Захист України. «Основи медичних знань». 10 клас. Фука

§ 18. Домедична допомога при невідкладних станах різноманітних соматичних захворювань

Які хвороби, відомі вам, можуть спричинити різке погіршення загального стану людини?

З медичної точки зору практично будь-які відхилення від норми в роботі внутрішніх органів і систем організму відносяться до соматичних хвороб. Це і проблеми з шлунково-кишковим трактом, серцево-судинні відхилення, паразитарні інвазії, патології печінки або нирок, травми м’яких тканин та спадкові генетичні хвороби.

Визначити наявність соматичних хвороб дуже часто можна і без проведення спеціальних діагностичних тестів. Приміром, якщо це проблеми з шлунком, виникають болі в животі, кислотна відрижка. Патології серцево-судинної системи призведуть до нестабільному артеріальному тиску, а інфекційно-вірусні захворювання до підвищення температури тіла.

• Основні ознаки та домедична допомога в разі виникнення гострих захворювань органів серцево-судинної системи • Біль у грудній клітці може бути наслідком багатьох захворювань, зокрема таких, що загрожують життю людини. Серцево-судинні захворювання на сьогодні становлять найбільшу частку причин летальних випадків серед дорослого населення багатьох країн світу. На практиці здебільшого спостерігаються такі патології, як стенокардія, інфаркт міокарда, гіпертонія та інсульт.

Стенокардія виникає внаслідок звуження коронарних судин (судин, що постачають кров до серця та забезпечують серце киснем). Зазвичай напади стенокардії виникають у літніх людей на тлі атеросклерозу, адже кровоносні судини в них звужені внаслідок відкладання на їхніх стінках холестерину. Стресова ситуація чи фізичне навантаження провокують додатковий спазм цих артерій і зменшення кровопостачання киснем серцевого м’яза. Цілковите перекриття коронарних артерій призводить до інфаркту міокарда (змертвіння ділянки серця) (іл. 18.1).

Іл. 18.1. Фактори ризику інфаркту міокарда

Основною ознакою виникнення стенокардії та інфаркту міокарда є пекучий біль за грудиною (може віддавати в ліву руку, плече, нижню щелепу, шию чи в спину). У постраждалого раптово з’являється дуже сильне, майже нестерпне відчуття страху, паніки, нестачі повітря (задухи). Виникають ознаки порушення серцевого ритму (аритмії), тахіпное (часте дихання — більш ніж 30 дихальних рухів за хвилину), холодний піт, нудота, запаморочення.

Слід зважати на те, що больового синдрому в разі стенокардії та інфаркту міокарда може взагалі не бути. Тому за будь-якого больового відчуття в грудній клітці допомогу надають так, як у разі підозри на захворювання серця.

Інфаркт міокарда, як невідкладний стан, завжди є несподіванкою для постраждалого та його оточення. Тому поліцейському потрібно пам’ятати про те, що від часу надання допомоги залежить не лише питання можливості життя постраждалого, а й подальший стан його здоров’я.

Надання домедичної допомоги здійснюють за таким алгоритмом:

забезпечити постраждалому абсолютний фізичний спокій (не дозволяти рухатись);
надати йому положення напівсидячи;
звільнити грудну клітку від одягу, що тисне;
забезпечити постраждалому доступ свіжого повітря;
дозволити йому прийняти лише ті ліки, котрі постраждалий вже приймав раніше (нітрогліцерин, аспірин);
не давати самостійно постраждалому жодних ліків;
викликаючи карету швидкої, обов’язково повідомити про біль у грудній клітці;
не залишати постраждалого без нагляду, постійно заспокоювати його;
бути готовим до можливих ускладнень, зокрема втрати свідомості, блювання, зупинки серця (що вимагатиме проведення серцево-легеневої реанімації).

Гіпертонічний криз виникає в разі значного підвищення артеріального тиску. Постраждалий / постраждала скаржиться на головний біль, запаморочення, шум у вухах. У разі підозри на гіпертонічний криз йому слід виміряти артеріальний тиск. Якщо результат становить понад 140/90 мм рт. ст. (іл. 18.2), слід викликати лікаря. Хворим, які страждають на гіпертонічну хворобу, зазвичай рекомендують під час гіпертонічного кризу вживати певні ліки. Такому постраждалому потрібно надати комфортного положення (напівсидячи) та допомогти йому випити ліки.

Іл. 18.2. Підвищення артеріального тиску крові вище звичних його показників для постраждалого

Інсульт (гостре порушення мозкового постачання) виникає внаслідок порушення притоку крові до ділянки мозку (наприклад, ішемічний інсульт, зумовлений спазмом судин головного мозку) чи внаслідок розриву судини та крововиливу в мозок (геморагічний інсульт).

Ознаками інсульту є: • раптова слабкість та / або оніміння обличчя, руки чи ноги (з одного боку); • порушення мовлення; • раптовий сильний головний біль; • анізокорія (різний розмір зіниць очей); • нерозуміння простих команд чи запитань; • погіршення зору в одному або в обох очах; • порушення ходи; • утрата рівноваги або координації; • запаморочення чи непритомність. Часто інсульти протікають безболісно і постраждалий / постраждала може не усвідомлювати тяжкість свого стану.

Особливо важливим є фактор часу, тому необхідно якнайшвидше виявити симптоми інсульту. Для цього слід використати правило п’яти «П»:

«посміхнись» — попросити людину посміхнутися. У разі інсульту вона цього зробити не зможе (опущений кут губ, перекошене обличчя, асиметрична посмішка);
«поговори» — поставити запитання, на яке потрібно надати чітку відповідь (точна адреса, що трапилось, ім’я постраждалого). В особи з інсультом мовлення буде нерозбірливим, уповільненим;
«підніми» — попросити постраждалого підняти обидві руки. Ознакою інсульту є ситуація, за якої одна рука самовільно опускається, спостерігається ослаблення або спазм м’язів обличчя, рук, ніг, несподіване утруднення ходи, порушення координації та рівноваги;
«подивись» — у постраждалого можливе несподіване порушення зору, двоїння в очах (диплопія);
«прийди до тями» — у постраждалого можливе порушення свідомості (іл. 18.3).

Іл. 18.3. Ознаки розвитку інсульту

У разі підозри на інсульт слід:

надати постраждалому напівлежачого положення з піднятою під кутом 30° головою;
обов’язково переконатися, що постраждалий / постраждала може дихати. Якщо є порушення дихання, потрібно звільнити його / її дихальні шляхи, перевіривши ротову порожнину щодо відсутності сторонніх предметів та покласти постраждалого на бік;
якнайшвидше викликати швидку допомогу (необхідно доставити постраждалого до медичного закладу не пізніше 2-3 год від початку нападу, інакше мозкова тканина руйнується від некрозу і допомогти цій людині буде вже неможливо);
зняти верхній одяг, що стискає, розстібнути верхні ґудзики;
забезпечити постраждалому доступ до свіжого повітря;
не дозволяти приймати жодних ліків до приїзду карети екстреної медичної допомоги;
не дозволяти пити;
уважно стежити за постраждалим (зміною його стану) — контролювати життєво важливі функції (дихання, серцебиття);
бути готовими до раптового виникнення можливих ускладнень (знепритомніння, блювання, судомного нападу) та необхідності надання термінової допомоги.

• Клінічні ознаки й алгоритм надання домедичної допомоги в разі коматозних станів цукрового діабету • Для нормального функціонування клітинам організму необхідний цукор як джерело енергії. У процесі травлення організм розщеплює їжу та утворює цукор. Проте цукор не може самостійно потрапити з крові до клітин організму — для цього йому необхідний інсулін (гормон, що вироблюється підшлунковою залозою).

Цукровий діабет виникає через недостатнє вироблення організмом людини інсуліну. За цих умов порушується не лише вуглеводний обмін, а й багато інших видів обміну, оскільки інсулін бере активну участь в обміні жирів і білків. Діагноз захворювання встановлюють на підставі наявності підвищеного вмісту цукру в крові (понад 5,5 ммоль/л). Існує багато захворювань, пов’язаних з обміном речовин, більшість яких спричинена патологією ендокринних залоз. Передусім ідеться про цукровий діабет.

Основними причинами розвитку цукрового діабету є: • спадкова схильність (майже в 30 % випадків); • вірусна інфекція (це стосується здебільшого дітей); • ожиріння, за якого хвороба зустрічається у 10-12 разів частіше, ніж у людей з нормальною вагою; • панкреатити, через які запальний процес поширюється на ендокринний відділ підшлункової залози.

Скарги під час цукрового діабету відомі багатьом людям: сильна спрага, сухість у роті, підвищене сечовипускання, нерідко — свербіж тіла (особливо в ділянці промежини).

Ознаки невідкладних станів у разі цукрового діабету: • прискорений пульс; • прискорене дихання; • часте сечовиділення; • бажання їсти та пити; • запах ацетону з рота; • пітливість; • запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості та незвична поведінка, котру часто сприймають як стан алкогольного сп’яніння; • судоми та втрата свідомості.

Розрізняють цукровий діабет двох типів:

тип І, або інсулінозалежний (інсулінозалежний цукровий діабет, або ІЗЦД) характеризується ураженням більшої частини підшлункової залози запальним процесом та її некрозом, за якого інсулярний апарат органу перестає постачати тіло людини життєво необхідним гормоном.
тип II, або інсулінонезалежний (інсулінонезалежний цукровий діабет, або ІНЦД), коли діяльність інсулярного апарата ослаблена внаслідок інших причин.

У першому випадку для лікування діабету необхідні постійні ін’єкції інсуліну, у другому — хворий потребує ліків, які стимулюють роботу ендокринного відділу підшлункової залози, що приймаються перорально. Обов’язковою умовою лікування є суворе дотримання дієти. Хворі на цукровий діабет перебувають на постійному диспансерному обліку в ендокринолога.

Іл. 18.4. Симптоми гіпоглікемії

У хворих на цукровий діабет порушений синтез або засвоєння інсуліну, тому така людина в разі порушення правил лікування може опинитися в одному з двох небезпечних станів:

гіперглікемії (за дуже низького рівня інсуліну в організмі різко підвищується вміст цукру в крові);
гіпоглікемії (за високого рівня інсуліну в організмі різко знижується вміст цукру в крові) (іл. 18.4).

Ці два стани більш характерні для хворих, які приймають ін’єкції інсуліну (інсулінозалежний цукровий діабет).

Рятувальнику не варто перейматися тим, що він не може відрізнити гіперглікемію від гіпоглікемії, оскільки домедична допомога в разі виникнення цих станів є практично однаковою. Першочергово обов’язково потрібно негайно викликати швидку допомогу.

Часто хворі на діабет знають, що з ними відбувається, та просять дати їм що-небудь з умістом цукру. Деякі з них можуть носити солодке та інші препарати з собою на випадок виникнення таких станів. Якщо хворий спроможний приймати їжу чи рідину, можна дати йому прийняти що-небудь солодке. Здебільшого цукерки, фруктові соки та безалкогольні напої є ефективними, оскільки в них міститься достатньо цукру. Також може допомогти і звичайний столовий цукор.

У разі, якщо проблема постраждалого полягає в низькому вмісті цукру в крові (гіпоглікемія), зазначені продукти поліпшать ситуацію досить швидко. Якщо ж вміст цукру в крові дуже високий (гіперглікемія), додаткова кількість цукру за незначний проміжок часу не завдасть суттєвої шкоди.

Якщо постраждалий / постраждала перебуває в непритомному стані, давати йому / їй напої чи їжу заборонено. Слід постійно контролювати наявність вітальних ознак у нього та за потреби — бути готовим здійснити серцево-легеневу реанімацію.

• Захворювання, означені поняттям «гострий живіт» • «Гострий живіт» — це збірне поняття, яким позначають низку гострих хірургічних захворювань живота, що мають схожі ознаки (виразка шлунка чи дванадцятипалої кишки, гострий холецистит, гострий панкреатит, гостра кишкова непрохідність, гострий апендицит, гострий перитоніт, гостре запалення маткових придатків, позаматкова вагітність тощо) (іл. 18.5).

Іл. 18.5. «Гострий живіт»

Кожне з подібних станів вимагає негайного звернення до лікаря. Ознаками «гострого живота» є: • сильний біль; • напруження м’язів живота; • вимушена поза «ембріона»; • слабкість, озноб; • нудота та блювота.

Гострий апендицит — одне з найпоширеніших гострих хірургічних захворювань органів черевної порожнини. Поширеність апендициту серед населення є надзвичайно високою, що становить значну соціальну проблему.

У разі виникнення цієї патології спочатку виникає біль у верхніх відділах живота (гострі спазми в ділянці пупа або шлунка). Під час ходьби, кашлю, чхання або сміху, а також нахиляння біль посилюється. Протягом декількох годин він локалізується в ділянці, де безпосередньо знаходиться апендикс. Симптомами гострого апендициту є також нудота і блювання. Ці ознаки не передують появі болю, а супроводжують його. Одним із симптомів гострого апендициту є обкладений білим нальотом вологий язик постраждалого: чим далі поширюється запалення, тим більшою стає сухість у роті. Іншими ознаками гострого апендициту можуть бути відсутність апетиту, порушення сну (внаслідок постійного болю), іноді - запор або пронос.

Холецистит — це запалення жовчного міхура, яке здебільшого виникає внаслідок блокування жовчної протоки печінки.

У більшості випадків (90 %) причиною хвороби є камені в протоках жовчного міхура (калькульозний холецистит), а решту (10 %) становлять випадки, коли холецистит розвивається внаслідок застою жовчі, виснаження, наслідків травми, сепсису, довгого застосування парентерального харчування тощо. Такий холецистит має назву безкам’яного. Слід ураховувати, що в будь-якій формі холецистит є вкрай небезпечним захворюванням, особливо якщо він починається гостро.

Симптоми холециститу: • сильний, постійний біль у верхній частині живота справа; • нудота; • блювання; • біль, який віддає в спину або в праве плече; • пітливість, озноб; • висока температура; • здуття живота; • пожовтіння білків очей і шкіри (жовтяниця).

Ці симптоми переважно виникають після прийому їжі (особливо жирної). Біль у разі холециститу схожий на біль, що виникає під час жовчних кольок, проте він сильніший і триває понад 6-12 год, загострюючись кожних 15-20 хв. У третини пацієнтів із гострим холециститом спостерігається висока температура. Зазвичай полегшення настає через два-три дні, а повністю напад припиняється через тиждень. Повторні гострі напади сигналізують про виникнення серйозних ускладнень. Поява симптомів жовтяниці, світлих випорожнень і потемніння сечі означає, що загальний жовчний протік був заблокований каменем, який викликав скупчення резервної жовчі в печінці (холестаз). У такому разі досить часто розвивається запалення підшлункової залози (панкреатит).

Панкреатит — це запально-дегенеративний процес у підшлунковій залозі.

Симптоми та лікування цієї недуги безпосередньо залежать від його гостроти та ступеня запалення. Попри те, що підшлункова залоза є досить малим органом, вона виконує найважливіші функції в організмі людини, найголовнішою з яких є секреція харчових ферментів для нормального травлення й вироблення інсуліну (його нестача призводить до такої серйозної недуги, як цукровий діабет).

Від панкреатиту найчастіше страждають люди, схильні до переїдання, вживання жирної їжі й алкоголю. Під дією певних провокуючих факторів у підшлунковій залозі активізується вироблення протеолітичних ферментів, які викликають розвиток запальних процесів.

Здебільшого гострий панкреатит (98 % випадків) пов’язаний зі зловживанням алкоголю або жовчокам’яною хворобою.

Під час гострого панкреатиту патологічні симптоми розвиваються так, як у разі сильного отруєння організму. Ферменти підшлункової залози залишаються в ній та починають руйнувати власне залозу, а потрапляючи в кров — викликають ознаки загальної інтоксикації організму. Біль у разі панкреатиту зазвичай є інтенсивним та має постійний характер (хворі його описують як ріжучий, «кинджальний»). У разі несвоєчасного надання кваліфікованої медичної допомоги в постраждалого може статися больовий шок. Стрімкий розвиток запального процесу спричиняє активне погіршення його самопочуття. Швидко виникає гіпертермія, знижується або підвищується артеріальний тиск. У постраждалого загострюються риси обличчя, шкіра тіла стає блідою, а колір обличчя набуває сіруватого відтінку.

Симптомами панкреатиту є сухість у роті, гикавка, відрижка та нудота. Блювання (з домішками жовчі) не сприяють полегшенню стану постраждалого.

Через нестабільність артеріального тиску спостерігається порушення діяльності серцево-судинної системи, постраждалого турбує постійна задишка, липкий піт, на язиці з’являється рясний білуватий наліт. Шлунок і кишківник під час нападу не функціонують, тому наявне сильне здуття живота, а під час пальпації — напруження його м’язів. Навколо пупка або на попереку з’являються синюшні плями, які надають шкірним покривам мармурового відтінку. У ділянці паху колір шкіри може набувати синьо-зеленого відтінку. Це пояснюється тим, що із враженої ділянки залози кров потрапляє під шкіру живота.

Виразка шлунка є небезпечним захворюванням, що розвивається внаслідок ушкодження стінок цього органу. Передувати хворобі може гастрит. Перфорація виразки шлунка є небезпечним ускладненням цієї хвороби, за якої виникає кровотеча й тотальний інфекційний процес у черевній порожнині (панкреатит).

Біль у верхній ділянці живота є найпоширенішим симптомом цього патологічного стану. Біль є раптовим, зазвичай виникає після вживання їжі. Постраждалі з виразковим ураженням дванадцятипалої кишки часто скаржаться на раптове пробудження серед ночі. Близько 50-80 % хворих із виразками тонкого кишківника страждають вночі від болю в епігастрії, який може поширюватись у ділянку спини. Постраждалі, у яких починається обструкція частини шлунка внаслідок формування виразки, можуть скаржитися на відчуття переповненості в животі та метеоризм.

Типові симптоми виразкової хвороби шлунка: • «відрижка, здуття живота й неможливість вживання жирної їжі; • печія, відчуття дискомфорту в грудях; • мелена — чорний колір випорожнень унаслідок шлунково-кишкової кровотечі; • тривала кровотеча призводить до розвитку анемії (її симптомами є втома, задишка та блідість шкіри).

Защемлення грижі — це невідкладний ургентний хірургічний стан, який означений раптовим тисненням у грижових воротах будь-якого органу черевної порожнини або його частини. Спостерігається різке порушення кровообігу вмісту грижового мішка, що призводить до розвитку некрозу.

Залежно від локалізації защемлені грижі поділяються на зовнішні та внутрішні. До останніх належать діафрагмальні грижі. У цьому разі орган черевної порожнини (шлунок, сальник, нижній відділ стравоходу), який потрапив до грудної порожнини, заземлюється м’язовими волокнами діафрагми.

Якщо частина органу «виходить» через отвір у передній черевній стінці, така защемлена грижа називається зовнішньою. Розрізняють пахові (прямі й косі), а також вентральні (розташовані на білій лінії живота) зовнішні грижі.

Ще одна класифікація защемлених гриж передбачає їх поділ на первинні та вторинні. Перший тип зустрічається досить рідко й означений появою грижі з моментальним її защемленням. Така патологія може виникати в разі різкого значного фізичного навантаження в людини, яка має схильність до грижоутворення. Вторинними називають усі інші грижі. У таких випадках у хворого грижа існувала до защемлення тривалий час.

Симптоми защемленої грижі:

защемленню грижі передує різке та надмірне фізичне навантаження, після якого одразу виникає біль, який стає дедалі інтенсивнішим; у враженій частині тіла наявне випинання, яке не вправляється в черевну порожнину та викликає біль;
постраждалий / постраждала стає неспокійним, з’являється нудота, блювання, затримка випорожнень і газів;
защемлена пупкова грижа може передбачати симптоми непрохідності кишок (якщо в грижовий мішок потрапляє вся ділянка кишки).
ознакою защемленої грижі є відсутність передачі кашльового поштовху на випинання — це вказує, що грижовий вміст повністю відокремлений від черевної порожнини.

Защемлена пахова грижа незначних розмірів може супроводжуватися пристінковим затисканням кишки, за якого не порушується прохідність органу (тому хворий почуває себе відносно задовільно). Скаржитися постраждалий / постраждала буде лише на біль у ділянці грижових воріт. Зволікання з оперативним лікуванням у таких випадках призводить до появи некрозу ділянки кишкової стінки та виникнення перитоніту.

Непрохідність кишок — стан, за якого повністю припиняється або значно порушується просування їжі кишками.

Найчастіше кишкова непрохідність зустрічається в людей, які перенесли операції на кишках або шлунку, а також у літніх людей.

Кишкова непрохідність виникає внаслідок припинення просування вмісту кишками. Порушення просування кишкових мас може бути викликане:

вродженими аномаліями розвитку;
наявністю перешкоди на шляху руху калових мас (калові камені, пухлини, сторонні тіла, кишкові паразити);
перегинанням або здавленням петель кишок;
м’язовим парезом стінок кишок (унаслідок застосування деяких лікарських засобів, наприклад наркозу, або в разі захворювань, які супроводжуються ураженням нервової тканини).

Кишкова непрохідність починається з наростаючого різкого болю в животі та супроводжується блюванням і нудотою. Через деякий час вміст кишок потрапляє до шлунка (тому блювотні маси в постраждалого набувають неприємного запаху). Живіт набуває неправильної форми, стрімко наростає метеоризм. Під час огляду спостерігається зниження артеріального тиску, підвищення частоти серцевих скорочень і сухість язика. Перитоніт і некроз кишківника супроводжується різким підвищенням температури тіла.

У межах надання домедичної допомоги за наявності будь-яких ознак «гострого живота» слід:

терміново викликати швидку допомогу;
надати пацієнтові положення, яке буде для нього зручним.

Накладання холоду сприяє зменшенню болю та уповільнює розвиток запального процесу. Можна використовувати спеціальний міхур із льодом; лід із морозилки, загорнутий у поліетиленовий пакет і рушник; грілку з холодною водою тощо. Холод потрібно тримати протягом 15 хв, після чого зняти на 5 хв, замінити на новий і знову покласти на живіт.

Постраждалому категорично заборонено: