Зарубіжна література. Рівень стандарту. 11 клас. Кадоб’янська

3.3.1 Життя і творчість Райнера Марії Рільке

Народився Райнер Марія Рільке 12 грудня 1875 року в Празі в німецькомовній сім’ї. Справжнє ім’я поета — Рене Карл Вільгельм Йоган Йозеф Марія Рільке. Він змінив ім’я Реме на більш мужнє ім’я Райнер за порадою своєї подруги Лу Саломе.

Юний Рільке-кадет

Рільке. Фото 1900 р.

Дитинство і юність поета не були щасливими — через невдалий шлюб батьків, який розпався, коли хлопцеві було 9 років. Здібна й амбітна, Софі Рільке мріяла про столицю Австро-Угорської імперії Відень і світську кар’єру. Це саме мати виховувала у сина бажання піднестися над середовищем і підтримувала його прагнення стати поетом.

Батько поета Йозеф Рільке, який мріяв про військову кар’єру, а мусив стати залізничним чиновником, усупереч волі сина віддав його до військової академії поблизу Відня.

Рене Марія Рільке був одним із кращих учнів. Після закінчення військової школи навчався у вищому реальному військовому училищі у Чехії, звідки звільнився за станом здоров’я з допомогою дядька, який хотів, щоб здібний небіж успадкував його справу. У 1891 році він розпочав навчання у Торговельній академії в Лінці, яке невдовзі припинив. Попри це дядько, який високо цінував його талант, погодився платити йому стипендію, коли юнак вирішив готуватися до університету. Рільке вступив до Празького університету, де обрав для вивчення історію мистецтв, літературу, право і філософію. Пізніше він слухав лекції з філології і мистецтвознавства в Мюнхені й Берліні.

Писати вірші Рільке почав рано. З 1890-х до початку 1900-х років поет пройшов шлях від учнівських спроб до творчої зрілості.

Становлення Рільке-поета завершується на рубежі XX століття, його творчу зрілість засвідчують дві знамениті збірки — «Книга годин» (1901 — 1905) і «Книга картин» (1902—1906).

Навесні 1897 року в Мюнхені Рільке зустрів німецьку письменницю Лу (Луїза) фон Саломе, яка народилася в Петербурзі. Зустріч із Лу була великою подією в житті поета. Лу Саломе допомогла йому знайти свій шлях у мистецтві. Завдяки Лу Рільке двічі відвідав Росію, захопився її мовою, культурою та історією.

ВИСОКА ПОЛИЦЯ

Знаменну роль у появі цих книжок відіграли мандрівки письменника Росією в 1899 і 1900 роках. Він побував у Москві й Петербурзі, познайомився з російською культурою, відвідав Льва Толстого. Також поет побував у Києві, подорожував «краєм чудової України».

Михайло Врубель. Ілюстрація до «Книги годин» («Часослова»)

Альбер-Лазар Лулу. Портрет Р. М. Рільке. 1916 р.

«Книга годин» (1901—1905) написана від імені «київського ченця» як його молитовне звернення до Бога. «Бог» Рільке — це життя, що пульсує в речах та істотах, символ цілісності світу, неосяжності природи, нескінченності людської душі. Лірика поета стає по-справжньому філософською.

«Книга годин» («Часослов») сповнена витонченої музикальності, що нагадує наймелодійніші вірші Поля Верлена. Рільке вдається тут до різних систем римування, створює своєрідні музикально-поетичні періоди, наповнює вірші алітераціями й асонансами.

Якщо поезія Поля Верлена подібна до камерної музики, то «Книга годин» — це справжня симфонія зі складним філософсько-ліричним змістом. Тут органічно поєднуються елементи різних поетичних стилів: символізму, імпресіонізму, неоромантизму.

Напружений інтерес Рільке до художнього пізнання і відтворення реального світу яскраво втілено в його наступній книзі «Нові поезії» (1907—1908), яка вирізняється одухотвореною предметністю образів, витонченою і динамічною пластичністю мови.

Першорядну роль у цьому відіграло зближення Рільке із французьким скульптором Огюстом Роденом, одним із засновників імпресіонізму у скульптурі. Рільке деякий час навіть був секретарем цього видатного митця.

Не випадково для Рільке, лірика, співака «мінливих» душевних настроїв, ідеалом пластичної довершеності став саме Роден — скульптор, який прагнув подолати споконвічну статичність цього мистецтва. Скульптурні твори Родена — майже завжди образи боротьби з нерухомістю, вони на наших очах немовби вивільняються з кам’яних пут. Спостереження за роботою Родена сприяли повороту поета (що раніше тяжів до символістського світосприймання) до земного світу та реальних речей. Відтак на передньому плані поетичного світу Рільке постала «річ».

За часів «Нових поезій» вірш Рільке стає спокійним і стриманим, майже суворим. З’являються монументальні, вагомі образи, своїм словом поет ніби вступає у змагання з майстрами пензля і різця. Поет для Рільке в цей період — творець «речей мистецтва», такий самий, як ювелір, скульптор, живописець.

Рільке і Роден у Парижі. Фото 1902 р.

Книга Рільке про Родена. 1903 р.

У 1910 році Рільке опублікував свій єдиний роман — «Нотатки Мальте Лаурідса Бріґґе», роман-щоденник, написаний у формі спогадів данського поета М. Л. Бріґґе, у якому яскраво висвітлюється тема самотності людини в сучасному мегаполісі. Український переклад роману Рільке виконав Юрій Прохасько у 2010 році.

У 1912 році, напередодні Першої світової війни, у замку Дуїно неподалік Трієсту (Італія) на Адріатиці Рільке розпочав цикл «Дуїнянські елегії».

Творче життя Рільке, його дух були трагічно надломлені Першою світовою війною. Мовчання поета затягнулося ледь не на десятиліття. Проте поетичне слово залишається для нього єдиним засобом чинити опір дегуманізації. На початку 1922 року в старовинному замку Мюзо в Швейцарії, де Рільке знайшов прихисток, він закінчив «Дуїнянські елегії» й написав цикл поезій «Сонети до Орфея».

У «Сонетах до Орфея» поет піднявся з безодні сумнівів і відчаю й утвердив думку про красу буття.

Спорідненість двох циклів зумовлена тим, що в них розробляються одні й ті самі положення філософії Рільке. Це насамперед думка про єдність життя та смерті, матеріального та духовного, видимого та невидимого. З цією думкою пов’язана ідея перетворення «видимого» (матеріального) на «невидиме» (духовне). Таке перетворення поет уявляв як процес, подібний до тих метаморфоз, котрі відбуваються у природі.

Райнер Марія Рільке постійно прагнув відшукати витоки і шляхи досягнення високої майстерності у поетичній творчості. Він вважав, що кожний поет, подібно до античного співця Орфея, своїми творами повинен впливати на людей, облагороджувати їх, вести за собою. Його поезія хвилює й зачаровує, тому Райнера Марію Рільке називали Орфеем XX століття.

Помер Райнер Марія Рільке 1926 року у Швейцарії.

Райнер Марія Рільке і Україна

Дух України, її сутність виявилися у творчому спадку Рільке: це переклади, мистецтвознавчі статті, вірші і прозові твори, навіяні перебуванням на українській землі.

Серед перекладів вирізняється «Слово про Ігорів похід» (1904). На сьогодні цей переклад вважається найкращим з німецькомовних. Враження від української природи та людей відтворено у віршах «В оцім селі стоїть останній дім...», «Карл XII, король шведський, мчить по Україні».

Зацікавившись українським фольклором, часами козаччини, Рільке написав два оповідання: «Пісня про Правду» та «Як старий Тимофій співав помираючи».

Твори Рільке перекладали українською мовою Микола Зеров, Майк Йогансен, Юрій Клен, Леонід Мосендз, Михайло Орест, Микола Бажан, Дмитро Павличко, Микола Лукаш, Василь Стус, Мойсей Фішбейн, Богдан-Ігор Антонич та інші. Окремою збіркою вийшли в Америці 1947 року переклади Богдана Кравцева під назвою «Речі й образи».

Рільке мав великий вплив на модерну поезію різних народів, також на українську.