Географія. 8 клас. Грома (2025)

§ 21. Водні ресурси України. Заходи сталого водокористування

ГЕОПОШУК

Якщо для пиття людині потрібно приблизно 2 л чистої прісної води на день, то в побуті, виробництві, сільському господарстві щоденні потреби у воді значно більші. Чи достатньо доступних запасів цього ресурсу в Україні? Як вирішити проблему нестачі води в окремих частинах країни й великих містах? Що таке стале водокористування? Щоб знайти відповіді на ці запитання, доведеться заглибитися в проблему, перечитати сторінки параграфа, а деколи пошукати інформацію в додаткових джерелах.

ГЕОДОСЛІДЖЕННЯ

Що таке водний баланс і які обсяги водних ресурсів України

Водний баланс — це кількісне співвідношення надходження, витрат і накопичення води на певній території за проміжок часу (зазвичай за рік). Його складники не є сталими величинами рік у рік. І тому знання про водний баланс допомагають краще розподіляти водні ресурси в межах окремого регіону чи країни.

Водні ресурси України складаються з місцевого поверхневого стоку, зі стоку, який надходить в Україну з-за її меж, і з запасів підземних вод. Місцевий поверхневий стік формується переважно завдяки атмосферним опадам і становить у середній за водністю річок рік близько 52 км³ води. Ще приблизно 35 км³ річкового стоку приходить в Україну транзитом із суміжних з нею територій. Щоправда, це число може зрости до 159 км³, якщо враховувати річний стік Дунаю, що надходить в Україну по Кілійському руслу. Але води Дунаю сьогодні використовують у дуже незначному обсязі. Запаси доступних підземних вод в Україні оцінюють у 7 км³. Таким чином, сумарні запаси природних вод нашої країни становлять приблизно 94 км³ (без урахування Дунаю). З них доступними для використання є лише близько 56 км³вод. Якщо за цими даними розрахувати об’єм води на одного мешканця України в рік, то отримаємо один із найменших показників з-поміж усіх країн Європи. За областями він суттєво різниться.

• Обчисли об’єм води на одного мешканця України в рік, взявши до уваги прогнозовану кількість населення України (без окупованих територій) у 2021 р. — 41 млн. осіб.

Коли пригадаємо показник річного стоку Дніпра, то стане зрозуміло, якою важливою для водопостачання в Україні є ця водна артерія. Знаючи розподіл густоти річкової сітки по території країни, логічно зробити висновок, що найкраще водними ресурсами забезпечені західні й північні частини України, а великі міста й південь та схід відчувають значний їх дефіцит. Також треба враховувати, що атмосферні опади, які переважно формують місцевий стік, випадають нерівномірно впродовж року. Тож якщо на півночі 6-8 % річного стоку припадає на весняну повінь (що небагато), то на півдні це значення досягає 6-90 %.

Майже всі поверхневі води сьогодні забруднені. Їх можна використовувати в промисловості чи сільському господарстві, але для побутових потреб вони мають пройти очищення й знезараження на очисних спорудах. Тож надзвичайно цінним джерелом питної води є підземні води. Зазвичай у від’ємних тектонічних структурах (западинах) на глибині від 100 до 1000 м формуються напірні водоносні горизонти. Їх сукупність утворює артезіанський басейн. У межах України виділяють Дніпровсько-Донецький, Волино-Подільський і Причорноморський артезіанські басейни. Крім питної столової, в Україні розвідані родовища мінеральних лікувальних і кілька родовищ гідротермальних вод на Закарпатті і в Криму.

Для чого споруджують штучні водойми

Знаючи показники водного балансу для певної території (тобто кількість доступних водних ресурсів і об’єми необхідної для використання води), можна планувати заходи з накопичення й перерозподілу водних ресурсів. З цією метою створюють штучні гідротехнічні споруди: ставки, водосховища (мал. 21.1), канали.

Мал. 21.1. Бурштинське водосховище на річці Гнила Липа в Івано-Франківській області

Ставки — це невеликі штучні водойми, утворені внаслідок перегородження струмка чи невеликої річки насипом-дамбою. Такі водойми є поблизу й навіть у межах багатьох населених пунктів країни. Деколи їх воду подають у посушливий період на поля, але частіше ставки використовують для розведення риби, рекреації. Вони є окрасою пейзажу, а вологіше повітря поблизу водойми пом’якшує мікроклімат. Проте для забезпечення великого міста чи масштабного зрошування ставка недостатньо. Для таких цілей на повноводних річках створюють водосховища, перегороджуючи їх річища високими дамбами. В Україні найбільші водосховища утворилися внаслідок спорудження гребель ГЕС — гідроелектростанцій. Дніпро на більшій своїй частині в межах України був перетворений на каскад (ланцюжок, кожна частина якого є ніби черговою сходинкою вниз) водосховищ (Київське, Канівське, Кременчуцьке, Кам’янське, Дніпровське, Каховське). Найнижче з них — Каховське, яке відігравало надзвичайно важливу роль у забезпеченні водою посушливих регіонів півдня України, зникло після варварського підриву греблі Каховської ГЕС російськими загарбниками в червні 2023 р. (мал. 21.2).

Мал. 21.2. Руйнування греблі Каховської ГЕС. Супутниковий знімок

Глибоке й порівняно велике водосховище виникло на Дністрі після спорудження Дністровської ГЕС. Але його води лише частково використовують для водозабезпечення населених пунктів через наявність у цій частині України інших джерел водних ресурсів. Хоча водосховища є важливими джерелами прісної води, але з їх існуванням пов’язана ціла низка негативних процесів і явищ: підтоплення, зсуви й руйнування берегів, порушення екологічної рівноваги, замулення й накопичення шкідливих речовин, перешкоди в судноплавстві на великих річках, «цвітіння» води тощо.

Щоб подавати воду з водосховищ до великих міст і в маловодні частини країни, споруджено водогони, насосні станції й канали. Найбільшими й найдовшими каналами, якими здійснювалося перекидання води з великих річок і водосховищ у східні й південні регіони України, були Північнокримський, Дніпро — Донбас, Сіверський Донець — Донбас. На півдні України було створено величезні зрошувальні системи: Каховську й Інгулецьку. Але всі ці об’єкти потрапили до зони бойових дій після вторгнення російських окупантів в Україну. Знищення Каховського водосховища взагалі унеможливило подачу води в південні райони, які страждають від її нестачі.

Як можна вирішити проблему нестачі водних ресурсів

Проблему нестачі водних ресурсів вирішують не лише перекиданням води з великих річок і водосховищ. Також впроваджують заходи, направлені на охорону водних ресурсів від забруднення, ощадливе їх використання, а також створення систем зворотного водопостачання з циклом повної очистки й повторного використання відпрацьованих вод. Такі заходи отримали назву сталого водокористування, адже вони сприяють збалансованому використанню водних ресурсів і вберігають їх від виснаження (мал. 21.3). Заходи сталого водокористування здійснюють в Україні відповідно до вимог Водної рамкової директиви Європейського Союзу (ЄС). Цей документ 2000 р. установлює основні положення для досягнення країнами ЄС хорошої якості води у водних об’єктах.

Мал. 21.3. Заходи щодо забезпечення сталого водокористування

Охорона водних об’єктів від забруднення полягає у зменшенні викидів шкідливих або недостатньо очищених промислових і господарсько-побутових стоків, створенні водоохоронних зон уздовж берегів, ревіталізації водотоків. Ревіталізація означає повернення водойм до життя шляхом розчищення їх річищ і відновлення природного стану берегів. У минулому було поширене «заковування» берегів річок у бетонні стіни або навіть у підземні тунелі-колектори. Це робилося з метою полегшення міської забудови. Так, річка Либідь, а також Почайна, струмок Хрещатик та ін. майже повністю перетворилися на підземні водотоки. Така доля спіткала й річку Полтва у Львові. Зусилля природоохоронців і небайдужих людей спрямовані на те, щоб повернути до природного стану хоча б ті частини міських річок, які ще протікають на поверхні.

Можливо, ти пам’ятаєш своє дослідження в 6 класі, присвячене вартості й кількості спожитої в побуті води. Сподіваємося, цей проєкт спонукав тебе до роздумів про ощадливе водокористування. Але побутове споживання води — це лише невелика частка в загальному обсязі. Адже найбільше водних ресурсів використовує промисловість і сільське господарство. Так, для виробництва 1 т сталі необхідно 200 м^[3] води, 1 кг м’яса — 15 тис. літрів (15 м³), для вирощування пшениці, необхідної для випічки однієї хлібини, витрачається до 700 л води!

Одним із заходів щодо зменшення споживання води у виробництві є впровадження систем зворотного водопостачання. Це означає, що вода, використана у процесі виробництва, проходить очищення і знову використовується. Такий підхід дає змогу не тільки зменшити водозабір із природних джерел, але й знижує негативний вплив виробництва на довкілля.

ГЕОКРЕАТИВ

Мої проєкти й дослідження

1. Водні ресурси необхідні для виготовлення повсякденних речей. Так, для виробництва й вирощування продуктів, що входять до звичайного гамбургера, потрібно до 2500 л води. Для виробництва однієї твоєї футболки — приблизно 2700 л. Учені підрахували, що «водний слід» однієї людини (тобто кількість прямо або опосередковано спожитої нею води) за все життя становить 1,5 млн літрів.

Подумай і запропонуй, яким чином можна зменшити цей «водний слід». Свої ідеї презентуй класу.

2. Створи плакат на захист малих річок України. Використай слова ревіталізація, шкідливі стоки, колектор, побутове сміття (або малюнки, що замінять ці вирази).

• Відкрий е-додаток. Виконай практичну роботу 21.1 «Позначення на контурній карті назв найбільших річок, озер, водосховищ і каналів України».

Висновки

Водні ресурси України складаються з місцевого поверхневого стоку, а також стоку, який надходить в Україну з-за її меж, і з запасів підземних вод. Забезпеченість ними є однією з найгірших з-поміж країн Європи. Для накопичення й перерозподілу водних ресурсів використовують штучні водойми. З метою запобігання їх виснаження впроваджують заходи сталого водокористування.