Географія. 8 клас. Грома (2025)
§ 10. Тектонічна будова території України
ГЕОПОШУК
Коли теорія тектоніки літосферних плит стала вагомою галуззю геологічної науки, вчені змогли пояснити багато речей: утворення океанічного дна, появу й зникнення континентів, зв’язок між основними формами рельєфу й будовою земної кори. Але допитливий мозок усе ще знаходить запитання, які потребують відповіді. Чи міг у минулому на території України зародитися океан? Чи не спіткає западину Чорного моря доля океану Тетіс? Чи потрібно в Україні остерігатися руйнівних землетрусів? Шукаймо відповіді на ці та інші запитання разом.
Розшифруй терміни, які побачиш на сторінках цього параграфа:
ТИЩ ПИЛАТ ФОРТАПЛАМ СЧАДІСТЬКЛАСТ
ГЕОДОСЛІДЖЕННЯ
Які особливості тектонічної будови території України
Майже 90 % території нашої країни розташована в межах великої докембрійської Східноєвропейської платформи. Уже з назви зрозуміло, що її кристалічний фундамент формувався з найдавніших геологічних часів: в архейську й протерозойську ери. Близько 1,7 млрд років тому окремі ядра майбутньої платформи сконсолідувалися (об’єдналися) у єдиний потужний масив континентальної земної кори. Проте це не означає, що її активні рухи в цій частині припинилися. По гігантських розломах окремі блоки зазнавали піднять, інші — навпаки опускалися. Заповнюючись осадовими товщами, ці області ставали майбутніми тектонічними западинами. У періоди активного горотворення формувалися складчасті споруди, частина яких згодом під дією зовнішніх геологічних процесів руйнувалася й поступово вирівнювалася.
Південна й південно-західна частини території України лежать в області Альпійського (Середземноморського) рухомого поясу. Тут процеси складкоутворення та вулканізм тривали і в протерозойську, і в ближчі до нас ери. На території північного, тепер рівнинного Криму зруйновані складчасті структури, які існували на місці більш давніх утворень, стали фундаментом молодої платформи — Скіфської плити. На південь від Скіфської плити в кінці мезозою почали утворюватися складчасто-покривні споруди Кримських гір. У період альпійського горотворення вони зазнали нових піднять. Так само на південному заході України в межах Карпатської складчасто-покривної споруди виростає частина велетенської Карпатської дуги Європи. Невелика частина території на заході України лежить у межах ще однієї платформи — Західноєвропейської (мал. 10.1).
Мал. 10.1. Тектонічна будова України
Які тектонічні структури виділяють на Східноєвропейській платформі
Давні платформи зазвичай мають двоярусну будову: знизу розміщений потужний докембрійський кристалічний фундамент, який зверху перекритий шаром (кажуть — чохлом) осадових порід (мал. 10.2, с. 62). Але на окремих ділянках платформи осадовий чохол може бути відсутнім або малопотужним. Такі підняті геологічні структури, у межах яких кристалічний фундамент виходить на денну поверхню, називають щитами (мал. 10.2). Близько третини території України займає Український кристалічний щит.
Український щит — це видовжена тектонічна структура, що простягається приблизно на 1000 км у довжину і до 250 км в ширину. Має випуклу в профілі форму і краями (схилами) поступово занурюється під товщу осадових порід. Розбитий він глибинними розломами на більші й менші блоки, окремі з яких підняті відносно інших.
Мал. 10.2. Геологічний розріз плити, щита, западини й кристалічного масиву (підняття)
Український кристалічний щит складений дуже міцними гірськими породами переважно магматичного й метаморфічного походження: гранітами, лабрадоритами, габро, гнейсами, кристалічними сланцями, кварцитами тощо (див. рубрику «Точка на карті»). Породи зім’яті в древні складки, пробиті геологічними тілами із застиглої на глибині магми. Поверхня кристалічного фундаменту в різні періоди геологічної історії зазнавала руйнувань і є дуже нерівною. Зверху кристалічні породи перекриті лише невеликим шаром порід кайнозою, тому відслонюються по річкових долинах. До речі, долини річок часто збігаються із напрямком глибинних розломів. У Приазов’ї кристалічні породи виходять на поверхню у вигляді пагорбів-«могил».
Точка на карті
Лозуватські скелі
На Кіровоградщині, неподалік від села Лозуватка, розміщена геологічна пам’ятка, що є нагромадженням кам'яних скель і брил заввишки до 20 м. Пам'ятка отримала назву Лозуватські скелі. Тут на денну поверхню виходять магматичні гірські породи Українського щита. Вони складаються з рожево-сірих гранітів і пегматитів. Граніти подекуди прорізані прожилками молочно-білого кварцу до пів метра завтовшки. Вчені досліджують ці відслонення, щоб зрозуміти особливості формування нашої планети 2,5 млрд р. тому. Саме таким є абсолютний вік Лозуватських скель.
На північному сході частина території України лежить у межах ще одного підняття кристалічного фундаменту платформи — Воронезького кристалічного масиву. Тут давні кристалічні породи залягають на глибині 200-900 м і перекриті зверху більш молодими осадовими породами.
Між Українським кристалічним щитом і Воронезьким масивом розташована Дніпровсько-Донецька западина. У протерозої в цьому місці земна кора розтягнулася і по розломах почала опускатися, формуючи грабен — ступінчасту структуру. За сприятливих умов грабен міг перетворитися на повноцінну рифтову зону (пригадай, що таке рифт). Але в палеозої розколені блоки платформи почали рухатися назустріч і опускання припинилися. Глибока тектонічна западина (її ще за схожість із ровом називають авлакоген) стала заповнюватися товщами осадових порід: пісковиками, вапняками, глинами, солями. В їх шарах почали утворюватися нафтогазоносні товщі. Дніпровсько-Донецька западина — місце, де кристалічний фундамент платформи опустився чи не найглибше на планеті (місцями до 18 км).
Працюємо разом
Об’єднайтеся в групи. Порівняйте Український кристалічний щит і Дніпровсько-Донецьку западину. Знайдіть відмінні й спільні риси цих тектонічних структур. Висновки зобразіть у вигляді вже знайомої вам діаграми Венна.
На південний схід від Дніпровсько-Донецької западини теж у прогині платформи сформувалася Донецька складчаста споруда. Потужна товща палеозойських порід (пісковиків, вапняків, крейди, аргілітів, сланців, різнобарвних глин) в епоху герцинського горотворення була зім’ята в складки. Море тут чергувалося з ділянками суходолу. У неглибоких морських лагунах накопичувалися рештки відмерлих рослин (велетенських папоротей, хвощів і плаунів). Зазнаючи впливу високого тиску й температур, на глибині з органічних рослинних залишків утворювалися пласти кам’яного вугілля (мал. 10.3). Період палеозою, впродовж якого майбутні вугленосні товщі накопичувалися найбільше, українською називають кам’яновугільним (міжнародна назва — карбон).
Мал. 10.3. Скам’янілість плауноподібної рослини, знайдена в гірських породах кам’яновугільного періоду
Над західним схилом Українського кристалічного щита виділяють Волино-Подільську плиту. Зазвичай плитами називають молоді платформи (про одну з них — Скіфську плиту — ми вже згадували й розповідатимемо далі). Але Волино-Подільську плиту так назвали через майже горизонтальне залягання шарів осадових порід. Іноді, щоб не плутати з молодими платформами, таку тектонічну структуру називають Волино-Подільською монокліналлю (за маленький нахил шарів гірських порід під одним кутом). Кристалічний фундамент у ній поступово занурюється зі сходу на захід. Його поверхня нерівна, окремі блоки по глибинних розломах зміщені один відносно іншого. Осадові породи — це переважно палеозойські пісковики й вапняки та неогенові відклади (вапняки, глини). Найбільша товщина осадових порід — на заході Волино-Подільської плити (досягає 4000 м). На сході, на межі з кристалічним щитом, древні породи фундаменту майже виходять на поверхню, відслонюючись у глибоких долинах річок.
По краях Східноєвропейської платформи утворилися тектонічні западини: на заході — Львівська, на півдні — Причорноморська. Осадові породи у Львівській западині нагромаджувалися кількома «поверхами». Нижній складають давніші палеозойські породи (в них утворилися кам’яновугільні товщі, пригадай коли). Поверх них у мезозої нагромадилися крейдові відклади, а пізніше й кайнозойські. Кристалічний фундамент у Причорноморській западині розбитий розломами. Ще в протерозої окремі блоки опускалися, утворюючи щось схоже на грабен. Згодом западина заповнилася осадовими відкладами. Львівська западина межує з Західноєвропейською платформою, а Причорноморська — зі Скіфською плитою.
Які тектонічні структури утворилися в межах Альпійського рухомого поясу
Альпійський рухомий пояс є частиною величезного Середземноморсько-Гімалайського рухомого поясу, що утворився на стику Євразійської, Африканської, Аравійської та Індо-Австралійської літосферних плит. На початку палеозою тут існував прадавній океан, який в епоху герцинського горотворення зник. На його місці почали формуватися складчасті структури континентальної земної кори. Проте на початку мезозою по розломах континентальної кори почалися опускання блоків і утворення рифтової зони. Це призвело до формування нового океану — Тетіс. Унаслідок зіткнення плит Євразії й Африки з Аравією океан Тетіс зник, а Середземне, Чорне й Каспійське моря вважають його залишками (їх дно складене океанічною корою). Почалася альпійська епоха горотворення, утворилися складки й виросли гірські системи Карпат і Криму (водночас із Піренеями, Альпами, горами Балканського півострова, Кавказом і багатьма іншими за межами території України).
На стику Східноєвропейської платформи й Альпійського рухомого поясу утворилися частини молодих платформ. Їх фундаментом слугують зруйновані герцинські складчасті споруди. Найбільшу площу займає Скіфська плита. Вона охоплює не лише північну частину Кримського півострова, але й майже все дно Азовського й північно-західну шельфову частину Чорного моря. Між нижніми течіями Дунаю й Дністра розташована область Добруджі з таким самим фундаментом на основі зруйнованих герцинських споруд. Давні складчасті споруди тут почали утворюватися ще в палеозої. Зараз вони виходять на поверхню в Рахівсько-Чивчинському (Мармароському) масиві (кристалічні сланці, мармуровидні вапняки, гнейси, кварцити). Пізніше процеси горотворення проявлялися в юрському періоді (так звані Пенінські стрімчаки, складені вапняками). Але остаточно Карпатська складчасто-покривна споруда сформувалася в час альпійського горотворення. Окремі складки зміщені й насунуті одна на одну. Чергування морських і континентальних відкладів на дні неглибокого моря зумовило утворення карпатського флішу (мал. 10.4). Карпатську складчасто-покривну споруду з обох боків відокремлюють Передкарпатський прогин і Закарпатська западина. Вони заповнені товщами неогенових осадових порід.
Фліш — осадові гірські породи, переважно уламкового типу, складені чергуванням шарів пісковику, глинистих сланців, алевроліту та, деколи, вапняків.
Мал. 10.4. Відслонення карпатського флішу. Скеля Слон у місті Яремче: вигляд здалеку і зблизька
Складчасто-покривна споруда Кримських гір займає південну частину Кримського півострова. На півдні вона межує з улоговиною Чорного моря. Утворилася на місці затоки океану Тетіс, яка в мезозої активно заповнювалася відкладами (пісковики, вапняки, глинисті сланці). Наприкінці мезозою тут почалися підняття. Остаточно гори виросли під час альпійського горотворення. На думку вчених, в неогені південна частина величезної складки занурилася в Чорноморську западину. Про це свідчить стрімкий уступ у південній, повернутій до моря, частині Кримських гір.
Що таке неотектонічні рухи
Вертикальні й горизонтальні рухи ділянок земної кори, які відбувалися в неогені й антропогені, називають неотектонічними. Під впливом альпійського горотворення більша частина території Східноєвропейської платформи піднімалася, хоча й із різною інтенсивністю. Швидкість вертикальних рухів сягала кількох міліметрів на рік. Найбільших піднять зазнали Волино-Подільська плита й Донецька складчаста споруда. Повільніше піднімався фундамент Українського кристалічного щита. Причорноморська западина, навпаки, зазнала опускань. У межах Альпійського рухомого поясу найбільших піднять зазнали осьові області Карпат і Кримських гір. Решта територій інтенсивно опускалися (найбільше — Передкарпатський і Закарпатський прогини й Скіфська плита). Такі неотектонічні рухи мали значний вплив на формування сучасного рельєфу. Під їх впливом закладалися річкові долини. Зараз більшість великих річок України мають південно-східний або південний напрямок. Зокрема, на Подільській і Волинській височинах, які зазнали поступового вирівнювання поверхні, річки активно врізаються, виробляючи свій профіль. А на південному сході цих височин формується густа ярково-балкова сітка. Передгірські прогини заповнюються уламковим матеріалом, який річки приносять з гір.
Чи можливі в Україні сильні землетруси
Через розміщення більшої частини території України в межах сейсмічно неактивної Східноєвропейської платформи, сильні землетруси можливі лише в західній, південно-західній частині країни й на Кримському півострові. Найбільш сейсмічно небезпечними є території, що лежать поблизу зони Вранча в Румунських Карпатах — однієї з найактивніших сейсмічних зон Землі.
За останні півтора століття сильні землетруси інтенсивністю 7 балів були на Закарпатті, на півдні Одещини та до 8 балів — у горах Криму (тут осередки землетрусів розташовані на дні Чорного моря). Сейсмічну небезпеку на цих та прилеглих територіях змушені брати до уваги інженери й будівельники під час спорудження мостів, гребель електростанцій, висотних будинків.
• Відкрий е-додаток. Виконай завдання 10.1, відвідавши сайт Державного космічного агентства України.
ГЕОКРЕАТИВ
Підготуй повідомлення про наслідки найсильніших землетрусів, що сталися впродовж останніх 150 років і мали вплив на територію України. Вибери одну подію: а) землетрус 11-12 вересня 1927 року в Криму; б) землетрус 4 березня 1977 року в зоні Вранча.
Робота з картою
1. Відкрий е-додаток. Розглянь робочий аркуш 10.2, виконай завдання.
2. Зіставляючи геологічну й тектонічну карти України (мал. 9.7, с. 58 і 10.1, с. 61), визнач, у межах якої тектонічної структури виявлено метеоритні кратери, утворені десятки й мільйони років тому. Поміркуй, чому їх не знайдено на поверхні інших тектонічних структур.
3. Створи карту загрозливих сейсмічних явищ. За допомогою матеріалу підручника, мал. 10.5 і додаткових джерел поділи територію України на 3 частини (сейсмонебезпечна, помірно сейсмонебезпечна, низької сейсмічної небезпеки) і зафарбуй їх на контурній карті України різними кольорами. Придумай знак, який показує можливе руйнування споруд землетрусом, зобрази його там, де в Україні існує така небезпека. Які ще небезпечні явища можуть викликати землетруси? Придумай для них знаки й зобрази їх на карті. Чи потребує місце твого проживання додаткових заходів для сейсмостійкого будівництва?
Мал. 10.5. Сейсмічність території України за ймовірною максимальною інтенсивністю
Висновки
У тектонічній будові України близько 90 % території припадає на Східноєвропейську докембрійську платформу, решта — ділянки молодих платформ і Карпатської та Кримської складчастих областей. Різна потужність осадового чохла або його відсутність дозволила виділити в межах Східноєвропейської платформи окремі її складові: щит, плити, западини, кристалічний масив. Осередки сильних землетрусів на території України можуть проявити себе насамперед в альпійських складчастих поясах. Сейсмічну небезпеку для нашої країни можуть становити землетруси з гіпоцентром у зоні Вранча на території Румунії.
- 1. Перелічи тектонічні структури, у межах яких розташована територія України. В межах якої тектонічної структури проживаєш ти?
- 2. З якими тектонічними структурами на території України пов'язані родовища нафти й природного газу, вугілля, рудних корисних копалин?
- 3. Чому однією з найбільших сейсмічних небезпек для України є зона Вранча на території Румунії?
