Технології. 5 клас. Ходзицька

§ 10. Технологія обробки текстильних матеріалів

• 1. Які текстильні матеріали ви знаєте?
• 2. Чому, на вашу думку, вони отримали таку назву?
• 3. Які вироби можна виготовляти з текстильних матеріалів?

Основні характеристики тканин

Поняття про текстильні матеріали

Слово «текстиль» походить від латинського textus, що означає «тканина».

Текстильні матеріали являють собою щільне переплетення природних або штучних волокон (ниток чи пряжі). Пряжу виготовляють у процесі прядіння сировини з волокон вовни, льону, бавовнику або іншого матеріалу на ткацькому верстаті. Текстиль виготовляють у процесі ткацтва, в’язання або пресування волокон (повсть, фетр). Окрім терміна «текстиль», використовують термін «тканина».

У тканині переплітаються між собою поздовжні й поперечні нитки.

Нитку, що йде вздовж тканини, називають ниткою основи, а ту, яка йде впоперек тканини,— ниткою піткання (або уток).

Цікавий факт

Прядіння — одне з найдавніших виробництв. Воно полягає в тому, що волокна розтягують паралельно по кілька в довжину й одночасно скручують разом у тонкий джгутик.

У XVI столітті з'явилася прялка з ножним приводом, а наприкінці XVIII століття ручне прядіння змінилося на машинне.

1769 року англієць Річард Аркрайт винайшов прядильну машину, що працювала за допомогою водяного двигуна.

В Україні сьогодні ще є майстри, які прядуть нитки за допомогою веретена. Для цього пряля лівою рукою смикає волокна, правою крутить веретено, яке обертається і скручує нитку.

У процесі виготовлення тканини нитка утоку в кінці кожного ряду повертає та йде в протилежному напрямку. Завдяки цьому повороту утворюються краї, що не обсипаються. Вони щільніші, ніж сама тканина. Край тканини називають пругом.

Пруг — щільний край тканини, утворений уздовж нитки основи, завдяки якому тканина не обсипається.

Обрізаний край тканини називають зрізом. Від нього відміряють довжину тканини, необхідну для пошиття виробу (мал. 10.1, с. 54).

Мал. 10.1. Будова тканини

Ширина та довжина тканини

Важливими характеристиками тканини є її ширина та довжина.

Ширина тканини — це відстань від пруга до пруга. Текстильна промисловість виготовляє тканини завширшки від 35 см до 280 см.

Довжина тканини — довжина ниток основи в рулоні тканини. Тканини виготовляють різної довжини — від 10 до 150 м.

Нитка піткання йде вздовж ширини тканини від пруга до пруга. У цьому напрямку тканина може розтягуватися. Це зумовлено тим, що під час ткання нитки піткання вільніші, ніж нитки основи, більш об’ємні, пухкі.

Важливо враховувати напрямок нитки основи. У разі перекосу напрямку нитки основи деталі виробу можуть викривитися, перекрутитися.

Напрямок нитки основи та піткання визначають за такими ознаками:

• нитка основи завжди спрямована вздовж пруга, а піткання — упоперек;
• нитки основи зазвичай менше розтягуються, ніж нитки піткання (винятком є тканини з еластичними нитками);
• якщо витягнути з тканини нитки, то можна помітити, що нитка основи рівніша та пряміша, ніж нитка піткання;
• якщо різко розтягнути тканину, щоб почути її звук, то в напрямку основи звук буде дзвінкий, а в напрямку піткання — глухий.

Лицьовий і виворітний боки тканини

Тканина має два боки: лицьовий і виворітний. Порівнюючи їхній вигляд, усі тканини можна поділити на однобічні та двобічні (мал. 10.2).

Мал. 10.2. Із-поміж тканин виділяють однобічні й двобічні

У двобічних тканин поверхні лицьового й виворітного боків мають однаковий вигляд. Ці тканини переважно є гладкофарбованими.

В однобічних тканинах лицьовий бік яскравий, а виворітний — блідий.

Лицьовий і виворітний боки визначають за такими основними ознаками:

• у тканинах із малюнком на лицьовому боці він яскравий і виразний, а на виворітному — блідий і розмитий (мал. 10.3, а);
• у тканинах із ворсом (вельвет, оксамит) лицьовий бік має ворс, а виворітний бік гладкий (мал. 10.3, б);
• у тканинах із гладкою поверхнею з блиском (атлас, сатин) лицьовий бік блискучий, а виворітний — матовий, без блиску (мал. 10.3, в);
• у тканинах із рубчиком на лицьовому боці рубчик спрямований знизу вгору та зліва направо, а на виворітному — справа наліво (мал. 10.3, г);
• у гладкофарбованих тканин лицьовий бік більш гладкий, а виворітний має ворсинки, петельки, кінці обірваних ниток і вузлики, які рекомендують роздивлятися проти світла на рівні очей (мал. 10.3, д).

Мал. 10.3. Лицьовий та виворітний боки тканин різних типів

Обладнання, інструменти для обробки текстильних матеріалів

Зручне якісне обладнання, інструменти та пристосування — надійні помічники у виготовленні виробів із текстильних матеріалів.

Для нанесення на тканину контурних ліній викрійки та інших міток використовують маркувальні інструменти і пристосування. Різець (копіювальний ролик) являє собою коліщатко із зубчастим краєм на рукоятці, його використовують для нанесення міток на тканини (мал. 10.4, а, с. 56). Копіювальний папір необхідний для перенесення ліній крою на тканину копіювальним роликом (різцем). Копіювальний папір слід добирати в тон тканини, але так, щоб колір ліній не зливався з фоном (мал. 10.4, б, с. 56). Кравецька крейда дозволяє наносити на тканину чіткі лінії (мал. 10.4, в). Недолік цього інструмента в тому, що сліди від крейди потрібно видаляти після пошиття виробу. Іноді це зробити непросто. Замість крейди можна використовувати плаский шматочок високоякісного мила (краще білого кольору). Змилок можна додатково заточити ножем і наносити на тканину тонкі чіткі лінії, які легко зникають під час прасування виробу.

Мал. 10.4. Маркувальні матеріали: а — різець; б — копіювальний папір; в — кравецька крейда

Цікавий факт

Для розмічання тканини використовують також спеціальні фломастери. Є такі чорнила, які випаровуються і зникають із тканини через 48 годин після нанесення мітки, але найчастіше їх доводиться видаляти водою. У всіх випадках мітки, нанесені фломастером, мають бути видалені перед прасуванням деталей виробу, інакше праска може їх зафіксувати на тканині. Крім того, перш ніж наносити фломастером розмітку, слід переконатися, що на цій тканині фломастер не залишить сліду і що вода під час видалення розмітки також не залишить плям.

До вимірювальних інструментів належать: сантиметрова стрічка, широка дерев’яна лінійка, прозора лінійка, косинець тощо.

Неможливо виготовляти вироби з текстильних виробів без інструментів для розрізання — ножиць. Це кравецькі ножиці для тканини, ножиці для паперу, ножиці із зубчастими лезами («зигзаг») та ножиці для обрізування ниток (мал. 10.5). Їх застосовують для розкроювання та в процесі виготовлення виробу. Ножиці мають бути гострими та легкими.

Мал. 10.5. Ножиці: а — кравецькі; б — для паперу; в — із зубчастими лезами; г — для обрізування ниток

Цікавий факт

Прообраз ножиць з'явився ще в III столітті до н. е. Цей інструмент був необхідний людям насамперед для того, щоб якось запасати овечу вовну, що була матеріалом для виготовлення теплого одягу. Спочатку ножиці являли собою два ножі, з'єднані дугоподібною пружною металевою пластиною. Цей пристрій був далекий від досконалості, але все ж цілком здатний виконувати необхідні операції.

Зверніть увагу! У жодному разі не вирізайте кравецькими ножицями папір!

Для ручних робіт необхідно мати інструменти для ручного шиття — голки, кравецькі шпильки, наперсток, нитковтягувач (мал. 10.6).

Мал. 10.6. Інструменти для ручного шиття: а — голки; б — кравецькі шпильки; в — наперсток; г — нитковтягувач

Швейна машина є головним обладнанням для виготовлення виробів із текстильних матеріалів машинним способом (мал. 10.7, а). А спеціальні швейні машини допомагають виконати роботу якісніше. Наприклад, оверлок призначений для обробки країв тканини (мал. 10.7, б).

Мал. 10.7. Обладнання для машинної обробки тканин: а — швейна машина; б — оверлок

На проміжних та завершальному етапах виготовлення будь-якого виробу з текстильних матеріалів необхідно виконувати волого-теплову обробку виробу. Для цього застосовують праску, розпилювач для води та прасувальну дошку (мал. 10.8).

Мал. 10.8. Обладнання для волого-теплової обробки

Правила безпечної праці під час роботи з ножицями

• 1. Працювати можна тільки добре відрегульованими й заточеними ножицями.
• 2. Використовуйте різні види ножиць за призначенням.
• 3. Під час розрізання тканини вузьке лезо ножиць розміщуйте під тканиною, пальці вільної руки тримайте на безпечній відстані, притримуючи тканину (мал. 10.9).

Мал. 10.9. Під час розрізання тканини тримайте пальці на безпечній відстані

• 4. Різати матеріал необхідно в напрямку від себе.
• 5. Під час роботи кладіть ножиці на робочому столі із зімкнутими лезами праворуч від себе (якщо працюєте лівою рукою — ліворуч).
• 6. Передавайте ножиці кільцями вперед.
• 7. Зберігайте ножиці із зімкнутими лезами в спеціально відведеному місці (або футлярі).

Правила безпечної праці під час роботи з голками та кравецькими шпильками

• 1. Зберігайте голки та кравецькі шпильки в гольнику або коробці (мал. 10.10).

Мал. 10.10. Правильно зберігайте голки та шпильки

• 2. Не використовуйте іржаві, зігнуті голки та шпильки.
• 3. Деталі на тканину прикріплюйте гострими кінцями шпильок у напрямку від себе (мал. 10.11).

Мал. 10.11. Деталі на тканину прикріплюйте гострими кінцями шпильок у напрямку від себе

• 4. Щоб не проколоти пальці під час шиття, користуйтеся наперстком, який має щільно надягатися на середній палець руки.
• 5. Не залишайте на робочому місці голки без нитки.
• 6. Не беріть кравецькі шпильки та голки до рота.
• 7. Не заколюйте голки та шпильки в одяг або м’які меблі.
• 8. До і після роботи перевірте кількість кравецьких шпильок.
• 9. Передавайте голки тільки разом із ниткою.
• 10. Якщо голка або шпилька зламалися, слід сповістити вчителя, а уламки загорнути в папірець і викинути у смітник.

Послідовність виготовлення швейних виробів

Робота над виготовленням швейних виробів складається з таких видів робіт:

• 1. Розробка моделі виробу.
• 2. Побудова кресленика.
• 3. Виготовлення шаблонів (викройок).
• 4. Розкрій виробу.
• 5. Пошиття виробу.
• 6. Кінцева обробка.

Правила розкрою, прийоми роботи ножицями

Підготовка тканини до розкроювання

Розкроювання виробу (вирізування деталей виробу) — важливий етап пошиття, що вимагає особливої охайності, точності, зосередженості в роботі (мал. 10.12). Не даремно кажуть: «Сім разів відмір, а один раз відріж». Розкроювання виконують у два етапи: підготовка до розкрою і розкроювання.

Мал. 10.12. Розкроювання виробів

До підготовчих робіт належать підготовка тканини та шаблонів до розкроювання.

Щоб під час експлуатації виробу тканина не зсілася, перед розкроюванням її декатирують: тканину спочатку зволожують, сушать та злегка прасують.

Перед розкроюванням необхідно визначити лицьовий та виворітний боки тканини, визначити нитку основи та нитку піткання, ширину та довжину тканини.

Для розкроювання виробу потрібна викрійка (шаблон) із паперу на кожну деталь відповідно до виробу. Зверніть увагу! На шаблонах підписують кожну деталь, навіть найменшу!

Розкроювання виробу

Розкроювання — перший важливий крок у виготовленні виробу, і від його точності буде залежати якість готового виробу (мал. 10.13).

Мал. 10.13. Важливі всі викрійки на кожну деталь виробу

Правила розкроювання нескладних виробів

• 1. Якщо є парні деталі, то тканину обов’язково складають удвоє лицьовими боками всередину.
• 2. Якщо шаблони виготовлені з паперу, то їх прикріпляють до тканини шпильками так, щоб проколоти шпилькою і шаблон, і тканину. Якщо шаблон виготовлений із картону, то його фіксують рукою або вирізають у ньому отвір, через який приколюють шпилькою.
• 3. Спочатку на тканині розкладають великі деталі, потім — середні, останніми — найменші, розташовуючи їх із урахуванням припусків на шви.
• 4. Обводять шаблони або загостреним олівцем, або тонкою кравецькою крейдою. Лінія обведення має бути максимально тонкою (мал. 10.14).

Мал. 10.14. Для обведення викройок можна використовувати кравецьку крейду

• 5. Після того, як усі деталі викройок приколоті та обведені, слід перевірити кількість і правильність їхнього розкладання.
• 6. Вирізають деталі виробу ножицями для тканини по лініях припусків на шви. Нижнє лезо ножиць під час розкрою має «йти» по столу. Ріжуть ножицями плавно, довгими відрізками.
• 7. Після розкроювання окремо складають великі деталі, а окремо — малі та дрібні, щоб вони не загубилися.

Технологія обробки текстильних матеріалів ручним способом

Під час виготовлення виробів із текстильних матеріалів використовують ручні шви. Місце входу або виходу голки з тканини називають проколом. Відстань між сусідніми проколами називають стібком.

Шов «уперед голкою»

Під час виконання шва «уперед голкою» голка з ниткою рухаються тільки вперед (звідси й назва). Виконують шов справа наліво, тримаючи тканину в лівій руці. Стібки мають бути однакової довжини з однаковими проміжками між ними (мал. 10.15).

Мал. 10.15. Застосування шва «уперед голкою» для зметування деталей

Якщо крапками позначити місця проколів тканини голкою, то послідовність виконання шва виглядатиме так:

1. Голку з робочою ниткою виколоти з виворітного боку тканини на лицьовий бік у точці 1:

2. Через кілька вертикальних ниток тканини, уздовж тієї самої горизонтальної нитки, де зроблено перший прокол, вивести голку на виворітний бік тканини в точці 2:

3. Пропустивши таку саму кількість вертикальних ниток, знову вивести голку на лицьовий бік у точці 3.

4. Виконувати далі в такій самій послідовності.

Виглядає шов «уперед голкою» однаково як із лицьового, так і з виворітного боків:

Шов «уперед голкою» використовують для тимчасового з’єднання елементів під час виготовлення аплікацій, для зметування деталей швейного виробу, а також у вишиванні (мал. 10.16).

Мал. 10.16. Шов «уперед голкою» використовують в аплікаціях (а) та вишивках (б)

Шов «назад голкою»

Шов виконують справа наліво, тримаючи тканину в лівій руці. Від проколу голкою стібок виконують назад і виводять голку під тканиною попереду зробленого стібка. Стібки мають бути однакової довжини з однаковими проміжками між ними.

Якщо крапками позначити місця проколів тканини голкою, то послідовність виконання шва виглядатиме так:

1. Спочатку голку з робочою ниткою виколоти зі зворотного боку тканини на лицьовий бік у точці 1:

2. Вправо від точки 1 вколоти голку в точці 2 та вивести її на виворітний бік тканини:

3. Виколоти голку з робочою ниткою в точці З — ліворуч від точки 1 на відстані, удвічі більшій за довжину першого лицьового стібка:

4. Другий лицьовий стібок виконати, уколюючи голку з робочою ниткою в точку 4 і вивести в точці 5 — ліворуч від точки 3 на подвійній довжині стібка:

5. Продовжувати робити стібки так само. Щоб закінчити роботу, слід вивести голку на виворітний бік крізь прокол на початку попереднього стібка.

6. Підтягнути й закріпити нитку.

Шов «назад голкою» на лицьовому боці схожий на шов «уперед голкою», а на виворітному стібки заходять один за одного:

Шов «назад голкою» використовують для з’єднання деталей швейних виробів та для оздоблення виробів з аплікацією.

Мал. 10.17. Шов «строчка» на куртці

Різновидом шва «назад голкою» є шов «строчка» (мал. 10.17). Цей шов нагадує машинну строчку: на лицьовому боці стібки розміщені впритул один за одним, а з виворітного боку вони накладаються один на одного:

Петельний шов

Назва петельного шва (мал. 10.18) походить від його первісного призначення — обробки петель для ґудзиків (мал. 10.19, а, с. 64). Крім того, цей шов використовують для обробки країв швейних виробів (мал. 10.19, б, с. 64), під час виготовлення аплікацій для закріплення деталей на основу (мал. 10.19, в, с. 64), для оздоблення швейних виробів, виготовлення м’яких іграшок, а також для вишивання.

Мал. 10.18. Петельний шов насамперед використовується, щоб обробити петлі для ґудзиків

Мал. 10.19. Застосування петельного шва: а — обробка петель для ґудзиків; б — обробка країв; в — закріплення деталей аплікації та оздоблення виробів

Під час виконання петельного шва стібки мають бути паралельними, довжина стібків та відстань між ними має бути однаковою, стібки не повинні стягувати тканину.

Виконують петельний шов зліва направо в такій послідовності.

1. Край тканини покласти на вказівний палець і притримувати його великим пальцем. Вивести нитку з виворотного на лицьовий бік в точці 1.

2. Відступити вгору на довжину стібка та вколоти голку в тканину в точці 2:

Для утворення петлі необхідно відступити від попереднього стібка вправо, рухом голки до себе викласти нитку петлею та зробити стібок зверху вниз так, щоб петля залишилася під голкою.

3. Виколоти голку в точці 3, стежачи за тим, щоб робоча нитка була під голкою. Потягнути нитку вертикально вниз уздовж стібка, утворюючи петлю.

4. Виколоти голку на виворотний бік через точку 4 і вивести її на лицьовий бік у точці 5. Нитка має бути під голкою.

5. Щоб закінчити шов, треба вивести голку на виворітний бік за останньою петлею.

6. Підтягнути нитку, щоб отримати маленький прямий стібок, і закріпити її.

Технологія обробки текстильних матеріалів машинним способом

Швейна машина — це технічний пристрій для виконання процесів з’єднання, скріплення або обробки деталей швейних виробів.

Сучасні швейні машини надзвичайно різноманітні. На них шиють не лише одяг, а й взуття, сумки та багато іншого.

Побутові швейні машини бувають із ручним, ножним та електричним приводами (мал. 10.20).

Мал. 10.20. Швейні машини з різними приводами: a — ручним; б — ножним; в — електричним

Незважаючи на велику різноманітність швейних машин, принцип їхньої роботи залишився незмінним. Машинна строчка утворюється шляхом переплетення двох ниток — верхньої та нижньої.

Заправлення нитки у швейну машину

Щоб машина працювала та виконувала строчку якісно, слід правильно заправляти нитки. Послідовність заправлення ниток у машини різних марок однакова. Конструктивно відрізняються лише деякі деталі, через які проходить нитка.

Послідовність заправлення верхньої нитки

• 1. Поставити котушку ниток на котушковий стрижень (мал. 10.21, а).
• 2. Пропустити нитку через проріз ниткоспрямовувача (мал. 10.21, б).
• 3. Завести нитку між шайбами регулятора натягу верхньої нитки та зачепити за гачок ниткопритягача, який має бути в крайньому верхньому положенні (мал. 10.21, в).
• 4. Завести нитку за гачок ниткоспрямовувача на голкотримачі (мал. 10.21, г).
• 5. Вставити нитку у вушко голки з боку довгого жолобка, залишити вільний кінець нитки завдовжки 10-15 см.

Мал. 10.21. Заправлення верхньої нитки в машину

Швейні машини бувають як із вертикальним, так і з горизонтальним розташуванням човникового пристрою. У машинах із вертикальним човниковим механізмом нижню нитку заправляють за допомогою шпульного ковпачка і шпульки, які вставляють у цей механізм.

Послідовність заправлення нижньої нитки в машинах із вертикальним розташуванням човникового механізму

• 1. Узяти шпульний ковпачок у ліву руку так, щоб установчий палець шпульного ковпачка опинився зверху (мал. 10.22, а).
• 2. Узяти шпульку з намотаною ниткою двома пальцями правої руки та вставити її в шпульний ковпачок. Вільний кінець нитки має звисати зі шпульки на 10-15 см (мал. 10.22, б).
• 3. Завести нитку в паз шпульного ковпачка під пласку пружину (мал. 10.22, в) і витягнути її між двома подовженими кінцями пласкої пружини. Вільний кінець нитки має звисати вправо або вліво від установчого пальця шпульного ковпачка (мал. 10.22, г).
• 4. Відкрити засувну пластину швейної машини.
• 5. Узяти заправлений шпульний ковпачок двома пальцями лівої руки за важіль засувки так, щоб установчий палець був спрямований угору.
• 6. Надіти ковпачок на стрижень човникового пристрою, при цьому установчий палець має увійти в проріз човникового механізму (мал. 10.22, д).
• 7. Закрити важіль засувки й натиснути на шпульний ковпачок до клацання. Кінець нитки має звисати вниз.

Мал. 10.22. Заправлення нижньої нитки в машину з вертикальним човниковим механізмом

У швейних машинах із горизонтальним човником шпульний ковпачок відсутній, тому шпульку вкладають у механізм горизонтально, а нитку заводять під пружину (мал. 10.23).

Мал. 10.23. Заправлення нижньої нитки в машину з горизонтальним човниковим механізмом

Підготовка швейної машини Зо роботи

• 1. Повернути махове колесо в напрямку до себе так, щоб голка опустилася, а потім піднялася вгору із заправленою верхньою ниткою. При цьому голка має захопити нитку, що виходить зі шпульного ковпачка (мал. 10.24, a).
• 2. Потягнути верхню нитку й витягнути нижню через отвір голкової пластини (мал. 10.24, б).
• 3. Закрити засувну пластину.
• 4. Заправити вільні кінці верхньої та нижньої ниток між ріжками лапки (мал. 10.24, в).

Мал. 10.24. Підготовка швейної машини до роботи

Правила роботи на швейній машині з електричним приводом

Важливо правильно дібрати нитки до тканини, з якої виготовляють виріб, та правильно заправити ними швейну машину.

Перед початком роботи необхідно перевірити якість строчки на пробному шматочку тканини.

Під час роботи на швейній машині слід дотримуватися такої послідовності.

• 1. Поворотом махового колеса підняти голку в крайнє верхнє положення.
• 2. Заправити верхню і нижню нитки.
• 3. Покласти тканину під лапку.
• 4. Проколоти тканину голкою, притримуючи кінці ниток.
• 5. Опустити лапку.
• 6. Приступити до роботи, плавно натискати ногою на пускорегулюючу педаль.
• 7. Направляти руками тканину так, щоб намічена лінія строчки була між ріжками лапки. Тягнути або підштовхувати тканину не можна.
• 8. На початку і в кінці строчки робити закріпку.
• 9. Після закінчення роботи підняти голку та притискну лапку.
• 10. Відвести тканину від себе лівою рукою.
• 11. Обрізати нитки, залишаючи кінці завдовжки 10-15 см.

Правила безпечної праці під час виконання машинних робіт

• 1. Перед початком роботи необхідно перевірити справність машини, а в разі виявлення неполадок повідомити про це вчителя.
• 2. Заправляти верхню й нижню нитки можна тільки при вимкненому електродвигуні, знявши ноги з педалі.
• 3. Роботу на швейній машині слід починати, плавно натискаючи на педаль.
• 4. Не нахилятися низько до рухомих деталей машини (мал. 10.25).

Мал. 10.25. Під час виконання машинних робіт треба сидіти прямо й не нахилятися до рухомих механізмів машини

• 5. Не гальмувати рукою махове колесо машини та не торкатися голки під час роботи машини.
• 6. Спрацьовані та зламані машинні голки не кидати на підлогу, а складати у визначене місце.
• 7. Не класти ножиці та інші предмети біля частин машини, що рухаються.
• 8. Підтримувати порядок на робочому місці.

Машинні шви

Технологічна послідовність виконання зшивного шва

Скласти деталі виробу лицьовим боком усередину, зрівнюючи зрізи. Зметати вручну деталі на відстані 1 см від зрізів.

Зшити деталі на швейній машині. Щоб нитку зметування було легко видаляти, машинну строчку прокласти поряд зі зметувальною з боку зрізу тканини.

Видалити нитку зметування та припрасувати шов (мал. 10.26).

Мал. 10.26. Після зшивання слід припрасувати шов

Цікавий факт

Люди навчилися прасувати одяг ще в далекі античні часи. Скажімо, стародавні греки в IV столітті до н. е. за допомогою гарячого металевого прута робили плісе, загладжуючи дрібні паралельні складки на тканині. Слід зазначити, що до винаходу металу праскою міг служити гладкий, чистий, добре нагрітий камінь.

Технологічна послідовність виконання шва упідгин із закритим зрізом

Підігнути зріз виробу на виворітний бік на 0,5 см і зметати.

Ще раз підігнути край виробу на 1 см і зметати.

Застрочити на відстані 0,1-0,2 см від підігнутого краю.

Видалити нитки зметування та припрасувати шов.

Волого-теплова обробка текстильних виробів

Під час роботи з текстильними матеріалами доводиться регулярно користуватися праскою (мал. 10.27). У шитті прасувальні роботи називають волого-тепловою обробкою (скорочено ВТО).

Мал. 10.27. Праска — незамінний помічник під час роботи з текстильними матеріалами

Температуру нагрівання праски змінюють за допомогою регулятора, який зазвичай розташований під ручкою. Необхідно визначити склад тканини, а потім повернути ручку терморегулятора так, щоб його вказівник встав навпроти відповідного режиму.

Прасування краще виконувати на спеціальній прасувальній дошці. Більшість дошок мають пристосування для прасування вузьких деталей.

Праска незамінна не тільки під час пошиття виробу, а й під час виготовлення аплікації. Якість виробів, їхній зовнішній вигляд багато в чому залежать від волого-теплової обробки на завершальному етапі.

Правила безпечної роботи з праскою

• 1. Перед початком роботи перевірте шнур і вилку праски.
• 2. Вмикайте й вимикайте праску з електромережі тільки сухими руками, беручись за вилку та не смикаючи за шнур.
• 3. Наливайте воду в резервуар лише за вимкненої праски за допомогою спеціального стаканчика.
• 4. Не залишайте праску на тканині, а ставте на спеціальну підставку.
• 5. Стежте, щоб мітка терморегулятора праски була на тому режимі, який відповідає тканині.
• 6. За необхідності зволожуйте тканину пульверизатором.
• 7. Не підставляйте руки під пару, що виходить із-під підошви праски.
• 8. Стежте, щоб підошва праски не торкалась шнура.
• 9. Не залишайте без нагляду ввімкнену праску.
• 10. Після закінчення прасування вимкніть праску з розетки.

Ключові слова: тканина, нитка основи, нитка піткання, розкроювання, швейна машина, шпулька, шов «уперед голкою», шов «назад голкою», петельний шов, ручні стібки, машинна строчка, зшивний шов, шов упідгин.

Контрольні запитання

• 1. Як відрізнити в тканині нитку основи від нитки піткання?
• 2. Для чого використовують ручні стібки?
• 3. Чим відрізняється шов «уперед голкою» від шва «назад голкою»?
• 4. Для чого використовують петельний шов?
• 5. Що таке волого-теплова обробка тканини та для чого вона потрібна?

Працюємо з дорослими

Разом із дорослими ознайомтеся з вашою домашньою праскою. Вивчіть режими прасування та дізнайтеся, як безпечно працювати з пульверизатором під час прасування одягу.