Захист України. Профільний рівень. 10 клас. Фука

§ 105. Виконання вправ, які спрямовані на розвиток загальної витривалості

Які вправи на розвиток сили ви виконуєте на уроках фізичної культури?

• Витривалість як фізична якість • Витривалість — це здатність людини тривалий час виконувати роботу без зниження її інтенсивності. Витривалість має особливе значення для успішного виконання військовослужбовцями навчальних і бойових завдань. У зв’язку з тим, що основу витривалості складає боротьба з утомою, її можна охарактеризувати як здатність військовослужбовців протидіяти фізичному, розумовому, сенсорному, емоційному та іншим типам стомлення, характерним для різних видів військової діяльності.

Витривалість військовослужбовців визначається їхнього здатністю протистояти стомленню в процесі військово-професійної діяльності.

Витривалість має важливе значення в життєдіяльності військовослужбовців. Вона дає змогу виконувати значний обсяг рухової діяльності, тривалий час підтримувати високий рівень інтенсивності рухової діяльності, швидко відновлювати сили після значних навантажень.

Витривалість під час виконання фізичних вправ є багатокомпонентною якістю, яка має неоднакові механізми стомлюваності (сх. 105.1). Витривалість обумовлюється економічністю виконання роботи, наявністю енергетичних запасів, рівнем сформованості рухових навичок і розвитку інших фізичних якостей, здатністю нервових клітин тривалий час підтримувати відповідне збудження, рівнем працездатності та злагодженості фізіологічних функцій, здатністю вольовими зусиллями боротися з наростанням стомлення.

Схема 105.1

Різновиди витривалості

• Фактори, що зумовлюють витривалість людини • Основні фактори, які визначають прояв витривалості, такі: структура м’язів; внутрішньом’язова й міжм’язова координація; продуктивність роботи серцево-судинної, дихальної й нервової систем; запаси енергоматеріалів в організмі; рівень розвитку інших фізичних якостей; технічна й тактична економічність рухової діяльності.

Витривалість залежить також від запасу сили, швидкості, гнучкості й координації рухів. Ніхто не зможе тривалий час бігти з такою ж швидкістю, якої він може досягти на дистанції 100 м. Це свідчить про те, що найвищого рівня прояву витривалості людина може досягти тільки за оптимального рівня розвитку інших фізичних якостей.

Витривалість поділяється на загальну та спеціальну.

Загальна витривалість — це здатність організму протистояти стомленню під час тривалого навантаження порівняно з незначною інтенсивністю.

Загальна витривалість визначається можливістю військовослужбовців тривалий час виконувати роботу, пов’язану з активністю значних м’язових груп.

Для формування загальної витривалості характерні такі особливості: тривале виконання тренувального навантаження в режимі, відповідному до роботи помірної сили; великий обсяг тренувального навантаження. Загальна витривалість характеризує підвищену працездатність і оптимальний рівень здоров’я, а також може бути основою розвитку спеціальної витривалості. Засоби розвитку загальної витривалості: тривалий біг, кроси, марш-кидки, плавання, біг на лижах; швидкісної витривалості — біг із максимальною швидкістю на середні дистанції, подолання смуги перешкод, спортивні ігри.

Спеціальна витривалість характеризується здатністю переносити тривалі навантаження, пов’язані зі специфічними видами фізичного навантаження.

Особливе значення при цьому має можливість продовжувати роботу за умови появи стомлення завдяки вольовим зусиллям. Спеціальна витривалість може бути швидкісною, силовою, швидкісно-силовою та статичною.

Швидкісна витривалість — це здатність людини якомога довше виконувати м’язову роботу з майже граничною та граничною інтенсивністю. Має значення для забезпечення ефективності циклічних рухових дій, спортивних ігор.

Силова витривалість — це здатність людини якомога продуктивніше! тривалий час долати помірний зовнішній опір.

Наприклад, утримання пози, повторне виконання вибухових зусиль, циклічна робота певної інтенсивності.

Силова витривалість є статична та динамічна. Статична силова витривалість пов’язана із необхідністю тривалий час напружувати м’язи або утримувати пози (ковзанярський спорт, гімнастика, боротьба, парусний спорт). Динамічна силова витривалість характерна для циклічних вправ (біг, веслування), спортивних ігор, поєдинків.

Координаційна витривалість — це здатність людини тривалий час виконувати складнокоординаційні вправи без порушення ритму їх виконання, рівноваги та взаємоузгодженості.

Вона проявляється в спортивних видах гімнастики, фігурному катанні тощо.

• Біг на середні (1, 2 км) дистанції • Середніми вважають дистанції від 500 до 2000 м. Біг на 1, 2 км проводять по стадіону або будь-якій рівній місцевості із загального чи роздільного старту. Старт і фініш обладнують в одному місці.

Умовно процес бігу можна розділити на старт і стартовий розгін, біг по дистанції і фінішування. Основи техніки бігу є найбільш консервативними, і вони істотно не змінювалися впродовж віків. У кожному виді бігу необхідно говорити про оптимальну довжину кроку; у бігу на середні дистанції вона менша, ніж у бігу на короткі дистанції, і більше, ніж на довгі й наддовгі дистанції.

Одними з головних показників техніки бігу є потужність зусиль і економічність рухів. Вони пов’язані, з одного боку, зі швидкісно-силовою підготовленістю бігуна, а з іншої — з економічністю витрати енергетичних ресурсів. Із збільшенням дистанції значення чинника економічності рухів переважає над значенням чинника потужності роботи, оскільки відбувається зменшення довжини й частоти кроків. Тут на перше місце виступає здатність спортсмена до тривалої роботи оптимальної потужності.

Біг на середні дистанції починають із старту. За командою «На старт!» бігуни швидко підходять до лінії старту, шикуються перед нею в одну або кілька шеренг і займають найвигідніше положення для початку бігу — високий старт.

• Біг по дистанції • Під час бігу по дистанції спортсмен тримає тулуб прямо з невеликим нахилом уперед, голова його продовжує лінію тулуба, погляд спрямований прямо вперед, плечі не напружені й м’яко опущені. Руки зігнуті в ліктьових суглобах під прямим або більш гострим кутом і вільно рухаються протилежно до руху однойменних ніг у передньо-задньому напрямку. При цьому кисті продовжують лінію передпліччя, пальці м’яко зведені в кулак і в передньому положенні ніби торкаються площини симетрії на рівні трохи нижче ключиці, при зворотному русі лікті активно посилають назад і трохи вбік до кінця.

• Фінішування • Зазвичай його починають за 200-300 м до закінчення бігу на середні дистанції. Це визначається складом бігунів та їхніми тактичними міркуваннями. При цьому бігуни підсилюють темп бігу, а на останній прямій іноді переходять на гранично швидкий біг, прагнучи фінішувати першими. Деякі роблять ривок або кидок на стрічечку. Такий фініш свідчить про можливості спортсмена значно збільшити швидкість бігу на останніх метрах і, в остаточному підсумку, про неповне використання своїх сил. Найвигідніше повно витрачати сили рівномірно на всій дистанції або ж на останніх 200-300 м. Бігун, що закінчив дистанцію, не повинен різко зупинятися. Йому слід продовжувати біг по інерції з поступовим переходом на ходьбу.

• 1. Що ви розумієте під поняттями «витривалість»?
• 2. Чим обумовлюється витривалість?
• 3. Які є види витривалості?
• 4. Які вимоги до техніки бігу на середні дистанції?
• 5. Чому, на вашу думку, біг на середні дистанції сприяє зростанню витривалості військовослужбовця?