Географія. 8 клас. Грома (2025)

§ 5. Географічна карта і її елементи. Способи картографічного зображення

ГЕОПОШУК

Жодне географічне дослідження чи пошук не обходяться без карти. Вона містить велику кількість інформації, яку важко передати лише словами. Існує вислів: «Читати географічну карту». Але ж прочитати можна текст, а карта — це зображення, тож чому її «читають», а не «розглядають»? У чому унікальність карти як джерела географічних знань? Спробуємо разом розібратися в цьому.

Що таке географічна карта і які її елементи

З уроків географії ти вже знаєш, що карта — це зменшене, узагальнене зображення поверхні Землі, інших небесних тіл або небесної сфери, побудоване за математичним законом на площині, яке за допомогою умовних знаків показує розміщення і властивості об’єктів, що пов’язані з цими поверхнями. Але таке визначення не є повним. На карті часто зображають не тільки об’єкти, розташовані на поверхні Землі (річки, гори, міста, канали), але й різноманітні природні явища та процеси (наприклад, швидкість і напрямок руху тектонічних плит, розподіл опадів, поширення пилових бур тощо). До того ж, за вказаними на ній географічними координатами можна визначити точне місцерозташування зображеного об’єкта. Щоправда, навіть карта великого масштабу передає не всю дійсність. Певні об’єкти не відображають на карті через їх невеликі розміри або близькість розміщення один до одного.

До елементів географічної карти також належать: математична основа (координатна сітка, масштаб, картографічна проєкція), легенда карти (умовні позначення з текстовими поясненнями до них), допоміжне оснащення (назва, рік створення, видавництво тощо), додаткові дані (фотографії, цифрова й текстова інформація, діаграми) (мал. 5.1).

Під час створення географічної карти застосовують генералізацію — відбір, узагальнення та виділення основних рис зображуваних об’єктів згідно з призначенням, змістом і масштабом карти.

Мал. 5.1. Елементи карти

Спробуй розтлумачити термін «математична основа» з цього визначення.

Робота з картою

Розглянь мал. 5.2, 5.3 (с. 28) і фізичну карту України на другому форзаці підручника. Заповни в зошиті таблицю.

Назва карти

Що зображено на карті (3-5 різних типів об’єктів)

Масштаб карти

Яку територію охоплено

Призначення карти

ГЕОДОСЛІДЖЕННЯ

Мал. 5.2. Туристична карта частини Українських Карпат

Мал. 5.3. Карта ґрунтів Київської області. Масштаб 1 : 3 000 000

Як бачимо, маючи багато спільних рис, географічні карти можуть дуже відрізнятися одна від одної. Головними ознаками, за якими класифікують географічні карти, є масштаб, розмір зображеної території, тематика (чи зміст) і призначення.

Мал. 5.4. Види географічних карт

Майже всі карти шкільного навчального атласу й більшість із тих, які тобі траплялися, належать до дрібномасштабних (мають масштаб менший за 1 : 1 000 000). Середньомасштабною може бути настінна карта України й карти областей або окремих частин певної країни (їх масштаб — від 1 : 200 000 до 1 : 1 000 000). Великомасштабними є здебільшого туристичні або військові карти, а також карти і плани міст (їх масштаб — 1 : 100 000 і більший).

На загальногеографічних картах відображають усю сукупність елементів місцевості (рельєф, водні об’єкти, населені пункти, шляхи сполучення). Карти, зміст яких визначається конкретною темою, належать до тематичних (кліматичні, геологічні, ґрунтів, природних зон тощо). У навчальному атласі найбільше саме таких.

Які є умовні знаки на картах і способи картографічного зображення

Умовні знаки на картах — це графічні символи, за допомогою яких відображають вигляд, розташування, форму, розміри й інші характеристики об’єктів. Їх поділяють на позамасштабні, лінійні, площинні й пояснювальні (див. таблицю на с. 30). Площинні, зокрема, використовують для заповнення контурів певної площі в масштабі карти.

Приклади умовних знаків

Способи картографічного зображення — це сукупність графічних засобів, що забезпечують відображення об’єктів, явищ і процесів, які відрізняються за характером просторової локалізації та поширення.

Об’єкти, що мають значні розміри й чіткі контури (пустелі, болота, ареали поширення певних видів рослин і тварин тощо), відображають за допомогою способу ареалів, зафарбувавши або заштрихувавши їх територію на карті.

Але так не можна відобразити, наприклад, залізницю або шосейну дорогу на дрібномасштабній карті, бо їх ширина, зменшена в сотні тисяч разів, буде занадто малою. У такому разі вдаються до способу лінійних знаків, які правильно передають напрямок лінійних об’єктів та їх довжину у масштабі, але ширину подають умовно.

Для позначення об’єктів невеликого розміру (копальні, пам’ятки природи тощо) використовують спосіб значків. Це позамасштабні умовні знаки, які вказують місце розташування (локалізації) об’єкта. На багатьох дрібномасштабних картах, зокрема політичних, міста умовно зображають як кружечок-пунсон, а столиці позначають зафарбованим квадратом.

Щоб показати напрямок руху морських течій або міграції перелітних птахів, застосовують спосіб значків руху, коли за допомогою стрілок різного кольору й розміру вказують, у якому напрямку рухається об’єкт.

Спосіб якісного фону використовують, коли потрібно продемонструвати якісні відмінності певного явища в межах означеної території чи всієї Землі. Для цього однотипні площі зафарбовують одним кольором або в особливий спосіб заштриховують. Так позначають зону поширення різних типів ґрунтів на ґрунтовій карті чи окремі держави на політичній.

Ще одним різновидом картографічного зображення є спосіб кількісного фону, який дає змогу показати кількісні відмінності певного явища (висота місцевості, інтенсивність опадів тощо). Для цього створюють спеціальну шкалу, кожен проміжок на якій послідовно зафарбовують: меншим показникам, як правило, відповідають світліші відтінки кольору. На карті однаковими відтінками зафарбовують території, у межах яких явище має однаковий кількісний показник.

Часто межі сусідніх кольорів на карті відокремлюють суцільними лініями, деякі з них мають підписані значення. Це — спосіб ізоліній, прикладом яких можуть бути знайомі тобі з 6 класу горизонталі або ізогіпси.

На комплексних картах виникає потреба у використанні способів картограм і картодіаграм. Спосіб картограм використовують, коли хочуть показати, як змінюється певне явище в кожній одиниці територіального поділу (наприклад, скільки зернових збирають у кожній області). Тут також створюють кольорову шкалу, але одним відтінком зафарбовують усю територіальну одиницю. Спосіб картодіаграм використовують, коли діаграму (кругову, стовпчикову тощо) зображують у межах кожної територіальної одиниці. Розміри цієї діаграми характеризують кількісні показники явища на певній території, а сама діаграма демонструє його структуру.

Для відображення графіків річного ходу температур, діаграм, що характеризують кількість опадів за місяцями, напрямок і силу вітру в певних точках, використовують спосіб локалізованих діаграм. Знак діаграми чи графіка розміщують у місцях вивчення об’єкта чи в центрі відповідної території. Для наочного відображення розповсюдження об’єкта або явища в межах певної території використовують точковий спосіб. Для цього визначають, якій величині кількісного показника відповідає одна точка, і вкривають дану територію відповідною їх кількістю. Таким чином можна зобразити, наприклад, чисельність хижаків, що припадає на певну площу сільськогосподарських угідь.

Мал. 5.5. Приклади способів картографічного зображення

Назви 6 способів картографічного зображення, показані на мал. 5.5. Які географічні процеси чи явища, на твою думку, вони можуть відображати?

ГЕОКРЕАТИВ

Робота з картою

Уяви, що тобі потрібно створити карту певної уявної території. Намалюй її на окремому аркуші (наприклад, як на мал. 5.6). За допомогою різних способів картографічного зображення покажи на цій карті: столицю й кілька міст, залізниці між ними, різну кількість опадів по території уявної країни (подивися, як це подано на кліматичній карті України в шкільному атласі або підручнику), місця, де буває найбільше гроз (вигадай спеціальний значок). Під картою перелічи використані способи зображення. Що ще можна на ній показати?

Мал. 5.6. Уявна територія

Висновки

До елементів географічної карти належать картографічне зображення, математична основа, легенда, допоміжне оснащення і додаткові дані. Карти поділяють на групи за такими ознаками, як охоплення території, масштаб, зміст, призначення. У цілісному картографічному творі використовують різні умовні знаки і способи картографічного зображення.

  • 1. На одній із карт України, розміщеній у підручнику або атласі, покажи усі її елементи.
  • 2. Відтвори в зошиті кілька прикладів позамасштабних, лінійних і контурних знаків будь-якої карти з підручника чи атласу.
  • 3. Які способи картографічного зображення не показані на мал. 5.5? Покажи їх на різних картах підручника чи атласу.

buymeacoffee