§ 17. Космічні мандри. Дослідження Сонячної системи

Мрії та реальність

Здавна людей приваблювали небо та зорі, вони мріяли опинитися з-поміж них. І до певного часу такі мандри вважалися привілеєм богів. 1687 року теоретичне обґрунтування космічних мандрівок було закладено в наукових працях Ісаака Ньютона.

Відтоді мрії здавалися більш реальними. У своїх романах «Із Землі на Місяць» та «Навколо Місяця» дуже реалістично свої мрії описав французький фантаст Жуль Верн (мал. 17.1).

Мал. 17.1. Ілюстрація з видання роману Жуля Верна «Із Землі на Місяць» 1872 року

Цими романами захоплювалися у всьому світі, й вони спонукали багатьох людей утілити свої мрії в життя. Багато хто намагався сконструювати ракету, яка б змогла покинути поверхню Землі. Як «піонери» космонавтики відомі Костянтин Ціолковський, Герман Оберт, а також наш співвітчизник Микола Кибальчич.

Утілення мрій у реальність

Мрії багатьох людей втілилися 4 жовтня 1957 року. У цей день людство дізналося, що покинути Землю можливо. З космодрому Байконур (Казахстан) у цей день стартував перший штучний супутник Землі — «Супутник-1». На цю подію працювали мільйони робочих, інженерів та науковців під керівництвом нашого співвітчизника, уродженця Житомира, Сергія Павловича Корольова.

Сергій Павлович Корольов — головний конструктор ракетно-космічних систем

«Супутник-1» являв собою невеличку кулю розміром лише 58 см із триметровими антенами і масою 83,6 кг, більша частина якої припадала на джерело електричного струму (мал. 17.2 на с. 58). Головним у ньому був радіопередавач: майже три місяця після старту всі люди на світі, у кого був радіоприймач, могли чути сигнал від «Супутника-1».

Мал. 17.2. «Супутник-1» — перше тіло, виготовлене людиною, що змогло подолати силу тяжіння Землі й покинути планету

Перша людина в космосі

Після запуску «Супутника-1» дві супердержави того часу — СРСР та США — почали змагання з того, яка з них першою зможе відправити в космос людину. І цю задачу першими вдалося розв’язати в СРСР.

12 квітня 1961 року з космодрому Байконур стартував космічний корабель «Восток-1», на борту якого був Юрій Олексійович Гагарін — перша людина, яка потрапила в космос та облетіла навколо Землі.

Юрій Гагарін першим побачив нашу планету з космосу

«Восток-1» здійснив один оберт навколо Землі впродовж 106 хвилин, після чого ввійшов в атмосферу й приземлився в Саратовській області.

Після польоту Гагарін став світовою знаменитістю, популярнішим за кінозірок. Упродовж кількох років він відвідав 29 країн світу, у яких розповідав про свою космічну мандрівку.

На честь Гагаріна випустили багато поштових марок, називали міста та вулиці, він дійсно став громадянином Світу. Від того часу кожного року в усьому світі 12 квітня відзначають День космонавтики.

Перші кроки в космосі

Після польоту Гагаріна космонавтика почала розвиватися дуже бурхливо. Кожного року здійснювали по кілька польотів, у космосі побувало багато космонавтів і космонавток, зокрема американська космонавтка з українським корінням Хайдемарі Стефані-шин-Пайпер.

Значним проривом у космонавтиці стали польоти до Місяця. 20 липня 1969 року американські астронавти Ніл Армстронг та Базз Олдрін уперше торкнулися поверхні Місяця (мал. 17.3).

Мал. 17.3. Перші люди на поверхні Місяця

Майже три дні космічний корабель «Аполлон-11» летів від Землі до Місяця, після чого здійснив посадку на його поверхні. Упродовж 21 години астронавти встановлювали наукові прилади на Місяці та брали зразки місячного ґрунту, які згодом доставили на Землю.

Космічний корабель «Вояджер-1» сьогодні перебуває за межами орбіти Нептуна

Смуги хмар на Нептуні, сфотографовані «Вояджером-2»

Велика червона пляма на поверхні Юпітера, сфотографована «Вояджером-1»

Золота пластинка на борту кораблів «Вояджер». На ній вигравірувана закодована інформація про положення Землі в нашій Галактиці, про мешканців Землі та зразки звуків, що трапляються на ній. Можливо, колись представники іншої цивілізації натраплять на «Вояджер» та отримають це «запрошення» від людства

Уперше іншої планети досягла станція «Венера-3». Це відбулося 1966 року, проте станція врізалася в планету. Згодом іншим станціям уже вдалося м’яко спуститися на поверхню. Дослідження виявили, що атмосфера Венери не повністю складається з вуглекислого газу. Тиск на її поверхні майже у 100 разів більший, ніж на Землі, а середня температура становить 462 °С. Від 1970 року космічні станції почали відправляти до всіх планет Сонячної системи.

Ще однією значною подією був запуск кораблів «Вояджер-1» і «Вояджер-2» 1977 року для дослідження віддалених планет. Ці кораблі пролетіли поруч з усіма віддаленими планетами, завдяки чому люди вперше отримали їх якісні фотознімки. «Вояджер-1» і «Вояджер-2» працюють і до сьогодні, вони — найвіддаленіші об’єкти від Землі, виготовлені людиною. Близько 10 років тому вони перетнули орбіту Нептуна й сьогодні летять у поясі Койпера.

Хайдемарі Стефанишин-Пайпер — астронавтка українського походження, двічі побувала в космосі, під час мандрівок п’ять разів виходила у відкритий космос

Мандри в космосі стали можливими завдяки сумлінній праці багатьох людей упродовж століть.