Технології. 7 клас. Ходзицька

§ 9. Технологія виготовлення швейних виробів

1. Як правильно розкроїти виріб?

2. У чому полягає підготовка тканини до розкроювання?

3. Що таке припуски на шви?

4. Чим відрізняється розкрій від розкроювання?

rnk.com.ua/106515

Ви вже знаєте, що виготовлення швейного виробу, як і будь-якого іншого виробу, починається з ідеї, задуму. У процесі проєктування й виготовлення швейних виробів одним із найважливіших етапів буде розкрій. Як, на вашу думку, процес розкрою впливає на кінцевий вигляд виробу?

Іноді здається, що розкрій — це дуже просто: узяв ножиці — і вирізав. Насправді цей процес складається з трьох важливих етапів:

• добір інструментів для розкроювання (див. таблицю 4, с. 60);
• підготовка тканини та викрійки до крою;
• розкроювання.

Підготовка тканини до розкроювання

Розкроювання — це найважливіший процес виготовлення швейного виробу, який, як ви вже знаєте, складається з кількох етапів. Наступний після добору інструментів, обладнання та пристосувань — це етап підготовки тканини до розкроювання.

Під час виготовлення виробів треба пам’ятати, що вони мають здатність зменшуватися за розміром після прання (зсідатися, збігатися). Ця властивість залежить від волокнистого складу й способу обробки волокна, ниток і самої тканини в процесі ткання.

Перед розкроюванням треба так підготувати тканину (мал. 9.1.):

1) зволожити її (а);

2) висушити;

3) злегка пропрасувати (б).

Мал. 9.1. Підготовка тканини до розкроювання

Під час такої обробки тканина трохи зсідається. Тому й виконується декатирування — волого-теплова обробка тканини для запобігання усадці в готовому виробі.

Таблиця 4. Інструменти, пристосування та обладнання для розкроювання

Крім декатирування тканини, важливо уважно роздивитися поверхню тканини, перевірити, щоб не було дефектів: плям, розривів, недоліків фарбування. У разі виявлення дефектів їх позначають на виворітному боці крейдою або обметують ниткою контрастного кольору відносно кольору основної тканини (мал. 9.2).

Мал. 9.2. Позначення дефектів на тканині

Перед розкроюванням також необхідно визначити лицьовий та виворітний боки тканини. Як це робити, ви вже знаєте з попередніх класів і власного досвіду. Крім цього, важливо визначити в тканині напрямок нитки основи та піткання, ширину та довжину тканини. Пригадайте, як визначають напрямок ниток основи та піткання в тканині, за таблицею 5.

Таблиця 5. Визначення напрямку ниток основи та піткання

Ознаки нитки основи	Ознаки нитки піткання
• Нитка завжди проходить уздовж пруга • Тканина вздовж нитки основи менше розтягується • У разі різкого розтягування тканини чутно дзвінкий звук	• Нитка спрямована впоперек пруга • Тканина розтягується краще • У разі різкого розтягування чутно глухий звук

Під час підготовки тканини до розкроювання необхідно враховувати характер малюнка. На багатьох тканинах малюнок або візерунок розташовується в певному напрямку й може бути односпрямованим — направленим в один бік, або різноспрямованим — направленим у різні боки (мал. 9.3, с. 62).

Мал. 9.3. Малюнок на тканині: односпрямований (а), різноспрямований (б)

Якщо малюнок односпрямований, то під час розкрою всі деталі паперової викрійки слід обов’язково розміщувати в одному напрямку з урахуванням малюнка, щоб він не був перевернутим.

Для тканин у смужку, клітинку та картатих тканин під час розкрою необхідно стежити, щоб смуги розміщувалися симетрично щодо центру деталей, обов’язково збігалися за кольором і шириною у швах (мал. 9.4, с. 62).

Мал. 9.4. Правильне розміщення смуг, клітинок та інших фрагментів тканини

Деталі викрійки можуть бути розташовані в різних напрямках:

• уздовж тканини;
• упоперек і косому напрямку, залежно від швейного виробу, який виготовляється.

У виробах із ворсових тканин усі деталі викроюють в одному напрямку, так, щоб ворс був спрямований угору. Завдяки цьому колір тканини виглядає більш глибоким і насиченим.

Тканина не завжди має рівні краї, тому за необхідності зрізи рівняють. Для цього тканину складають лицем до лиця навпіл так, щоб згин збігався з напрямком нитки основи, а також збігалися пруги. За допомогою кутника та лінійки проводять лінію якнайближче до зрізу. Ножицями зрівнюють зріз по цій лінії (мал. 9.5).

Мал. 9.5. Рівняння зрізів у тканині

Виготовлення викрійки та її підготовка до розкроювання

Для розкроювання швейного виробу потрібна викрійка з паперу на кожну деталь цього виробу. Викрійки роблять на основі кресленика. Для цього його вирізають по контурах.

Аби підготувати викрійку до розкрою, її необхідно підписати. На викрійці позначають назву деталей та їхню кількість, указують напрямок нитки основи, показують середину та згин тканини на симетричних деталях, підписують припуски на шви (мал. 9.6).

Мал. 9.6. Інформація, необхідна для розкрою на викрійках

Припуски на шви — це величина, яку додають до деталей викрійки по всіх контурах для обробки зрізів виробу (мал. 9.7). (Подумайте про наслідки, якщо знехтувати припусками на шви й не робити їх.) Величина припусків залежить від способу обробки зрізів виробу, деталей виробу, що обробляються, від волокнистого складу, щільності переплетення та обсипальності тканини. Так, наприклад, для сипких тканин припуски на шви мають бути збільшені. Важливо також і те, як саме буде оброблятися той чи той зріз. Для зшивання припуски можуть бути меншими, а для крайових швів — більшими. Лінії припусків на шви повинні бути паралельними до ліній викрійки.

Мал. 9.7. Припуски на шви

Якщо край викрійки прямий, то й припуск буде прямим. Якщо овальний чи закруглений, то й лінія припуску має точно повторювати цей контур (мал. 9.8).

Мал. 9.8. Наведення припусків на шви в овальному контурі

Розгляньте малюнки, на яких позначені правильні й неправильні способи наведення припусків на шви (мал. 9.9, с. 64). Визначте, які з указаних малюнків демонструють правильний прийом обведення припусків на шви.

Мал. 9.9. Обведення викрійки та наведення припусків на шви: правильні й неправильні прийоми

Розкроювання виробу

Тканину для розкроювання можна розкладати на столі кількома способами, які залежать від обраного виробу, ширини тканини, кількості деталей, які кроять. Основними є способи «у згин» та «у розгортку» (див. схему 8).

Схема 8. Способи настилання тканин

Розкладання викрійки на тканині «у згин»

Тканину складають навпіл лицьовими боками всередину по довжині так, щоб збігалися пруги, а згин проходив уздовж нитки основи (мал. 9.10 a). Такий спосіб розкладання підходить у тому разі, якщо викрійки будуть розкладені по всій ширині складеної навпіл тканини. Якщо ж викрійка вужча за складену тканину, то згин тканини зсувають так, щоб ширина верхнього шару тканини відповідала ширині деталей з урахуванням припусків на шви. За такого способу пруги тканини не збігаються, а вільне місце використовується для розкроювання дрібних деталей (мал. 9.10 б). Такий спосіб доцільний для розкроювання виробів із тканин, які мають малу ширину (80-90 см) або направлений малюнок.

Мал. 9.10. Розкладання викрійки на тканині «у згин»

Розкладання викрійки на тканині «у розгортку»

За такого способу тканину розкладають на столі по всій ширині лицевим боком униз. Так розкроюють тканину для виробів, які мають великі розміри, асиметричний крій або деталі виробу кроять із різних тканин (мал. 9.11).

Мал. 9.11. Варіант розкрою «у розгортку»

Правила розкроювання

Під час розкроювання слід дотримуватися певних правил.

• Тканину настилати так, щоб не було заломів і перекосів.

• Розкроювати краще на великому столі. Якщо тканина гладка й ковзається, то її ліпше настилати на цупкій тканині, а краї сколоти між собою кравецькими шпильками.

• Викрійки розкладати на виворітному боці тканини, ураховуючи напрямок ниток основи, малюнка та ворсу тканини. До згину тканини необхідно розміщувати ті деталі, у яких не передбачається шов посередині, до того ж викрійку прикладати до самого згину, не відступаючи від нього навіть міліметра.

• Спочатку розмістити великі деталі виробу, потім — середні (пояси спідниці, кишені, ручки торбини), останніми — найменші (обшивки, петельки, клапани), розташовуючи їх на тканині економно й оминаючи місця з ткацькими дефектами.

• Для розкрою вузьких і довгих деталей не обов’язково виготовляти викрійку. Їх можна розмічати одразу на тканині. Наприклад, розміри ручки для шопера можна розрахувати так: довжина ручки плюс припуски на шов по 3 см з кожного краю, а ширина дорівнюватиме ширині ручки в готовому вигляді помножена на 2 плюс 2 см на припуски на шви (мал. 9.12).

Мал. 9.12. Так можна розрахувати розміри ручки для шопера

Розкроювання виробу

Після того, як виконані підготовчі роботи, можна розпочинати розкрій. Для цього потрібно зробити таке.

1. Викрійки прикріпити до тканини шпильками в напрямку від себе. Стежити, щоб тканина не зсувалася під час розкроювання.

2. Перевірити правильність розкладання та наявність усіх деталей.

3. Контур деталей обвести тонкою лінією, користуючись спеціальною крейдою (мал. 9.13 а), олівцем або спеціальним маркером. Можна також скористатися висушеним тонким милом.

4. Навести припуски на шви на тканині за допомогою лінійки або спеціальних шаблонів заданої ширини (мал. 9.13 б). Шаблони можна самостійно виготовити з картону. Припуски, так само, як і лінії контуру, креслять тонкими або пунктирними лініями. Лінії припусків на шви обводяться паралельно до ліній викрійки.

Мал. 9.13. Використання інструментів під час підготовки до розкрою

Коли деталі викрійок приколоті, обведені та перевірена правильність їхнього розкладання, можна розпочинати розкрій.

Вирізають деталі швейного виробу ножицями для тканини точно по лініях припусків на шви. При розкроюванні не можна крутити тканину на столі, а слід ходити навколо нього. Тому кроїти краще стоячи, щоб бачити всі деталі та стежити, аби не змістилася тканина. Ножиці тримають так, щоб довге лезо рухалось, не відриваючись від столу (мал. 9.14). Ріжуть ножицями плавно довгими відрізками. Після розкрою окремо складають великі викроєні деталі, а окремо — малі та дрібні, щоб вони не губилися.

Мал. 9.14. Звертайте увагу на рух ножиць під час розкроювання

Ключові слова: декатирування, напрямок малюнка в тканині, напрямок ворсу, картаті тканини, розкладання крою на тканині «у згин» та «у розгортку», припуски на шви.

Контрольні запитання

• 1. Що таке декатирування і чому необхідно його виконувати?
• 2. Як визначити напрямок ниток основи та піткання в тканині?
• 3. Які особливості розкроювання тканин із направленим малюнком і з малюнком без певного напрямку?
• 4. Від чого залежить ширина припусків на шви?
• 5. Розгляньте малюнок (див. мал. поруч) і визначте, по лінії якого кольору треба вирізати тканину.

Творче завдання

Сьогодні дуже популярним став апсайклінг. Це не просто переробка старих речей, а виготовлення з них нових. Завданнями повторного використання виробів є привернення уваги громадськості до питань екології та зменшення кількості сміття.

Не менш важливим аспектом є й виховання культури відповідального споживання. Пропонуємо й вам стати екологічно свідомими. Для цього розгляньте уважно свій гардероб. Напевне, у ньому є старі джинси, які вже відслужили, але викинути або руки не доходять, або шкода. Пропонуємо вам розробити свої варіанти виготовлення швейних виробів зі старих джинсів, але так, щоб максимально зберегти їхні конструктивні особливості: кишені, пояси тощо.