Фінансова грамотність. Фінанси. Що? Чому? Як?

Тема 3. Фінансове планування

ВИВЧИВШИ ЦЮ ТЕМУ, ВИ:

зможете влучно формулювати фінансові цілі
дізнаєтеся, навіщо потрібен фінансовий план
зрозумієте, як людина ухвалює фінансові рішення

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ

вартість досягнення цілі
чисті активи
фінансовий план

§ 3.1 Фінансові цілі

Кожна людина постійно розмірковує, фантазує про власне ідеальне майбутнє. У такий спосіб у нас формуються мрії - доволі абстрактні образи чогось бажаного. Проте, мріючи, ми часто перекладаємо відповідальність за виконання наших сподівань на інших людей.

На відміну від мрії, ціль є конкретним бажаним результатом, для досягнення якого людині потрібно щось зробити впродовж чітко визначеного часу. За допомогою цілей людина починає усвідомлювати, як можна перетворити бажане на реальність. Тому постановка цілей:

допомагає визначити, чого саме людина хоче досягнути, та спрямувати зусилля в потрібному напрямі;
дає змогу зрозуміти, на чому першочергово сконцентрувати наявні ресурси (знання, час, гроші тощо);
мотивує, підштовхує до дії та підвищує впевненість у своїх силах (така впевненість зростає в разі успішного досягнення цілей);
виховує наполегливість.

ЧИ ЗНАЛИ ВИ?

У статті «До теорії мотивації результатами», що була опублікована в 1968 році, американський психолог Едвін А. Лок зазначив, що наявність чіткої цілі дає людям мотивацію, потрібну для досягнення такої цілі, завдяки якій підвищується результативність роботи. Він також звернув увагу, що люди схильні активніше працювати над конкретними й складнішими цілями, ніж заради досягнення нечітких та простих цілей. Його дослідження в подальшому стали основою теорії постановки цілей.

Упродовж життя людина свідомо чи несвідомо ставить перед собою велику кількість цілей. Якщо досягнення цілі вимагає витрат грошей, то її слід вважати фінансовою, а суму грошей, потрібну для її досягнення, - вартістю досягнення цілі. Утім завжди така ціль буде пов’язана з певними людськими потребами, як-от:

володіти майном (придбання власного житла, автомобіля);
вести певний спосіб життя (тривалі подорожі чи коштовне хобі);
забезпечити опіку та догляд за близькими (накопичення грошей для навчання дітей, догляд за дітьми або батьками);
реалізувати якусь особисту мрію (власний бізнес, створення благодійного фонду);
досягнути часткової чи повної фінансової свободи (формування «подушки безпеки» на випадок непрацездатності або безробіття, ранній вихід на пенсію).

ЧИ ЗНАЛИ ВИ?

Вочевидь, людина не може досягнути цілі, якщо не знає або не усвідомлює, у чому вона полягає. Тому важливу роль відіграє спосіб постановки фінансових цілей. Зазвичай, для формулювання цілі використовують метод SMART (абревіатура від англ. Specific, Measurable, Achievable, Relevant, Time-bound) (мал. 3.1).

Мал. 3.1 Критерії, яким мають відповідати фінансові цілі

Фінансові цілі мають віддзеркалювати потреби людини впродовж всього її життя, а отже, вони істотно різнитимуться за строками. Деякі будуть короткостроковими та вимагають дій уже зараз (наприклад, купити подарунок другу на день народження). Інші, віддалені в часі, будуть середньо- й довгостроковими та, зазвичай, вимагатимуть ретельного плану дій і значних зусиль і витрат (наприклад, відкрити власний магазин іграшок або накопичити до виходу на пенсію 5 млн грн).

Певна річ, у людини одночасно може бути декілька різних фінансових цілей, що конфліктуватимуть між собою. Наприклад, людина хоче достроково погасити борг перед банком та поїхати у відпустку влітку, але наявних грошей вистачатиме лише на щось одне. Тому важливо розподіляти фінансові цілі не лише за строками, а й за їх важливістю. Також варто враховувати, що короткострокова ціль може бути кроком до довгострокової, а відтак, впливати на її досягнення в майбутньому. Для цього слід ретельно проаналізувати кожну з цілей та визначити їхню пріоритетність. Можливо, якісь із них лише здаються важливими (наприклад, купівлю більшої квартири можна відкласти на декілька років). Інші, імовірно, вимагають виконання певних передумов (наприклад, перш ніж придбати новий автомобіль, потрібно розрахуватися за непогашеним кредитом перед банком). Тому необхідно ранжувати фінансові цілі не лише за строками, а й за їхньою важливістю та впливом на досягнення інших цілей. Це дасть змогу не переобтяжувати себе нереальними зобов’язаннями та сконцентрувати увагу й зусилля на найважливіших речах.

Але постановка фінансових цілей є лише першим етапом на шляху до бажаного результату. Перш ніж вирушати в дорогу, потрібно визначити сьогоднішнє місце на маршруті до цілі. Оскільки фінансові цілі пов’язані з витрачанням грошей, це вимагатиме «зробити знімок» власної (сімейної) фінансової ситуації. Це завдання має три складові (мал. 3.2).

Мал. 3.2 Оцінка фінансової ситуації людини (сім’ї)

• Визначення власного фінансового стану. Для цього потрібно скласти перелік активів (всього того, що є власністю людини або сім’ї) та пасивів (того, що людина або сім’я комусь заборгувала), наприклад, як це наведено в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Активи та пасиви людини (родини)

Активи (власність)		Пасиви (непогашені борги)
Готівкові кошти	сума	Борги перед знайомими	сума
Кошти на поточному рахунку	сума	Заборгованість за кредитами: - на придбання житла; - на придбання авто; - на придбання інших товарів; - на будь-які потреби (нецільові) та за кредитними картками	сума
Заощадження	сума
Недержавні пенсійні накопичення	сума
Нерухомість	сума
Цінні папери та інші інвестиції	сума
Автомобіль	сума	Інші борги	сума
Інше цінне майно	сума	-	-
Разом	сума	Разом	сума

Різниця між активами та пасивами (так звані чисті активи) демонструватиме фінансовий стан людини (родини). Якщо вартість активів перевищує вартість пасивів, вона має додатні чисті активи. А якщо боргів більше, ніж майна, то чисті активи будуть від’ємними. Саме додатній розмір чистих активів і характеризує, наскільки фінансово забезпеченою є людина (родина). Утім, від’ємні чисті активи не є катастрофою, але вимагають розробки свідомого плану щодо зміни фінансової ситуації на краще.

Покращити фінансовий стан, тобто перейти до додатніх чистих активів чи збільшити їхній обсяг, можливо й за допомогою зростання активів, зокрема, збільшивши обсяг заощаджень, і шляхом зменшення пасивів, розрахувавшись із боргами.

ЧИ ЗНАЛИ ВИ?

Якщо особа має великі від’ємні чисті активи та не може вчасно розрахуватися за боргами, це загрожує їй банкрутством. Це слово походить з італійської мови та означає дослівно «зламану лавку»: у середньовічній Італії існував звичай ламати меблі лихварів та торгівців, якщо вони розорялися та втрачали всі свої гроші.

Традиційно банкрутство пов’язують з неуспішними компаніями. Коли компанія збиткова і не може розрахуватися зі своїми кредиторами, суд може визнати її банкрутом і запровадити спеціальну процедуру продажу майна для погашення боргів. Утім, у деяких країнах, у тому числі в Україні, визнавати банкрутом можна й людину.

• Оцінка поточних надходжень і видатків. Це потрібно для того, щоб зрозуміти, скільки грошей людина або сім’я заробляє, як швидко та на що їх витрачає.

• Оцінка нематеріальних ресурсів. «Знімок» власної (сімейної) фінансової ситуації буде неповним, якщо не оцінити нематеріальні ресурси, які можуть принести фінансову вигоду в майбутньому та стати в нагоді для досягнення фінансових цілей, як-от, вища освіта, знання іноземних мов. Адже надходження - основа для збільшення активів і зменшення пасивів - залежать від того, яку освіту здобула людина та яку кар’єру обрала.

Варто пам’ятати, що завжди існує декілька маршрутів до будь-якої цілі, і фінансові цілі не є винятком. Це означає, що необхідно не лише правильно визначити ціль, але й оцінити альтернативні шляхи її досягнення, зокрема з точки зору ризиковості. Відзначимо, що двоє людей в однаковій фінансовій ситуації можуть обрати різні варіанти, як досягнути тієї самої фінансової цілі. На їхні рішення вплинуть такі суб’єктивні чинники, як схильність до ризику, рівень внутрішньої дисципліни та самоконтролю тощо.

ПРИКЛАД ПРАКТИКИ

Після завершення вишу Катерина мріє про власну квартиру в столиці. Влаштувавшись на роботу, вона розглядає такі можливі варіанти:

узяти в банку кредит на купівлю квартири на 500 000 грн. Катерина розуміє, що, оскільки це її перша робота, регулярний заробіток є лише трохи більшим за поточні витрати. Тому банк може відмовити в кредиті, або кредит потрібно буде взяти на дуже тривалий строк і сплачувати за користування ним проценти за високою процентною ставкою;
заощаджувати частину заробітку на банківському депозиті для накопичення авансового платежу за квартиру (наприклад, до того часу, поки сума депозиту не дорівнюватиме 30% від вартості квартири). Відповідно, вона зможе взяти в банку кредит на залишок вартості квартири. Оскільки квартира купуватиметься частково за рахунок власних коштів Катерини, у банку можна буде отримати менший кредит під нижчу процентну ставку та/або на коротший строк;
заощаджувати частину заробітку на банківському депозиті для накопичення авансового платежу за квартиру в нещодавно збудованому будинку (наприклад, до того часу, поки сума депозиту не дорівнюватиме 40% від вартості квартири). Потім купити квартиру в забудовника з оплатою частинами (на виплат, або це ще називають «у розстрочку») без сплати процентів.

Катерина схиляється до третього варіанта. Щоб збільшити заощадження, вона готова відмовитися від оренди житла та якийсь час жити спільно з батьками. Вона планує стежити за ринком первинної нерухомості та, за порадою батьків, після обрання новобудови проконсультуватися зі знайомим юристом, як правильно оформити купівлю квартири на виплат.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

Яким критеріям має відповідати фінансова ціль?

Назвіть складові оцінки фінансової ситуації.

§ 3.2 Мета фінансового планування

Як можна пересвідчитися з прикладу вище, для більшості людей шлях до фінансових цілей є доволі тривалим, адже для їхньої реалізації потрібно накопичити значну суму грошей. Процес планування всіх аспектів особистих або сімейних фінансів для досягнення фінансових цілей називають фінансовим плануванням. Його результатом є фінансовий план, що містить перелік дій людини або сім’ї для заробляння та витрачання грошей, користування різноманітними фінансовими послугами тощо. Він деталізує, у який спосіб накопичити гроші, забезпечити зростання чистих активів, убезпечити членів сім’ї в разі непередбачуваних або надзвичайних ситуацій.

Фінансовий план є відображенням фінансового майбутнього людини та маршрутним листом до всіх, навіть дуже віддалених у часі, фінансових цілей. Недбале ставлення до фінансового планування може поставити під загрозу досягнення цілей, а за особливо несприятливих умов - призвести до серйозних фінансових проблем й ускладнення фінансової ситуації. Саме тому під час складання фінансового плану слід детально опрацювати наявну інформацію, отриману з різних джерел (Інтернет, періодичні видання, навчальна література), а за потреби - звернутися по консультацію до фінансового консультанта (радника).

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

Чому важливо долучити до обговорення сімейного фінансового плану всіх дорослих членів сім’ї?

Добре продуманий фінансовий план на додаток до чітко сформульованих фінансових цілей має містити декілька важливих складових.

• Складання особистого (сімейного) бюджету. Якщо оцінка поточних надходжень і видатків на етапі постановки фінансових цілей була першим «знімком», то досягнення фінансової цілі вимагатиме цілої «фотосесії».

Що віддаленішою є ціль, то тривалішою буде «фотосесія». Бюджет дає можливість управляти надходженнями, видатками, запозиченнями, заощадженнями й інвестиціями. Складання бюджету є надзвичайно корисним інструментом самоконтролю для обмеження необов’язкових видатків і заощадження коштів на щось насправді потрібне й корисне.

• Управління грошовими потоками (управління ліквідністю). Особистий (сімейний) бюджет допоможе відповісти на запитання, скільки грошей людина заробляє, витрачає, спрямовує на заощадження, інвестиції чи на погашення боргів (тобто, якими є її грошові потоки). Але бувають ситуації, коли, спланувавши місячний бюджет, у якому надходження сім’ї більші за видатки, сім’я не може зробити термінову покупку через брак грошей. Такі ситуації трапляються, наприклад, коли роботодавець затримує виплату зарплати, або з підприємцем вчасно не розрахувалися клієнти. Заплановані надходження будуть отримані пізніше, а для фінансування видатків, які потрібно здійснити вже сьогодні, не вистачає готівки або коштів на поточному рахунку, та й депозит можна буде забрати лише через декілька місяців. Таким ситуаціям має запобігати управління грошовими потоками та наявними (тимчасово вільними) коштами. Воно допоможе спрогнозувати, коли знадобляться гроші. Це дасть змогу визначити, скільки саме грошей або інших ліквідних активів треба мати під рукою, а скільки - спрямувати в довгострокові заощадження чи інвестувати. Управління грошовими потоками також може стати в пригоді, коли людина запитує себе, на який строк позичати гроші.

• Фінансування значних подій (великих покупок або інших значних видатків). Усі значні події, як-от: придбання автомобіля або родинна поїздка на море, - є фінансовими цілями, що різняться за вартістю та строками досягнення. Для досягнення однієї цілі вдалою буде одна стратегія (наприклад, отримати кредит у банку або взяти автомобіль у фінансовий лізинг); для другої - зовсім інша (наприклад, відкладати частину місячної зарплати впродовж року на банківський депозит для покупки путівки на море наступного літа); третю можна досягнути за допомогою їх комбінації. Утім, хоч би яка стратегія була обрана, кожне рішення має бути деталізоване в плані дій. Також варто приділити увагу узгодженню різних цілей за важливістю та строками.

• Управління зовнішніми ризиками. Людське життя повне несподіванок. На маршруті до своїх цілей людина постійно постає перед зовнішніми обставинами, які впливають або можуть вплинути не лише на фізичне або психологічне здоров’я людини, а й на її фінансовий добробут. Імовірність настання таких обставин називають ризиком, і людина має знати, як поводитися із ризиками і яку стратегію з управління ними обрати. Деяких ризиків можна уникати, стосовно інших - зменшувати їхні можливі наслідки. Наприклад, ризику повної втрати заощаджень можна уникнути, розмістивши депозит не в кредитній спілці, а в банку в межах гарантованої законом суми; ризик звільнення завжди присутній у найманого працівника, але його негативні наслідки можна зменшити, маючи альтернативні надходження, або сформувавши грошову «подушку безпеки». Також людина може скористатися страховими послугами, які дають змогу передати, частково або цілком, можливі ризики іншим особам - страховим компаніям (а точніше, компенсувати втрати від їх настання). Під час фінансового планування важливо визначити, які саме активи мають бути застраховані, на яку суму, від яких негативних обставин, та скільки це коштуватиме; чи потрібно страхування членів сім’ї від непередбачуваних подій, таких як втрата працездатності, захворювання, нещасні випадки тощо.

• Управління заощадженнями й інвестиціями. Ті сімейні надходження, що не використовуються негайно для фінансування поточних потреб, можуть бути розміщені на строкові депозити чи інвестовані в певні активи з розрахунку, що такі інвестиції забезпечать у майбутньому додатковий дохід. До таких інвестицій, насамперед, слід віднести придбання цінних паперів або нерухомості. Під час планування заощаджень та інвестицій слід пам’ятати, що володіння деякими активами пов’язане не лише з можливостями отримання доходів, а й із необхідністю сплати податків і здійснення інших видатків (наприклад, сплати комісій за відкриття рахунку в цінних паперах для зберігання придбаних акцій).

• Управління пенсійними накопиченнями. Очевидним є бажання людини жити не лише довго, а й у достатньому комфорті та бути незалежною від допомоги з боку держави або близьких. Недержавні пенсійні накопичення покликані дати можливість людині забезпечити достатній рівень особистого достатку, коли її здатність до праці з віком знизиться. Плануючи власну пенсію, людина має визначити, як багато грошей вона хоче накопичити, скільки вона на це готова щорічно витрачати та які фінансові або нефінансові інструменти їй обрати (пенсійний договір із недержавним пенсійним фондом, договір накопичувального страхування життя, банківський депозит із капіталізацією процентів або нерухомість, що здаватиметься в оренду тощо). Слід пам’ятати: що раніше людина починає планувати власну пенсію та управляти пенсійними накопиченнями, то кращі в неї шанси безпечніше та комфортніше почуватися після завершення кар’єри.

Взаємовплив складових фінансового плану продемонстровано на малюнку 3.3.

Мал. 3.3 Взаємовплив складових фінансового плану

Добрий фінансовий план потрібно не лише обговорити з іншими членами сім’ї, а й детально занотувати. Також важливо домовитися з іншими членами сім’ї, як документувати та вести записи, що стосуються виконання фінансового плану. Для цього можна використати окремі зошити, у яких родина фіксуватиме всі грошові потоки, або спеціальні комп’ютерні програми й електронні таблиці. Звіряння з фінансовим планом дасть змогу заздалегідь помітити можливі перепони на шляху до фінансових цілей і внести до нього необхідні зміни.

Після складання фінансового плану мандрівка до фінансових цілей лише починається. Варто пам’ятати, що на різних етапах життя людина має різні фінансові можливості та потреби, а отже, можуть змінюватися й самі цілі, і їхня пріоритетність. Тому важливим елементом на шляху до фінансових цілей є регулярний перегляд цілей і плану дій у разі істотної зміни життєвих обставин. Наприклад, переїзд заради роботи в інше місто або навіть країну може зробити неактуальним заощадження на авансовий внесок на власну квартиру чи вимагатиме швидшого погашення боргів за кредитами; народження дитини призведе до перегляду плану управління ризиками та збільшення витрат на медичне страхування, а в довгостроковій перспективі - до потреби накопичення фонду для здобуття дитиною вищої освіти.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

Що таке фінансове планування?

Які складові має особистий (сімейний) фінансовий план?

§ 3.3 Ухвалення фінансових рішень

Майже щодня ми приймаємо безліч рішень: купити пляшку води в магазині чи квиток до театру, знайти підробіток, щоб накопичити грошей на подарунок дівчині або хлопцю, відкрити банківський депозит. Такі рішення є фінансовими, бо кожне з них стосується грошей - їх заробляння, витрачання або заощадження.

Реалізація особистого (сімейного) фінансового плану вимагає великої кількості фінансових рішень. Водночас, питання полягає не лише в тому, як ухвалити правильне (найвигідніше) фінансове рішення, а й у здатності людини раціонально підійти до вирішення проблеми й ухвалення виваженого фінансового рішення. Розгляньмо, як у цей процес втручається людський чинник - певні особливості людського мислення, що не завжди дають можливість обрати найкращий розв’язок фінансової задачі або досягнути запланованої цілі.

В «ідеальному» економічному світі людина під час ухвалення фінансових рішень:

вивчає та оцінює лише економічні дані;
має в наявності всю потрібну інформацію;
аналізує всю інформацію та неупереджено ухвалює найвигідніше рішення;
чітко дотримується свого рішення.

Ухвалення таких фінансових рішень дуже нагадує розв’язання задачі з підручника математики: усі умови задачі викладено коротко та зрозуміло, розв’язок задачі не зобов’язує когось витрачати реальні гроші або, навпаки, обмежувати себе у витратах.

То чим відрізняється ухвалення фінансових рішень людиною в повсякденному житті?

По-перше, на людину суттєво впливає її культурне та соціальне оточення. Тому під час ухвалення фінансових рішень вона не обмежується лише економічними даними, а бере до уваги безліч неекономічної інформації з навколишнього середовища. Наприклад, чи варто купувати овочі та фрукти з наліпкою «без ГМО» за ціною вдвічі вищою, ніж без такого напису; чи варто відкривати депозит у банку, якщо відомо, що його керівництво заарештовано за шахрайство.

По-друге, людина не завжди знає, яка інформація буде критично необхідною для її рішення, і чи вона зібрала достатньо даних для оцінки альтернатив. Інколи інформації може виявитися занадто багато, але її якість, актуальність, час, витрачений на її пошук та аналіз, перешкоджають ухваленню вигідного фінансового рішення. Варто пам’ятати про асиметричність інформації: хтось завжди має повнішу інформацію про певне явище чи річ. Так, продавець товару або надавач послуги знають про них більше, ніж споживач може знайти у відкритому доступі. Це особливо характерно для фінансових послуг, оскільки клієнти не можуть наперед знати, чи має намір виконувати свої зобов’язання фінансова установа (наприклад, чи справді страхова компанія виплатить відшкодування в разі настання страхового випадку, і скільки часу на це буде потрібно). Асиметричність інформації також притаманна для ринків капіталу, де відбувається торгівля акціями й облігаціями.

По-третє, людина, зокрема через психологічні особливості, не завжди має можливість неупереджено та всебічно проаналізувати наявну інформацію та використати її для ухвалення оптимального, найбільш вигідного рішення.

ЧИ ЗНАЛИ ВИ?

Останні дослідження у сфері психології та біології демонструють, що для людини характерні два способи мислення: швидке та повільне. Людина «за замовчуванням» запрограмована на ухвалення рішень через швидке мислення. Воно нагадує автоматичне реагування на зовнішні подразники: людський мозок виокремлює один чинник, швидко добирає асоціації та без особливих зусиль знаходить рішення. Це економить час та фізіологічні ресурси, необхідні мозку для виконання конкретного завдання.

Водночас, при повільному мисленні мозок бере до уваги та ретельно аналізує велику кількість чинників, на що витрачається значна кількість часу та енергії. Щоб активувати повільне мислення, потрібні неабиякі свідомі зусилля. Саме з повільним мисленням пов’язують свідомість вибору та раціональність людини.

Психолог Денієл Канеман, лауреат премії Шведського центрального банку з економічних наук на честь Альфреда Нобеля, зазначає, що мозок «перемикається» на повільне мислення тоді, коли швидке мислення не може швидко дати відповідь на поставлене питання.

Водночас складність взаємодії між швидким і повільним мисленням полягає в «законі найменшої напруги»: з кількох варіантів досягнення однієї мети обирається найменш витратний. Як наслідок, заради економії енергії людський мозок схильний підмінити складне завдання простішим, віднайти відомі асоціації та запропонувати швидке рішення. Тому людина часто готова «погодитися» на рішення, яке згенеровано швидкими мисленням, без активації повільного мислення та без глибокого аналізу всіх супутніх чинників.

У побуті це може мати вияв у різних ситуаціях. Наприклад, людина, помітивши слово «акція» в магазині побутової техніки, швидше зайде і зробить покупку, оскільки «акція» асоціюється зі знижкою (таким був її попередній досвід). Водночас лише одиниці, дивлячись на акційний цінник, перевірять через Інтернет вартість цього товару в інших магазинах.

Для фінансових рішень складно заздалегідь спрогнозувати, чи матимуть вони позитивний результат, чи ні. Водночас, приймаючи рішення, люди часто виявляють надмірну самовпевненість і схильні занадто довіряти власній інтуїції.

Доволі часто, ухвалюючи рішення, людина спирається на свій попередній досвід або наявні в неї спогади про досвід знайомих людей (наприклад, після викрадення автомобіля, що належав сусіду, людина буде схильна відразу застрахувати новий автомобіль від ризику крадіжки). Загалом люди мають великі проблеми з прогнозуванням майбутніх подій. Це стосується й переоцінки вірогідності події, і її недооцінки.

По-четверте, чітке дотримання накресленого плану дій вимагає значних зусиль і самоконтролю. Утім, здатність людини до самоконтролю є обмеженою. Особливо це характерно для фінансових рішень, які мають віддалені в часі наслідки, але вимагають регулярних дій (наприклад, спрямування 5% щомісячних надходжень на пенсійні накопичення), а отже, контролю над своєю поведінкою впродовж тривалого часу.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

Які особливості людського мислення впливають на прийняття фінансових рішень у повсякденному житті?

Як виявляється асиметричність інформації під час купівлі фінансових послуг?