Географія. 8 клас. Грома (2025)

§ 13. Типи рельєфу за походженням

ГЕОПОШУК

Стрімкі кручі й глибокі каньйони, гладенькі піщані пляжі й височезні уступи, лабіринти печер і химерні останці, пагорби серед рівнин і глибокі річкові долини, яри, балки, піщані кучугури, конуси вулканів і провалля — хто той «скульптор», який створив такі дивовижні форми рельєфу? І чому в кожній місцевості вони різні? Коли ознайомишся з матеріалом параграфа, зможеш відповісти на ці запитання й легко поясниш, що таке поди, лаколіти, кари і сталактити.

ГЕОДОСЛІДЖЕННЯ

Які є типи форм рельєфу

Науку, яка досліджує зовнішній вигляд, походження, історію розвитку й закономірності поширення форм рельєфу, називають геоморфологією. Вона пояснює, чому і як утворилися ті чи інші форми рельєфу, й дає змогу прогнозувати, як розвиватиметься рельєф у майбутньому та як це впливатиме на життєдіяльність людини.

Із попередніх параграфів тобі відомо, що розміщення великих і навіть середніх форм рельєфу тісно пов’язане з тектонічними структурами території. Основну роль в їх утворенні відіграють внутрішні сили Землі й спричинені ними магматизм і тектонічні рухи.

На півдні Кримського півострова, поблизу курортного селища Гурзуф, на понад 500 м над морем здіймається Аюдаг (Ведмідь-гора) (мал. 13.1). Це лаколіт — грибоподібна магматична структура, яка утворилася внаслідок проникнення магматичних мас між пласти осадових порід і застигання їх на глибині (мал. 13.2).

Мал. 13.1. Гора Аюдаг

Мал. 13.2. Схема утворення лаколіту

• Поміркуй, яким чином магматичне тіло Аюдагу «піднялося» на поверхню. Чи лише внутрішні сили брали участь в утворенні цієї незвичайної форми рельєфу?

На земній поверхні є багато форм рельєфу (переважно дрібних), утворення яких не можна пояснити лише дією внутрішніх сил. Очевидно, що над створенням піщаних пагорбів «працював» вітер, ярів — струмки й дощові води, а знайомі тобі гляціодислокації — це наслідок дії давнього льодовика. Зовнішні сили Землі наносили відклади, вирізали, виорювали борозни, витискали, стирали — тобто діяли, наче скульптор.

Усі форми рельєфу поділяють на акумулятивні й денудаційно-ерозійні. Акумулятивні форми утворюються завдяки принесенню й накопиченню («акумуляція» означає «накопичення») відкладів у певних місцях. Зазвичай акумулятивні форми поширені в зниженнях рельєфу чи біля підніжжя схилів (поміркуй чому). Прикладами акумулятивних форм є заплави річок, морські пляжі, піщані пагорби, моренні вали. Денудаційні («денудація» означає «розкриття») та ерозійні («ерозія» — «роз’їдання») форми рельєфу, навпаки, більш поширені на височинах і в горах. Такими є денудаційні останці, яри і балки та форми рельєфу, з якими ти ознайомишся в цьому параграфі: льодовикові кари, абразійні уступи, карстові гроти й печери.

Проте найбільш поширеною є класифікація форм рельєфу за їх походженням, тобто виділення генетичних типів форм рельєфу. Акцентується на тому, які саме сили створили рельєф (вулканізм, поверхневі чи підземні води, льодовики, вітер, сила тяжіння, морські хвилі чи навіть людина). Відповідно, виділяють такі генетичні типи рельєфу: вулканічні, водно-ерозійні й водно-акумулятивні, карстові й суфозійні, льодовикові й воднольодовикові, еолові, гравітаційні, берегові абразійні й акумулятивні, антропогенні.

Як утворилися й де поширені різні генетичні типи рельєфу

Вулканічні форми рельєфу у вигляді конусів згаслих вулканів є у Вигорлат-Гутинському хребті Карпат, у Берегівському горбогір’ї на Закарпатській низовині (мал. 13.3) і в Кримських горах (мал. 13.4). На платформі сліди вулканічної діяльності давно зруйновані або поховані під величезною товщею осадового чохла. Чи не єдиним слідом вулканічної діяльності в межах Українського щита є Аполлонівський палеовулкан поблизу міста Дніпро, один з найстаріших вулканів Землі (мал. 13.5).

Мал. 13.3. Десятиметровий стовп вулканічного туфу поблизу Ужгорода. Вважають, що це була жерлова частина згаслого вулкана неогенового періоду

Мал. 13.4. Карадаг у Кримських горах — стародавній згаслий вулкан, який діяв 160-120 млн рр. тому

Мал. 13.5. Кратер Аполлонівського палеовулкана

На сході Кримського півострова є понад 50 діючих грязьових вулканів. Їх особливість у тому, що з кратера виливається не розпечена лава, а гарячий розчин мулу й глини (він називається пульпа). Найбільший з-поміж них — Джау-Тепе, конус якого сягає висоти понад 60 м. У Карпатах біля передгір’їв Ґорґан також є один грязьовий вулкан (мал. 13.6), але який! Він реагує на землетруси, й не лише на ті, осередки яких розташовані в Карпатах, але й з осередками за 3-6 тис. км в Азії. Перед поштовхами поблизу вулкана на земній поверхні з’являються невеликі тріщини, а з самого кратера вириваються гази, які безперервно горять. До речі, утворився цей вулкан також після сильного карпатського землетрусу 1977 р.

Мал. 13.6. Грязьовий вулкан Старуня в Українських Карпатах має відносну висоту лише 1,5 м

Водно-ерозійні й водно-акумулятивні форми рельєфу утворюються текучими поверхневими водами: струмками, річками, талими водами. Водно-ерозійні форми найбільш поширені на височинах. Збігаючи з підвищених ділянок у долину, потік води розмиває пухкі породи, а інколи перекочує й уламки твердих. Так утворюються вимоїни, які за сприятливих умов можуть перерости в яри і балки.

• Відкрий е-додаток. Переглянь відео 13.1 «Як утворюються яри і балки». Опиши послідовність процесу яроутворення.

Точка на карті

Васильківські Карпати

Неподалік міста Васильків Київської області є «мінігори», які називають Васильківськими Карпатами. Рельєф цієї місцевості сформований мережею ярів і балок зі стрімкими схилами, висота яких подекуди сягає 30 метрів. На їх схилах і днищах зберіглася природна степова рослинність, яка не зазнала впливу господарської діяльності людей.

Васильківські Карпати слугують натурним майданчиком для кінозйомок і професійних фотосесій. Зокрема, їх можна впізнати у кінофільмі «Захар Беркут», телесеріалі «І будуть люди».

Річки поглиблюють і розширюють річкові долини. Цікавий факт: українські річки сильніше підмивають свій правий берег, через що він стрімкіший і вищий, ніж лівий (подумай, чому так відбувається). Саме в річкових долинах найчастіше можна побачити водно-акумулятивні форми рельєфу: заплави й акумулятивні тераси; біля підніжжя схилів — акумулятивні форми, які називають конусами виносу. Вони створені тимчасовими потоками (талими, дощовими водами).

Рефері

Під час екскурсії Христина й Тарас розглядали сходинку-терасу в долині місцевої річки й почали сперечатися. Христина стверджувала, що тераса, як і написано в підручнику, водно-акумулятивного походження. Тарас засумнівався. Він стверджував, що таку сходинку річка могла виробити й своєю ерозією, поглиблюючи долину. Як розв’язати цю суперечку? Поміркуй, що може підказати, якого походження річкова тераса.

Утворення карстових і суфозійних форм рельєфу пов’язане не тільки з дією певних зовнішніх сил, але й зі складом гірських порід. Сама назва «карст» походить від однойменного вапнякового плато на Балканах. Вапнякові породи (крейда, гіпс, вапняк, мергель), а також солі здатні розчинятися у воді. Якщо такі породи виходять на поверхню, то внаслідок розчинення в них починають утворюватися ямки-каверни, борозни, невеликі заглиблення — гроти, а над тріщинами виникають карстові лійки.

Але найчастіше розчинення порід відбувається на глибині підземними водами. Тоді на місці розчинених порід утворюються порожнини. Якщо територія зазнає підняття (як Подільська чи Хотинська височини), то підземні води по тріщинах ідуть униз, а лабіринти порожнин-печер стають доступними для дослідження.

Найбільше печер в Україні розташовані в Криму й на Подільській височині. Але карстові форми є на Волині, у Карпатах, на Донецькій і Хотинській височинах. Українська печера Оптимістична на Подільській височині — найбільша гіпсова печера у світі й одна з найдовших. А кримські печери переважно вертикальні, тобто більше нагадують колодязі й провалля.

Хоча печери за своєю природою є ерозійними, у них трапляються акумулятивні форми. Зі стель печер звисають бурульки-сталактити, з підлоги їм назустріч підіймаються сталагміти (покажи їх на мал. 13.7), а на стінах утворюються натічні форми з кальциту, гіпсу й ангідриту.

Мал. 13.7. Мармурова печера в Криму

Прикладом суфозійних форм рельєфу є поди, або степові блюдця. Це дуже пологі округлі зниження, які виникають унаслідок просідання гірських порід. Просідання відбувається через вимивання ґрунтовими водами дрібних і легких піщаних або супіщаних порід. Найвідоміший із подів — Великий Чапельський — розташований на Причорноморській низовині.

Льодовикові форми рельєфу в Україні точніше називати давньольодовиковими, адже тут залишилися лише сліди діяльності давнього льодовика. Крім уже відомих тобі гляціодислокацій у Придніпров’ї та моренних пагорбів уздовж межі найбільшого просування льодовика (мал. 13.8), давньольодовикові форми рельєфу збереглися на найвищих хребтах Українських Карпат: Чорногірському, Свидовецькому, та на схилах гори Піп Іван Мармароський в Рахівському масиві. На місці, де в горах лежав льодовик, виникли чашкоподібні заглибини — льодовикові кари. Сьогодні в багатьох давньольодовикових карах є гірські озера (мал. 13.9).

Мал.13.8. Південна межа поширення дніпровського зледеніння 230-100 тис. рр. тому на рівнинній території України. Цифрами показані зім’яті в складки або сформовані мореною цього льодовика: 1 — Канівські гори, 2 — гора Пивиха, 3 — гора Калитва

Еолові форми рельєфу пов’язані з діяльністю вітру. Вони поширені на територіях, де піщані відклади погано закріплені корінням рослин. В Україні — це долини великих річок, узбережжя морів, а також Поліська низовина, де ці відклади залишені талими водами льодовика. Вітер переносить пісок і утворює піщані горби й пасма. Найвідомішим місцем поширення еолових форм рельєфу в Україні є Олешківські піски в пониззі Дніпра. Їх пейзаж нагадує справжню пустелю. В Криму, в Долині привидів, поширені ерозійні вітрові форми (ніші видування), які надають пісковиковим останцям химерного вигляду.

Гравітаційні форми рельєфу створені під дією сили тяжіння. Поширені вони на стрімких схилах гір, уздовж узбереж морів і водосховищ та на схилах річкових долин. До гравітаційних форм належать осипища, обвали, зсуви й пливуни. Утворенню зсувів і пливунів сприяє неглибоке залягання ґрунтових вод на похилому в бік долини глинистому горизонті. Вчені встановлюють спеціальні мітки-маркери для вивчення і прогнозування зсувів та обвалів.

Мал. 13.9. Високогірне озеро Бребенескул у давньольодовиковому карі

Під час сильних штормів хвилі руйнують морське узбережжя, створюючи абразійні берегові форми рельєфу (урвища й уступи). Абразійні процеси, як і гравітаційні, можуть спричинити руйнування будівель і доріг та становлять небезпеку для людини. Проте морські хвилі не лише руйнують береги, але й відкладають на них уламковий матеріал (пісок, гравій, гальку), утворюючи берегові акумулятивні форми рельєфу: пляжі й коси. Коса — вузький і витягнутий уздовж берега піщаний півострів. На берегах Чорного й Азовського морів поблизу гирл річок (поміркуй, чому саме в цих місцях узбережжя) утворилися коси: Тендрівська, Кінбурнська, Бердянська, Обитічна, Федотова (знайди їх на карті). Найдовшою є коса Арабатська Стрілка, що простягається на 115 км вздовж узбережжя Азовського моря.

Людська діяльність є причиною утворення антропогенних форм рельєфу. Вони виникають біля місць видобутку корисних копалин, а також під час побудови доріг і гідротехнічних споруд. Штучне походження мають кар’єри, терикони (мал. 13.10), дамби, насипи й виїмки вздовж доріг.

Мал. 13.10. Терикон на Донбасі

Робота з картою

Одні рельєфотворчі процеси відбуваються повільно впродовж тисяч і мільйонів років. Інші, навпаки, є непередбачуваними, стрибкоподібними й становлять небезпеку для людини. До таких належать карстово-суфозійні, абразійні, гравітаційні й водно-ерозійні процеси. Зобрази на контурній карті (способом значків, ареалів) місця їх найбільшого поширення в Україні.

ГЕОКРЕАТИВ

• 1. Чим для будівель і доріг небезпечні пливуни й карстові процеси? За допомогою додаткових джерел з’ясуй, чи поширені вони у твоїй місцевості.
• 2. Відкрий е-додаток. Розглянь робочий аркуш «Вплив давнього зледеніння на рельєф Українських Карпат» (13.2), виконай подані в ньому завдання.

Працюємо разом

Створення лепбука «Генетичні типи рельєфу України»

Об’єднайтесь у невеликі групи. Виберіть 1-2 генетичні типи рельєфу. Опрацюйте матеріал підручника й додаткові джерела з поданої теми. Доберіть матеріал і оформіть сторінку лепбука, присвячену вибраному типу. Відобразіть рельєфотворчі сили й процеси, приклади створених ними форм рельєфу та інформацію про їх поширення в Україні. Презентуйте свій проєкт класу.

Висновки

Наука геоморфологія пояснює, чому і як утворилися ті чи інші форми рельєфу. Геоморфологи класифікують різні форми рельєфу, визначаючи їх генетичні типи. Їхні дослідження дають змогу прогнозувати, як розвиватиметься рельєф у майбутньому і як це вплине на життєдіяльність людей.

• 1. Які генетичні типи рельєфу виділяють геоморфологи? Наведи кілька прикладів, покажи їх на малюнку. Які з них поширені на території твоєї області?
• 2. Де в Україні поширені вулканічні форми рельєфу?
• 3. Як склад гірських порід впливає на рельєфоутворення? Назви основні форми земної поверхні на території України. Наведи приклади.
• 4. Наведи приклади антропогенних форм рельєфу.

Процеси рельєфоутворення. Схематичний малюнок