Фінансова грамотність. Фінанси. Що? Чому? Як?

Тема 5. Видатки

ВИВЧИВШИ ЦЮ ТЕМУ, ВИ:

дізнаєтеся про потреби людини, що лежать в основі її поведінки
зможете проаналізувати структуру видатків власної сім’ї
зрозумієте, як інфляція впливає на видатки

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ

блага
видатки
інфляція
споживчий кошик
купівельна спроможність

§ 5.1 Суть і причини виникнення видатків

У своєму житті людина постійно користується певними речами (товарами) та послугами, щоб задовольнити свої потреби. У цій темі ми називатимемо такі речі (товари) та послуги благами, а процес їх використання - споживанням.

У XX столітті американський психолог Абрагам Маслоу класифікував ключові потреби людини, які лежать в основі її поведінки. До них належать фізіологічні потреби (їжа, сон, відпочинок), потреби у фізичній та психологічній безпеці, соціальні потреби (дружба, любов, належність до певної соціальної групи), потреби в повазі та самореалізації. Ці потреби перебувають у певній ієрархії та формують так звану піраміду потреб Абрагама Маслоу (мал. 5.1).

Мал. 5.1 Піраміда потреб людини за Абрагамом Маслоу

У дуже загальному вигляді, людина намагається задовольнити потребу нижчого рівня, перш ніж переходити до задоволення наступної потреби вищого рівня. Водночас така модель поведінки була б занадто спрощеною. По-перше, не завжди людина здатна цілком задовольнити конкретну потребу. По-друге, одночасно на поведінку людини впливає низка потреб. Тому коли йдеться про задоволення потреб за пірамідою Маслоу, варто радше казати про часткове (відносне) задоволення потреб окремого рівня, ніж про їх повне задоволення. Наприклад, людина може задовольняти соціальні потреби через спілкування з близькими або потреби в самореалізації через творчі захоплення, не маючи постійного доходу для фінансування первинних, життєво необхідних потреб.

ЧИ ЗНАЛИ ВИ?

Під час визначення способів задоволення потреб людини треба розрізняти «необхідність» і «бажання». Необхідність - це блага, які потрібні для виживання людини: їжа, житло, одяг, медичне забезпечення. На противагу їм бажання - це блага, які людина хотіла б мати, але які не є критичними для її виживання. Принципова різниця між ними полягає в тому, що:

необхідність є природно обмеженою та постійною за величиною (наприклад, люди однієї комплекції, у середньому, потребують однакової кількості продуктів харчування), а її незадоволення може призвести до хвороби чи смерті;
бажання є необмеженими певними природними межами та можуть змінюватися з плином часу, а якщо людина не зможе їх задовольнити, це не матиме для неї критичних наслідків.

Варто зазначити, що через індивідуальні та соціальні відмінності люди можуть встановлювати різні пріоритети (черговість) задоволення потреб, а також по-різному оцінювати необхідний обсяг благ або вимоги до їхньої якості.

Зазвичай, людина обирає блага для задоволення потреб, спираючись на:

загальновідомі факти про товар або послугу. Характеристики таких благ, що називають звичайними, є типовими та добре відомими. Наприклад, людина знає, що автомобіль необхідно заправити пальним конкретної марки;
результати спостереження, коли з характеристиками блага можна цілком ознайомитися до придбання. Наприклад, вибір овочів у магазині базується на оцінці їхньої стиглості. Це так звані пошукові блага;
досвід, коли характеристики або якість блага можна оцінити лише після придбання або споживання. їх називають досвідними благами й до них можна зарахувати обід у ресторані або похід до перукаря.

Водночас є випадки, коли людина не здатна цілком визначити характеристики або якість блага та його реальну здатність задовольнити потреби навіть після повного споживання. Наприклад, якість ремонту автомобіля або медичної допомоги можна оцінити лише з плином часу (упродовж експлуатації автомобіля або за власним самопочуттям після одужання). Так само якість здобутої вищої освіти можна буде оцінити не після отримання диплома вишу, а лише після працевлаштування та певного часу роботи за фахом. Такі блага є довірчими, адже для їх придбання необхідним є попередня наявність довіри з боку покупця до продавця.

Певними благами людина може користуватися безкоштовно (наприклад, безкоштовна медична допомога в державних і комунальних лікарнях), інші вона може створити самостійно (як-от виростити врожай яблук на власній присадибній ділянці). Проте в сучасному суспільстві більшість благ створюють для продажу, а не для власного споживання, а отже, вони можуть бути придбані за гроші. Саме з придбанням таких благ і пов’язані видатки сім’ї.

Отже, видатки сім’ї — це сукупність платежів, які здійснюють її члени з метою придбання благ для задоволення потреб і забезпечення життєдіяльності. Вони складаються з витрат на придбання продовольчих і непродовольчих товарів, оплату різноманітних послуг, сплату податків, повернення кредитів, здійснення інвестицій тощо.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

Які потреби належать до потреб найнижчого та найвищого рівнів за ієрархією потреб Абрагама Маслоу?

Чим досвідні блага відрізняються від довірчих і від пошукових?

§ 5.2 Види та характеристика окремих видатків

Як зазначалося вище, усі блага, які споживає людина, поділяють на необхідні та бажані. Відповідно, і видатки на придбання благ можна поділити на обов’язкові (або критично необхідні), які потрібно здійснити для придбання благ, щоб забезпечити існування людини та сім’ї, та необов’язкові (або другорядні), які пов’язані з бажаними благами.

Критично необхідні видатки спрямовані насамперед на задоволення певного мінімуму життєвих потреб: придбання продуктів харчування, оренду житла, оплату комунальних послуг, користування громадським транспортом. У сучасному світі до них додалися витрати на зв’язок.

Деякі критично необхідні видатки повинні здійснюватися на постійній основі (витрати на продукти харчування або оплату комунальних послуг). Інші можуть бути відкладені в часі та сплачені згодом (наприклад, орендна плата за умови згоди на це власника квартири). Але в будь-якому разі несплата обов’язкових видатків у майбутньому загрожує істотними життєвими складнощами.

У цьому контексті логічним є зарахування податків і платежів за кредитами до обов’язкових видатків. Ухиляння або прострочення їхньої сплати можуть мати для людини вкрай негативні наслідки, як-от: штрафи, арешт майна або заборона виїзду за межі країни тощо. А нездійснення другорядних видатків щонайбільше загрожуватиме зіпсованим настроєм або недоотриманим задоволенням.

Межа між критично необхідними та другорядними видатками не завжди є очевидною. Це пов’язано з суб’єктивним ставленням людини до певної потреби та особистим розмежуванням між необхідністю та бажанням: тоді як для однієї людини певне благо є бажанням, для другої воно буде необхідністю.

Наприклад, оплата послуг Інтернету буде для більшості людей бажанням, оскільки не впливає на задоволення базових потреб людини. Водночас для програміста, який спілкується з роботодавцем або замовником дистанційно через мережу Інтернет, такі витрати будуть необхідністю, адже вони безпосередньо впливають на можливість отримання доходу для задоволення своїх потреб. Так само, видатки на придбання автомобіля можна розглядати:

як обов’язкові, якщо людина планує працювати в таксі або проживає у віддаленому місці й не має іншої можливості дістатися до магазину, ринку або роботи, або
як необов’язкові, якщо людина не має або не усвідомлює наявність потреби, або є інші способи її задовольнити, наприклад, є можливість скористатися громадським або приміським транспортом або спільно використовувати автомобіль (так званий каршеринг).

ЧИ ЗНАЛИ ВИ?

Рівень сімейних надходжень і структура видатків тісно взаємопов’язані. Потреби членів сім’ї задовольняються від нижчих (простіших) до вищих, залежно від величини отримуваних доходів. Зі зростанням доходу:

частка витрат сім’ї на харчування зменшується;
частка витрат на одяг, житло, опалення й освітлення змінюється порівняно менше;
частка витрат на задоволення культурних й інших нематеріальних потреб помітно зростає.

Так, сім’ї з низькими доходами витрачають більшу частку своїх доходів на харчування, одяг, житло. Ця закономірність в економічній науці отримала назву закон Енгеля.

Надзвичайно важливо тримати видатки під суворим контролем. Потрібно постійно аналізувати кожну статтю видатків, причини їх виникнення, обсяги, а також здійснювати їхнє ранжування за ступенем важливості для сім’ї. Це дасть можливість уникнути зайвих витрат і допоможе знайти або сформувати резерви коштів, які можуть бути використані в перспективі для досягнення фінансових цілей. Контроль є особливо важливим для певної групи необов’язкових видатків, які зазвичай називають «викрадачами грошей». Це невеликі суми, які людина витрачає несвідомо або майже несвідомо. Наприклад, це витрати на імпульсивні або нав’язані покупки (купівля непотрібних товарів під впливом рекламних оголошень тощо), витрати, пов’язані з надмірним споживанням (надмірне споживання газу, води, електроенергії, перевитрати пального, надмірне користування телефоном) і шкідливими звичками (азартні ігри, товари, що шкодять здоров’ю, зокрема, цигарки та алкоголь).

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

Як можна протидіяти «викрадачам грошей»?

Для людини та сім’ї важливо чітко усвідомити та виокремити з усієї сукупності витрат саме ті, які є справді обов’язковими, адже витрати:

можуть лише здаватися обов’язковими, хоча насправді їх можна було б безболісно уникнути;
можна відкласти, бо необхідність не є такою нагальною, а відповідні блага можна придбати в іншому місці за вигіднішою ціною. У такому разі доцільно вдатися до методики порівняльних покупок, заздалегідь зібравши та оцінивши інформацію про різні пропозиції, ціну та якість товару або послуги й обравши найвигідніший варіант. Наприклад, придбання зимової куртки можна відкласти на весну та придбати її значно дешевше під час розпродажу, оскільки на початку зими ціни будуть найвищі.

ЧИ ЗНАЛИ ВИ?

Будь-яке рішення про витрачання коштів має альтернативну вартість.

Вибір споживачем блага - це вибір між альтернативами, і тому ціна, яку споживач готовий заплатити за товар, завжди визначається вартістю того, від чого він був змушений відмовитися. Купуючи квиток у кіно, людина втрачає можливість витратити ці гроші в інший спосіб, наприклад, на похід у кафе, купівлю продуктів харчування, або спрямувати їх у заощадження для досягнення власних фінансових цілей.

Якщо людина, ухвалюючи рішення про витрачання грошей, братиме до уваги альтернативну вартість тієї чи іншої покупки, вона може почати замислюватися над зміною власних звичок щодо витрачання грошей.

Зауважмо, що не лише потреби та бажання впливатимуть на те, як та на що людина витрачає гроші. Є низка чинників, що впливають на витрачання грошей, знання та розуміння впливу яких на фінансові рішення є критичними для управління видатками. Такими чинниками є:

сімейні звички. Часто людина набуває звички до витрачання грошей, копіюючи рішення старших членів сім’ї (або навпаки, як протест, ніколи не повторюючи їхні рішення). Відтак, те, як і на що витрачають гроші батьки, впливатиме на те, які товари та послуги купуватимуть діти;
соціальне оточення. Через бажання належати до певної соціальної групи та бути сприйнятою її членами людина формує певні звички до витрачання коштів;
культурне оточення. На ставлення до грошей і способів їх витрачання впливають культурні та релігійні аспекти. Наприклад, під їхнім впливом може формуватися звичка витрачати гроші на благодійність;
сезонність. Певні категорії витрат тісно пов’язані з конкретним періодом року. Традиційно людина витрачає більше грошей на подарунки в період Різдва та Нового року й на подорожі та відпочинок у літній сезон;
реклама. Рекламні кампанії допомагають продавцям товарів та послуг сформувати або розвинути в людини певні бажання та завдяки цьому підштовхнути її до витрачання грошей на таку продукцію. Розвиток цифрових технологій дав поштовх для розвитку цільової цифрової реклами. Користуючись Інтернетом, людина залишає в цифровому просторі чимало інформації, яку компанії можуть використовувати для аналізу потреб, інтересів та вподобань людини й адресно запропонувати їй як потенційному споживачу певні товари та послуги;
наявний невитрачений дохід. Після фінансування всіх критичних витрат у розпорядженні людини можуть залишатися невитрачені, «вільні» гроші. Замість заощаджень та інвестицій, такі гроші можуть витрачатися на споживання товарів вищої якості та вищої вартості або на купівлю непотрібних товарів. Що більше в людини «вільних» грошей, то більше ризик того, що вона використає їх на купівлю непотрібних товарів, які купуються саме через те, що людина може дозволити собі витратити наявні гроші. Наслідком цього може стати виникнення шкідливої звички (оніоманії), що полягає в надмірному та неконтрольованому бажанні здійснювати покупки.

ПРИКЛАД ПРАКТИКИ

На Новий рік Михайло попросив подарувати йому новий мобільний телефон, такий самий, як щойно придбали його другу Олександру за 8 000 грн. На родинній нараді батько зауважив, що цього місяця рахунок на оплату комунальних послуг більший, ніж попереднього (4 000 грн), оскільки було включено вартість опалення за повний місяць. Також батьки погодилися, що необхідно заплатити за курси іноземної мови та за спортивний гурток сина на наступні півроку (разом 10 000 грн) та відкласти гроші на сімейну відпустку в лютому (10 000 грн).

З огляду на регулярні сімейні надходження у вигляді заробітної плати (35 000 грн) та відсутність інших («вільних») грошей, батько запропонував Михайлові дві опції, а саме придбання:

дешевшої моделі телефону за ціною до 5 000 грн або
замовленого мобільного телефону в магазинах зі знижкою під час передноворічного розпродажу, але за ціною не вище ніж 6 000 грн.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

Ви сприймаєте придбання нового телефону як необхідність чи як бажання? На вашу думку, чи може вплинути на таке сприйняття:

вік людини,
її місце проживання,
сума наявних в неї грошей?

За характером появи та ступенем прогнозованості видатки можна розподілити на очікувані та непередбачувані. Очікувані видатки людина або сім’я може заздалегідь визначити та спрогнозувати. Вони можуть мати регулярний (витрати на харчування, оренду житла), тимчасовий (витрати на навчання, «сезонні» комунальні послуги, такі як опалення) та разовий (витрати на придбання побутової техніки) характер.

На відміну від них, непередбачувані видатки пов’язані з певними обставинами, на настання яких людина не розраховувала. Наприклад, загубивши телефон, людина буде змушена терміново придбати новий, аби продовжувати спілкуватися з близькими та колегами.

Деякі непередбачувані видатки можна зменшити за рахунок формування резервів або ж придбання страховки. Наприклад, сплативши один раз на рік 7 000 грн за поліс медичного страхування, особа може розраховувати на покриття медичних витрат у сумі до 50 000 грн упродовж року.

Формуючи споживчі звички, людині також важливо розуміти зв’язок між купівлею товару сьогодні та коштами, які буде витрачено або, навпаки, зароблено завдяки такій покупці в майбутньому. Для цього варто розрізняти видатки, що спричинюють наступні видатки, та видатки, що генерують доходи. До перших можуть належати:

придбання товарів за рахунок кредиту, оскільки до вартості товару додаються витрати на сплату процентів і комісій за кредитом;
придбання товарів або послуг, використання або споживання яких вимагатиме супутніх товарів або послуг. Наприклад, придбання автомобіля вимагатиме в майбутньому фінансування його технічного обслуговування, заправляння пальним, оплати паркінгу; купівля квартири буде пов’язана з витратами на оплату комунальних послуг і фінансуванням ремонту; придбання телефону потягне одноразові витрати на придбання нових аксесуарів і регулярні витрати на оплату послуг мобільного зв’язку тощо.

На противагу їм, існують видатки, які пов’язані з витрачанням коштів, але в майбутньому здатні генерувати дохід:

наприклад, депозити та облігації передбачають виплату власнику періодичної грошової винагороди - процентів;
витрати на здобуття освіти й отримання додаткових знань будуть передумовою для підвищення конкурентоспроможності людини на ринку праці й отримання нею вищої заробітної плати чи доходу від власного бізнесу чи фрілансу.

Зверніть увагу, що певні активи, пов’язані з наступними витратами, можуть забезпечити й отримання доходу. Так, власний автомобіль або нерухомість можуть генерувати дохід, адже людина може використовувати їх у власному бізнесі або здавати в оренду.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

З яким із видів благ пов’язані обов’язкові видатки?

Які чинники впливають на способи витрачання людиною грошей?

§ 5.3 Видатки й інфляція

Видатки сім’ї переважно пов’язані з придбанням благ для власного споживання й задоволення потреб. Ціни на такі блага змінюються час від часу. Інфляція - це зростання рівня (приріст) цін на товари та послуги впродовж певного періоду.

Щоб визначити рівень інфляції, державні статистичні органи беруть до уваги вартість так званого споживчого кошика - стандартного набору товарів і послуг, що характеризує типовий рівень і структуру споживання пересічної людини. Вміст та розмір споживчого кошика є різним для різних країн, але щонайменше містить продукти харчування (хліб, молоко, м’ясо, фрукти, овочі тощо), одяг, взуття, предмети особистої гігієни й таке інше.

ЧИ ЗНАЛИ ВИ?

В Україні формування набору продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг для споживчого кошику передбачено Законом «Про прожитковий мінімум». Такий набір є основою для визначення прожиткового мінімуму - вартісної (грошової) величини споживчого кошика. Прожитковий мінімум встановлюється на одну особу та окремо для 4 соціальних груп:

дітей віком до 6 років;
дітей віком від 6 до 18 років;
працездатних осіб;
осіб, які втратили працездатність.

Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після науково-громадської експертизи та щорічно затверджується в законі про державний бюджет України.

Зважаючи на зміни рівня цін на товари в споживчому кошику, і розраховується індекс споживчих цін на рівні країни, який є основним показником рівня інфляції. Щоб розрахувати індекс цін, необхідно розуміти, яким є приріст цін за певний період, зазвичай, місяць, рік. На його основі можна розрахувати індекс споживчих цін за такою формулою:

Як ми зазначали вище, корисність грошей полягає у можливості використати їх для придбання благ. Ця властивість виражається в купівельній спроможності - кількості товарів і послуг, які можна придбати за грошову одиницю. Що вищий рівень інфляції у країні, то більше зростають в ціні повсякденні товари та послуги. Тобто інфляція знижує купівельну спроможність грошей. Відтак, зв’язок між індексом споживчих цін та індексом купівельної спроможності грошей є оберненим, тобто

Індекс купівельної спроможності показує, що відбулося знецінення грошей, якими ми володіємо. Наприклад, якщо на початок року ми мали 1 000 грн, то вже на кінець року купівельна спроможність цієї суми становитиме лише 1 000x0,909 = 909 грн. Тобто, на кінець року на 1 000 грн можна купити стільки ж товарів та послуг, для купівлі яких на початку року вистачило би 909 гривень.

Через наявність інфляції також розрізняють поняття номінальна вартість грошей (скільки грошей ми фактично маємо «на руках») та реальна вартість грошей (скільки товарів та послуг ми зможемо придбати за цю суму грошей із урахуванням зміни їх купівельної спроможності). Так, у нашому прикладі на кінець року 1 000 грн - номінальна вартість грошей, а 909 грн - їх реальна вартість з урахуванням інфляції на рівні 10% на рік. Так само статистичні спостереження та розрахунки на підставі цін і доходів без врахування рівня інфляції називають номінальними. Якщо ціни й доходи коригуються на рівень інфляції, то їх називають реальними. Наприклад, за зростання річних доходів сім’ї на 8% та інфляції 10% реальні доходи за рік знизилися на 2%.

Ми в попередніх прикладах розглядали лише один період - рік. Для розрахунку індексу споживчих цін за декілька періодів необхідно здійснити множення відповідних індексів за кожен відповідний період. Так, якщо приріст цін на рівні 10% зберігатиметься впродовж трьох років, індекс споживчих цін за три роки становитиме:

Відповідно, реальна вартість 1 000 грн через три роки становитиме лише:

Зауважмо, що люди по-різному відчувають на собі вплив інфляції. Як уже зазначалося, перелік благ, що споживають різні люди, доволі індивідуальний: хтось надає перевагу харчуванню вдома, хтось - походу до кафе або ресторану, хтось купує одяг і взуття вітчизняних виробників, а хтось надає перевагу відомим іноземним брендам. Водночас приріст цін на різні товари є нерівномірним і відбувається з різною швидкістю. До того ж, у той час як певні товари та послуги дорожчають, інші можуть знижуватися в ціні.

ЧИ ЗНАЛИ ВИ?

За цінову стабільність і низькі темпи інфляції в країні відповідає центральний банк. У світовій практиці поширеним методом боротьби з інфляцією є інфляційне таргетування - публічне оголошення центральним банком кількісних цілей (таргетів) щодо інфляції й управління інфляційними очікуваннями в країні впродовж року.

Як це робить центральний банк? Якщо інфляція опускається нижче за запланований рівень або піднімається вище за такий рівень, центральний банк змінює вартість грошей - так звану облікову ставку.

Облікова ставка є для комерційних банків орієнтиром вартості депозитів, які вони залучають (процентні ставки за якими зазвичай нижчі, ніж облікова ставка), і кредитів, які вони надають (процентні ставки за якими зазвичай перевищують облікову ставку). Якщо очікування щодо інфляції зростають, центральний банк збільшує облікову ставку, що приводить до зростання процентів за депозитами та кредитами. Якщо очікування щодо інфляції знижуються й прогноз щодо розвитку національної економіки є оптимістичним, центральний банк знижує облікову ставку, що сприяє здешевленню банківських кредитів та зниженню ставок за депозитами.

Національний банк України почав впроваджувати режим інфляційного таргетування з другої половини 2015 року. Станом на січень 2019 року ціль щодо інфляції становить 5% ± 1% на рік до 2020 року.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

Що відбувається з купівельною спроможністю грошей за зростання загального рівня цін?

Що таке споживчий кошик?