3.6.1 Життя і творчість Олександра Блока

Олександр Блок народився 16 листопада 1880 року в Петербурзі. Його батько Олександр Львович Блок, професор Варшавського університету, був ученим-юристом і водночас знавцем і поціновувачем літератури і мистецтва.

Мати поета Олександра Андріївна — дочка ректора Петербурзького університету, ботаніка Андрія Миколайовича Бекетова — недовго прожила з чоловіком, який виявився людиною неврівноваженою й жорстокою.

Блок народився у так званому «ректорському домі», розташованому поруч із Петербурзьким університетом. Його дитинство минуло в сім’ї Бекетових.

Олександр Блок у дитинстві. 1890 р.

У гостинному домі Бекетових хлопчик був загальним улюбленцем. Атмосфера високоосвіченої дворянської родини, домашнє виховання, тривалі прогулянки поблизу підмосковного маєтку Шахматове створили сприятливі умови для вільного розвитку його поетичної душі. Писати він почав із п’яти років.

У 1889 році мати Блока вдруге вийшла заміж за гвардійського офіцера Ф. Ф. Кублицького-Піоттух. Дев’ятирічний Блок оселився з матір’ю та вітчимом у Гренадерських казармах на околиці Петербурга. Тоді ж Блока, якому ще не було десяти років, віддали до гімназії.

30 травня 1898 року Блок закінчив гімназію, а в серпні вступив на юридичний факультет Петербурзького університету. Проте незабаром він зрозумів, що займатися юриспруденцією йому нецікаво, і перейшов на філологічний факультет, який закінчив 1906 року.

Батько Люби Дмитро Іванович Менделєєв — видатний хімік, один з авторів періодичної таблиці хімічних елементів, яка носить його ім'я.

Любов Менделєєва і Олександр Блок

Хоч якими складними бували стосунки з Любов'ю Дмитрівною, Блок завжди повертався до неї. Усе життя поет кохав дружину і присвятив їй понад 800 віршів.

Одним із найбільших захоплень юного Блока був театр. Улітку 1898 року він брав участь в аматорських виставах у маєтку Боблово. Ця садиба належала Дмитру Менделєєву, другу й університетському колезі діда поета. Там Олександр Блок побачив шістнадцятирічну доньку Менделєєва Любу і закохався в неї на все життя.

Навесні 1901 року Блок прочитав книгу віршів Володимира Соловйова і вірші Валерія Брюсова в альманасі «Північні квіти». Перший зацікавив його платонівською ідеєю двосвіту, відповідно до якої земне життя — це лише перекручене відображення життя потойбічного. Натомість Брюсов вразив серце Блока, який страждав від нерозділеного кохання до Любові Менделєєвої, своїм любовним віршем.

Знайомство з новою, символістською поезією було для Блока «новим народженням». Поет став палким прихильником символізму, зійшовся з російськими символістами. 1903 року відбувся літературний дебют Блока: деякі його вірші були надруковані в петербурзьких журналах.

Роман Олександра Блока з Любов’ю Менделєєвою був досить напруженим, нервовим. Нарешті 17 серпня 1903 року вони обвінчалися.

Свої почуття поет вклав у першу книгу — «Вірші про Прекрасну Даму», яка вийшла в жовтні 1904 року.

Узявши шлюб з Любов’ю Менделєєвою, поет спробував втілити в життя мрію про єднання зі Світовою душею. Проте не можна одружитися із мрією, а реальну, живу жінку, перетворити на Вічну Жіночність. Блок і його Прекрасна Дама були щасливі дуже недовго, виявилося, що їх цікавлять зовсім різні речі: для нього найважливіше — це мистецтво, для неї — саме життя.

Гіркота розчарування у шлюбі, усвідомлення трагічної неможливості досягти «єдності зі світом» у межах особистого життя, духовна спустошеність визначили посилення трагічних мотивів у творах поета. З іронією він підсумовує свій недавній духовний злет у ліричній драмі «Балаганчик» (1906).

Контрастує з «Віршами про Прекрасну Даму» збірка «Сніжна маска» (1907), присвячена актрисі Наталі Волоховій. Центральна постать збірки — Сніжна Діва — має необмежену владу над ліричним героєм, проте це влада «царства пітьми».

Олександр Блок. 1910 р.

Олександр Блок на військовій службі. 1916 р.

Друга поетична книга Блока «Ненавмисна радість» (1907) істотно відрізняється від першої. Прекрасна Дама перетворилася тут на Незнайому.

Непрості взаємини складалися у Блока з побратимами по перу, для яких наступні книги поета були «зрадою» символізму.

1906—1908 роки були кризовими для Блока. Вихід із глухого кута все частіше пов’язувався у свідомості поета з образом Росії. Одна із провідних тем третьої збірки віршів Блока «Земля у снігу» (1908) — тема спільності особистої долі людини з долею вітчизни.

Четверта збірка віршів Блока «Нічний годинник» (1909) належить до вершин творчості поета. Перед читачем постає зрілий митець, чия лірична наснага полонить і вражає.

1910 року Блок написав статтю «Про сучасний стан російського символізму». 1912 року вийшли три томи зібрання творів поета, кожен з яких мав символічну назву: І — «Вірші про Прекрасну Даму», II — «Несподівана радість», III — «Сніжна ніч».

У 1913 році Блок завершив п’єсу «Роза і Хрест» на основі середньовічних творів. Провідною у драмі стала тема мужнього сприйняття життя з його надіями й розчаруваннями, злетами й падіннями.

У театрі музикальної драми на виставі опери «Кармен» Блок побачив актрису Любов Дельмас. Захопленням нею народжено цикл віршів «Кармен» (1914), деякі поезії циклу «Арфи й скрипки».

У роки війни Блок випустив збірник «Вірші про Росію» (травень 1915-го), закінчив поему «Солов’їний сад» (жовтень 1915-го). 1916 року поета було мобілізовано.

Після лютневих подій 1917 року Блок повернувся до Петербурга. Жовтневий переворот 1917 року він сприйняв із захопленням як стихійний рух мас. Поет був одним із небагатьох діячів мистецтва Петрограда, хто не лише прийняв більшовицьку владу, а й погодився працювати в її установах.

Блок намагався «слухати музику революції», написав поему «Дванадцять» (1918), у якій передав приголомшливе багатство ритмів цієї «музики».

Утім, революція принесла Блоку гірке розчарування, він швидко втратив надію на оновлення життя. Останні роки поета позначилися глибокою творчою кризою. Духовний злам і численні побутові труднощі перших років панування більшовицької влади підірвали його здоров’я.

Помер Блок 7 серпня 1921 року. Його поховали на Смоленському цвинтарі.

Зміст