Українська література. Рівень стандарту. 11 клас. Фасоля

Узагальнюємо та осмислюємо вивчене

Українська література XX — початку XXI ст. — нова епоха національної культури. Ці часи насичені різноманітними історичними подіями та різкою зміною політичних режимів, що, безперечно, мало вплив на розвиток української літератури. У першу третину XX ст. гостро постали проблеми гуманізму, сенсу життя людини, свободи. Письменники, розуміючи мистецтво як естетичний феномен, прагнули наповнити художні твори філософською глибиною, що мало піднести українську літературу на нові ідейно-мистецькі вершини. Тогочасна українська література стає модерною за змістом і формами.

Літературний авангард пов’язують із творчістю митців-футуристів, зокрема М. Семенка, який прагнув модернізувати українську лірику урбаністичною тематикою, новими образами індустріалізованої доби та сміливими експериментами з формою вірша («Бажання», «Місто», «Запрошення»).

Самобутнім мистецьким явищем стала творчість поетів-неокласиків, творча позиція яких виражалася в утвердженні мистецтва, орієнтованого на класичні здобутки світової культури. Їх найвидатнішим представником був М. Рильський, основні мотиви творів якого — кохання, краса природи, гармонія в житті, роздуми про щастя («Солодкий світ!..», «У теплі дні збирання винограду»).

Естетичну цінність становить поезія П. Тичини як феномен «кларнетизму». У його віршах «Арфами, арфами...», «О панно Інно...», «Ви знаєте, як липа шелестить...», «Одчиняйте двері...», «Пам’яті тридцяти» знайшли вияв ознаки символізму, неоромантизму, експресіонізму, імпресіонізму.

Філософською глибиною відтворення душевного усамітнення особистості, її зв’язками з потаємними джерелами всесвіту характеризується елегійна (герметична) лірика Є. Плужника («Вчись у природи творчого спокою...», «Ніч... а човен — як срібний птах!..»).

Естетично-стильовими засадами творчості прозаїків 20-30-х років стала концепція людини нової доби — художнє втілення ідеалу активної, сильної, сповненої «романтики вітаїзму», здатної до боротьби особистості. Проза цього періоду характеризується інтенсивним жанрово-стильовим оновленням, утвердженням як малих епічних форм (новели), так і об’ємних (роману). У прозових творах осмислювалися революційні події, протиборство часів громадянської війни в Україні, перші мирні роки після її закінчення (М. Хвильовий «Я (Романтика)», Ю. Яновський «Майстер корабля»). Екзистенційний вибір людини у велетенському театрі абсурду життя, силоміць нав’язаного українцям радянською владою, виявлення й художнє осмислення справжніх причин трагічної невлаштованості людського існування — тема творчості В. Підмогильного, зокрема роману «Місто».

Вершиною розвитку комічного в українській літературі стала творчість Остапа Вишні, який започаткував жанр усмішки. Майстер слова в гострій сатиричній формі відобразив жорсткі конфлікти тодішнього суспільства й у м’якій гумористичній манері стверджував вічні гуманістичні цінності («Моя автобіографія», усмішки «Письменники», «Сом» тощо).

Важливим чинником розвитку національної культури 20-30-х років стає український театр. Експериментальним театром «Березіль» (реж. Лесь Курбас) було здійснено постановки творів М. Куліша «Народний Малахій», «Маклена Ґраса» та «Мино Мазайло», що стало свідченням відходу від побутово-етнографічної традиції, започаткуванням філософського європейського театру на українській сцені.

Західноукраїнська література 1920-1930-х років зазнала впливу модерністських художніх напрямів і стильових течій: символізму, експресіонізму, імпресіонізму, сюрреалізму, авангардизму. Пошук утраченої гармонії, єдність людини і природи, відтворення багатоголосся й багатогранності світу, життєствердність — домінанти художнього світу Б.-І. Антонича («Зелена євангелія», «Різдво», «Коляда»), Змалювання страждань людини в умовах війни знайшло відображення в поемі в прозі О. Турянського «Поза межами болю». Тему голодомору 1932-33-х років розкрито в романі У. Самчука «Марія».

Невід’ємний компонент національної літератури 1920-40-х років становить еміграційна українська література, яскравими представниками якої є Є. Маланюк та Іван Багряний. Ідейні переконання Є. Маланюка стали основою естетичної концепції митців Празької школи. Яскравий історіософізм, національний пафос, усвідомлення важливої ролі літератури в боротьбі за виживання нації характеризують твори Є. Маланюка «Уривок з поеми», «Напис на книзі віршів...». Возвеличення сильної особистості, нескореності українського національного духу в умовах радянського тоталітарного режиму, напружена пригодницька інтрига — головні особливості роману Івана Багряного «Тигролови».

Література періоду Другої світової війни сповнена героїчного пафосу. Складність людських почуттів, трагічне кохання в період фашистської окупації відтворив О. Гончар у новелі «Модри Камень». Ідея згуртованості народу, віри в його безсмертя в запеклій боротьбі проти німецьких загарбників утверджується у «Щоденнику» О. Довженка. Осмисленню історичної долі української нації, розкриттю основних джерел формування людської особистості, утвердженню родинних цінностей, оспівуванню краси природи, рідного краю, поетизації праці присвячена кіноповість О. Довженка «Зачарована Десна».

Демократичні суспільні зміни кінця 1950-х — початку 1960-х років стали поштовхом до появи в українській літературі покоління митців-шістдесятників. У віршах В. Симоненка возвеличено образ України, поет роздумує над громадянським вибором митця («Задивляюсь у твої зіниці...»), самоствердженням людини у складному сучасному світі, її самодостатністю й самоцінністю («Я...»), оспівує красу людських почуттів, велич кохання («Ну, скажи, хіба не фантастично...», «Ікс плюс ігрек»).

Вірш «Два кольори» Д. Павличка — пісня-спомин, пам’ять про батьків і турботу про дітей, пісня-новела про сучасне й майбутнє. У творі домінує ідея збереження духовних надбань, пам’яті роду, єдності людини з рідною землею. У збірці «Таємниця твого обличчя» поет змальовує кохання як найбільшу цінність у житті людини.

Сонцепоклонницькими мотивами пройнята лірика І. Драча. Його «Балада про соняшник» — поетичний роздум про суть мистецтва, процес творчості.

Уселюдські, національні мотиви крізь призму «інтимного самозосередження» характерні для творчості М. Вінграновського. Інтимна лірика його збірки «Цю жінку я люблю» — це поезія про вічну любов, яка перемагає труднощі, долає час і простір.

Образ любові як втілення високої християнської цінності, яка вивищує людину над прагматичною буденністю, очищає її душу, вдалося створити Гр. Тютюннику в новелі «Три зозулі з поклоном».

Філософічність, історизм мислення, традиційність, інтелектуалізм, публіцистичність — особливості індивідуального стилю Л. Костенко. Її поезії «Страшні слова, коли вони мовчать...», «Хай буде легко. Дотиком пера...» — стали зразком ліричних роздумів про значення слова в житті людини, сутність мистецтва, його роль у суспільстві. До глибоких роздумів про значущість кохання спонукає поезія «Недумано, негадано...». У вірші «По сей день Посейдон посідає свій трон...» переконливо звучить мотив єднання людини зі світом мистецтва і природи.

В історичному романі у віршах «Маруся Чурай» крізь призму нещасливого кохання зворушливо показано духовне життя нації. Поетеса порушує проблеми митця і суспільства, індивідуальної свободи людини.

Символом незламності духу, людської і національної гідності, мистецького самоствердження в жорстких життєвих обставинах є поет В. Стус. Його поезія — зразок «стоїчної» поезії у світовій ліриці. «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе...» — це своєрідна поетична декларація філософії митця, розкриття духовного шляху людини, осмислення свого земного призначення, свідоме приречення себе на покуту. Ідея стоїцизму, подолання страху перед смертю та випробуваннями долі проймає вірш «Господи, гніву пречистого...».

У 1980-90-х роках з’явилося літературне покоління, яке сповідувало нові естетичні ідеали, експериментувало з формою, змістом, тематикою. Художня література кінця XX ст. — початку XX ст. вражає розмаїттям напрямів і стилів: реалізм, романтизм, неоромантизм, модернізм, постмодернізм, а також художніх засобів: рефлексія, іронія, гра, ремінісценція, алюзія, карнавальність, епатаж. Домінуючим стає художній метод постмодернізму. Його ознаки найвиразніше виявилися у творчості представників поетичних угруповань Бу-Ба-Бу, «Нова дегенерація», у прозі Ю. Андруховича, О. Забужко, В. Медведя, С. Жадана, Л. Дереша та ін.

Золотим фондом сучасної української літератури є поезії І. Римарука («Обнови»), Ю. Андруховича («Астролог», «Пісня мандрівного спудея»), О. Забужко («Рядок з автобіографії», «Читаючи історію»), О. Ірванця («До французького шансоньє»), С. Жадана («Музика, очерет...», «Смерть моряка»); у прозі, есеїстиці Г. Пагутяк («Потрапити в сад», «Косар»), Ю. Андруховича («Shevchenko is ОК»), В. Діброви («Андріївський узвіз»), Я. Мельника («Далекий простір») та ін.

Отже, розвиток літератури — неперервний процес. Ви, читачі XXI століття, озброївшись знаннями, здобутими на уроках української літератури, самостійно зможете свідомо спостерігати за розвитком цього процесу, а можливо, і стати його співтворцями. Сподіваємося, читання художніх творів подарувало вам хвилини справжньої естетичної насолоди. Якісь твори глибоко запали вам у душу, а деякі — залишили байдужими. У декого з літературних героїв ви вчилися, на когось навіть прагнули бути схожими, а дехто викликав у вас несприйняття й нерозуміння. Та всі вони спонукали вас замислитися, відкривати нові грані своєї особистості, прагнути пізнати світ і себе у світі. Відтак на часі подумати над запитанням: «Що особисто для мене значить вивчення української літератури? Якими знаннями й уміннями воно мене збагатило? Який читацький та особистісний досвід надало?». Пропонуємо вам осмислити свій читацький шлях, керуючись форзацами підручника.

Запитання і завдання

  • 1. Які твори, вивчені на уроках у 11 класі, вас найбільше вразили? Чому? Творчість кого із письменників вам найбільше припала до душі? Знайомство із творами якого письменника ви хотіли б продовжити самостійно?
  • 2. Якою постає у вашому сприйнятті українська література XX - початку XXI століття? Розгляньте репродукцію картини Миколи Кочубея із серії «Народні джерела» на обкладинці підручника. Чи передає вона, на вашу думку, характер вивчених художніх творів?

Скористайтеся додатковою інформацією

Ознайомтеся зі «Списком рекомендованої літератури», що «схований» в QR-коді.

Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка

Зміст