Історія України. Повторне видання. 7 клас. Хлібовська
Словник понять і термінів
Баскак — урядовець Золотої Орди, який відповідав за збір данини, здійснював облік населення, набирав рекрутів до війська, стежив за дотриманням порядку.
Велике розселення слов’ян — процес розселення давніх слов’ян у V-VII століттях із їхньої прабатьківщини між Дніпром і Віслою на території Східної, Південної та Центральної Європи.
Вотчина — форма власності на землю в Русі-Україні, коли князі, бояри, церква не тільки володіли землею, а й могли вільно її продати, подарувати чи передати у спадок.
Графіті — стародавні написи й малюнки, зроблені гострими предметами на стінах архітектурних споруд, керамічних виробах та інших речах.
Данина — вид оподаткування населення, який в Русі-Україні спочатку збирався в натуральній формі (хутро, віск, мед), а згодом у грошовій.
Дружина — спочатку група особисто відданих князеві воїнів, а згодом так називали постійне князівське військо. Дружинники були озброєні списами, мечами, шаблями, сокирами, луками, мали захисний обладунок (кольчуги, панцири, шоломи).
Еліта — привілейовані верстви населення, які здійснюють творчі функції: управління, розвитку науки й мистецтва.
Золота Орда (інша назва — улус Джучі) — держава, яка виникла в результаті монгольських завоювань 20-40-х років ХІІІ століття у степовій зоні Східної Європи (включно з українськими землями), Центральної Азії, Західного Сибіру та існувала впродовж 1240-1502 років.
Ікона — портретні та сюжетні зображення священного характеру, до прикладу, зображення Ісуса Христа, Пресвятої Богородиці, святих, пророків, подій Святого Письма. Ікони писали на дошках.
Імперія ромеїв (Візантія) — назва середньовічної держави, що була наступницею східної частини колишньої Римської імперії зі столицею у Константинополі. Імператори і їхнє оточення називали країну Романією, а себе — ромеями, підкреслюючи державну і культурну спадкоємність від Римської імперії.
Інкорпорація — включення українських земель у XIV-V століттях до складу сусідніх держав, а саме: Великого князівства Литовського, Польського королівства, Угорщини, Молдови (Русо-Валахії), Османської імперії.
Книжкова мініатюра — невеликий кольоровий малюнок, яким ілюстрували рукописні книги.
Князь — 1) старійшина племені, глава роду; 2) вождь, воєначальник; 3) володар, правитель держави. Слово «князь» закріпилося за членами роду Рюриковичів. Паралельно вживалися поняття «цісар», «каган».
Король — титул самостійного володаря, який надавався або імператором, або римським папою. Князя Данила Романовича коронував посланець папи римського Інокентія IV абат Опізо..
Магдебурзьке право — норми права, за яким міста звільнялися від управління і суду великих землевласників чи короля та створювали органи місцевого самоврядування. Поширилося на українські землі з другої половини ХІІІ століття.
Магнати — великі землевласники (князі, бояри, шляхтичі, пани, старшини) в Речі Посполитій та деяких інших країнах Європи.
Митрополія — церковно-адміністративний округ на чолі з митрополитом. 1051 року вперше Київським митрополитом став не грек, а місцевий священик Іларіон.
Мозаїка — візерунки чи зображення, зроблені з частинок різнокольорових камінців, мармуру чи скла, які закріплювали на шарі цементу або на вапняному розчині.
Монгольська навала — вторгнення монгольських військ на територію Північно-Східної і Південно-Західної Русі у 1237-1241 роках, результатом якої стало включення цих земель до складу Золотої Орди.
Печеніги — тюркські племена, які в VIII — IX століттях кочували між Волгою та Уралом, а в середині IX століття переселились у Причорноморські степи. Упродовж Х — середини ХІ століття здійснювали набіги на Русь-Україну, доки їх у 1036 році розгромив Ярослав Мудрий.
Полюддя — об’їзд князем та його дружиною підвладних територій Русі-Україні в Х-ХІ століттях з метою збирання данини.
Реформа — перетворення, зміна, нововведення у різних сферах державного та / або суспільного життя.
Русь (Русь-Україна) — назва середньовічної держави у Х-ХІІІ століттях з центром у Києві та її держав-наступниць у ХIIІ-ХV століттях.
Руська правда — перша писемна збірка законів Русі-України. Складається з трьох частин: «Правди Ярослава», «Правди Ярославичів», «Статуту» Володимира Мономаха.
Самоврядування — надане законом право місцевих органів влади самостійно вирішувати питання місцевого значення. Право на самоврядування отримували міста за магдебурзьким правом. Міська громада обирала органи самоврядування — раду і лаву.
Султан — титул правителя в ісламському світі.
Унія — союз, об’єднання двох або кількох монархічних держав під владою однієї династії (Кревська унія 1385 року).
Фреска — техніка живопису, коли фарби наносять на вологу штукатурку й таким чином розписують стіни.
Хан — титул правителя племені, народу або держави у спільнотах степової Євразії (наприклад, хан Золотої Орди).
Хозари — тюркомовний кочовий народ Східної Європи в VI-ХІ століттях. В VII столітті створили одну з перших держав кочовиків на території сучасної України — Хозарський каганат, який проіснував до 965 року.
Християнство — одна зі світових релігій. Особливістю християнства, яка відрізняє його від інших напрямків єдинобожжя, є віра в Ісуса Христа як втілення і прояв Бога заради спасіння всього людства.
Централізована монархія-імперія — держава, що складається з підкорених країн і народів, об’єднаних під владою одного володаря, який здійснює управління сам чи через своїх представників.
Шлюбна дипломатія — прийом в політиці, який передбачає шлюб між представниками правлячих династій для скріплення союзу, налагодження відносин між країнами, залагодження конфлікту чи задля його уникнення.
Шляхта — привілейований панівний стан у Польському королівстві, Великому князівстві Литовському, а також в українських і білоруських землях, що входили до складу цих держав.
Язичництво — віра в багатьох богів, поклоніння різним богам та надприродним істотам.
Ярлик — грамота, письмовий указ хана Золотої Орди, що надавав право на управління окремими підлеглими їй областями або державами.
