Вплив кліматичних змін на життя людини

У Європі кліматичні умови сприяли поширенню мисливських груп по 30-40 осіб. Територія поселень сягала таких великих розмірів, що потрібно було кілька днів, щоб пройти її з кінця в кінець. Однак такої величезної площі вистачало тільки на те, щоб люди могли спокійно добувати м’ясо впродовж року, не завдаючи непоправної шкоди тваринам, що мешкали тут.

Утім їхньому світу судилося раптово змінитися. Приблизно 200 тисяч років тому почалося похолодання. Природні умови змінилися, адже до цього вітер ніколи не морозив тіло, а з неба ніколи не падав сніг. Але, оскільки мисливці вели кочове життя, для них і тепер було природно перебиратися туди, куди йшли стада тварин, на яких вони полювали. Групи, які раніше не відчували особливої потреби у вогні, одязі або штучних укриттях, училися захищатися від холоду в північних груп.

По всьому світу в горах випадало стільки снігу, що за літо він не встигав розтанути. Рік за роком сніг накопичувався, заповнюючи глибокі ущелини, утворювався лід. У момент найбільшого свого просування льодовики вкрили понад 30 % усього суходолу (зараз вони охоплюють лише 10 %).

Льодовик.

Особливо постраждала Європа. Навколишні океан і моря слугували невичерпним джерелом випаровування вологи, яка, перетворившись на сніг, живила льодовики, що сповзали з Альп і Скандинавських гір на рівнини континенту і вкривали десятки тисяч квадратних кілометрів.

Різкі зміни в навколишньому світі, природно, давали поштовх винахідливості мешканцям Європи, тим часом як жителі Африки та Азії, де клімат залишався більш рівним, були позбавлені такого стимулу. Оскільки Європу з трьох боків оточували моря, у ранньої людини розумної не було легкого шляху відступу в тепліші землі з початком зледеніння.

Приблизно 75 тисяч років тому неандертальців спіткало важке випробування - льодовики знову перейшли в наступ. Клімат цього льодовикового періоду на початку був відносно м’яким: зими стали сніговими, а влітку трималася прохолодна дощова погода. У колишні льодовикові періоди групи ранньої людини розумної зазвичай ішли з таких непривітних країв. Але неандертальці їх не полишили, - у всякому разі влітку вони добували м’ясо, пересуваючись за стадами північних оленів, шерстистих носорогів і мамонтів.

За період із 75 до 40 тисяч років до н. е. неандертальці зуміли опанувати багато місцевостей, які були недоступними для їхніх предків. Європейські неандертальці не злякалися холоду та освоїли всю європейську територію, зокрема й територію сучасної України.

Неандертальці винайшли новий спосіб виготовлення знарядь праці, завдяки якому різноманітні пристосування здобули перемогу над простим оббитим камінням. Кам’яний інвентар неандертальців набагато різноманітніший, ніж у їхніх попередників.

Ці два накладені один на одний черепи демонструють анатомічну відмінність неандертальців і кроманьйонців. Давніший череп (червоний колір) з Ла-Шапель-о-Сен відрізняється масивністю кісткової структури, похилим чолом, зрізаним підборіддям і опуклістю на потилиці. Навпаки, череп кроманьйонців (помаранчевий колір) виглядає сучасно - він менший, має чіткий виступ підборіддя, високе чоло і належить тим, хто прийшов на зміну неандертальцям.

З моменту виготовлення перших знарядь праці починається кам’яний вік. Примітивні рубила та шкребки робили ще австралопітеки і пітекантропи (2,5 млн років тому). Неандертальці вдосконалили кам’яні знаряддя праці. Майстри кам’яного віку навчилися від великого округлого каменя відколювати заготовки, з яких виробляли потрібний інструмент. У неандертальців було понад 60 видів інструментів, за їхньою допомогою можна було різати, проколювати, видовбувати та рубати. Найчастіше серед знахідок трапляються крем’яні ножі, шкребки для оброблення шкури, проколювані та сокири. У степах, де важко було знайти потрібний камінь, знаряддя праці іноді робили з кісток та рогів тварин. Знайдено, наприклад, гачки з кісток для риболовлі.

Нижній палеоліт (від грецьких слів «палайос» - древній і «літос» - камінь) відповідає примітивним знаряддям праці предків людини (австралопітеків і пітекантропів). Знаряддя, пов’язані з неандертальцями, хоч би де ті проживали, називаються знаряддями праці середнього палеоліту. А знаряддя, пов’язані з кроманьйонською стадією розвитку людини, - знаряддями праці верхнього палеоліту («верхнього» тому, що їх знаходять у шарах, розташованих над шарами з давнішими знаряддями).

Більшість знарядь праці середнього палеоліту являє собою відщепи - кам’яні пластини, які відколювалися від спеціально оброблених ядер, а потім додатково оброблялися для отримання бажаного робочого краю. Майстри верхнього палеоліту також сколювали пластини, але в інший спосіб. Це були так звані ножі, у яких довжина перевищує ширину щонайменше вдвічі. Ця зміна основного знаряддя праці така помітна, що іноді можна з одного погляду відрізнити колекції знарядь праці неандертальців і кроманьйонців одна від одної.

Зростання майстерності проявлялося й у виробництві кам’яних знарядь праці.

Цятками показано кількість ударів, які потрібно було зробити для виготовлення знаряддя праці. Групи цяток означають кількість різних операцій, потрібних для виготовлення: ручного рубила людини вмілої - 25 ударів та одна операція; кроманьйонського ножа - 251 удар і дев’ять операцій.

Зміст