Людина і світ. 11 клас. Назаренко

Тема II. Соціалізація особистості

Людину можна розпізнати за оточенням, у якому вона перебуває.

Дж. Свіфт, англійський письменник

Поміркуймо разом

Чи робить людину особистістю соціальна індивідуальність, суспільна сутність, належність до певного суспільства, історичної епохи, культури тощо? Чи згодні Ви з визначенням, що людина формується в конкретному історичному часі і соціальному просторі, у процесі практичної діяльності та виховання?

Людина існує в суспільстві:

• отримуючи за його посередництвом певні ресурси та блага;
• займаючи в ньому визначене положення (соціальний статус) та виконуючи певні соціальні ролі;
• обмежуючи межі власної індивідуальної свободи на користь колективних інтересів суспільства в цілому.

Людина як особистість є частиною суспільства (соціуму). Вона постійно відчуває на собі його вплив і водночас своїми діями сприяє його розвитку. Процес і результат включення особистості у соціальні відносини називається її соціалізацією. Соціалізація відбувається через засвоєння особистістю колективного досвіду людського суспільства — соціального досвіду — і відтворення його у своїй діяльності. В результаті соціалізації особистість опановує норми поведінки і ціннісні орієнтації соціального середовища.

Соціалізація особистості може відбуватися:

• у процесі формування особистості, коли дитина поступово пізнає й саму себе, і навколишній світ, адаптується до нього, отримуючи знання, знайомлячись із культурою даного суспільства (процеси формування особистості та її соціалізації відбуваються одночасно);
• як соціалізація сформованої особистості, тобто включення в певні суспільні відносини дорослої людини, яка через деякі обставини тривалий час перебувала поза суспільством взагалі або перемістилася з одного суспільства в інше (наприклад, зміна країни проживання чи зміна суспільного ладу у власній країні).

Завдяки яким чинникам відбувається соціалізація особистості?

Соціалізація особистості відбувається в процесі взаємодії:

• з іншими особистостями як членами суспільства — особистісний рівень;
• із суспільством та соціальними інституціями (держава, політичні партії, громадські організації, підприємницькі організації, шкільні установи тощо) — соціальна взаємодія.

Перші кроки до взаємосприймання

На характер взаємодії впливають різні фактори — наприклад, вік, інтелектуальний рівень, фізичні можливості, стать, положення (статус) у суспільстві та можливість доступу до ресурсів та цінностей даного суспільства.

У результаті соціалізації особистість займає певне місце в суспільних відносинах, реалізуючи певні суспільні функції (маючи певні обов’язки перед суспільством та отримуючи від нього певні права); визначає власні суспільно вагомі орієнтири, стратегію та тактику своєї діяльності по відношенню до суспільства та його членів.

Поміркуймо разом

Уважно ознайомтеся з поняттями механізму соціалізації, проаналізуйте їх та наведіть приклади до кожного з механізмів соціалізації з урахуванням власного життєвого досвіду.

Ідентифікація — це ототожнення індивіда з деякими людьми або групами, що дає можливість засвоювати різноманітні норми, відносини та форми поведінки.

Наслідування — це свідоме або несвідоме відтворення індивідом моделі поведінки, досвіду інших людей (зокрема манер, рухів, вчинків тощо).

Навіювання — це неусвідомлене відтворення індивідом внутрішнього досвіду, думок, почуттів і психічних станів тих людей, з якими він спілкується.

Соціальна фасилітація — це стимулюючий вплив поведінки одних людей на діяльність інших, у результаті чого діяльність останніх стає вільнішою й інтенсивнішою («фасилітація» означає «полегшення»).

Адаптація — це пристосування людини до соціально-економічних умов, рольових функцій, соціальних норм, які формуються на різних рівнях життєдіяльності суспільства, до соціальних груп і соціальних організацій, соціальних інститутів, які виступають як середовище життєдіяльності людини.

Соціальна активність особистості — це системна соціальна якість, у якій виявляється та реалізується рівень соціальності особистості, тобто глибина та повнота її зв’язків із соціумом, рівень перетворення особистості на суб’єкт суспільних відносин. Вона є вихідною соціальною якістю, що відображає цілісне, стале, активне ставлення до суспільства, проблем його розвитку і визначає якісні особливості свідомості, діяльності та становища особистості. Соціальна активність характеризується не тільки усвідомленням та прийняттям інтересів суспільства й певних спільнот, але й готовністю та вмінням реалізувати ці інтереси, активною діяльністю самостійного суб’єкта.

Родинна соціалізація. Родина

Яку роль, на Вашу думку, у формуванні особистості відіграє родина?

Соціалізація у родині

Процес соціалізації включає первинну та вторинну соціалізацію. Первинна соціалізація здійснюється в малих соціальних групах, насамперед, у родині, а вторинна — у великих соціальних групах під впливом інших соціальних інститутів, у тому числі — у школі.

Родина є одним із базових елементів сучасного суспільства. Саме в ній зазвичай відбувається первинне становлення особистості, а також формування відносин, які дитина перенесе надалі як у власну майбутню родину (родинна соціалізація), так і у суспільство в цілому. Виховання в родині, приклад поведінки інших її членів закладають основи для формування особистості, вироблення в неї соціальних орієнтирів та навичок. Однак, слід пам’ятати, що родинна соціалізація орієнтує дитину перш за все на членів власної родини і лише потім — на суспільство в цілому, яке щодо родини виступає як соціальне середовище (сприятливе чи несприятливе). Родина — це первинний соціальний колектив, який є своєрідним посередником між особистістю дитини та суспільством. Тому пріоритет сім’ї, підпорядкування інтересів індивіда родинним нормам може в деяких випадках формувати асоціальну орієнтацію особистості. Крім того, жорстка ієрархія стосунків в окремих сім’ях може сприяти формуванню у дитини ціннісних установок на абсолютну покору будь-якому пануванню. Якщо уявити суспільство, сформоване з таких особистостей, неважко зробити висновок, що воно буде приречене або на розвал, або на рабське існування.

Тому дуже важливо, щоб основні соціалізаційні функції родини полягали не тільки у забезпеченні фізичного та розумового розвитку індивіда, формуванні статевої ідентифікації дитини, розвитку здібностей і потенційних можливостей, відчуття дитиною захищенності, але й у формуванні цінісних орієнтацій особистості та оволодінні дитиною основними соціальними нормами.

Родинне виховання є основою виховного процесу. В Україні воно має достатній потенціал, оскільки вміщує досвід багатьох поколінь і має глибоке історичне коріння.

Поміркуймо разом

Уважно ознайомтеся з функціями родини, проаналізуйте їх та наведіть приклади до кожної з них з урахуванням власного життєвого досвіду. Чи згодні Ви з таким тлумаченням функцій родини?

Виховна функція спрямована на трансформацію родинного досвіду і формування у дітей ціннісних орієнтацій. Раніше її важливим аспектом вважали вироблення у молодого покоління пошани до праці. Факт народження дитини в родині сприймався з радістю як поява на світ ще одного помічника. Необхідним елементом було також забезпечення розумового розвитку дитини. В народі говорили: «Не краса людину красить, а розум», «Без розуму ні сокирою рубати, ні личака зв’язати».

Економічна функція в минулому забезпечувала матеріальні засади існування родини, організацію домашньої праці та споживання. Виконуючи її, чоловік, здебільшого, виступав організатором виробництва, а дружина — домашніх справ. Крім того, вона була його помічником. Діти залежно від віку виконували посильні роботи в господарстві.

Функція етнічного відтворення полягає у формуванні у національної свідомості членів родини, сприянні нагромадженню та передачі національно-культурних цінностей. Завдяки родині у часи військових, політичних, економічних та інших негараздів в Україні було збережено етнотрадиції, рідну мову, ставлення до духовно-моральних цінностей.

Функція природного відтворення покликана підтримувати біологічну неперервність суспільства. Народження дітей українці розцінювали як особливий Божий дар. Відтворення себе в дітях було мрією кожного. Про нащадків говорили: «Діти — найбільша радість у світі», «Діти як рожеві квіти», «Хата з дітьми — базар, а без дітей — пустка».

Сексуально-емоційна функція задовольняє потреби подружжя в спільному інтимному житті. Вона тісно пов’язана з функцією дітонародження. В українців інтимне життя до шлюбу і поза ним не схвалювалося церквою і людьми. І сьогодні існують прибічники цієї точки зору.

Експресивно-рекреаційна функція формує емоційно-психологічний мікроклімат у родині, сприяє зняттю напруження у внутрішньородинних стосунках. Вона регулює стосунки між членами родини і сприяє їх зміцненню. Значення цієї функції відбивають народні прислів’я: «Нащо скарб, коли в сім’ї лад», «Добре у сім’ї — добре у житті».

Якою Ви бачите сучасну родину? Які стосунки, на Вашу думку, повинні бути між її членами? Яку роль у родині Ви відводите собі?

Тендерна соціалізація особистості

Поміркуймо разом

Чому сьогодні тендерне питання є надзвичайно актуальним?

Руйнування тендерних стереотипів

Протягом життя людина засвоює і виконує велику кількість ролей, у тому числі соціальних. Найбільш наочно представленими є ролі, пов’язані з становищем у суспільстві чоловіків та жінок — так звані «гендерні ролі». Сукупність загальноприйнятих норм і суджень, що стосуються наявного в суспільстві ставлення до чоловіків і жінок, норм їх поведінки, мотивів і потреб, називають гендерним стереотипом. Тендерні стереотипи базуються на уявленні про фізичні, фізіологічні та психологічні відмінності чоловічого та жіночого організмів, якими можуть бути зумовлені особливості в їх діяльності.

Гендер (від лат. genus — рід) — це набір соціально-статевих характеристик, що визначає поведінку людини в суспільстві, а також сприйняття цієї поведінки оточуючими.

Жінки в українській армії

Уже з самого народження людини суспільство визначає для неї певні соціальні ролі в залежності від її статі. Вони стають частиною особистості та підсвідомо керують нею. Процес засвоєння людиною соціально-статевих ролей, які визначаються наявними в суспільстві тендерними стереотипами, називається гендерною соціалізацією особистості.

Для допитливих

Тендерна соціалізація не обмежується усвідомленням себе як представника певної статі, оскільки статево-соціальні ролі відрізняються в суспільствах із різною культурою і змінюються з часом. Такий стан обумовлений особливостями господарської діяльності, навколо яких складаються певні суспільні відносини. Наприклад, види діяльності, пов’язані з постійними важкими фізичними навантаженнями, можуть бути просто непосильними для переважної більшості жінок. Тому вже на початку існування первісного суспільства відбувся «перший розподіл праці» між чоловіками та жінками. Саме його можна вважати початком формування тендерних стереотипів. Разом із розвитком суспільства соціальні ролі, відведені представникам різних статей, змінюються. Наприклад, до початку XX ст. жінкам у всьому світі було заборонено отримувати вищу освіту, отже, соціальна роль освічених професіоналів була для них недоступна. Проте вже у XXI ст. кількість студенток вищих навчальних закладів у багатьох країнах перевищила кількість студентів-чоловіків.

У сучасному постіндустріальному суспільстві, де практично всі види діяльності з точки зору фізіології однаково доступні представникам обох статей, тендерні стереотипи втрачають об’єктивне підґрунтя. Вони можуть використовуватися як виправдання для дискримінації за статевою ознакою (так, у європейських компаніях традиційно за ту саму роботу на однаковій посаді жінки отримують меншу зарплатню, ніж чоловіки тощо).

Яким чином, на Вашу думку, відбувається тендерна соціалізація особистості?

Механізмами здійснення тендерної соціалізації є:

• диференціальне посилення, коли прийнятна статево-рольова поведінка заохочується, а неприйнятна — карається соціальним засудженням;
• диференціальне наслідування, коли людина обирає статево-рольові моделі в близьких їй групах — родині, серед однолітків, у школі — і починає наслідувати прийняту там поведінку.

При формуванні статевої ролі та статевої свідомості суспільство орієнтується на соціально-статеві (тендерні) стандарти фемінність — маскулінність.

Фемінність (від лат. femina — жінка) — це сукупність характеристик, пов’язаних із жіночою статтю, або характерні форми поведінки, які очікуються від жінки в певному суспільстві, або соціальне вираження позицій, внутрішньо притаманних жінці.

У багатьох суспільствах характерними рисами фемінності вважаються: емоційність, чутливість, інтуїтивне пізнання, поступливість, життєрадісність, сором’язливість, ніжність, відданість, жіночність тощо. Ідеальна «справжня» жінка (її нормативний еталон) повинна уміти співчувати, бути турботливою, здатною втішити, сердечною, м’якою, довірливою, інфантильною, розуміти інших, любити дітей.

Як Ви вважаєте, це — опис жінки очима чоловіків? Чому сформувалося саме таке уявлення про жінку?

Поміркуймо разом

Яка вона — сучасна жінка? Якою Ви її бачите?

Маскулінність — це система властивостей особистості, що традиційно вважаються чоловічими. Вони передбачають відповідність власній статевій приналежності, прийняття статево-рольових стереотипів, дотримання чоловічих норм, вироблення типових для чоловічої статі форм поведінки, способів самореалізації.

Традиційно вважається, що маскулінні риси є такими: віра в себе, схильність до відстоювання своїх поглядів, незалежність, вияв себе як сильної особистості, аналітичність, здатність до лідерства, до швидкого прийняття рішень, схильність до ризику, самодостатність, владність, мужність, відстоювання власної позиції, агресивність, схильність вести за собою, індивідуальність, амбіційність.

Поміркуймо разом

Чи всі чоловіки відповідають традиційним рисам маскулінності? Які з перелічених рис — зайві, а які б Ви ще додали? Обґрунтуйте Вашу думку. Наведіть приклади.

Як Ви вважаєте, чи необхідно враховувати існуючі у даному суспільстві тендерні стереотипи в різних сферах життєдіяльності?

Школа. Однолітки

Що помітніше впливає на формування особистісних рис учнів — родина, школа чи навколишнє середовище?

Як Ви вважаєте, призначення загальноосвітніх навчальних закладів полягає у наданні знань, вихованні всебічно розвиненої особистості чи підготовці до дорослого життя? Відповідь обґрунтуйте.

Без передання знань, умінь та навичок від покоління до покоління суспільство не зможе не лише розвиватися, але й утримуватися на рівні розвитку, якого досягли попередні покоління. Цей процес, компонентами якого є освіта та виховання особистості, здійснюється через систему особливих соціальних інституцій — шкіл. Отримана від учителів інформація, сформовані ними методи її опрацювання та навички практичного застосування отриманих знань значною мірою впливають на формування особистості дитини та її світогляду.

Ми — майбутнє країни

Освіта посідає значне місце в житті людини, особливо в юнацькому віці. Оскільки більшість часу дитина проводить у школі, то правильно було б вважати, що саме в школі створюються умови для розвитку її особистості. Позитивне тут — готовність учнів до тих видів навчальної діяльності, які роблять їх дорослими у власних очах. Така готовність може бути одним з мотивів навчання. Іноді менш здібний учень, котрий має високий рівень мотивації, може досягти високих результатів у навчанні, тому що прагне до цього і приділяє навчанню більше часу та уваги. В той же час у недостатньо вмотивованого учня успіхи в навчанні можуть бути незначними, навіть, незважаючи на його здібності. Мотивація навчання може виступити до того ж хорошим показником рівня психічного благополуччя учня, а також показником рівня його розвитку. Нерідко мотиви навчання учнів можуть бути досить прозаїчними: отримати бажані подарунки від батьків, похвалу батьків і вчителів, бажання стати відмінником, виділитися серед товаришів тощо.

Формування мотивації навчання школяра має відбуватися на основі чітко поставленої мети — отримання хорошої освіти. Очевидно, що не кожна дитина розуміє, що вона навчається, перш за все, для себе, для своїх подальших досягнень. Тому мета дорослих — допомогти їй в усвідомленні цієї мети.

У старшокласників з’являються нові мотиви до навчання. Учні усвідомлюють значення знань для отримання майбутньої професії, власну життєву перспективу набуття соціального статусу в суспільстві тощо. У старшому шкільному віці встановлюється тісний взаємозв’язок між професійними і учбовими інтересами. Вибір професії сприяє формуванню учбових інтересів, старші школярі починають цікавитися тими предметами, які їм потрібні у зв’язку з вибраною професією. І якщо вони не бачать шляхів застосування певних знань у житті, в учнів пропадає інтерес до навчання, може виникнути негативне ставлення як до окремих предметів, так і до навчання в цілому. Старшокласники цінують ерудицію та глибокі знання своїх однолітків, особливо якщо ці знання виходять за межі шкільної програми та підручників.

Формування особистості здійснюється у процесі навчання, самовдосконалення, спілкування

У дискусії народжується істина

Шкільна освіта, поряд з пізнавальною функцією (передання учням системи наукових знань про навколишню дійсність, а також озброєння їх методами наукового пізнання), має реалізовувати психологічну функцію (формування суб’єктивного світу особистості). Це означає, що метою освітнього процесу є не просто засвоєння шкільного курсу, а збагачення інтелекту учня.

Важливу роль у формуванні особистості учнів відіграє учитель. Він є організатором суспільного життя класу. Але для здійснення мети навчання потрібно об’єднати зусилля всіх членів навчального колективу.

Яке значення, на Вашу думку, мають взаємовідносини між учителями та учнями у навчально-виховному процесі?

Яку роль відіграє колектив класу в формуванні особистості школяра?

Особливе значення у навчальному процесі, позаурочній діяльності і в нерегламентованих контактах педагогів з учнями та у спілкуванні учнів між собою набувають дискусійні моменти (обговорення найбільш гострих проблем життя). Найважливіша психологічна умова ефективної діяльності колективу — це громадська спрямованість справ, особливо основних, провідних. Наприклад, індивідуальні, групові та колективні доручення.

Через спілкування, дискусії отримується особлива інформація про особистісні якості як учителя, так і кожного учня. Це дозволяє не тільки фіксувати яскраві й найбільш виражені зовнішні прояви особистості, а й дрібні, що здаються незначними, факти. Але ж вони можуть бути досить суттєвими для взаєморозуміння симптомами прояву важливих внутрішніх процесів.

Систематичний й цілеспрямований вплив на духовний і фізичний розвиток особистості, що формується, також здійснює позашкільна виховна робота, оскільки саме виховання готує людину до соціально значущої діяльності (виробничої, політичної, художньої та ін.). Цілі, зміст та організація виховання визначаються панівними суспільними відносинами.

Поміркуймо разом

Як, на Вашу думку, школа впливає на формування особистості?

Які взаємовідносини вчителів і учнів у навчально-виховному процесі Ви вважаєте оптимальними? Зіставте і проаналізуйте права й обов’язки учнів.

Яку роль відіграють дискусії та диспути у процесі засвоєння знань та формуванні особистої думки?

Дайте оцінку власній поведінці та поведінці Ваших однолітків у шкільному колективі й у суспільстві в цілому. Наведіть приклади.

Бажано, щоб при поясненні своїх тверджень Ви використовували метод «Прес».

Яке значення мають освіта та виховання в процесі соціалізації та розвитку особистості?

Сьогодні у світі існує широкий спектр поглядів, інтересів, цілей, які в певній мірі залежать від економічних та політичних факторів. Тривала економічна криза, нестабільність часто позбавляють сучасну українську молодь бажання повною мірою проявляти свої творчі можливості, реалізовувати закладений у ній потенціал. Але молоді завжди був притаманний потяг до самовираження. Вона перебуває в нескінченних пошуках ідей щодо побудови та перебудови світу, намагається по-новому визначити щось важливе для суспільства, як існувати в гармонії з собою та навколишнім світом. Шляхи самовираження в момент формування особистості часто призводять до пошуку однодумців зі спільними інтересами, поглядами тощо та конфлікту з навколишнім суспільством, його моральними нормами, цінностями, культурою. Молодь вступає до різних об’єднань, що мають власні елементи культури, а саме: норми і цінності, мову (сленг), символіку (зовнішня атрибутика), традиції тощо.

Субкультура. Молодіжна субкультура

Як Ви вважаєте, субкультура — це данина моді чи спосіб самовираження?

Чи згодні Ви з твердженням, що неформальні субкультура — це вікове явище?

Культура формується в результаті життєдіяльності окремого суспільства і відображає його спосіб життя. Культурні норми, цінності та стереотипи формуються протягом тривалого часу, на їх основі розвиваються ті соціальні стереотипи, що відображають життя нинішнього покоління. Оскільки сучасне суспільство є складним утворенням, його окремі частини суттєво відрізняються одна від одної способом життя, рівнем освіти, а отже, й світоглядом. Тому їм притаманні окремі «групові» культури — субкультури.

Субкультура — це 1) частина культури суспільства, яка відрізняється від культури переважної більшості; 2) спільність людей (соціальна група), що включає носіїв цієї культури.

Емблема соціальної мережі

Ця спільність має власні, непритаманні іншим частинам суспільства погляди, переконання та систему цінностей. Тому носії субкультури відрізняються від решти суспільства мовою, манерою поведінки, одягом тощо. Розрізняють субкультури, що формуються на етнічній, демографічній, професійній, територіальній та інших засадах. Наприклад, субкультури утворюються етнічними спільнотами, що відрізняються своїм діалектом від мовної норми. Іншим прикладом є молодіжні субкультури.

Члени соціальних груп можуть формувати групи безпосереднього спілкування (компанії, клуби, тусовки), крім того, їх зв’язок може підтримуватися за допомогою Інтернету.

У XXI столітті з’являється новий тип субкультур — віртуальні спільноти — об’єднання людей за допомогою електронних комунікаційних технологій. Віртуальні спільноти є нестабільною групою, що має тимчасовий характер, однак сприяючою самореалізації індивідів. Найбільш масовими такими спільнотами є соціальні мережі, наприклад «Одноклассники», «Вконтакте» тощо.

Існують також суто музичні субкультури. їх зміст становить виключно музика, що впливає на світогляд та стиль життя.

У наш час виникли різні види соціальних субкультур, наприклад, субкультури олігархів, депутатів, офісних працівників, які виробляють власні кодекси поведінки, разом проводять вільний час тощо. Існує і субкультура районів, великих міст, які розрізняються сленгом, елементами одягу, зачісками тощо.

Субкультура постає як культура різних соціальних груп та існує в рамках офіційної культури. Традиціоналістська субкультура не суперечить традиційним цінностям соціуму. Субкультури, що суперечать традиційній культурі, називаються інноваційно-авангардними: емо, репери, рокери, рейвери, готи, хіппі, металісти, панки, растамани, скінхеди, фріки, яппі, толкієністи, байкери тощо. У рамках певної субкультури існують свої норми, звичаї, цінності.

Для допитливих

Деякі субкультури носять екстремальний характер, деякі — замкнутий. Іноді субкультури розвиваються і входять як елементи в єдину культуру суспільства.

Кожен представник чи носій субкультури приймає норми, цінності, картину світу, стиль життя та інше за зразок для свого існування. Але паралельно з цим існують і зовнішні атрибути, які свідчать про приналежність до певного угруповання, як наприклад: жаргон (сленг), зачіска, одяг, зовнішній вигляд та інше. Наприклад, для хіппі було характерне довге волосся, а для панків — вистрижена голова зі смужкою волосся посередині, яка називається «ірокез». Скінхеди взувають тільки берці, а байкери не визнають черевиків і воліють навіть влітку ходити в шкіряних чоботах і, бажано, з кованою підошвою.

Представники молодіжних субкультур: репер, панк, хіппі, емо

Молодіжна субкультура — будь-яке об’єднання молоді, що має власні елементи культури, а саме: мову (сленг), символіку (зовнішня атрибутика), традиції, тексти, норми і цінності.

Для молодіжних субкультур характерно:

• наявність власних норм, цінностей, картини світу, які відповідають вимогам певних соціальних категорій молоді;
• специфічний стиль життя і поведінки;
• нонконформізм, протиставлення себе решті суспільства;
• зовнішня атрибутика, яка має символічне значення тощо.

Які молодіжні субкультури Ви знаєте? Чи поділяєте Ви їхні погляди? Обґрунтуйте власну думку.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ТА САМОПЕРЕВІРКИ

• 1. Дайте визначення поняття «соціалізація».
• 2. Які функції та яку роль у розвитку особистості відіграють родина, школа та суспільство?
• 3. Яке значення, на Вашу думку, має культура сімейних стосунків у розвитку сучасної родини?
• 4. Чи є демократизація шкільного життя елементом демократизації суспільства в цілому? Свою думку проілюструйте прикладами.
• 5. Які позитивні та негативні сторони Ви вбачаєте в молодіжних субкультурах?
• 6. Продовжте відкрите речення: «При вивченні цієї теми для мене найбільш важливим відкриттям було...»

Робота в групах

Прокоментуйте заповідь для молоді відомого педагога В. О. Сухомлинського: «Умій відчувати поряд з собою людину, умій розуміти її душу, бачити в її очах складний духовний світ — радість, біду, нещастя. Думай і відчувай, як твої вчинки можуть відбитися на душевному стані іншої людини. Не завдавай своїми вчинками, своєю поведінкою болю, переживань іншим людям. Умій підтримати того, у кого горе. Пам’ятай, що воно може бути і у тебе. Умій виховати себе так, щоб ти ненавидів хамство, некультурність. неввічливість».

Поясніть своє твердження, використовуючи метод «Прес».

Творче завдання

Підготуйте невеличке письмове есе «Я через 15 років». Пофантазуйте, яку освіту Ви отримали, за якою спеціальністю працюєте, як розвивається Ваша кар’єра, яка у Вас родина, побут тощо.

Чи можуть змінитися Ваші переконання, цінності, моральні норми? Що може цьому сприяти?