Захист України. «Основи медичних знань». 10 клас. Фука

§ 21. Поняття про рани: види, ускладнення та їх профілактика

Які причини отримання травми в разі дорожньо-транспортної пригоди та падіння з висоти?

Раною (vulnus) називають раптове порушення цілісності шкіри, слизових оболонок та інших тканин, яке виникає в результаті механічного пошкодження.

• Класифікація ран • За характером травмуючого агента рани поділяються на такі: 1) різані; 2) колоті; 3) рубані; 4) рвані; 5) укушені; 6) отруєні; 7) вогнепальні; 8) змішані.

Залежно від комбінованої дії ранячого знаряддя можуть бути колото-різані, забито-рвані рани та інші сполучення.

За причинами ураження рани бувають: операційні (асептичні), що виникають при хірургічних операціях, та випадкові. В окрему групу виділяються вогнепальні рани.

За наявністю в рані мікроорганізмів розрізняють рани: асептичні (іл. 21.1), інфіковані, гнійні. Усі випадкові рани мають первинне забруднення, однак не у всіх розвивається гнійний процес. Рани, в яких почалось запалення, нагноєння, називаються гнійними.

Іл. 21.1. Асептична рана

По відношенню до порожнин тіла рани бувають проникаючими, якщо вони проникають в грудну, черевну порожнину, череп, і непроникаючими, коли не уражуються очеревина, плевра, тверда мозкова оболонка.

У свою чергу, проникаючі рани можуть бути з ураженням внутрішніх органів (легені, шлунок, печінка, кишечник та ін.) і без ураження.

Розрізняють неускладнені рани, коли ураження обумовлене тільки механічним фактором та ускладнені, коли до механічного фактора доєднаються інші: отрута, отруйні та радіоактивні речовини, опіки.

За довжиною і відношенням до порожнин тіла розрізняють такі рани: дотикові, сліпі, наскрізні, непроникаючі та проникаючі в різні порожнини.

За формою рани бувають лінійні, дірчасті (вікончасті), клаптеві, скальповані тощо.

За числом уражень в одного постраждалого (хворого) розрізняють одиночні, множинні та комбіновані рани.

За видом уражень розрізняють рани зі змінами в м’яких тканинах, переломами кісток і суглобів, ураженням великих артерій та вен, нервів і внутрішніх органів.

За анатомічними ознаками розрізняють рани голови, шиї, грудей, живота.

• Клінічна характеристика окремих ран • Різані рани виникають після поранення гострими предметами (ніж, бритва, скло) і мають рівні, гладкі краї, зіяють, судини пошкоджені, кровоточать, можуть мати клапоть м’яких тканин, можливо пошкодження великих кровоносних судин, нервів, сухожилків (іл. 21.2).

Iл. 21.2. Різана рана

Рубані рани завдаються важким гострим предметом (сокира, шашка), мають рівні краї, характеризуються глибоким пошкодженням тканин з крововиливом навколо країв рани. Відрізняються сильною кровотечею, пошкодженням кісток і внутрішніх органів.

Колоті рани спостерігаються при дії колючих, гострих предметів (шило, багнет, цвях, голка та ін.). Мають малі розміри вхідного отвору, поранення може бути, якщо проникають у груди, живіт, з пошкодженням внутрішніх органів і великих кровоносних судин. В цих ранах є умови для мікробного забруднення і поганого загоєння.

Забійні рани мають неправильну форму, виникають в результаті дії тупого предмета, при падінні, стисканні. Краї рани нерівні, тканини розтрощені, навколо рани крововиливи, гематоми, є дільниці змертвіння (некрозу). Судини розчавлені, тромбовані (іл. 21.3).

Іл. 21.3. Забійна рана

Рвані рани завдаються рухомими частинами механізмів, трансмісією, пилкою, осколками та ін. Краї рани мають неправильну форму, виражений дефект м’яких тканин (шкіри, м’язів), відзначаються масивні крововиливи в шкірі, м’язах; рана заповнена згустками крові (гематома), кровоточить помірно, є розриви сухожилків, м’язів, судин (іл. 21.4).

Іл. 21.4. Рвана рана

Укушені рани виникають при укусі тваринами або людиною, завжди інфіковані високовірулентною мікрофлорою рота. Мають рвані і забійні краї, неправильну форму, інколи буває дефект м’яких тканин, видні «сліди» зубів, погано регенерують, ускладнюються гнійною інфекцією.

Отруєні рани — наслідки укусів отруйних змій, скорпіонів, комах та ін. Ці пошкодження, що комбінувалися, коли поряд з виникненням рани в неї потрапляє зміїна отрута, отруйні речовини (ОР). При укусі змій отрута виявляє як місцеву, так і загальну дію на організм. У ділянці укусу виникає біль, припухлість, інколи утворюються на шкірі міхури з геморагічним вмістом, некроз м’яких тканин. Скорпіони, павуки, комарі, бджоли, оси завдають укуси, що призводять до загальної інтоксикації, спостерігаються запаморочення, головний біль, підвищення температури, слабкість та ін. Все залежить від кількості і якості отрути, від індивідуальної чутливості і переносимості організму.

Вогнепальні рани викликаються вогнепальною зброєю (куля, уламок снаряду або гранати) (іл. 21.5). За виглядом вони різноманітні і мають ряд особливостей на відміну від ран невогнепального походження. Особливостями вогнепальних кульових поранень є те, що всі вони високоенергетичні, тобто отримані кулями з великою швидкістю лету.

Іл. 21.5. Вогнепальна рана

Такі поранення характеризуються утворенням дефекту м’яких тканин, а в ушкодженні кісток — множинними уламковими переломами з дефектом кісткової тканини. Для всіх постраждалих характерна загальна реакція організму на поранення, яка виявляється підвищенням температури тіла, лейкоцитозом із зсувом лейкоцитарної формули вліво. Надходячи у кров із ранового вогнища, токсичні продукти гістолізу порушують функцію печінки та нирок. Чим тяжчі ушкодження тканин, тим швидше і активніше розвиваються ці процеси, що свідчить про ранову хворобу у пораненого.

Основними симптомами ран є біль, кровотеча, зіяння рани, функціональні травматичні розлади.

Біль — неминучий при всіх випадкових ранах. Інтенсивність і тривалість його залежить від топографії рани, від стану ЦНС, від предмету, що поранив, від наявності сторонніх тіл та ін. Найбільш болісні рани в ділянці нервових стовбурів і сплетень, черевної порожнини, окістя.

Кровотеча спостерігається з кожної рани, але інтенсивність і тривалість її залежить від калібру пошкоджених судин, від вигляду ран.

Кровотеча зі рваних, забійних, розтрощених ран менш інтенсивна, ніж при різаних, коли кровоточать дрібні шкірні і мускульні судини, а тим більше великі. При забійних, рваних ранах кінці судин зім’яті, скручені, стінки розвалені і злиплі. Ці обставини сприяють самовільній зупинці кровотечі.

Зіяння рани — це розходження її країв, пов’язане з еластичними властивостями поранених тканин, напрямком рани, її глибиною, локалізацією, розміром пошкодження і дефектом тканини.

• Ускладнення ран • Щодо ускладнення рани бувають ранні (одразу після ураження), що супроводжуються кровотечею, гострою крововтратою, анемією, шоком, та пізні — через декілька діб. Сюди відносять пізні вторинні кровотечі, нагноєння ран, загальну гнійну інфекцію, сепсис та ін. (іл. 21.6).

Іл. 21.6. Ускладнена рана гомілки

Профілактика ускладнень. Основний засіб профілактики ускладнень при наданні першої медичної допомоги — якнайшвидше накладання на рану стерильної пов’язки (іл. 21.7).

Іл. 21.7. Накладання стерильної пов'язки

Кожний рятівник повинен володіти технікою накладення пов’язок. Правильно накладена пов’язка не тільки естетично виглядає, вона ще й ефективно виконує функцію, до якої призначена, в той час як неправильно зроблена пов’язка швидко слабшає, сповзає, порушує кровообіг, викликає біль.

• 1. Що таке рана?
• 2. Як класифікуються рани?
• 3. Чим обумовлена кровотеча з рани?
• 4. Яка небезпека інфікування рани?
• 5. Які ускладнення виникають при пораненнях?