Історія України. Повторне видання. 9 клас. Хлібовська (2026)
Словник понять і термінів
Автономізм — прагнення до окремого самоуправління, відмежування від центральної влади в межах федеративної держави.
Азовське козацьке військо — військове формування, створене російським урядом у 1828 році з частини козаків Задунайської Січі, які повернулися із османських володінь під орудою отамана Йосипа Гладкого.
Альманах — збірка літературно-художніх або науково-популярних творів, об’єднаних за певною ознакою (тематичною, жанровою, ідейно-художньою).
«Будителі» — учасники національного, культурного й мовного відродження в середовищі слов’янських народів. На Закарпатті будителями називали Олександра Духновича, Іоаникія Базиловича, Михайла Лучкая, Олександра Павловича.
«Весна народів» — революції 1848-1849 років у Європі, які ставили завданням модернізацію економіки, політичного устрою і розв’язання національного питання.
Відруб — земельна ділянка в одному масиві, яку селяни могли отримати із земель общини. На неї дозволялося перенести господарські будівлі та створювати «хутір».
Громадівський рух — суспільний рух в українських землях, який виник у другій половині XIX століття і ставив за мету розвиток української освіти, науки, культури, формування національної свідомості через просвітницьку діяльність.
Губернія — вища адміністративно-територіальна одиниця державного місцевого управління в Російській імперії.
Діаспора (з грецької — «розсіювання») — значна частина народу, який проживає за межами корінної батьківщини на правах етнічної меншини.
Задунайська Січ — військово-державна організація запорозьких козаків, яка виникла в нижній течії Дунаю на території Османської імперії після зруйнування в 1775 році російськими військами Нової Січі. Внутрішній устрій був такий, як і в Запорозькій Січі. Проіснувала Задунайська Січ до 1828 року.
Земства — органи місцевого самоврядування, створені в Російській імперії згідно із земською реформою 1864 року. Були загальностановими виборними органами з розпорядчими (земські зібрання) та виконавчими (земські управи) функціями. Займалися питаннями місцевого господарства, медицини, народної освіти, місцевого зв’язку тощо.
Емансипація — звільнення від будь-яких форм залежності, скасування обмежень, зрівняння у правах.
Індустріальна (промислова) революція — перехід від ручної праці до машинного виробництва.
Індустріальна модернізація — процес становлення індустріального виробництва, який включає будівництво промислових підприємств, впровадження нової техніки і технологій, а також зміни в економічній і соціальній структурі.
Інтелігенція (від латинської intelligent (intelligentis) — «знавець», «фахівець») — соціальна група, до котрої належать особи, професійно зайняті розумовою працею, які мають відповідну для такої праці освіту.
Київська козаччина — масовий селянський рух 1855 року в Київській та Чернігівській губерніях, спрямований проти соціальної політики російського уряду. Спричинений чутками, що, записавшись в ополчення (в «козаки»), селяни будуть звільнені від кріпосної залежності й отримають землю та майно. Селяни складали списки «вільних козаків», відмовлялися відробляти панщину і створювали власні виборні органи самоврядування («громади»).
Класицизм — (з латинської — зразковий) — художній напрям (течія) у мистецтві та літературі XVII — початку XIX століття, для якого характерними є громадянська тематика, суворе дотримання певних творчих норм і правил.
Ксенофобія (з грецької — чужий, незнайомий страх) — неприйняття, вороже ставлення до чужої культури, мови, поведінки, манери спілкування.
Масонство — суспільний рух, поширений у XVIII—XIX століттях, представники якого прагнули перебудувати суспільство відповідно до ідеалів гуманізму і справедливості через внутрішнє самовдосконалення людини. Прагнули об’єднати народи світу в «розумне суспільство». Їхнє гасло: «Свобода, рівність, братерство».
Меценат — багатий покровитель наук і мистецтв, особа, яка безкорисливо підтримує розвиток культури, освіти та будь-які інші аспекти гуманітарної сфери. Слово походить від імені римського політика Гая Цільнія Мецената, котрий був відомим покровителем мистецтв.
Модерн — один із мистецьких стилів, що виник наприкінці XIX — початку XX століття. Його особливістю є використання умисно примхливих, мінливих форм, принципів асиметрії на противагу еклектиці, що повторювала попередні художні стилі. Українські архітектори-модерністи прагнули поєднати новітні технології з народними традиціями. Картини і панно модерну розглядались як елементи інтер’єру. Декоративність стала однією з рис живопису модерну.
Модернізація — процес переходу від традиційних до нових технічно досконаліших способів господарювання з відповідною зміною суспільних відносин.
Модернізм — художньо-естетична система, що об’єднала кілька ідейно-художніх напрямків, течій: експресіонізм, кубізм, футуризм, конструктивізм. В українському модернізмі позначилися впливи романтизму.
Монополія — 1) панівне становище в якій-небудь сфері діяльності; 2) об’єднання промисловців, торговців, банкірів для встановлення контролю над переважною частиною певної галузі, кількох галузей економіки з метою збільшення прибутків.
Народні віча — зібрання, які з 1880 року скликали на західноукраїнських землях для обговорення актуальних питань української громади населеного пункту або регіону.
Народовці/українофіли — представники національної течії в суспільному русі Західної України другої половини XIX століття, які розвивали традиції українського національного життя, обстоювали самобутність українського народу.
Нація — етнічна спільнота, пов’язана спільною територією, економічними зв’язками, мовою, культурою, політичними прагненнями.
Національна ідея — система ідей, цінностей, уявлень, які дають можливість усвідомити себе єдиним народом, або нацією.
Національне відродження — процес формування націй і національних культур, який охопив країни Європи під впливом ідей Просвітництва.
Нобелівська премія — міжнародна нагорода, яку щорічно присуджують видатним особистостям за внесок у зміцнення миру, значні досягнення в літературі й науці, що приносять велику користь людству.
Нова ера — українсько-австрійсько-польське порозуміння в Галичині в 1890-1894 роках. За прояв лояльного ставлення до Австро-Угорської імперії її уряд обіцяв створити умови для вільного розвитку української національності. Результати: розширення прав української мови в адміністрації, судах, запровадження фонетичного правопису в українських підручниках, заснування у Львівському університеті кафедр української літератури та східноєвропейської (фактично української) історії.
Політична партія — політична організація, що виникла, діє, об’єднує своїх членів навколо визначеної програми, гасла чи керівництва; прагне досягти наміченої мети здобуттям державної влади.
Порто-франко (з італійської — вільна гавань) — торговельний режим, за якого дозволено ввозити, зберігати та вивозити товари без сплати мит і податків.
Професійний театр — театр, що виник на основі аматорського театру в першій половині XIX століття. Був тісно пов’язаний зі становленням нової української драматургії, яку започаткували Григорій Квітка-Основ’яненко, Іван Котляревський та інші
Радикали — представники ідеологічної і суспільно-політичної течії, які прагнули розв’язання всіх соціально-економічних проблем, здійснення повних і глибоких реформ у рамках чинного ладу.
Реалізм — напрям у літературі та мистецтві, який сформувався в середині XIX століття, прагнув об’єктивно відтворити реальність у творах з метою зображення світу за принципами правдоподібності, глибокого розуміння дійсності.
Революція — 1) докорінна якісна зміна, різкий перехід від однієї стадії розвитку до іншої, який призводить до ліквідації віджилого, утвердження нового; 2) радикальна зміна в суспільстві, політичному устрої, державній владі, економічній системі, пов’язана з примусом, збройною боротьбою, іноді буває мирною.
Регіональна спеціалізація — розвиток в регіоні тих галузей виробництва, для яких існують сприятливі природні, економічні, соціальні чинники.
Романтизм — ідейний рух у літературі й мистецтві кінця XVIII — першої половини XIX століття. Характерні риси: індивідуалізм, колоритність, визнання переваги почуття над розумом, підкреслення історичної місії окремих народів, захоплення народними звичаями, «національним духом», абсолютизація доби Середньовіччя, творча свобода стилю і композиції.
Русофіли/москвофіли — суспільно-політична течія другої половини XIX — 30-х років XX століття в західноукраїнських землях, представники якої обстоювали державно-політичну єдність з російським народом і Російською імперією.
Смуга осілості — територія компактного проживання євреїв у Російській імперії, визначена урядом у 1791 році. За її межами євреям забороняли селитися.
Столипінська аграрна реформа — система перетворень у сільському господарстві Російської імперії в 1906-1911 роках, яку Петро Столипін розробив з метою створення заможних селянських господарств фермерського типу. Її зміст: руйнування селянської общини, передача землі селянам у приватну власність, ліквідація викупних платежів, заохочення переселення селян на малообжиті землі Далекого Сходу, Сибіру, Середньої Азії.
Страйк — це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками підприємства, установи, організації з метою домогтися виконання певних вимог, вирішення трудового конфлікту.
Трудова міграція — добровільне чи вимушене переміщення з економічних причин населення з одного регіону країни до іншого, або ж для постійного проживання в інші країни.
Українське національне відродження — соціальний та політичний рух на території Російської й Австро-Угорської імперій, який виступав за національно-культурне відродження й становлення української нації.
Український модерн — один з українських оригінальних архітектурних стилів. Виник на початку XX століття. Побутував і розвивався з 1903 до 1941 року. В його основі — народні традиції хатнього та церковного будівництва, досягнення української професійної архітектури, насамперед барокової, вплив європейського модерну. Характерні елементи: дах із заломами, трапецієподібні вікна і двері, барочного типу фронтони.
«Український П’ємонт» — метафора, часто вживана щодо Галичини та її столиці міста Львова. Ґрунтується на тому, що П’ємонт був тим регіоном Італії, звідки почалося визволення країни від чужинців і об’єднання італійських земель.
Урбанізація — зростання розмірів та кількості міст і чисельності міського населення.
Фемінізм — рух за рівні права і можливості для жінок і чоловіків у всіх сферах життя: економічній, політичній, соціальній, особистій.
Хлопомани — представники народницько-культурницької течії, яка виникла на Правобережній Україні наприкінці 1850-х років. Отримала назву з польської мови на означення прихильників селянства. Згодом цю назву перебрали самі її учасники.
Хутір — вид сільського поселення, господарство (подвір’я) з належною до нього землею; мале сільське, часто однодвірне поселення поза селом.
Чорносотенці — збірна назва для низки російських монархічних і ультранаціоналістичних організацій, які виникли після 1905 року. Назву взяли від низового нижньогородського ополчення Смутного часу під проводом Кузьми Мініна. Виступали за неподільність Російської імперії, збереження самодержавства на основі формули «Православ’я, самодержавство, народність». Здійснювали терористичні акти проти інакодумців.
Чумакування — традиційне заняття українського населення в XVI—XIX століттях, пов’язане з перевезенням і торгівлею товарами (переважно сіллю) волами на возах на далекі відстані.
