Всесвітня історія. 7 клас. Гісем

Розділ II. Середньовічний світ Західної Європи

§ 5. Людина в Середньовіччі

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ: як у Середні віки складалися відносини між людиною та природою; яким було населення середньовічної Європи; що таке «міграція», «внутрішня колонізація», «зовнішня колонізація».

ПРИГАДАЙТЕ: 1. Якою була взаємодія людини та природи в Стародавньому світі? 2. Охарактеризуйте населення Римської імперії в період її розквіту й занепаду. 3. Робота в парах. Обговоріть, як життя людини залежить від природи. Наведіть приклади.

1. Людина та природа в Середньовіччі. За часів Середньовіччя природні умови обумовлювали, яким будувати житло, де створювати поселення, які виготовляти знаряддя праці тощо. Клімат у цей час у Європі загалом нагадував сучасний. Однак у XIII—XIV ст. на континенті відбулося різке похолодання. Середньовічні хроністи навіть писали про наближення кінця світу.

Середньовічна людина намагалася пристосуватися до місцевого ландшафту. На рівнинах виникали великі села, у порізаній пасмами гір, боліт, річкових проток місцевості — окремі хутори. На узвишшях і пагорбах будували замки, фортеці. Річки ставали природними межами між землеволодіннями й державами. Наявність виходів до морів та океанів сприяла розвитку рибальства, торгівлі й налагодженню зв’язків між країнами.

Полювання із собаками в лісі біля замку. Середньовічна мініатюра

У Ранньому Середньовіччі більша частина Європи була вкрита лісами. Ліс у ті часи був основним джерелом життя. Там пасли худобу, відгодовували жолудями свиней. Завдяки цьому селянин отримував на зиму гарантований запас м’ясної їжі. У лісі заготовляли дрова для опалення та деревне вугілля, необхідне для виробництва залізних знарядь праці та зброї. Ліс забезпечував деревиною, яка в цей час була головним будівельним матеріалом. Крім того, у лісі збирали лікарські рослини — єдині засоби лікування в той час.

Незважаючи на користь лісу для середньовічної людини, у той самий час він становив уявну чи справжню небезпеку. Ліс був кордоном між володіннями сеньйорів. Із лісу з'являлися голодні вовки, розбійники й завойовники. Недивно, що в казках і легендах тих часів ліс і його мешканці були обов'язковими персонажами. У лісі знаходили притулок ченці-самітники, мандруючі рицарі та злочинці. Для одних ліс був надійним притулком, для інших — джерелом небезпеки.

Ліс був також місцем полювання. Шкіра й хутро лісових звірів захищали людину від холоду й були для неї ліжком. Ліс забезпечував медом диких бджіл, ягодами, грибами тощо. За висловом французького дослідника Середньовіччя XX ст. М. Блока, саме ліс супроводжував середньовічну людину «від колиски до могили».

Своєю господарською діяльністю середньовічна людина змінювала природу, при цьому не завжди на краще. Середньовічні люди були недбалими господарями. Вони знищували лісові масиви, не турбуючись про їх відновлення. Природа «карала» їх за це обмілінням водойм, збідненням земель, рослинного та тваринного світу. Таке ставлення певною мірою було обумовлено тим, що християнство проголошувало людину господарем природи, який має панувати над нею й використовувати у своїх інтересах.

На Сході людина ставилася до природи більш дбайливо. Східні релігії навчали, що людина є частиною природи, яка має жити в гармонії з нею. Завдавати шкоди будь-якій істоті людині заборонялося.

2. Населення. Міграції. Лиха середньовічної людини. У Середні віки Західну й Центральну Європу населяли переважно романізовані народи колишньої Римської імперії. До них додалися ті, що переселилися сюди під час Великого переселення народів і наступних міграцій населення. Учені вважають, що після розпаду Римської імперії кількість жителів у Європі значно зменшилася.

Міграція — переселення народів, груп людей або окремих осіб із місць постійного проживання на нові землі.

Найбільшими лихами Середніх віків були голод, хвороби (епідемії) та війни. Недостатній рівень розвитку сільського господарства призводив до низьких урожаїв. Крім того, селяни, що перебували в залежному становищі, не були зацікавлені у збільшенні врожаїв. Середньовічна Європа постійно перебувала на межі голоду.

Починаючи з XII ст. європейські сеньйори намагалися чинити опір голоду. Вони розподіляли продукти між біднотою в голодні роки. Однак середньовічна людина не робила запасів на випадок голоду, і зберігати продукти тоді не вміли — м’ясо, зерно від вологи псувалися. До цього додавалися щури-шкідники, що були нездоланним лихом для середньовічної людини.

Сучасний український історик отець О.-Д. Вільчинський стверджує, що в Середньовіччі більшість європейців приділяли достатню увагу своїй гігієні. Вважалося, що тілесна чистота є виконанням заповіді Святого Письма дбати про своє тіло як «Храм Духу Святого». Представники всіх верств середньовічного суспільства мили своє тіло щонайменше раз на тиждень. Більшість людей розуміла, що хвороби передаються від хворих до здорових людей через особистий контакт, і тому саме в добу Середньовіччя з'явилося перше уявлення про карантин. Уживати їжу, попередньо не помивши руки, вважалося ознакою дикості.

Середньовічні хроніки повідомляють, що навесні 1315 р. Європу охопив голод, який тривав два роки. У цей час від нестачі їжі щодня вмирали тисячі людей. Вчені встановили, що «великий голод» 1315—1317 рр. був спричинений «великим потопом» — дуже значною кількістю опадів у ці роки в Європі (дощі йшли до 150 днів без перерви).

Люди, які не загинули від голоду, страждали від хвороб. Погане харчування, неякісні продукти, недостатній рівень розвитку медичної допомоги робили середньовічну людину вкрай уразливою до різних захворювань — туберкульозу, малярії, прокази, холери, дизентерії, тифу, чуми, віспи.

Найбільші втрати населення тогочасної Європи зазнавало від епідемій чуми й холери. Наймасштабніші спалахи чуми, яку називали «чорною смертю» та «чорною мітлою людства», сталися в VI та XIV ст. У 1346—1353 рр. від неї померло до 25 млн осіб.

«Чорна смерть». Середньовічна мініатюра

• Що, на вашу думку, хотів передати своєю мініатюрою автор?

Епідемії охоплювали перш за все міста через велике скупчення населення й відсутність належних санітарних умов. Унаслідок цього кількість населення міст після епідемій чуми зменшувалася на 50—60%.

В епідеміях часто звинувачували юдеїв. Їхні спосіб життя та відмінності в релігії викликали несприйняття в більшості населення. Так, у 1348 р. Іспанію охопили погроми, приводом до яких стало звинувачування юдеїв у продажі отруєних тканин. Через таке упереджене ставлення юдеям виділяли для проживання окремі квартали.

Погром — масові насильницькі дії, спрямовані проти певної групи населення, виокремленої за релігійною, національною або іншою ознакою.

Досить часто на різних територіях спалахували збройні конфлікти й війни. Проте кількість втрат населення середньовічної Європи через війни визначити неможливо через відсутність надійних джерел інформації.

Масові спалення юдеїв під час епідемії чуми в Кельні (Німеччина). Середньовічна мініатюра

• Про поширення яких явищ під час епідемії свідчить мініатюра?

Середня тривалість життя європейців у цей час становила 30—35 років для жінок і 40—45 років для чоловіків. До 60 років найчастіше могли дожити лише королівські особи, представники духовенства або вчені.

Переписів населення й будь-яких підрахунків людності не проводилося, тому визначити кількість жителів середньовічної Європи можливо лише приблизно. Припускають, що населення основної частини імперії Карла Великого становило 4—5 млн осіб, а на початку XV ст. у Європі проживало 43 млн осіб.

За підрахунками сучасних дослідників, у VII ст. населення Західної Європи становило близько 14,7 млн осіб, у середині X ст. — 22,6 млн, а напередодні епідемії чуми в середині XIV ст. досягло 54,4 млн осіб.

У ті часи більшість звичайних людей жили досить бідно. Як правило, у пошуках кращої долі вони ладні були йти світ за очі. До того ж майже вся оброблювана земля належала сеньйорам, які надавали її своїм васалам. Інша верства населення — рицарі, щоб отримати землю, також готові були рушати в будь-який похід. У далеку дорогу людей штовхала релігія: християни йшли до місць паломництва, щоб спокутувати свої гріхи. До того ж люди тікали від епідемій хвороб, голоду, війн та інших негараздів. Лише починаючи з XIV ст. європейське населення поступово осіло на одному місці та вже рідше змінювало місце проживання.

3. Становище жінки в Середньовіччі. У період Раннього Середньовіччя жінкам у європейських країнах жилося досить важко. Досягти визнання в суспільстві, де головна роль відводилася виключно чоловікам, вони не могли. У ті часи жінка дуже сильно залежала спочатку від батька, а потім від чоловіка. Батько вважався головою сім’ї та мав владу над усіма її членами.

У дівчат змалку виховували покірність, побожність, цнотливість і невибагливість. Дуже часто дівчина в середньовічній сім’ї зростала неосвіченою, хворобливою, фанатично релігійною, без відчуття самоповаги.

Заможні жінки. Французький середньовічний гобелен

• Опишіть зовнішній вигляд жінок, що належали до заможних верств.

Представники середньовічного духовенства, яке мало визначальний вплив на суспільну мораль, загалом зневажали жінок, оскільки їм заборонялися будь-які стосунки з ними. Тому всі природні бажання духовенство розглядало як диявольську спокусу.

У багатьох європейських середньовічних країнах проста жінка могла мати досить значну самостійність у господарських справах — займатися ткацтвом, працювати швачкою, торгувати, готувати страви на продаж тощо. При цьому заможним жінкам, відповідно до їх становища, відводилася роль виключно дружини та матері. До їхніх обов’язків належало народити нащадка чоловічої статі, стежити за роботою слуг і розважати свого чоловіка.

Чимало жінок використовували найменшу можливість для того, щоб реалізувати себе в суспільстві та самостійно розпоряджатися своїм життям. Так, Анна Ярославна, донька великого київського князя Ярослава Мудрого, що була королевою Франції, не боялася викликів суспільству. Після смерті свого чоловіка вона вдруге вийшла заміж, незважаючи на обурення християнського духовенства у Франції.

4. Внутрішня та зовнішня колонізація. Наприкінці XI ст. населенню середньовічної Європи стало тісно на своєму континенті. Шляхами блукали рицарі, розмірковуючи, де знайти собі володіння, у якій війні взяти участь, щоб завоювати землі. Селянам також почало бракувати землі, адже вони мали не лише прогодувати сім’ю, а й віддати частину врожаю своєму сеньйору. Усе це примушувало європейців розпочати освоєння нових земель — колонізацію. Часом активної європейської колонізації став період XI—XIII ст.

Однією з важливих причин внутрішньої колонізації в середньовічній Європі стало зростання кількості населення. Люди переселялися з районів, де відчувалася нестача землі, що могло спричинити голод.

Внутрішня колонізація — заселення та господарське освоєння вільних земель у межах країни.

На той час у Європі існувало досить багато вільних територій. Нові землі селяни освоювали з великими труднощами. Вони вирубували ліси, осушували болота й перетворювали їх на родючі поля. Цей процес був дуже важким, виснажливим і тривалим.

Сеньйори заохочували селян до обробітку ще не освоєних земель, звільняючи їх на певний час від сплати податків. Вони розуміли, що освоєння нових земель дасть більше продуктів харчування: можливо, навіть виникнуть нові села, жителі яких сплачуватимуть їм податки, і вони ще більше збагатіють.

Збирання врожаю на королівських землях. Середньовічна мініатюра

У більшості районів Європи для обробітку землі застосовували систему трипілля. Свою землю селянин ділив на три частини. Перша частина з осені засівалася озимими культурами, друга — навесні яровими, третя була під паром, тобто відпочивала. Наступного року перше поле залишали під паром, друге засівали озимими, а третє — яровими культурами. Крім того, здійснювали сівозміну. На одному й тому самому полі не сіяли декілька років поспіль одну й ту саму культуру. Почали використовувати органічні добрива. Ці зміни в техніці обробітку землі дали можливість дещо збільшити врожайність.

На людей Середньовіччя, що жили на території сучасної України, впливали процеси, що були складовою загальноєвропейських процесів цього періоду. Через господарську діяльність населення поступово зменшувалися площі лісів і збільшувалися оброблювані землі. Залежність від природних умов спричиняла голодні роки. Не оминали людей і хвороби. Зростання кількості населення ставало поштовхом до міграцій та освоєння нових земель.

Внутрішня колонізація мала значні позитивні наслідки. Так, кількість населення Європи зросла. Вдалося позбутися постійної небезпеки голоду. Змінився раціон харчування: поширилося вирощування зернових та городніх культур. За кілька століть наполегливої людської праці замість «Європи лісів» поступово виникла «Європа полів».

У XIV ст. процес внутрішньої колонізації Європи вповільнився, а після початку «великого голоду» в 1315 р. узагалі майже припинився. Господарство середньовічної Європи охопила глибока криза, яку вона змогла подолати лише через 100 років.

Поряд із внутрішньою розгорталася зовнішня колонізація. У Середньовіччі ватаги войовничих норманів (вікінгів) переселилися на землі Русі-України, до Франції, Англії та Сицилії. Населення Франції рушило за Піренеї, допомагаючи іспанській християнській громаді відвойовувати землі в арабських загарбників та освоювати ці території.

Зовнішня колонізація — створення поселень за межами власної країни, іноді поєднане з підкоренням або винищенням місцевого населення.

Інколи колонізація набувала воєнного характеру. Так, до неї належали хрестові походи європейського середньовічного рицарства до Святої Землі (детальніше про це ви дізнаєтеся в § 10).

Вирубування лісу. Середньовічна мініатюра. XV ст.

Запам'ятайте дати

1315—1317 рр. — «великий голод» у Європі

1346—1353 рр. — найбільша за часів Середньовіччя епідемія чуми в Європі

Чи погоджуєтесь ви з тим, що... Чому?

• У Середньовіччі залежність людини від природних умов була значною.

• На життя середньовічної людини в Європі вирішальний вплив справляли три чинники — голод, хвороби (епідемії) та війни.

• Розгортання колонізації в середньовічній Європі сприяло освоєнню нових земель, обміну господарським досвідом і культурними досягненнями між її територіями.

Запитання та завдання

1. Перевірте рівень засвоєння матеріалу параграфа за допомогою гри «Продовжте розповідь».

Правила гри. У грі беруть участь пари учнів та учениць. Вони мають переказати зміст пунктів параграфа, називаючи по черзі по одному реченню.

2. Якими були відносини між людиною та природою в Середньовіччі? 3. Визначте вплив трьох головних лих цього часу на життя людини. 4. Оцініть рівень охорони здоров'я та захисту особистої безпеки людини в середньовічній Європі. 5. Охарактеризуйте роль внутрішньої та зовнішньої колонізації в розвитку середньовічної Європи.

6. Простежте за картою, як у 1343—1353 рр. у Європі поширювалася епідемія чуми. 7. Колективне обговорення. Чим життя людини середньовічної Західної Європи відрізнялося від життя людини в Римській імперії?

8. Робота в парах. За додатковими джерелами підготуйте розповідь від особи жителя(-ьки) середньовічної Європи, що пережив(-ла) епідемію чуми 1346—1353 рр. 9. Робота в малих групах. До XI ст. ліси займали близько 75% території Європи, у XIV ст. — 50%, на початку XXI ст. — до 25%. Складіть діаграму змін поверхні, укритої лісами в Європі.