розуму Характерним для романтиків було звернення до народності, захоплення фольклором і народною мистецькою творчістю, шукання історичної свідомості її посилене вивчення історичного минулого, інколи втеча від довколишньої дійсності в ідеалізоване минуле або у вимріяне майбутнє чи й у фантастику. Романтизм призвів до вироблення романтичного світогляду та романтичного стилю, утвердилися нові жанри — літературна балада, лірична пісня, романс, історичний роман та історична драма.

Жан Луї Давид. Присяга війська імператорові після вручення орлів 5 грудня 1804 року. XIX ст. Фрагмент

Термін романтизм указує на зв’язок із середніми віками, коли в літературі був популярним жанр лицарського роману. Фантастичність у зображенні високого ідеального кохання, лицарських подвигів, добрих та злих чарівників, казкові пейзажі середньовічних романів привернули увагу письменників-романтиків.

2.1.1 Історія виникнення романтизму

Життя новому мистецькому напряму дала Німеччина, відгукнувшись романтизмом на рубежі 1790-х і 1800-х рр. на революцію у Франції. Німецький романтизм відзначався підкреслено філософським характером. Його естетика складалася в «енському гуртку», що виник наприкінці XVIII ст. у маленькому місті Єні, поблизу Веймара. Головними теоретиками енських романтиків стали брати Фрідріх та Август Вільгельм Шлегелі. Спираючись на філософське положення Фрідріха Шеллінга про розкутість, свободу людського духу, романтики вважали за потрібне утвердити мистецтво з необмеженою свободою. Втеча від дійсності у світ фантазій і вигадок не виключала інтересу романтиків до навколишнього світу. Але дійсність жила у творіннях німецького романтизму, побачена крізь призму романтичної іронії.

Важливе значення мала боротьба романтиків за свободу особистості, утвердження самостійної цінності людини та її духовного світу. Пошукам загальнолюдського об’єктивно «прекрасного» ідеалу, нормативним канонам класицизму романтики протиставляли яскраву індивідуальну і національну своєрідність, багатство людських характерів і почуттів. В основі мистецтва романтизму лежить протиставлення прозаїчного буржуазного світопорядку і духовної свободи особистості героя, його сильних почуттів, ідеальних поривів — з убогою дійсністю.

Карл Брюллов. Загибель Помпеї. XIX ст.

Романтизм співіснував із пізнім класицизмом, академізмом. Мав впливи на сучасні йому історичний живопис, портрет, гравюру, архітектуру, музику, літературу.

Сутність романтизму: винятковий герой у надзвичайних обставинах.

Перший український історичний роман «Чорна рада» Пантелеймон Куліш, за його власним висловом, написав «у дусі Вальтера Скотта».

Звідси — мотиви трагічного розладу з життям, насмішка над невідповідністю мрії і реальності, захоплення стихією природи, потяг до далекого від сучасної цивілізації укладу життя.

У романтизмі вигадливо поєднуються винятковість героїв, індивідуалізм, інтерес до минулого, потяг до незвичайного та екзотики (нетиповість обставин) — і задушевність, ліризм, особливе, доти невідоме літературі, проникнен

ня у глибини людської душі. Романтичний герой був самотнім. Такими виступають Гяур, Корсар, Каїн, Манфред у Джорджа Гордона Байрона (герої «Східних поем» і «Манфреда»), Конрад Валленрод в Адама Міцкевича, Рюї Блаз у Віктора Гюго, мандрівні музиканти в Ернста.

Старший сучасник Байрона Вальтер Скотт започаткував як жанр історичний роман. Письменник майстерно передав історичні та національні особливості різних епох, країн, народів, надаючи їм яскравого романтичного колориту.

З романтизмом пов’язане збагачення літературних жанрів, руйнування колишніх уявлень про межі і правила творчості. Основними жанрами романтичної літератури стали драма, новела, романтична поема, балада, роман у віршах, де розмивається межа між епосом і лірикою, а також казка лірико-філософського або фантастичного змісту.

У німецьких романтиків казка була одним з улюблених жанрів. Усесвітньої слави зажили народні казки, записані й опубліковані братами Якобом та Вільгельмом Грімм.

Обдарований письменник-романтик Ернест Теодор Амадей Гофман, якому несила було жити в задушливій атмосфері Німеччини початку XIX ст., створив химерні, смішні й водночас трагічні повісті та романи («Золотий горнець», «Життєва філософія Кота Мурра...», «Крихітка Цахес»).

Теоретично обґрунтувавши основні принципи романтизму, французький письменник Віктор Гюго втілив їх у своїх славнозвісних романах («Собор Паризької Богоматері», «Знедолені», «Людина, яка сміється»), змалювавши цілу низку непересічних людських характерів, неймовірних обставин, тріумфів добра, яке перемагає зло.

У США романтика пригод, вольові, відважні і цілеспрямовані герої, сюжети індіанських казок і легенд знайшли свого співця в особі Джеймса Фенімора Купера — це п’ятитомна епопея про Шкіряну Панчоху.

2.1.2 Етапи розвитку романтизму

У літературі часів романтизму вирізняють кілька етапів становлення: передромантизм, ранній романтизм, друга хвиля романтизму, пізній романтизм.

Передромантизм — явища і тенденції в європейській літературі й духовній культурі другої половини XVIII ст., які підготували ґрунт для розвитку романтизму.

Характерні риси передромантизму:

  • зростання інтересу до середньовічної літератури та народної творчості;
  • відведення головної ролі уяві, фантазії, творчості;
  • виникнення поняття «романтичного», що передувало появі терміна романтизм.

Ранній романтизм охоплює кінець XVIII — початок XIX ст. Доба наполеонівських війн та період Реставрації сприяли виникненню першої хвилі романтизму. В Англії це творчість поетів Джорджа Байрона, Персі Шеллі, Джона Кітса, романіста Вальтера Скотта, у Німеччині — майстра сатиричної прози Амадея Гофмана та блискучого лірика й сатирика Генріха Гейне.

Характерні риси раннього романтизму:

  • універсалізм, прагнення охопити буття в усій його повноті;
  • тісний зв’язок із філософією;
  • тяжіння до символів і міфів як найбільш адекватних форм художнього вираження;
  • розлад із дійсністю;
  • різке протиставлення дійсності й ідеалу, розчарування й песимізм.

Друга хвиля романтизму розпочалася після липневої революції у Франції та повстання у Польщі 1830 р. Найкращі твори в цей час пишуть у Франції Віктор Гюго, Жорж Санд, Олександр Дюма; у Польщі Адам Міцкевич, Юліуш Словацький; в Угорщині ПІандор Петефі. Романтизм також широко охоплює живопис, музику, театр.

Під впливом європейського романтизму розвивалася американська література, яка бере початок від цього часу (представлена творами Фенімора Купера, Едгара По).

Пізній романтизм у літературі стосується періоду після революції 1848 р.

Романтизм як напрям припинив своє існування наприкінці XIX ст., але романтизм як універсальний світогляд залишився і посів дуже важливе місце в контексті розвитку подальших напрямів кінця XIX — початку XX ст. (символізм, імпресіонізм, неоромантизм), а також поруч із модернізмом XX ст.

Романтизм у кожній національній культурі був неповторним: у німців найбільше виявився в містиці; в англійців — у зображенні особистості, яка протиставляє себе осмисленій і розумній поведінці; у французів — у надзвичайних історіях.

Діалог культур

Вагомий внесок у розвиток романтизму зробили митці Франції. У країні, що вела нескінченні війни, гостро відчувалася суперечність між гуманістичним ідеалом та жорстокою дійсністю.

Романтизм Франції (на відміну від інших національних шкіл) мав також патріотичну, суспільну складову, яку яскраво втілили Теодор Жеріко в картині «Пліт Медузи» та Ежен Делакруа — у картині «Свобода на барикадах». Унікальним явищем французького і європейського романтизму став барельєф «Марсельєза» на Тріумфальній арці в Парижі (скульптор — Франсуа Рюд).

Жан Антуан Гро. Битва при Абукирі. XIX ст.

Ежен Делакруа. Свобода на барикадах. 1830 р.

Тріумфальна арка в Парижі. Фрагмент

Особливих форм набув романтизм у Британії, де відомі його представники зосередились на відтворенні фантастичних чи фантасмагоричних картин (Вільям Тернер, Генрі Фюзелі, Вільям Блейк, частково Джон Констебл).

Вільям Тернер. Корабельна аварія. XIX ст.

Визначальні риси романтизму:

  • заперечення раціоналізму доби Просвітництва;
  • ідеалізм у філософії;
  • вільна побудова творів;
  • захист людини як особистості;
  • виняткові герої в надзвичайних обставинах;
  • неприйняття буденності й звеличення «життя духу» (найвищими виявами його були образотворче мистецтво, релігія, музика, філософія);
  • культ почуттів;
  • ліричні та ліро-епічні жанри;
  • захоплення фольклором, інтенсивне використання фольклорних сюжетів, образів, жанрів, художніх засобів;
  • інтерес до фантастики, екзотичних картин природи тощо.

ВИСОКА ПОЛИЧКА

Романтики іноді вдаються до смішного, гумористичного, чудернацького. Своєрідним явищем поетики романтизму стала так звана романтична іронія. Ще одним засобом романтичного пізнання Всесвіту був гротеск, поряд із яким використовувалися й інші форми умовної образності. Митець-романтик не відтворював дійсність, а перетворював, «романтизував» її. І цей новий умовний світ для романтика є прекраснішим за реальний.

Сергій Алімов. Цахес. XX ст. Образ Цахеса, створений Гофманом, — яскравий приклад гротеску

Україна і світ

Український романтизм охоплює період 20-60-х років XIX століття. Виникнення цього літературного напряму в Україні пов’язане з публікацією в 1827-1828 рр. творів Павла Гулака-Артемовського «Твардовський» і «Рибалка», з появою «Малоросійських пісень» Миколи Максимовича в 1827 р., а також зі створенням літературного гуртка Івана Срезневського в Харківському університеті наприкінці 20-х рр. Українські романтики мали кілька своїх осередків: у Харкові діяли Левко Боровиковський, Амвросій Метлинський, у Львові — Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький («Руська трійця»), Микола Устиянович; у Києві — кирило-мефодіївці: Микола Костомаров (починав у Харкові), Тарас Шевченко, Пантелеймон Куліш.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

  • 1. Назвіть хронологічні межі розвитку романтизму.
  • 2. Поясніть значення терміна «романтизм».
  • 3. Розкажіть про романтизм як світогляд і мистецький напрям.
  • 4. Поміркуйте, який смисл вкладено в поняття «романтичний герой».
  • 5. Пригадайте, у яких літературних жанрах найперше втілилася естетика романтизму.
  • 6. Визначте характерні риси романтизму як літературного напряму.

ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ

Об’єднайтеся в групи, й користуючись інтернет-ресурсами, підготуйте презентацію на одну із запропонованих тем:

  • Романтизм у живописі.
  • Романтизм у музиці.
  • Романтизм в одязі.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ГЕЙМЕРА

Спираючись на прочитану статтю, підготуйте матеріали для квест-екскурсії на тему «Знайомтеся, романтизм!».

Квест-екскурсія — комбінація екскурсії та квесту, впродовж якої розповіді про історичні реалії та відомих людей чергуються із загадками та головоломками.

Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка

Зміст

buymeacoffee