Біологія. 7 клас. Горобець

§ 41. Способи комунікації тварин. Територіальна поведінка

У цьому параграфі ви дізнаєтеся:

навіщо танцюють бджоли;
скільки слів спроможна вивчити горила;
чому люди замість бійки можуть зламати сторонній предмет.

Комунікація тварин

Соціальна поведінка можлива завдяки комунікації між тваринами, яку називають «мовою тварин». Комунікація передбачає, що одна особина створює стимул — будь-який тип впливу, який здатний змінити поведінку іншої тварини.

Як стимули діють різні типи подразників, які можуть бути сприйняті органами чуття іншої тварини. Відповідно до органів чуття існують такі типи сигналів:

Звукові сигнали — шлюбна пісня птаха, погрозливе шипіння змії, нажаханий писк миші, упольованої совою, — це все звукові сигнали. Їх створюють не лише голосом. Наприклад, комахи часто видають звуки тертям кінцівок одна об одну або об крила. У голубів є спеціальні пера для створення звуку «фууур-р-р» при злеті, що є сигналом іншим голубам.

Зорові сигнали — забарвлення або демонстрація відповідних поз агресії, заспокоєння тощо. До зорових сигналів належить світіння тварини в темряві в тому випадку, якщо це стимул, адресований представникам свого виду. Наприклад, світло жуків-світляків слугує для внутрішньовидової комунікації, отже, це зорові сигнали. Світло медуз необхідне для дезорієнтації хижаків і не є зоровим сигналом. Цікавим прикладом зорових сигналів є «танець бджіл» (мал. 41.1). За допомогою певних рухів бджола-розвідниця передає інформацію про напрямок і відстань, за якими слід шукати багаті нектаром місця.

Мал. 41.1. Танець бджіл. Рухаючись по колу, часом додаючи коливання тулубом, бджола-розвідниця сповіщає інших про місця, де варто шукати нектар

Хімічні сигнали базуються на здатності видавати специфічні запахи, рідше через вплив на органи смаку інших особин. Перевага цього типу сигналів у тому, що тварина може залишити хімічний сигнал і покинути територію (це віддалено нагадує записки в людей). Сигнал може виконувати свою функцію навіть після смерті тварини. Деякі гризуни, потрапивши до хижака, залишають хімічний сигнал, який попереджає про небезпеку інших представників виду.

Тактильні сигнали реалізуються через дотики — тертям об іншу тварину, дотиком антен у мурах тощо.

За можливості тварини використовують усі типи сигналів. Деякі з них є провідними, інші — допоміжними. Наприклад, у ссавців добре розвинутий нюх і важливі хімічні сигнали. Примати пристосовані до життя в тропічному лісі — середовищі, наповненому запахами квітів, плодів, поміж яких хімічні сигнали губляться. Тому для приматів більш важливі зорові та звукові сигнали.

У більшості видів різноманіття сигналів невелике, зазвичай це сповіщення про тривогу, шлюбна пісня, пошук дитинчат тощо. Деякі урізноманітнюють комунікацію, сповіщаючи подробиці. Наприклад, мавпи верветки не просто інформують про тривогу, а мають спеціальні сигнали, які означають наближення леопарда, хижого птаха, змію або павіана. Сигнал впливає на реакцію інших мавп — утеча на дерево від леопарда, утеча в кущі від птаха і т.д. Експерименти з тваринами в неволі вказують, що деякі види спроможні усвідомлено використовувати десятки, або й сотні сигналів. Африканський сірий папуга на ймення Алекс навчився використовувати понад 30 слів, складаючи короткі речення, такі, як «Я хочу банан». Через особливості будови голосового апарату мавпи обмежені у використанні звукових сигналів. Лише одну горилу вдалося навчити вимовляти коротке англійське слово «No». Однак їх можна навчити мови глухонімих (зорові сигнали). Так шимпанзе Уошо вивчила понад 130 слів, а горила Коко — понад 400! В усіх випадках тварини розуміли значення сигналу. Щоправда, науковці не знають, чи використовують тварини таке різноманіття сигналів у природі.

Робота в групах

Комунікацію часто називають «мовою». Дійсно, людська мова хоч і значно складніша, але на базовому рівні діє так само, як комунікація тварин. До того ж, ми успішно використовуємо мову для зміни поведінки домашніх тварин, а деякі тварини передають сигнали, які впливають на нашу поведінку. То чи є межа між комунікацією тварин і мовою людей?

А як щодо «мови» рослин? Рослини надають певного забарвлення пелюсткам для того, щоб передати сигнал комахам-запилювачам: «Ми тут!». Зміна кольору фруктів із зеленого на червоний повідомляє: «Нас пора з’їсти й рознести насіння». І тварини сприймають ці сигнали! Чи це не рослинно-тваринна мова? Подискутуйте над запитанням: Де межа комунікації тварин? Чи є в ній місце мові людей і сигналам рослин?

Територіальна поведінка

Територіальна поведінка спрямована на поділ території на певні ділянки. Вона тісно пов’язана з комунікацією, адже тварина має подати іншим сигнал, яку ділянку вона «вважає своєю». Територіальна поведінка включає маркування (мічення) ділянок та охорону. Тип сигналу для мітки залежить від виду. У птахів це переважно звукові сигнали — шлюбна пісня, яка не лише приваблює партнерів для розмноження, але й відлякує конкурентів. Ссавці послуговуються переважно хімічними мітками. Куниці, норки, тхори залишають екскременти на видному місці (пеньок, ділянка землі без трави тощо). Таким чином, екскременти є одночасно хімічною і зоровою міткою.

Охорона ділянки призводить до конфліктної поведінки — сутичок тварин за право контролю території. Вона спрямована переважно на представників свого виду, але часто бувають винятки, що тварина нападає на інших істот. Наприклад, лебеді проганяють качок з озера, ведмеді й вовки бачать один в одному конкурентів і при нагоді намагаються витіснити за межі ділянки.

Під час конфліктної поведінки у тварини виникає два протилежних бажання — битись та втекти. Ця суперечливість може призвести до зміщеної активності, тобто поведінки, яка пов’язана із ситуацією, але є «недоречною». Наприклад, півні замість поєдинку можуть розпочати дзьобати землю, так ніби на ній є зерно. Людина, розгнівавшись на іншу людину, може зламати олівець, стукати пальцями по столу тощо. Конфлікт завершується або втечею одного з учасників, або ж демонстрацією заспокійливої поведінки. Наприклад, вовк, визнавши перемогу суперника, демонструє живіт, мавпи для заспокоєння вдаються до грумінгу іншої особини.

Що таке грумінг?

Підсумки

Тварини для комунікації послуговуються зоровими, звуковими, хімічними та тактильними сигналами. Переважання певного типу сигналів зумовлене середовищем існування. Комунікація є важливою складовою територіальної поведінки. Якщо межі території буде порушено, це може призвести до конфліктної поведінки або зміщеної активності. Для влагодження конфлікту необхідно, щоб один із суперників утік або вдався до заспокійливої поведінки.

А чи знаєте ви...

Деякі тварини звертають увагу не лише на сигнали представників свого виду, але й на інших тварин. При цьому сигнал може зберігати первісне значення або ж набувати нових змістів. Так мавпи сприймають крик тривоги птахів, як сигнал небезпеки. А шлюбна пісня — звуковий сигнал, який птахи використовують для мічення території, — у сприйнятті мавп є заспокійливим. Коли наші предки перейшли до життя в африканській савані, то шукали трупи великих тварин. Щоб їх виявити, звертали увагу на політ птахів. Минуло декілька мільйонів років, а ми й досі не байдужі до сигналів від птахів.

1. Які типи сигналів можуть бути використанні для мічення території?
2. Який тип сигналів може діяти довше, ніж інші?
3. Чому людиноподібні мавпи можуть опанувати сотні слів з мови глухонімих, але не розмовляють із людьми голосом?
4. Наведи приклади зорових, звукових, хімічних та тактильних сигналів у комунікації людей.
5. Чому в дельфінів переважає звукова комунікація, а не хімічна, як у багатьох звірів?

Перевір себе

Перейдіть на сайт за QR-кодом або за покликанням https://learningapps.org/watch?v=pr20szdyj23 і виконайте завдання.