7.2.1 Постмодернізм — одне із найяскравіших літературних явищ останніх десятиліть XX — початку XXI ст.

Друга світова війна стала причиною серйозного перегляду світоглядних засад західної цивілізації. Війна була не тільки зіткненням держав, а й зіткненням ідей, кожна з яких обіцяла зробити світ ідеальним, а натомість принесла ріки крові. Звідси походить зневіра людства у можливості будь-якої ідеї зробити світ кращим.

Цей період в історії світу визначають як епоху постмодернізму.

Постмодернізм — широка культурна течія, що включає філософію, естетику, літературу, мистецтво, гуманітарні науки. З одного боку, постмодернізм виник внаслідок розчарування в модерністських ідеях розвитку цивілізації, ідеалах класичної культури та гуманізму, з іншого, — як намагання скористатись усім попереднім досвідом у культурі, включити його в широку палітру сучасного життя.

Теорія літератури

Постмодернізм (лат. past — префікс, що означає наступність; фр. Moderne — сучасний, найновіший) — загальна назва окреслених у другій половині XX ст. тенденцій у мистецтві, головними рисами яких є показ зруйнованої свідомості, деформованої дійсності, задушливої атмосфери епохи.

З’явившись у 1917 році, термін поширився наприкінці 60-х спершу в архітектурі для означення стильових течій, спрямованих проти безликої стандартизації та техніцизму, а невдовзі — у літературі та живописі.

Постмодернізм зруйнував колишні естетичні табу, стер різницю між «високим і низьким», звично прекрасним і звично потворним.

Постмодернізм збагатив мову мистецтва, зробив артефакти яскравими, захопливими, зрозумілими для всіх.

Пам'ятка архітектури постмодернізму — Танцюючий будинок у Празі (Чехія)

Колаж інтернет-речей

Колаж — технічний прийом в образотворчому мистецтві, який ґрунтується на введені у твір різних за фактурою та кольором предметів: шматків газет, афіш, шпалер тощо.

Інсталяція — художня техніка, яка використовує тривимірні об’єкти, призначені для зміни сприйняття простору людиною.

У літературі пастиш найчастіше це продовження або інакша сюжетна версія первинного (авторського) твору, що зберігає авторський стиль, персонажів, антураж, час дії тощо.

ВИСОКА ПОЛИЦЯ

Інсталяція в театральному мистецтві

Думки вчених про початок постмодернізму в літературі розділилися. Одні вважають першим постмодерністським твором роман Джеймса Джойса «Поминки по Фіннегану» (1939), інші — попередній його роман «Улісс», треті вважають, що постмодернізм — це не «фіксоване хронологічне явище», а духовний стан, тому «у будь-якій добі є власний постмодернізм» (Умберто Еко), четверті взагалі висловлюються про постмодернізм як про «одну з інтелектуальних фікцій нашого часу» (Юрій Андрухович).

У 60-70-ті роки XX ст. постмодернізм охоплює різні національні літератури, а у 80-ті він став домінуючим напрямом сучасної літератури і культури.

Найхарактернішим представником сучасної постмодерністської філософської думки є всесвітньо відомий італійський учений Умберто Еко. У його бестселерах «Ім’я рози», «Маятник Фуко» та інших органічно поєднуються філософський підтекст, пародійний аналіз культурної плутанини сучасної свідомості, іронічне осмислення минулого та попередження про небезпеку розумової деградації.

Деякі твори постмодернізму перетворюються на книги-цитати. Так, роман французького письменника Жака Ріве «Панночки з А.» являє собою збірку 750 цитат 408 авторів.

Із постмодерністським цитатним мисленням пов’язане поняття інтертекстуальності — побудови твору з цитат із інших текстів. Французька дослідниця Юлія Крістєва писала: «Будь-який текст будується як мозаїка цитацій, будь-який текст є продуктом всотування і трансформації якогось іншого тексту».

Зміст