Зарубіжна література. Рівень стандарту. 11 клас. Кадоб’янська

3.4.1 Життя і творчість Федеріко Ґарсіа Лорки

Федеріко Ґарсіа Лорка народився 5 червня 1898 році в Іспанському селищі Фуенте-Вакерос біля Ґранади в родині заможного орендаря Федеріко Ґарсіа. Його мати Вісента Лорка була шкільною вчителькою.

Дитячі роки Федеріко минули в атмосфері поетичних образів стародавніх іспанських переказів, пісень, музики. Батько грав на гітарі і писав стародавні андалузькі пісні — «канте хондо», мати прекрасно грала на фортепіано. Усе життя Федеріко буде черпати натхнення в поезії рідного краю, легендах і реальних випадках, відчуття з дитинства пізніше перетворяться на вірші, романси, п’єси.

Федеріко 6 років

Юний Федеріко виступав на естраді як здібний піаніст, виконував Моцарта, Бетховена, Шумана, Шопена.

У 1909 році родина переїхала до Ґранади, де Федеріко пішов до школи. Випадок звів його з Антоніо Сегура — учнем великого композитора Джузеппе Верді, який виявив у хлопчика здібності до музики. Федеріко робив успіхи, але раптова смерть учителя обірвала ці заняття. У цей час Федеріко брав активну участь у житті місцевої художньої спільноти.

1914 року Федеріко вступив до Ґранадського університету на факультет літератури, філософії та права. Тут він починає крадькома писати вірші.

У 1919 році Федеріко перебрався до Мадрида й поселився в містечку «Студентська резиденція», де жив до 1929 року, щороку відвідуючи Ґранаду. Виходить його перша поетична збірка «Книга віршів», у вступі до якої він зазначив, що це «жива пам’ять про дитинство».

Мати Федеріко Ґарсіа Лорки донья Вісента з дітьми

Федеріко Ґарсіа Лорка і Далі

З юності Ґарсіа Лорка любив карнавали. Можливо, саме з карнавалів і почалася його любов до театру. Прем’єра першої п’єси поета «Чаклунство метелика» відбулася у Мадриді 1920 року, однак глядачі її не зрозуміли. Тільки з часом Лорка довів, що драматургія — така ж вагома частина його творчості, як і поезія. Він написав кілька п’єс, що здобули визнання й багато десятиліть з успіхом ідуть на театральних сценах світу.

Ґарсіа Лорка черпав натхнення в народних піснях — «сигірійях». Щоб не дати згаснути цьому могутньому джерелу народної творчості, шанувальники іспанського фольклору вирішили провести фестиваль «Канте хондо». Федеріко Ґарсіа Лорка зголосився займатися організацією фестивалю, що у 1922 році відбувся у Ґранаді. Після виступу канторів-співаків Федеріко читав зі сцени свої вірші, які справили на слухачів велике враження.

У наступних книгах Ґарсіа Лорки — «Поема канте хондо» (1921) і «Пісні» (1924) лунає його неповторний голос. Формування поетичного таланту багато в чому визначила музика. Він був обдарованим музикантом, добре знав європейську класичну й іспанську народну музику, сам писав музичні твори. Проте найбільше любив андалузький спів — канте хондо.

ВИСОКА ПОЛИЦЯ

Канте хондо — це одноголосий глибокий спів східного характеру, з елементами циганської, арабської та індійської мелодики. Канте виконується вдвох: співаком (кантором) і гітаристом (токаором), слово і мелодія тут наче зливаються в одне ціле. У короткій пісні обов’язково передбачена імпровізація. Такий спів високо цінується, бо він доступний небагатьом співакам.

У «Студентській резиденції» Ґарсіа Лорка близько зійшовся з художником Сальвадором Далі.

Кілька разів він гостював у Далі в Кадакесі. Під впливом Далі Федеріко захопився малюванням.

У 1923 році Ґарсіа Лорка склав іспит на ступінь ліценціата права в Ґранадському університеті. Проте творчість знову заволоділа ним. Він пише «Маріану Пінеда» — драму про жінку, яка прийняла смерть за волю. П’єса була поставлена 1925 року на Мадридській сцені і мала великий успіх. Декорації до неї малював Сальвадор Далі. Ґарсіа Лорка став визнаним драматургом.

Сцена з «Фуенте Овехуни» в постановці театру «Ла Баррака»

Сцена з вистави «Криваве весілля». Театр «Трибуеньє». Іспанія

У 1928 році виходить книга віршів «Циганський романсеро» і приносить своєму автору справжню славу. Прості люди заучують вірші з неї напам’ять, про Лорку ходять легенди, він стає знаменитий в Андалузії, як тореро. Вірші цієї збірки засвідчили належність автора до «Покоління 1927 року» — літературного об’єднання, учасники якого прагнули оновлення іспанської поезії.

1929 року Ґарсіа Лорці пропонують поїхати до США, вивчати мову і літературу Америки. Майже рік він жив у Нью-Йорку, відвідуючи заняття у Колумбійському університеті, потім побував на Кубі, де за два місяці написав вірші, які склали збірку «Поет у Нью-Йорку». Америка Федеріко не сподобалася, він називав її «країна машин». У 1930 році поет повернувся на батьківщину.

У 1931 році Ґарсіа Лорці дозволили організувати пересувний студентський театр для народу, якому він сам дав назву «Ла Баракка» (балаган) і присвятив три роки свого життя — він і директор, і режисер, і автор. Хоча він і продовжував працювати над новими циклами віршів (поема «Плач за Ігнасією Санчесом Мехіасом», цикли галісійських віршів, збірка «Тамаритянськиїї диван»), проте значно більше часу він віддавав сценічній діяльності. Театр їздить по селах, провінційних містечках, дає вистави на площах, збирає юрби вдячних глядачів.

Натхненний захопленням шанувальників, Федеріко Ґарсіа Лорка працює над п’єсою «Йерма», яку він закінчив 1934 року. Виходить друком збірка його уславлених віршів — «Вірші про канте хондо».

1931—1933 роки — це розквіт драматичної творчості Федеріко Ґарсіа Лорки. Він пише п’єсу за п’єсою й ставить їх на сцені «Ла Баррака», а також виступає з лекціями і віршами, музикує. У цей час він створює свою знамениту ліричну трилогію «Криваве весілля» (1933). У цьому його найвідомішому драматичному творі набули сценічного втілення три головні іспанські теми: пристрасть, зрада і кривава помста.

Будинок, де Ґарсіа Лорка жив останні дні до його затримання та вбивства на початку громадянської війни в Іспанії. Нині це музей поета

Олива, під якою розстріляли Федеріко Ґарсіа Лорку

Марка, випущена до сторічного ювілею від дня народження Ґарсіа Лорки. Італія, 1998 р.

Пам'ятник Ґарсіа Лорці перед театром у Мадриді

16 липня Ґарсіа Лорка виїжджає з Мадрида до Ґранади, а 18 липня починається фашистський заколот. Настали страшні для Ґранади дні — арешти і допити, сухий тріск, що доноситься зі старого цвинтаря. Поету погрожували, звинуватили його в тому, що він «російський шпигун» і завдав новій владі «більше шкоди пером, ніж інші пістолетом».

Одного дня Лорці принесли додому анонімку, з погрозами. А ще за день до будинку ввірвалися озброєні люди. Рідні вирішили сховати Федеріко в домі поета Луїса Росалеса, брати якого були ватажками «фалангістів». Близько трьох тижнів Федеріко Ґарсіа Лорка переховувався у Росалесів.

16 серпня вранці біля будинку Росалесів зупинилася машина. Нікого з братів не було вдома. Гвардійці не дали поетові навіть перевдягнутися, його заарештували просто в нічній піжамі.

Розстріляли Федеріко Ґарсіа Лорку на світанку неподалік Ґранади 19 серпня 1936 року разом із двома тореадорами та старим учителем із сусіднього села.