Біологія. 7 клас. Горобець

§ 45. Плоскі черви — вільноживучі і паразити

У цьому параграфі ви дізнаєтеся:

чим відрізняються один від одного «черви»;
про тварин, що можуть відновити своє тіло з декількох клітин;
про паразитичних плоских червів і як від них уберегтися.

Різноманіття плоских червів

Ми розпочинаємо знайомство з червами — спершу плоскими, далі — круглими та кільчастими червами. У багатьох людей слово «черви» викликає неприємні асоціації з паразитами або поїдачами мертвих тварин. Насправді лише незначна кількість видів червів ведуть паразитичний спосіб життя. «Черви» в трупах узагалі є личинками комах. Поміж червів багато тварин, які вражають красою. Окрім того, вони забезпечують багато важливих процесів у біосфері, без яких наше життя було б неможливим.

Черви різноманітні. Представники кожної з названих груп — плоскі, круглі та кільчасті черви — відрізняються одні від одних походженням та будовою. Їхня схожість є поверхневою.

До типу Плоскі черви належать вільноживучі тварини та паразити. Загалом відомо приблизно 20 тисяч видів, із яких в Україні є понад 1300. Поміж вільноживучих більшість опанувало водне середовище, лише деякі види пристосувалися до ґрунтів вологих лісів. Найбільш численний представник у фауні України — планарія молочно-біла. Це невеликий (до 3 см) мешканець прісних водойм. У морях світу наявні планарії понад 10 см завдовжки із гарним різнокольоровим забарвленням. Вільноживучі плоскі черви — хижаки. Попри відносно невеликі розміри, вони можуть нападати на здобич, яка вдвічі більша.

Із паразитичних плоских червів найбільшу небезпеку для людей становлять сисуни (печінковий сисун та котячий сисун), ціп’яки (бичачий та свинячий ціп’як) та ехінокок.

Мал. 45.1. Зовнішня (зліва) та внутрішня (справа) будова планарії

Особливості будови плоских червів

Як помітно з назви, тіло цих тварин сплощене. Покриви та м’язи разом утворюють суцільний шкірно-м’язовий мішок. Газообмін плоских червів відбувається крізь покриви, дихальної системи немає. Деякі паразитичні види не потребують кисню. Кровоносної системи також немає.

Травна система у вільноживучих та деяких паразитичних плоских червів складніша, ніж у жалких. Наявний ротовий отвір, кишечник складається із двох відділів, розгалужений. Однак, як і в жалких, травна система замкненого типу, тобто немає анального отвору, неперетравлені рештки виводяться назовні через рот. У деяких паразитичних червів (ціп’яки, ехінокок) травної системи немає, поживні речовини всмоктуються через покриви тіла.

Видільна система представлена канальцями, які відкриваються назовні маленькими отворами.

Нервова система ланцюжкова, але утворена парою нервових стовбурів, що простягнулися вздовж правого та лівого боків тіла. Попереду нервові стовбури об’єднуються в мозковий нервовий вузол, а також з’єднані між собою численними поперечними нервами. У багатьох вільноживучих червів є невеликі очі. У паразитичних видів нервова система спрощена.

Яка з цих систем наявна в жалких: травна, дихальна, кровоносна, видільна, нервова?

Більшість плоских червів є гермафродитами, запліднення внутрішнє. Прямий розвиток характерний для деяких вільноживучих видів. У паразитичних та деяких вільноживучих видів розвиток непрямий. Плоскі черви, особливо вільноживучі, мають високу здатність до регенерації, тобто відновлення організму. Якщо від планарії залишиться лише десяток клітин, навіть у такому випадку вона спроможна повністю відновити тіло.

Паразитичні плоскі черви

Мал. 45.2. Життєвий цикл котячого сисуна

Паразитичним плоским червам властива зміна хазяїв упродовж життєвого циклу. В проміжному хазяїні паразит розвивається, деякі види безстатево розмножуються. Остаточний хазяїн — організм, в якому відбувається статеве розмноження паразита. Найбільш численним в Україні є котячий сисун, у якого остаточним хазяїном є звірі, що поїдають прісноводну рибу: коти, собаки, лисиці та інші ссавці, включно з людиною. Із остаточного хазяїна яйця мають потрапити у водойму, де личинка дозріває, змінюючи двох проміжних хазяїв — спочатку прісноводного равлика, потім — риби. До остаточного хазяїна паразит проникає з рибою без належної термічної обробки. Черви поселяються в жовчних протоках печінки, що негативно позначається на життєдіяльності хазяїна. У більшості уражених людей розвивається запалення жовчного міхура. У дрібних тварин велика кількість паразитів може призвести до смерті. Поміж країн Європи Україна перебуває на першому місці за кількістю випадків зараження котячим сисуном. Особливо часто його знаходять у рибах Дніпра, однак в інших регіонах також варто уникати споживання риби без достатньої температурної обробки.

Робота в парі

Деякі плоскі черви використовують людину як остаточного господаря, деякі — як проміжного. Обговоріть, яку цінність має ця інформація для людини. Якому хазяїну паразит завдає більше шкоди?

Мал. 45.3. Життєвий цикл бичачого та свинячого ціп’яка

Життєві цикли свинячого та бичачого ціп’яків загалом схожі (мал. 45.3). Остаточним хазяїном є м’ясоїдні ссавці (у тому числі й людина), проміжним хазяїном — свині (для свинячого ціп’яка) або велика рогата худоба (для бичачого ціп’яка). У травній системі остаточного хазяїна ціп’як розростається до великих розмірів (декількох метрів), його тіло поділене на голівку й численні членики. Час від часу членики з яйцями паразита виходять назовні, де через їжу мають потрапити в тіло проміжного хазяїна. Тут вони проникають у м’язи та внутрішні органи й утворюють маленький (1,5-2 мм) мішечок із личинкою всередині. Щоб заразитися, остаточний хазяїн має з’їсти м’ясо проміжного хазяїна без належної термічної обробки. Ціп’яки завдають суттєвої шкоди остаточному хазяїну (виснаження, проблеми з травленням тощо), однак не смертельні. Окрім того, свинячий ціп’як може використовувати організм людини як проміжного хазяїна. У такому випадку шкода буде більшою.

Найбільшу небезпеку для людей становить ехінокок. Це невеликий (до 8 мм) родич ціп’яків, який використовує хижих ссавців (у тому числі собак) як проміжного хазяїна. Через свої дрібні розміри він завдає менше шкоди хазяїну, ніж ціп’яки. Гірша доля проміжного хазяїна. Яйця ехінокока виходять із екскрементами хазяїна назовні, де зберігаються, допоки з травою не потраплять до худоби — проміжного хазяїна. В організмі проміжного хазяїна личинка мігрує із кровотоком до різних органів (печінки, легень та інших), де прикріплюються повільно розвиваються і розмножуються безстатевим шляхом. Разом новоутворені личинки утворюють великий міхур (інколи більше 20 см), який перешкоджає роботі внутрішніх органів. Зараження остаточного хазяїна відбувається при поїданні хижаком проміжного хазяїна і надходження личинок у травну систему. Люди зазвичай є випадковими проміжними хазяївами ехінокока, ми можемо бути проміжними хазяївами — заразитись яйцями паразита, наприклад, погладивши безпритульну собаку. Після цього необхідно ретельно помити руки, щоб яйця паразита не потрапили до травної системи людини. Лікування здійснюється шляхом хірургічним видаленням личинок, трапляються смертельні випадки.

Небезпека для людей

Багато людей боїться заразитися паразитами, що можуть бути в м’ясі або рибі. Справді, такий ризик існує, якщо споживати м’ясні продукти без належної термічної обробки. Проте ще більш важливо дотримуватись особистої гігієни та мити руки перед їжею. Навіть вегетаріанець може стати проміжним хазяїном свинячого ціп’яка або ехінокока.

Існують м’ясні продукти, виготовлення яких не передбачає термічної обробки (наприклад, хамон, в’ялене м’ясо тощо). У багатьох країнах Європи такі продукти знезаражують радіоактивними променями. Цей спосіб не завдає шкоди людині — промені проходять крізь продукт, як промені рентгенівського апарата, і не затримуються. У момент проходження променя паразит гине.

Роль плоских червів у природі

Вільноживучі плоскі черви є хижаками, що регулюють чисельність придонних молюсків, ракоподібних, риб.

Відносини паразит-хазяїн менш помітні, ніж відносини хижак-жертва, але це також важлива складова всіх природних екосистем. Паразити впливають на поведінку хазяїв (наприклад, зменшують активність, змінюють харчову поведінку, збільшують імовірність стати жертвою хижака тощо). За відсутності паразитів екосистеми були б інакшими.

Використання плоских червів людьми

Планарії як лабораторні тварини зручні для багатьох досліджень. Швидкий розвиток молекулярної біології, який розпочався в другій половині XX ст. і триває досі, став можливим і завдяки експериментам із планаріями.

Підсумки

Плоскі черви — вільноживучі хижаки або паразити. Тіло вкрите шкірно-м’язовим мішком. Травна система замкнена. Видільна система представлена окремими канальцями. Нервова система — парою нервових ланцюжків. Кровоносної та дихальної систем немає. Переважно гермафродити, розвиток прямий (вільноживучі види) або непрямий (паразити). Життєвий цикл паразитичних видів передбачає зміну хазяїв. Щоб уникнути зараження паразитами, необхідно забезпечити термічну обробку їжі та дотримуватись особистої гігієни.

А чи знаєте ви...

Люди здавна інфікувалися паразитичними червами. Характерні симптоми зараження свинячим ціп’яком згадуються у творах давніх греків, зокрема Аристотеля та Аристофана. Особливо потерпали жителі Ісландії — острова, де різноманіття домашніх тварин невелике. Основу тваринництва становили вівці, яких випасали з допомогою собак. Так сформувались умови, сприятливі для життєвого циклу ехінокока. Паразит потрапив в Ісландію в ІХ столітті і так поширився, що через декілька віків став сумною «візитівкою» острова. Про тяжке захворювання згадано в сагах вікінгів. Майже 20% населення острова було заражене ехінококом, що ускладнювало розвиток регіону. Подолати хворобу вдалося лише в ХХ століття.

1. Укажи особливості травної системи планарії.
2. Яких правил гігієни необхідно дотримуватися, щоб уникнути зараження ехінококом?
3. Яких правил гігієни необхідно дотримуватися, щоб уникнути зараження котячим сисуном?
4. Чому для людини більш небезпечне зараження ехінококом, ніж бичачим ціп’яком?
5. Порівняй особливості нервової системи та органів чуття вільноживучих та паразитичних плоских червів.

Перевір себе

Перейдіть на сайт за QR-кодом або за покликанням https://learningapps.org/watch?v=p6bh87kxa23 і виконайте завдання.