Технології. 7 клас. Ходзицька

Розділ 3. Основні технології обробки матеріалів

§ 6. Технологія обробки деревини. Технологічний процес стругання деревини

1. Як можна вирівняти поверхню заготовки?

2. Яка особливість будови металевого рубанка?

3. Чим можна перевірити якість стругання?

rnk.com.ua/106512

Важливим етапом підготовки заготовок для склеювання є вирівнювання поверхонь, які прилягають. Для цього використовують технологічну операцію стругання деревини. Під час стругання заготовці надають заданої форми та точних розмірів, які зазначені на кресленику, й отримують рівну та гладку поверхню.

Стругання — процес різання деревини зі зняттям стружки. Ручне стругання здійснюють різними інструментами, які називаються стругами. Серед них найчастіше використовують рубанки (дерев’яні, металеві), за допомогою яких отримують гладку й рівну поверхню деревини, а також під час стругання заготовці надають певної форми й точних розмірів (мал. 6.1). Часто для ручного стругання використовують металеві рубанки.

Мал. 6.1. Види рубанків

Будова й призначення рубанка, шерхебеля

Струг — це дерев’яна колодка, у якій за допомогою клина закріплено ніж. Існують різні види стругів залежно від призначення й форми оброблювальної поверхні, але вони складаються в основному з однакових частин.

Розгляньмо його будову на прикладі рубанка (мал. 6.2). Передня частина називається носок, задня — п’ятка, нижня площина колодки — підошва. Льоток — наскрізний отвір, який служить для закріплення ножа й виходу стружки. Для зручного переміщення й утримання рубанка в передній частині розміщений ріжок, а в задній — упор.

Мал. 6.2. Будова рубанка

У навчальній майстерні для ручного стругання плоских поверхонь використовують рубанок і шерхебель (мал. 6.3). Вони мають однакову будову, але відрізняються формою ножів і шириною колодки (шерхебель вужчий).

Мал. 6.3. Рубанок (а) і шерхебель (б)

Шерхебель застосовують для грубого (чорнового) стругання. Різальна частина ножа овальної форми, й виступає вона з підошви на 2-3 мм. Це дає змогу швидко зрізати товстий шар деревини, однак для цього під час стругання потрібно докладати значних фізичних зусиль.

Рубанок застосовують для чистової обробки, щоб одержати точну за розмірами заготовку. Ніж рубанка виступає на 0,1-0,3 мм, що, відповідно, зменшує зусилля під час стругання.

Часто для ручного стругання також використовують металеві рубанки. Їхня будова дещо відрізняється від дерев’яних, а саме: для фіксації ножа застосовують гвинт і регулювальні гайки (мал. 6.4, с. 40).

Мал. 6.4. Будова металевого рубанка

Прийоми роботи рубанком

Перед початком стругання потрібно визначити напрямок волокон, він повинен збігатися з рухом рубанка для запобігання утворенню задирок. Заготовку закріплюють на кришці верстата або в боковому затискачеві при обробці крайок. Рубанок утримують однією рукою за ріжок, а другою охоплюють за п’ятку таким чином, щоб пальці не торкалися поверхні деталі (мал. 6.5).

Мал. 6.5. Положення рук під час роботи дерев'яним (а) і металевим (б) рубанком

Для виконання якісного стругання та зменшення затрат фізичних зусиль слід зайняти зручне положення: стати біля верстака впівоберта, поставити ліву ногу (для «правшів») уперед так, щоб кут між ступнями становив 65-70° (мал. 6.6).

Мал. 6.6. Положення ніг при струганні пласті (а) та крайки (б)

Плавними, але швидкими, на повний розмах, рухами рук починають стругати. Якщо треба зняти товстий шар деревини, спочатку стругання виконують шерхебелем. Нерівності, які з’явилися після обробки шерхебелем, вирівнюють рубанком. Щоб утворилася рівна й гладка поверхня, варто намагатися стругати так, щоб інструмент знімав тонку суцільну стружку по всій довжині заготовки (мал. 6.7).

Мал. 6.7. Стругання пласті та крайки

Щоб запобігти «завалюванню» на краях заготовки, потрібно на початку руху сильніше натискати на передню частину (мал. 6.8 а), а наприкінці — на задню частину колодки рубанка (мал. 6.8 в). На середині заготовки інструмент потрібно притискати з однаковим зусиллям (мал. 6.8 б). Під час відведення інструмента назад його піднімають, щоб лезо ножа не торкалося заготовки.

Мал. 6.8. Розподіл зусиль під час стругання

Перевіряють якість стругання площини та перпендикулярність граней за допомогою кутника та лінійки «на просвіт» (мал. 6.9, с. 42). Щоб перевірити рівність поверхні, до неї притискають лінійку або перо кутника та переміщують уздовж і впоперек заготовки. Якщо лінійка скрізь прилягає щільно без просвітів, то площина рівна.

Мал. 6.9. Перевірка стругання площини лінійкою та кутником

Для перевірки перпендикулярності граней використовують кутник (мал. 6.10). Колодку кутника притискають до однієї з граней і пересувають уздовж заготовки. Відсутність прямого кута між гранями можна побачити за просвітом.

Мал. 6.10. Перевірка перпендикулярності граней

Правила безпеки праці

Під час ручного стругання необхідно дотримуватися правил безпеки праці.

1. Використовуйте справний, добре налагоджений і загострений інструмент.
2. Надійно закріпіть заготовку на кришці верстака або в боковому затискачеві.
3. Очищувати стругальний інструмент слід дерев’яним клинком.
4. Не можна перевіряти гостроту ножа та якість обробки поверхні рукою.
5. Усі стругальні інструменти треба класти на робоче місце боком, лезом ножа від себе.
6. Не можна залишати інструмент на краю верстака.
7. Використовуйте стругальний інструмент за призначенням.

Ключові слова: струг, рубанок, шерхебель, крайка, контроль.

Контрольні запитання