Підручник з Основ правознавства. 9 клас. Філіпенко - Нова програма

§ 9. Обставини, що виключають шкідливість (суспільну небезпеку) діяння

Практичне заняття 2

У житті суспільства трапляються випадки, за яких діяння фізичної особи за своїми зовнішніми ознаками збігається з ознаками того чи іншого правопорушення, але вважається правомірним. Наприклад, водій автотранспортного підприємства, відчувши, що в автомобілі відмовили гальма, спрямовує його в кювет, попереджаючи тим самим наїзд на дітей. Деякі свідки можуть побачити тільки фрагмент події та стверджувати, що водій пошкодив автомобіль навмисне, але останній відвернув серйозну небезпеку загибелі дітей. Такі дії кваліфікують як обставини, що виключають шкідливість діяння.

Обставини, що виключають шкідливість (суспільну небезпеку) діяння - це визнані правовими нормами умови, за яких діяння, що формально містять ознаки об’єктивної сторони правопорушення, не тягнуть за собою кримінальної відповідальності.

Працюємо самостійно

Ознайомтесь з теоретичним матеріалом самостійно або в парах.

Система законодавства передбачає обставини, які виключають юридичну відповідальність за завдану шкоду і зовнішнє, начебто протиправне, діяння. Обставини звільнення від юридичної відповідальності втілюються в адміністративному, кримінальному та інших галузях законодавства.

Обставинами, що виключають шкідливість (суспільну небезпеку) діяння, є:

У деяких давніх законодавствах, наприклад у Дигестах Юстиніана (VI ст.), містилися вказівки про звільнення божевільних від покарання за вбивство: «Достатньо, що він покараний своїм божевіллям». Проте в цілому це не було характерно для законодавства минулого. Проблема неосудності й осудності в сучасному розумінні питання виникла на межі XVIII і XIX ст. Ще в середині XVIII ст. в Західній Європі і в Росії психічнохворі засуджувалися і каралися, як і здорові особи. Перед судом не стояло завдання з’ясовувати: перебував підсудний під час скоєння злочину в стані душевного здоров’я чи ні.

Уперше формула неосудності була наведена у ст. 64 французького Кримінального кодексу 1810 р. У ній ішлося, що «немає ні злочину, ні провини, якщо під час вчинення діяння звинувачений був у стані божевілля». Значення її появи в кримінальному законі важко переоцінити. Вона була сприйнята і потім удосконалена в кримінальних кодексах деяких європейських держав.

Питання про існування необхідної оборони з давніх-давен привертало увагу філософів, юристів. У Середні віки обґрунтували необхідну оборону Святим Письмом, у ній бачили не право громадянина, а священний обов’язок боротьби з гріхами. Юристи вважали, що необхідна оборона є не писаний, а природний закон. Ж.-Ж. Руссо в інституті необхідної оборони вбачав повернення людині її природного права на захист, яке вона мала в додержавному суспільстві, а потім віддала його державі.

Робота в групах

1. Прочитайте запропоновані життєві ситуації та знайдіть відповідні статті нормативно-правових актів.

2. Яким нормативно-правовим актом регулюються ці ситуації?

3. З’ясуйте, чи містяться в цих ситуаціях обставини, що виключають суспільну небезпеку діяння. Чи будуть фізичні особи нести відповідальність? Підготуйтесь аргументувати вашу відповідь.

4. Знайдіть ситуацію, у якій відсутні обставини, що виключають суспільну небезпеку діяння. Поясніть свій вибір, спираючись на статтю 19 Кримінального кодексу України. Чим схожі і чим відрізняються перша і четверта ситуації?

Ситуації

1. У травні 2016 р. у Заводському районі міста N психічно хворий місцевий житель - 51-річний чоловік, скоїв збройний напад на бригаду «швидкої допомоги», яка прибула за викликом до його матері. «Він викликав швидку для мами, у якої нібито був серцевий напад. Потім, коли лікарі зайшли в під’їзд, пролунали їхні крики. Він напав на нашого фельдшера - Марину. Також намагався плеснути кислотою на лікаря», - повідомив водій «швидкої допомоги». Співробітники поліції, які прибули за викликом, затримали зловмисника. Установлено, що останній перебуває на обліку у психіатра і хотів помститися медикам за перебування у психлікарні.

2. У складському приміщенні дитячого будинку обвалилася частина стіни. Вихователь, який прибіг на гуркіт, побачив у щілині, що утворилася під час обвалу, три міни часів Другої світової війни. Злякавшись, що вони можуть вибухнути, вихователь переніс їх на вантажний автомобіль, який належав дитячому будинку. Від’їхавши на безпечну відстань від населеного пункту, він вискочив з авто, спрямувавши його в урочище. Автомобіль разом із мінами було знешкоджено.

3. 19-річний Станіслав, побачивши, що його 13-річного брата б’є група неповнолітніх, з метою захисту втрутився в події - завдав одному з нападників удар каменем, заподіявши тяжке тілесне ушкодження.

4. Сергій Невідомий, який мав хронічне психічне захворювання, зробив телефонний виклик пожежної служби до своєї сусідки, яка насварила його за те, що він дражнив сусідського собаку.

Кримінальний кодекс України

Стаття 36. Необхідна оборона

1. Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

3. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту...

4. Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту.

5. Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.

Стаття 37. Уявна оборона

1. Уявною обороною визнаються дії, пов’язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.

2. Уявна оборона виключає кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду лише у випадках, коли обстановка, що склалася, давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення.

3. Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення, але при цьому перевищила межі захисту, що дозволяються в умовах відповідного реального посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності як за перевищення меж необхідної оборони.

4. Якщо в обстановці, що склалася, особа не усвідомлювала, але могла усвідомлювати відсутність реального суспільно небезпечного посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності за заподіяння шкоди через необережність.

Стаття 19. Осудність

1. Осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

2. Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Стаття 38. Затримання особи, що вчинила злочин

1. Не визнаються злочинними дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила злочин, і доставления її відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи.

Стаття 39. Крайня необхідність

1. Не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

2. Перевищенням меж крайньої необхідності є умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода.

3. Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.

Стаття 40. Фізичний або психічний примус

1. Не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.

Стаття 41. Виконання наказу або розпорядження

1. Дія або бездіяльність особи, що заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, визнається правомірною, якщо вона була вчинена з метою виконання законного наказу або розпорядження.

4. Особа, що виконала явно злочинний наказ або розпорядження, за діяння, вчинені з метою виконання такого наказу або розпорядження, підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах.

Стаття 42. Діяння, пов’язане з ризиком

1. Не є злочином діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.

Стаття 43. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації

1. Не є злочином вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам особою, яка відповідно до закону виконувала спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації з метою попередження чи розкриття їх злочинної діяльності.

Кодекс України про адміністративні правопорушення

Стаття 17. Обставини, що виключають адміністративну відповідальність

Особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Стаття 20. Неосудність

Не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.

Працюємо самостійно

1. Прочитайте юридичну ситуацію.

2. Дайте відповіді на поставлені питання.

Кружиліна Світлана, прогулюючись зі своїм приятелем Здорованем Микитою, зустріла свого колишнього чоловіка Кружиліна Віктора. Кружилін, вважаючи, що поряд з жінкою перебуває винуватець його розлучення, вихопив ножа і замахнувся на Здорованя. Микита зумів відвернутися від прямого удару, але отримав незначне поранення в плече. Відібравши ножа у Кружиліна, Здоровань відкинув зброю за паркан і вдарив Віктора. Той упав, але Здоровань продовжував його бити. У результаті Кружилін отримав тяжкі тілесні ушкодження.

1. Чи буде відповідати за нанесення тяжких тілесних ушкоджень Здоровань?

2. Чи є в цій ситуації обставини, що виключають злочинність діяння? У який момент припиняється стан необхідної оборони?

3. Чи допустив Здоровань перевищення меж необхідної оборони?

Домашнє завдання

1. Повторіть перелік обставин, що виключають суспільну небезпеку діяння.

2. Складіть юридичну ситуацію з використанням набутих знань. Запропонуйте її для розв’язання однокласникам.