Захист України. Профільний рівень. 10 клас. Фука

§ 19. Збройна боротьба з монгольською навалою на українських землях у 20-40-х рр. ХIII ст.

Якими були причини і наслідки перемог монгольського війська?

• Утворення Монгольської імперії. Причини воєнних успіхів монголів • У степах Монголії, від озера Байкал на півночі до Великої Китайської стіни на півдні, наприкінці XII - на початку XIII ст. утворилась могутня централізована держава. Її очолив видатний полководець Темучин, якого в 1206 р. вожді племен обрали повелителем монголів — Чингізханом. Нове державне об’єднання вело експансіоністську політику. Чингізхан не приховував, що має намір підкорити всю Азію та Європу, від океану до океану.

З підкореного Китаю на службу до монголів потрапили освічені військові інженери. Вони навчили кочовиків мистецтва облоги і штурму укріплених міст, володіння облоговою технікою, використання пороху. Державні чиновники Китаю передали завойовникам уміння й навички управління осілими народами, зокрема непрямого контролю підкорених земель. Монголи залишали безпосереднє управління завойованими народами місцевим правителям, за якими наглядали представники монгольського хана — баскаки.

Монгольське військо було мобільною легкоозброєною кіннотою з відповідною тактикою і прийомами ведення битви.

Військові історики підкреслюють, що тактика монгольських воєначальників була наступальною, вони намагалися завдавати раптових ударів противникові, який не чекав нападу, розсікати його бойовий порядок, роз’єднувати сили і суто воєнними і дипломатичними (брехливі пропозиції переговорів, миру тощо) засобами. Хани та воєначальники уникали великих фронтальних боїв, віддаючи перевагу розгромові ворога частинами, виснажуючи його частими несподіваними набігами. Військо монголів, на відміну від їхніх ворогів, було згуртоване залізною дисципліною.

Вторгненню на Русь (як і до інших країн) передувала тривала розвідка і політична підготовка, метою якої було роздмухування внутрішніх усобиць і перешкоджання організації коаліції з сусідами. У ворожу країну монголи звичайно вторгалися з кількох напрямків військом, розділеним на кілька ударних груп, що прямували до заздалегідь визначених цілей. Їхнім головним завданням було знищення воїнів ворога. Монгольські загони спустошували країну, руйнували міста, забирали худобу і коней, підпалювали поля й ниви, винищували мирних жителів.

Щойно ханам ставало відомо про наближення ворожого війська, групи монгольської кінноти спішно об’єднувались і намагалися завдати несподіваного удару супротивникові всіма наявними силами. Для битви воїнів шикували в кілька ліній, попереду ставили воїнів з підкорених країн, а в резерві — монгольську важко озброєну кінноту. Спочатку противника засипали стрілами, завдаючи втрат і вносячи замішання в його ряди. Хани та їхні воєначальники уникали рукопашного бою, у якому легкі кавалеристи не могли протистояти важкоозброєним княжим дружинникам, як і регулярному війську.

Новим для середньовічної тактики було мобільне керівництво боєм. Хани і командири великих воїнських з’єднань не билися разом з воїнами — вони стояли на підвищенні позаду бойового порядку і керували битвою прапорами, світловими і димовими сигналами, звуками труб і барабанів.

• Битва на річці Калці • Падіння Києва. Уперше монголів помітили на території сучасної України в 1223 р.: вони прийшли із Закавказзя. У Половецькому степу на річці Калка (нинішня Донеччина), відбулася битва між монголами й об’єднаним русько-половецьким військом. Через неузгодженість дій і суперечки між князями військо не мало єдиного командування. Князі не змогли навіть побудувати спільний табір і розташували свої полки на обидвох берегах Калки. Монголи розгромили супротивника поодинці: спочатку половців, а потім князів. У битві загинули великий князь Київський Мстислав Старий і його зяті; Чернігівський князь Мстислав Святославич і його син; Канівський, Шумський, Теребовльський та інші давньоукраїнські князі. Урятувалися втечею поранений Данило Романович (тоді — князь Володимирський), Мстислав Удатний Галицький і половецький хан Котян із залишками об’єднаного війська (сх. 19.1).

Схема 19.1. Битва на річці Калка

Із розгрому на Калці руські князі не зробили належних висновків. Міжусобна боротьба тривала, стратегії захисту від монголів не було. Через півтора десятка років протягом 1237-1238 рр. монголи на чолі з внуком Чингізхана Батиєм по черзі розгромили й сплюндрували Північно-Східну Русь: Рязань, Владимир-на-Клязьмі, Ростов, Углич, Твер та інші князівства. Навесні 1239 р. монголи вдерлись на українські землі — захопили та зруйнували Переяслав і Чернігів, підкорили Крим.

Пізно восени 1240 р. монгольське військо з’явилося біля валів Києва. На шляху воно зруйнувало численні міста й укріплені замки Київської землі, що захищали її з півдня: Василів, Білгород, Витичів, Княжу Гору та ін. Уперше для здобуття руського міста Батий зібрав усе своє військо і облогову техніку. Один із літописів повідомляє: «Прийшли татари до Києва і стояли 10 тижнів і 4 дні, й ледве здобули його». Інші літописи уточнюють, що Київ упав «на Миколин день», тобто у грудні 1240 р.

Київ мав потужні укріплення. На величезних земляних валах (заввишки до 12 м, завтовшки 20-25 м) височіли дубові стіни з кам’яними баштами. Усередині зовнішнього пояса укріплень «Міста Ярослава», знаходився внутрішній — «Місто Володимира», де стояла цитадель — «Ярославів двір». У Києві сиділа випробувана в битвах залога на чолі з намісником Данила Романовича Галицького, тисяцьким Дмитром, котрого князь посадив у місті незадовго до Батиєвої навали. Головний удар загарбники спрямували на південні укріплення Києва, у районі так званих «Лядських воріт», де вали й стіни були нижчими, ніж в інших місцях, оскільки з цього боку місто захищало болото. Але закінчувався листопад, ударили морози й багно замерзло. Це дало змогу ворогу підтягнути стінобитні машини впритул до валів. Катапульти жбурляли величезне каміння і колоди, щоб збити заборола, тарани безперервно били в брами, до стін приставили численні драбини. Розпочався штурм.

Протягом кількох тижнів монголи зуміли здобути Київ, знищивши при тому переважну більшість його захисників і городян. Археологічні розкопки підтверджують слова літописів про руйнування давньоукраїнської столиці. Із приблизно 40 000 населення уціліла лише десята частина.

• Вторгнення монголів у Галицько-Волинську державу • Здобуття Києва відкрило перед монгольськими ханами шлях на Захід. Незабаром потому вони розпочали завоювання Галицько-Волинської Руси. Основні сили Батия рушили на Володимир через волинські міста Колодяжин, Кам’янець, Ізяславль, Крем’янець, Данилів. Окремі корпуси завойовників спустошували інші райони князівства. Похід Батия на Волинську й Галицьку землі охопив січень-лютий 1241 р., оскільки в середині березня того ж року хан ударив по Угорщині.

Операції завоювання давньоукраїнських міст були організовані ворожими полководцями з величезним розмахом. Масово використовували метальну артилерію й іншу облогову техніку. Так, для штурму невеликого волинського міста Колодяжина ворог поставив 12 таранів. Можна лише уявити, скільки їх било в стіни і брами головних українських міст: Києва і Чернігова, Володимира і Галича! Проте здобути могутні фортеці Крем’янця і Даниліва на півдні Волині монголи не змогли.

Історикам залишились невідомими подробиці штурмів Володимира і Галича. Літописець коротко повідомив: Батий «прийшов до Володимира, і взяв його на спис, й перебив усіх, не милуючи, так само вчинив він і в граді Галичі». Потім, коли Данило Романович повернувся до Володимира, його зустріла страшна картина спустошення і смерті: «нікого у Володимирі не залишилось живого, церква Пресвятої Богородиці наповнена трупами, й інші церкви так само наповнені були трупами й мертвими тілами».

Археологічні дослідження у Володимирі підтвердили, що більшість його захисників загинула. Археологи знаходили в місті черепи захисників із забитими в них цвяхами.

Штурмом було здобуто і Галич, стольний град Галицько-Волинського князівства. Княжий двір і дружина перебралися до нової столиці — заснованого Данилом Романовичем на Волині міста Холм, неприступної фортеці, що стояла на високому горбі. Сам Данило у той час перебував в Угорщині та Польщі, марно намагаючись умовити тамтешніх князів надати йому збройну допомогу.

Очевидно, Данило Романович пам’ятав битву на Калці і врахував уроки поразок інших руських князів. Тому він не вивів своє військо у відкрите поле для генеральної битви. Надто очевидною була перевага монголів. Ставка була зроблена на опір міст і кам’яних фортець. Дійсно, лише в Галицько-Волинському князівстві військам Батия не вдалось захопити кілька фортець. Тактика збереження дружини для подальшої боротьби невдовзі дала свої результати в наступних війнах з монголами.

На весну 1241 р. ворожі орди зруйнували найбільші міста давньоукраїнської держави. Одна частина монголів вийшла в Закарпаття і у квітні 1241 р. розбила об’єднане військо угорського короля Бели і хорватського князя Коломана, інша — сплюндрувала Південну Польщу й була призупинена в Чехії рицарями й піхотою короля Вацлава. Спустошивши Хорватію, Сербію, Болгарію, Трансільванію і Молдавію, завойовники навесні 1242 р. повернулись у пониззя Волги, де заснували столицю своєї держави — Золотої Орди.

Героїчний опір слов’ян та інших народів Центрально-Східної Європи знекровив монгольські війська, завдав їм важких втрат. Усе це зірвало плани ханів блискавично захопити всю Європу, пограбувати Рим і Париж.

Так завершилася страшна навала монгольських орд на Східну, Центральну й Південну Європу. Літописці назвали її «Батиєвим погромом». Давньоруським землям ворог завдав такого важкого удару, після якого вони не змогли оговтатися ще багато десятиліть. Русь зазнала величезних демографічних втрат і руйнації економіки. Була знищена військова еліта — більшість князів та бояр полягли в боях з нападниками; зруйновані фортеці й оборонні споруди навколо міст. Оборонний потенціал давньоукраїнських князівств був підірваний, що згодом використали сусідні держави.

• 1. Чим монгольське військо відрізнялось від тогочасних європейських армій?
• 2. Якою була тактика бою монголів?
• 3. Проаналізуйте причини розгрому русько-половецьких військ на берегах Калки?
• 4. Яке історичне значення опору монголам народів Центрально-Східної Європи?
• 5. Складіть карту-схему походів монголів на Русь.